Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №335/4323/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 335/4323/26

Провадження №: 2-а/336/71/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Приладишеву Н.Г. звернувся до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя із позовом до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.04.2026, керуючи транспортним засобом Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 він здійснював рух автомобільною дорогою М30 Стрий-Ізварине та на 288 км був зупинений співробітниками поліції, в результаті чого лейтенантом поліції Ференц Д.А. відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №7018880 від 13.04.2026. Постанова обґрунтована тим, що «13.04.2026 о 16:58:19, дорога А/Д М30 Стрий-Ізварине, 288 км, водій керуючи ТЗ в населеному пункті с.Пирогівці, рухався зі швидкістю 100 км/год при дозволеній максимальній швидкості руху 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 50 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 000682, чим порушив п.12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах». Даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову такою, що складена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність в його діях як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Вважає, що його було неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначає, що в якості доказу в оскаржуваній постанові міститься посилання на те, що швидкість вимірювалась приладом TruCam 000682 та додається лише відео з бодікамери 475598. Вважає, що відео з бодікамери не може підтверджувати факт перевищення швидкості руху транспортного засобу, оскільки вона не оснащена вимірювальними компонентами, датчиками, тощо, а є лише портативним відеореєстратором. Також, відсутні будь-які результати вимірювань швидкості руху транспортного засобу позивача, здійснені на пристрої TruCam, відсутні докази, що відповідні вимірювання швидкості руху належать саме транспортному засобу позивача, відсутності відомості щодо розміщення дорожніх знаків про те, що вказана територія, на якій позивач ніби то перевищив швидкість – належить до території населеного пункту. Стверджує, що у момент зупинки транспортного засобу позивача, прилад TruCam 000682 не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, що не дає змоги використовувати вимірювач швидкості у такому режимі.

Посилаючись на викладені обставини просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7018880 від 13.04.2026, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі – закрити.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 27.04.2026 матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передані до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.05.2026 від представника відповідача за довіреністю Немерського В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що прилад TruCam 000682 є сертифікованим, можливість його використання підтверджується експертним висновком лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, прилад відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, що зокрема встановлено у інструкції з його використання. Вважає, ручне використання приладу TruCam 000682 є обґрунтованим та законним. Крім того, представник відповідача додав до відзиву фото та відеозапис, на яких зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 100 км/год, тобто міститься інформація про обставини події, які підтверджують скоєння позивачем правопорушення.

Вивчивши обставини справи, враховуючи доводи сторін, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено зі змісту постанови серії ЕНА №7018880 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.1 ст.122 КУпАП, складеної відносно ОСОБА_1 , 13.04.2026 о 16 годині 58 хвилин на дорозі А/Д М30 Стрий-Ізварине 288 км, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом в населеному пункті с.Пирогівці рухався зі швидкістю 100 км/год при дозволеній максимальній швидкості руху 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 50 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam 000682, чим порушивп.12.4 ПДР України (а.с. 12-13).

На фрагменті відеозапису та фотознімку, які містяться на DVD диску, доданому відповідачем до відзиву, зафіксовано транспортний засіб Audi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначено місце фіксації – АД М30 2088, дозволена швидкість руху – 50 км/год, швидкість руху транспортного засобу – 100 км/год, серійний номер вимірювального приладу – ТС000682 (а.с.39).

На користь того, що ОСОБА_1 рухався в межах населеного пункту с.Пирогівці свідчить лист Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Хмельницькій області №853 від 13.08.2025, з якого встановлено, що дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» на ділянці автомобільної дороги М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине км 285-км 288 встановлений при в`їзді в с.Пирогівці підрядною організацією ДП «Хмельницький облавтодор» (а.с.46).

Судом досліджений Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, №UA-MI/1-2903-2012, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012, яким затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача, - не більше одного року (а.с.49).

Згідно з експертним висновком від 18.09.2024, наданим адміністрацією державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, розроблений (виготовлений) компанією «Laser Technology Inc.» (США), в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування, зокрема у моделі ТС000682, за допомогою якого було зафіксоване перевищення швидкості руху позивачем (а.с. 45).

У листі ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №22-38/49 від 01.10.2019 зокрема зазначено, що лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортного засобу в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ±1% в діапазоні від 201 до 320 км/год. (а.с.47).

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі "Лутц проти Німеччини", "Отцюрк проти Німеччини", "Девеєр проти Бельгії", "Адольф проти Австрії" та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353 (далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Статтею 14 Закону «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

За змістом пункту 12.9.б ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості, 3.31 Знак 3.31 Зона обмеження максимальної швидкості або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил.

Знак 3.29 Обмеження максимальної швидкості забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Приписи ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, в т.ч. за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За правилами ст. 222 КУпАП розгляд справ за частинами 1, 2, 3, 5 статті 122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

З наданих суду доказів встановлено, що транспортний засіб Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_1 13.04.2026 на дорозі А/Д М30 Стрий-Ізварине, 288 км, в населеному пункті с.Пирогівці, рухався зі швидкістю 100 км/год, тобто перевищив встановлене обмеження швидкості на 50 км/год.

Щодо доводів відповідача про те, що використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

Як передбачено статтею 31 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», поліцією можуть застосовуватися такі превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

За приписами статті 40 Закону №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Таким чином, суд зазначає, що норми статті 40 Закону №580-VIII жодним чином не зобов`язують органи поліції здійснювати закріплення технічних приладів, а лише передбачають таку можливість. Дані норми не передбачають заборону використання технічних засобів у інший спосіб, зокрема тримання в руках.

Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Суд приходить до висновку, що використання приладу TruCАМ в ручному режимі не є порушенням та міг бути застосований поліцейським в ручному режимі для виявлення та фіксування правопорушення, описаного в оскаржуваній постанові.

Доводи відповідача про те, що використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM в спосