Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №683/2571/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2571/25

2/683/71/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Лугового О.М.

з участю секретаря Градомської Д.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 683/2571/25, № 2/683/71/2026 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

26 серпня 2025 року адвокат Козак І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 червня 2025 року, близько 15 год. 00 хв., по вул.Садова 53 в м.Старокостянтинові, Хмельницького району Хмельницької області трапилась подія, внаслідок якої відбулося зіткнення та механічні пошкодження з матеріальними збитками автомобіля марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на узбіччі поблизу будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 та велосипедиста ОСОБА_2 , який не впорався керування велосипедом на якому він рухався.

Після приїзду працівників поліції на місце пригоди, відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину та пояснив, що рухаючись велосипедом не зміг зупинитись, втратив рівновагу та на швидкості влетів у автомобіль позивача, внаслідок чого автомобіль зазнав вище вказаних пошкоджень.

Працівники поліції зафіксували всі ці обставини шляхом складання відповідних процесуальних документів та фотографування пошкоджень, проте в діях відповідача ОСОБА_2 не було встановлено адміністративного або кримінального правопорушення, а тому за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 до відповідальності притягнуто не було. За даними фактами працівниками поліції ВП №1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області складено довідку № 931 від 08.07.2025 року за матеріалами перевірки № 5215 від 24.06.2025 року.

В результаті ДТП транспортному засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , спричинено пошкодження, вартість пошкодженого автомобіля встановлена на підставі довідки ТОВ «Інтер Авто Центр» в розмірі 59 550 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь позивач.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 серпня 2025 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року провадження у справі зупинено у зв`язку із призначенням судової авто-товарознавчої експертизи.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 січня 2026 року у даній справі поновлено провадження у справі.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2026 року прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

24 березня 2025 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавав, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник позивача – адвокат Козак І.О. в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, однак в матеріалах справи міститься заява, якою просить розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги, згідно, підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавав, а тому суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Ураховуючи наведене та те, що ухвала суду та копія позовної заяви з додатками разом із судовими повістками про день, час та місце розгляду справи судом, надіслано за зареєстрованим місцем проживання відповідача, було повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки в день проставлення у поштового повідомленнях такої відмітки.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, що узгоджується з висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження №12-233гс18) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 липня 2026 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом, згідно довідки про результати перевірки за зверненням ОСОБА_1 зареєстрованого в ІКС ІПНП №5215 від 24.06.2025 року, встановлено, що 24 червня 2025 року, близько 15 год. 00 хв., по вул.Садова 53 в м.Старокостянтинові, Хмельницького району Хмельницької області трапилась дорожньо – транспортна подія, внаслідок якої відбулося зіткнення та отримано механічні пошкодження з матеріальними збитками автомобіля марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на узбіччі поблизу будинку АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 та велосипедиста ОСОБА_2 , який не впорався з керуванням велосипедом на якому він рухався, в результаті чого останній пошкодив автомобіль. Опитаний працівниками поліції, ОСОБА_2 , пояснив, що дійсно 24.06.2025 року о 15 год. 00 хв. рухаючись за кермом велосипеда по вул.Садова в м.Старокостянтинові, Хмельницького району Хмельницької області, помітив що у велосипеда виникла несправність, зупинившись, втратив рівновагу та впав на припаркований автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , внасідок чого автомобіль зазнав пошкоджень. Відповідно до довідки ТОВ «Інтер Авто Центр» загальна сума пошкодження становить 59 550 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що в даній події відсутні ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення, однак наявні цивільно-правові відносини.

Відповідно до висновку експерта № 445/25 від 09 січня 2026 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи визначено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що зазнав ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2025 року поблизу будинку АДРЕСА_1 , за участю велосипедиста ОСОБА_2 , враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 12.11.2025 року складає 44 255 грн. 13 коп. без ПДВ на складові частини КТЗ. Вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяних власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2025 року, враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 12.11.2025 року складає 44 255 грн. 13 коп. без ПДВ на складові частини КТЗ.

Власником транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ).

Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача зазначив, що добровільно відповідач – ОСОБА_2 не відшкодував для позивача спричинену матеріальну шкоду (збитки) внаслідок пошкодження автомобіля, а тому позивач просить стягнути заподіяну шкоду, а також інші судові витрати у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст.22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.

Відповідачем не було надано жодних належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні вище зазначеної події те не доведено факту порушення водієм автомобіля марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , наслідком чого сталась подія.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2 ст.22 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Сторона позивача посилається на доказ, щодо характеру пошкоджень транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , на висновок експерта №445/25 за результатами проведення судової транспортно – товарознавчої експертизи 09 січня 2026 року, згідно якого розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , що зазнав ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2025 року поблизу будинку АДРЕСА_1 , за участю велосипедиста ОСОБА_2 , враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 12.11.2025 року складає 44 255 грн. 13 коп. без ПДВ на складові частини КТЗ. Вартість заподіяної шкоди або матеріальних збитків, заподіяних власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 червня 2025 року, враховуючи пошкодження зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 12.11.2025 року складає 44 255 грн. 13 коп. без ПДВ на складові частини КТЗ.

За виготовлення вказаного висновку позивачем сплачено 6 785 грн. 28 коп., що підтверджується відповідною квитанцією від 12.11.2025 року.

Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Як зауважує КЦС ВС, що у висновку експерта щодо визначення розміру завданого збитку повинно бути зазначено, що він виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність. Інакше висновок експерта буде розцінений як неналежний доказ (Постанова КЦС ВС від 16.11.2022 року № 335/2566/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, суд зазначив що: ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Учасники справи мають право викладати суду заперечення щодо висновку експерта на загальних підставах, зокрема, особа вправі спростувати висновок експерта шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою.

Дослідивши вказаний висновок суд встановив, що він відповідає вимогам, передбаченим ст. 102 ЦПК України. Також у наданому висновку експерта вказано, що він підготовлено для подання до суду, про повідомлення експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

В той час відповідачем не доведено, що висновок експертизи є неналежним доказом, а саме, що він не стосується предмета доказування або одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Доказів на спростування розміру матеріального збитку відповідачем не надано, правом на призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач не скористався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок експерта №445/25 за результатами проведення судової транспортно – товарознавчої експертизи 09 січня 2026 року, вважається належним доказом для визначення розміру заподіяних збитків.

Отже, згідно з вказаним вище висновком експерта №445/25 за результатами проведення судової транспортно – товарознавчої експертизи 09 січня 2026 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , становить 44 255 грн. 13 коп., які на думку суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Щодо витрат позивача на проведення оцінки матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля.

Згідно з квитанцією від 12.11.2025 року ОСОБА_1 сплатив для ДП «Експерт Сервіс Авто» в м. Хмельницькому 6 853 грн. 13 коп. за висновок експерта за проведення транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріальної шкоди власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 поніс витрати в розмірі 6 853 грн. 13 коп. на визначення матеріального збитку, що підтверджено належними доказами.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 статті 139 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Описаний вище висновок експерта безпосередньо пов`язаний з розглядом цієї справи, виготовлений на замовлення позивача, факт оплати таких послуг підтверджується належним розрахунковим документом, заперечень щодо розміру цих витрат відповідач не заявляв.

Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20.

У зв`язку з викладеним, витрати позивача за проведення оцінки матеріального збитку, завданого власнику транспортногозасобу, в розмірі 6 853 грн. 13 коп. слід стягнути з відповідача

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2025 року між адвокатом Козак І.О. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правової допомоги.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані у даній справі, відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу а також враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6 400 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції №0.0.4490548381.1 від 09.05.2025 року.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 139, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (збитки), завдану внаслідок пошкодження транспортного засобуу розмірі 44 255 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 грн. 20 коп. судового збору, 6 785 грн. 28 коп. витрат за проведення судової авто-товарознавчої експертизи та 6 400 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 .

Суддя: