Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №607/6617/23 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 Справа №607/6617/23 Провадження №2/607/213/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача, адвоката Берегуляка В. Ф.,

представників відповідачів, адвокатів Парубія І. М.,

Янчишина В. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 особисто передав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 13 листопада 2021 року грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України, станом на 25 березня 2023 року складає 1 828 000,00 грн. На підтвердження отримання коштів відповідачами було надано особисту письмову розписку від 13 листопада 2021 року із зазначенням умов повернення коштів. У даній розписці сторони правочину поставили свої підписи, чим і підтвердили наміри щодо укладення такого договору.

Відповідачі не повертали кошти в обумовлений час, а тому 29 грудня 2022 року позивачем на їх адресу (Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області) надіслано претензію щодо повернення коштів зі сплатою 2%, загальна сума боргу склала 62 000,00 доларів США. Станом на березень 2023 року вимога позивача відповідачами залишена поза увагою, що ОСОБА_1 розцінює як уникання від виконання зобов`язань.

З огляду на вказане, позивач просить стягнути ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на його користь заборгованість за договором позики від 13 листопада 2021 року у розмірі 62 000 доларів США, що еквівалентно 2 266 720 грн, а також судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 14 квітня 2023 року відкрито провадження у справі № 607/6617/23; постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

19 травня 2023 року судом зареєстровано відзив відповідачки ОСОБА_4 , у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо неї. ОСОБА_4 не заперечує факту отримання саме ОСОБА_2 коштів в сумі 50 000 доларів США від ОСОБА_1 . Отримані кошти ОСОБА_2 витратив на власні потреби, а саме: для внесення на рахунок ТОВ «Експодор» як поворотна фінансова допомога для поповнення статутного фонду Консорціуму «Добробуд». Також частина коштів пішла на оплату витрат третім особам, які не є членами сім`ї відповідачки. ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 , що самостійно поверне кошти ОСОБА_1 . Відповідачка стверджує, що вона особисто кошти не отримувала та вони не були витрачені на інтереси сім`ї.

19 травня 2023 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ходань М. В., у якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог через відсутність правових підстав. На обґрунтування відзиву вказує, що ОСОБА_2 не було відомо про складення розписки 13 листопада 2021 року ОСОБА_4 та отримання нею коштів, звертає увагу суду, що на розписці відсутня його письмова згода та стверджує, що у день написання розписки він був відсутній у м. Тернополі. Також ОСОБА_2 невідомо на що саме ОСОБА_4 витратила таку значну суму. Щодо твердження відповідачки ОСОБА_4 про внесення коштів для здійснення діяльності ТОВ «Експодор», то вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вказане товариство в 2021 році отримало дохід у сумі 140 млн грн. Вважає, що розписка, складена ОСОБА_4 не в інтересах сім`ї, а у власних інтересах відповідачки.

23 травня 2023 року судом зареєстровано відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив відповідачки ОСОБА_4 , у якій він звернув увагу суду, що відповідачка визнала факт отримання коштів. При складені розписки також був присутній її чоловік ОСОБА_2 . Куди були витрачені кошти вважає, що це особисті справи відповідачів. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали кошти, то і повертати їх повинні солідарно, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

06 червня 2023 року судом зареєстровано відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив відповідача ОСОБА_2 , у якій позивач стверджує, що саме відповідач ОСОБА_2 був ініціатором отримання коштів. При складенні розписки були присутні відповідачі, розписку складала ОСОБА_4 , проте погодився із сумою також і відповідач ОСОБА_2 , про що і розписався. На які саме потреби сім`ї були витрачені відповідачами кошти позивача, ОСОБА_1 не відомо, вважає, що ця інформація не є важливою для справи. Кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримала разом, а отже і повертати повинні також двоє.

20 червня 2023 року судом зареєстровано заперечення відповідачки ОСОБА_4 , у яких вона стверджує, що ОСОБА_2 був присутній при складені розписки, особисто поставив підпис, про що надано фото за 13 листопада 2021 року в кількості 5 штук.

20 червня 2023 року позивачем ОСОБА_1 через представника - адвоката О. Бурко подано клопотання про допит свідків, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яке судом задоволено, у зв`язку із згодою сторін на їх допит в процесуальному статусі свідків, ухвала занесена до протоколу судового засідання 06 листопада 2025 року.

Також 30 черевня 2023 року відповідачка ОСОБА_4 подала до суду заяву про допит свідка, яка судом вирішення протокольно 06 листопада 2025 року.

21 червня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ходань М. В. подав до суду клопотання про призначення судової почеркознавчо-технічної експертизи у справі №607/6617/23. В обґрунтування клопотання зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що суму 50 000 доларів США, яка була еквівалентна на той час сумі 1 320 000 грн, позичила у ОСОБА_1 13 листопада 2021 року його рідна сестра ОСОБА_4 в присутності її чоловіка ОСОБА_2 в інтересах сім`ї й зобов`язувалася повернути дану суму з відсотками (2% на місяць) в строк до 14 листопада 2022 року. Отже, із врахуванням відсотків, загальна сума боргу на час звернення до суду становить 62 000 дол. США, що еквівалентно сумі 2 266 720 грн. Будь-яких доказів про причини неповернення коштів у строк, визначений розпискою ОСОБА_4 позивачу не надала. З вимогами, зазначеними у позовній заяві, щодо стягненням боргу в сумі 62000 дол. США, що еквівалентно сумі 2 266 720 грн за розпискою від 13 листопада 2021 року погодитися ОСОБА_2 не може. ОСОБА_2 не був 13 листопада 2021 року в м. Тернополі і, зокрема, під час написання розписки ОСОБА_4 на отримання нею коштів від ОСОБА_5 в сумі 50 000 дол. США, а тому дану розписку ОСОБА_2 особисто не підписував.

З огляду на вище викладене, представник відповідача вважає, що для об`єктивного, повного та всестороннього розгляду даної справи, враховуючи, що для вирішення спірних питань, необхідні спеціальні знання для дослідження технічного стану даного документу і встановлення давності розписки від 13 листопада 2021 року, а саме написання тексту та підписів у ній, у цивільній справі слід призначити комісійну комплексну судову почеркознавчо-технічну експертизу.

20 вересня 2023 року судом постановлено ухвалу, якою призначено у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою комплексну судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДІСЕ; провадження у справі № 607/6617/23 на час проведення експертизи зупинено.

15 листопада 2023 року від Київського НДІСЕ надійшов супровідний лист № 17295/18022-4-23/34 від 06 листопада 2023 року, із яким надіслано клопотання експертів про надання додаткових матеріалів; викладено прохання погодити строк проведення експертизи; повідомлено про необхідність оплатити проведення експертизи.

У зв`язку з надходженням клопотання експертів, суд постановив ухвалу від 20 листопада 2023 року про поновлення провадження у справі.

19 грудня 2023 року судом зареєстровано клопотання відповідача ОСОБА_2 - адвоката Янчишина В. Й. про виключення питань та зменшення вартості експертизи. Клопотання мотивоване тим, що вказаний відповідач отримав рахунок на оплату вартості експертизи, розмір якої становить 92 724,24 грн. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 просить виключити з переліку питань, які поставлені на вирішення експерта, згідно ухвали суду від 20 вересня 2023 року, питання 1, 2, 5, 6, а інші питання - залишити без змін та залишити на вирішення експерта. Відтак, зменшити вартість послуг експертної організації щодо здійснення почеркознавчої та технічної експертизи у зв`язку з неспівмірністю вартості наданих послуг реальному виконанню.

Також 19 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Янчишин В.Й. клопотав перед судом про долучення матеріалів для проведення експертизи, яке суд вирішив протокольно, доєднав надані матеріали до справи.

29 січня 2024 року судом постановлено ухвалу, якою матеріали цивільної справи №607/6617/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, надіслав експертам Київського НДІСЕ для виконання ухвали суду від 20 вересня 2023 року про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи; уточнив питання, які постановлено на вирішення експертизи в редакції ухвали від 29 січня 2024 року; провадження у справі на час проведення експертизи зупинив.

02 квітня 2024 року від Київського НДІСЕ надійшов супровідний лист № 1695/3178-4-24/34 від 28 березня 2024 року, із яким надіслано клопотання експертів про погодження зміни назви призначеної експертизи; погодження більш розумного строку проведення експертизи; інформування ОСОБА_2 про вартість експертизи та необхідність її оплати; надання додаткових порівняльних зразків документів.

У зв`язку з надходженням клопотання експертів, суд постановив ухвалу від 03 квітня 2024 року про поновлення провадження у справі.

09 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Янчишин В. Й. клопотав перед судом про долучення матеріалів для проведення експертизи, яке суд вирішив протокольно, доєднав надані матеріали до справи.

15 травня 2024 року судом постановлено ухвалу, якою: погоджено зміну назви експертизи, призначеної згідно ухвали суду у справі № 607/6617/23 від 20 вересня 2023 року з «комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи» на «комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів»; матеріали цивільної справи № 607/6617/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою, надіслано експертам Київського НДІСЕ для виконання ухвали суду від 20 вересня 2023 року про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

20 серпня 2025 року від Київського НДІСЕ надійшов супровідний лист № 16721/3178-4-24/34 від 12 серпня 2025 року, із яким надіслано висновок експертів за результатами проведення комісійної комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів № 2668/24-34/2669/24-32 від 04 серпня 2025 року.

У зв`язку з надходженням висновків експертів за результатами проведення комісійної комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів, суд постановив ухвалу від 21 серпня 2025 року про поновлення провадження у справі № 607/6617/23.

30 червня 2023 року судом зареєстрована заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвокатки Гнатюк Д. С. про витребування інформації у ПрАТ «Київстар», яка судом вирішувалася в порядку черговості, після поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року клопотання сторони відповідача задоволено,витребувано інформацію у ПрАТ «Київстар».

28 листопада 2025 року від ПрАТ «Київстар» надійшла запитувана інформація на виконання ухвали суду від 06 листопада 2025 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 09 грудня 2025 року суд постановив ухвалу без оформлення окремого документу, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Берегуляк В. Ф. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі. Відповідачі написали розписку про позику грошових коштів в розмірі 50 000,00 доларів США, які отримали та мали повернути у визначений строк, однак цього не зробили. Позивач звернувся до них із вимогою-претензією, яка не була виконана, а тому подав позов до суду та просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Парубій І. М. просили відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 , оскільки кошти за розпискою отримав ОСОБА_2 , який витратив їх у власних інтересах, не на потреби сім`ї.

Відповідач ОСОБА_2 - його представник адвокат Янчишин В. Й. в судовому засіданні заперечували позовні вимоги, просили відмовити у їх задоволенні. ОСОБА_2 не отримував коштів згідно розписки від 13 листопада 2021 року, підпису під текстом цієї розписки він не ставив, а тому не має обов`язку повертати позику. Ще під час спільного проживання з колишньою дружиною ОСОБА_2 залишав ОСОБА_3 чисті аркуші паперу зі своїм підписом в інтересах бізнесу, на одному з них і була написана розписка.

Допитаний в судовому засіданні в процесуальному статусі свідка позивач ОСОБА_1 надав суду покази про те, що є рідним братом ОСОБА_3 , з якою ОСОБА_2 перебував у шлюбі. Фактично відповідачі позичали кошти під закупівлю техніки для ведення бізнесу. 13 листопада 2021 року відповідачі перебували в м. Тернопіль на ювілеї у батьків позивача та ОСОБА_3 , які проживають по АДРЕСА_1 . Відповідачі з ОСОБА_1 сиділи за столом, говорили, а тоді відійшли у кімнату, де ОСОБА_3 писала розписку, після складення якої ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші. У визначений строк позика не була повернута, ОСОБА_2 казав, що бізнес не йде, просив зачекати. На момент позики претензій у ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не було, однак позивач не позичав би гроші, якщо б ОСОБА_2 не був чоловіком його сестри.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав суду покази про те, що проживає в АДРЕСА_1 , є батьком ОСОБА_7 і ОСОБА_1 . У 2021 році вони з дружиною святкували 50 років спільного життя у ресторані «Хутір» - 13 листопада 2021 року. Тоді були присутні дружина свідка, сім`я сина ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_9 і зять ОСОБА_10 , його мати. Свідок не бачив написання розписки і передачі коштів, в ці справи дітей він не вникає. Коли почалася війна, дочка ОСОБА_9 проживала зі свідком по АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 в с. Острів, але він приходив обідати за місцем проживанн свідка. Одного разу дочка запитала зятя про гроші, то з сторони ОСОБА_2 свідок почув у відповідь тільки нецензурну лайку і він вибіг з квартири.

Допитана в судовому засіданні в процесуальному статусі свідка відповідачка ОСОБА_3 надала суду покази про те, що позивач є її рідним братом, а ОСОБА_2 - колишній чоловік свідка. 13 листопада 2021 року ОСОБА_3 разом із чоловіком ОСОБА_2 перебували у м. Тернопіль на святкуванні ювілею батьків свідка. ОСОБА_2 приїхав на Лексусі, вони їздили за тортом. Розписку писала ОСОБА_3 в кімнаті батька, ОСОБА_1 приніс гроші, а ОСОБА_2 їх отримав на придбання техніки. Через неповернення цих коштів у свідка виникали конфлікти з колишнім чоловіком, вона не говорила з братом. ОСОБА_2 ніколи не залишав свідку чистих аркушів зі своїм підписом.

Допитаний в судовому засіданні в процесуальному статусі свідка відповідач ОСОБА_2 надав суду покази про те, що є колишнім чоловіком ОСОБА_3 , якій рідним братом приходиться ОСОБА_1 . У позивача ОСОБА_2 ніколи не позичав грошей, не отримував коштів, розписки не писав. Коли проживав з ОСОБА_3 , то залишав їй аркуші А4 зі своїм підписом для рахунків чи договорів, оскільки його колишня дружина працювала бухгалтером на підприємстві, де свідок був засновником. Зі швагром ОСОБА_1 в ОСОБА_2 були нормальні стосунки, однак питання бізнесу він з ним не обговорював. На час складення розписки свідок користувався двома телефонами, перед тим він декілька раз перебував у м. Тернополі, де і забув один із них, який в подальшому передали до м. Київ. На ювілеї тещі і тестя ОСОБА_2 не був, надані фотографії вважає фотошопом колишньої дружини. 13 листопада 2026 року свідок перебував у м. Києві, де готувався до проведення тендеру. Потреби у позиці коштів у ОСОБА_2 не було, його колишній швагро займався дорожнім бізнесом, але грошей для позики в нього не було. Свідок не має зареєстрованої за собою техніки.

Проаналізувавши доводи учасників справи, які узгоджуються із поданими ними та описаними вище судом заявами по суті, а також поясненнями, заслухавши покази свідків, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (а. с. 4-6, т. 1).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована паспортом громадянина україни НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 (а. с. 7-8, т. 1).

В ході розгляду справи ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується паспортом громадянина україни № НОМЕР_5 , виданий органом 8018 19 січня 2024 року, дійсний до 19 січня 2034 року (а.с. 159-160, т. 2).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 (а. с. 9-10, т. 1).

За змістом розписки віж 13 листопада 2021 року, м Тернопіоль, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МУУМВС 22 квітня 1997 року, іпн НОМЕР_4 ) дала цю розписку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою АДРЕСА_4 (паспорт НОМЕР_1 виданий Тернопільським МУУМВС в Тернопільській обл. 11 квітня 1996 року, іпн НОМЕР_2 ) в тому, що ОСОБА_4 в інтересах сім`ї і за взаємною згодою чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований за адресою: Тернопільська обл. село Острів, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт НОМЕР_6 , виданий Тернопільським РВ УМВС в Тернопільській обл. 26 січня 199 року, іпн НОМЕР_7 ) отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти готівкою в розмірі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 1 320 000,00 (один мільйон триста двадцять тисяч) гривень зі сплатою відсотків за користування цими грошовими коштами у розмірі 2 відсотка (два) на місяць з виплатою в кінці строку. Зобов`язується повернути ОСОБА_1 позику в сумі п`ятдесят тисяч доларів в строк до 14 листопада 2022 року за його місцем проживання. Написано мною власноручно 13 листопада 2021 року. Кошти в сумі п`ятдесят тисяч доларів США отримала ОСОБА_4 кошти в сумі п`ятдесят тисяч доларів передав ОСОБА_1 . При передачі позики присутній чоловік ОСОБА_2 .

На цій розписці також проставлено підписи біля прізвища ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 11, т. 1 (копія розписки), а.с. 154, т. 1 (оригінал розписки)).

29 грудня 2022 року ОСОБА_1 адресував ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вимогу претензію про повернення коштів згідно розписки від 13 листопада 2021 року в загальному розмірі 62 000,00 доларів США., яка надсилалася рекомендованим поштовим відправленням №4600903208700 (а.с. 12-13, т. 1).

На а.с. 39-45, т. 1 є статут ТОВ «ЕКСПОДОР» (нова редакція), затверджено рішенням учасника цього товариства № 21/02/2019 від 21 лютого 2019 року, в якому єдиним учасником зазначено ОСОБА_2 , перелічено предмет діяльності товариства, статутний капітал товариства визначено у розмірі 874 000,00 грн, що становить 100%, та інше.

На запит адвоката Парубія І. М. територіальний сервісний центр № 3246 ГСЦ МВС в Київській області (філія ГСЦ МВС) надав інформацію № 31/19-П-51а.з. від 13 квітня 2023 року про те, що за ОСОБА_2 01 березня 2023 року зареєстрований автомобіль LEXUS LS 460 L, об`м двигуна 4608 см.куб, 2013 року випуску, реєстраційна операція - перереєстрація за договором поділу майна (а.с. 47, т. 1).

08 травня 2023 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі №759/4021/23, яким розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 25 листопада 1995 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції за актовим записом № 1997 (а.с. 48-49, т. 1).

Податкова декларація про майновий стан і дохід ОСОБА_2 за звітний (податковий) період - 2022 рік містить відомості про отримані доходи від провадження господарської діяльності за спрощеною системою оподаткування в сумі 4 195 000, 00 грн. Дата подання декларації 28 квітня 2023 року (а.с. 50-51, т. 1).

У т. 1 на а.с. 83-87 приєднані фотографії надані відповідачкою ОСОБА_4 , на яких міститься дата - 13 листопада 2021 року та час 15:19, 15:22, 15:24, 18:21, де містяться зображення позивача та відповідачів в присутності інших осіб.

За змістом висновків експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 04 серпня 2025 року № 2668/24-34/2669/24-32 за результатами проведення комісійної комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів у цивільній справі № 607/6617/23 (а.с. 99-137, т. 2):

1.Підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься під рукописним записом «При передачі позики присутній чоловік ОСОБА_2 » у розписці, датованій 13.11.2021, виконаний ОСОБА_2 .

2.Виконання розписки, датованої 13.11.2021, за виключеннм підписів від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), не виключається.

Підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розписці, датованій 13.11.2021, виконані не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше.

3.Розписка датована 13.11.2021, виконана раніше серпня 2022 року.

Більш точно встановити період виконання дослідження розписки не представляється можливим у межах наданих зразків, з урахуванням наявних методик дослідження штрихів рукописних записів і підписів.

4.В досліджуваній розписці, датованій 13.11.2021:

- виконання підпису від імені ОСОБА_4 , в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), не виключається;

- підпис від імені ОСОБА_1 виконано не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше;

- підпис від імені ОСОБА_2 виконано не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше.

5. В досліджуваній розписці, датованій 13.11.2021:

- виконання підпису від імені ОСОБА_4 , в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), не виключається;

- підпис від імені ОСОБА_1 виконано не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше;

- підпис від імені ОСОБА_2 виконано не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше.

На виконання ухвали суду від 06 листопада 2025 року у справі № 607/6617/23 ПрАТ «Київстар» за вих. 17012/3/КТ від 24 листопада 2025 року повідомив про те, що телефонний номер НОМЕР_8 станом на 13 листопада 2021 року обслуговувався на умовах контрактної форми обслуговування за письмовим договором з фізичною особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_7 ; по цьому номеру телефону надано інформацію про з`єднання з прив`язкою до базових станцій, які були зафіксовані комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар», у період часу з 00 год. 00 хв. 13 листопада 2021 року по 23 год. 59 хв. 13 листопада 2021 року; фактів здійснення вхідних (надісланих) SMS-повідомлень по телефонному номеру НОМЕР_8 у період часу часу з 00 год. 00 хв. 13 листопада 2021 року по 23 год. 59 хв. 13 листопада 2021 року комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано; фактів користування послугою доступу до мережі Інтернет по телефонному номеру НОМЕР_8 у період часу з 00 год. 00 хв. 13 листопада 2021 року по 23 год. 59 хв. 13 листопада 2021 року комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар» не зафіксовано.

У Додатку міститься інформація про з`єднання по телефонному номеру НОМЕР_8 у період часу часу з 00 год. 00 хв. 13 листопада 2021 року по 23 год. 59 хв. 13 листопада 2021 року, з якої вбачається, що номер телефону, яким користувався ОСОБА_2 перебував в зоні дії розташування базових станцій комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар», за наступними адресами: АДРЕСА_5 , та в АДРЕСА_6 , навпроти АДРЕСА_7 , та навпроти буд. АДРЕСА_8 (а. с. 192-194, т. 2).

За встановлених обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Верховний Суд у справі 750/2316/19 від 14 липня 2021 року зазначив, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

Частиною першою ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отож, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки (постанова Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 531/152/19).

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів (постанова Верховного Суду від 05 березня 2025 року № 127/2523/23)

Судом встановлено, що договір позики відбувся, позивач ОСОБА_1 передавав у розпорядження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США, про що свідчать приєднана до матеріалів справи розписки від 13 листопада 2021 року. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), свідчить також про те, що боргове зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виконане, що також відповідає змісту ст. 545 ЦК України.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року, справа №227/3760/19-ц, зроблено висновок, що «стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію».

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц, зазначено, що «договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей. Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем».

Оскільки ОСОБА_2 не визнавав отримання ним коштів та виникнення в нього обов`язку їх повенути за розпискою від 13 листопада 2021 року, судом призначалася експертиза, висновки якої описано вище.

За змістом висновків експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 04 серпня 2025 року № 2668/24-34/2669/24-32 за результатами проведення комісійної комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів у цивільній справі № 607/6617/23, в частині, які стосуються відповідача ОСОБА_2 : підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься під рукописним записом «При передачі позики присутній чоловік ОСОБА_2 » у розписці, датованій 13.11.2021, виконаний ОСОБА_2 ; виконання розписки, датованої 13.11.2021, за виключеннм підписів від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), не виключається; підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розписці, датованій 13.11.2021, виконані не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше; в досліджуваній розписці, датованій 13.11.2021: підпис від імені ОСОБА_2 виконано не в дату, вказану в досліджуваному документі (13.11.2021), а раніше.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У спірних правовідносинах суд виснує про те, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Текст розписки від 13 листопада 2021 року беззаперечно місить підпис ОСОБА_2 , який будучи допитаним як свідок надавав покази про те, що коли проживав з ОСОБА_3 , то залишав їй чисті аркуші А4 зі своїм підписом для рахунків чи договорів, оскільки його колишня дружина працювала бухгалтером на підприємстві, де він був засновником. Водночас ці обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, адже суд не встановив, коли саме відповідачі, які є колишнім подружжям працювали у статусі керівника і бухгалтера, назву підприємства, на якому вони мали такий статус, наявність тривалих відряджень чи інших непереборних причин, які б свідчили про необхідність таких дій, адже зазвичай головний бухгалтер юридичної особи має право підпису нарівні з керівником, про що видається відповідний наказ, а тому відсутня потреба у проставлянні підпису крівника на чистих аркушах паперу.

Щодо підпису ОСОБА_2 у розписці від 13 листопада 2021 року, то експерт зробив висновок про те, що підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконано не в дату, вказану в досліджуваному документі (13 листопада 2021 року), а раніше. Водночас виконання розписки, датованої 13 листопадом 2021 року, за виключеннм підписів від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дату, вказану в досліджуваному документі (13 листопада 2021 року), не виключається.

Саме лише виконання реквізитів боргового зобов`язання, якими є підписи позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , в різний час, не є безумовним доказом, що договір позики, який оформлено розпискою від 13 листопада 2021 року, між сторонами не укладався (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року, справа № 229/1727/21).

Доказів того, що текст розписки вносився без відома відповідача ОСОБА_2 і що зобов`язання має іншу правову природу, суду не надано.

Суд запитав інформацію про номер телефону, яким користувався ОСОБА_12 у період виникнення спірних правовідносин, та отримав інформацію про те, що з`єднання по телефонному номеру НОМЕР_8 у період часу часу з 00 год. 00 хв. 13 листопада 2021 року по 23 год. 59 хв. 13 листопада 2021 року, яким користувався ОСОБА_2 , перебував в зоні дії розташування базових станцій комунікаційним обладнанням ПрАТ «Київстар», зокрема і в АДРЕСА_13, та навпроти буд. АДРЕСА_9 , по цій же вулиці, про що суд зазначав вище. Надані ОСОБА_3 фото також підтверджують ці обставини, їх підроблення чи редагування суд не встановив. Перебування ОСОБА_2 у м. Тернопіль 13 листопада 2021 року підтвердив і свідок ОСОБА_6 , а також допитані в процесуальному статусі свідків позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 , покази яких суд приймає до уваги в цій частині, що не суперечить змісту ст. 1051 ЦК України.

Відтак ОСОБА_2 має обов`язок перед ОСОБА_1 повернути грошові кошти, отримані в позику в сумі 50 000,00 доларів США, згідно розписки від 13 листопада 2021 року.

Водночас позивач, посилаючись на те, що борг за указаним договором позики є спільним боргом колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому заявив вимогу про солідарне стягнення заборгованості за договорами позики з відповідачів, як подружжя, в порядку ч. 4 ст. 65 СК України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов`язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17, від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12).

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

Водночас перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики само по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором позики, у солідарному порядку обов`язків, визначених договором позики щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведенню укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у позику коштів в інтересах сім`ї.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 205/4616/15-ц, від 02 листопада 2022 року у справі № 754/6033/18, від 28 червня 2023 року у справі № 712/13196/21, від 27 березня 2024 року у справі № 359/950/16-ц, від 10 липня 2024 року у справі № 523/7796/19.

У спірних правовідносинах судом беззаперечно встановлено, що на час вчинення розписки 13 листопада 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Розписку 13 листопада 2021 року складала ОСОБА_3 , яка ці обставини підтвердила у судовому засіданні. ОСОБА_3 писала про те, що грошові кошти в розмірі 50 000,00 доларів США отримані від ОСОБА_1 в інтересах сім`ї і за взаємною згодю чоловіка ОСОБА_2 , зі сплатою відсотків за користування цими грошовими коштами у розмірі 2 відсотка (два) на місяць з виплатою в кінці строку; зобов`язується повернути ОСОБА_1 позику в строк до 14 листопада 2022 року за його місцем проживання.

Відтак ОСОБА_3 має солідарний обов`язок з ОСОБА_2 по поверненню грошових кроштів, згідно розписки від 13 листопада 2021 року.

Доказів того, що позичені кошти були витрачені не в інтересах сім`ї, зокрема були внесені на рахунок ТОВ «Експодор» як поворотна фінансова допомога для поповнення статутного фонду Консорціуму «Добробуд», суд не здобув, а ОСОБА_11 ( ОСОБА_11 ) не довела цих обставин і не повідомляла суду, що має перешкоди в їх доведенні, не клопотала про витребування доказів на підтвердження цих доводів.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), на що суд звертав увагу вище, свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачами не виконане, що також відповідає змісту ст. 545 ЦК України.

Зміст розписки свідчить про укладення між сторонами саме договору позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої ст. 1046 ЦК України, а також частини першої ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Отож, дослідивши надані сторонами до матеріалів докази в їх повній сукупності, суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порушення умов договору позики не виконано взятих на себе зобов`язань із повернення коштів у строк, на умовах та в порядку, передбаченому розпискою від 13 листопада 2021 року.

За встановлених обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за наведеною вище розпискою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 50 000,00 доларів США та 12 000,00 доларів США - розмір відсотків, який сторони обумовили у розписці від 13 листопада 2021 року (50 000*0,02*12).

У зв`язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача необхідно стягнути 13 420,00 грн понесеного судового збору, в рівних частинах, з кожного окремо по 6 710,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 212, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 62 000 (шістдесят дві тисячі),00 доларів США заборгованості за договором позики, згідно розписки від 13 листопада 2021 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 710 (шість тисяч сімсот десять),00 грн сплаченого судовогоо збору.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 710 (шість тисяч сімсот десять),00 грн сплаченого судовогоо збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_10 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 ,РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_11 ;

Відповідач 2: ОСОБА_3 ,РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_12 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська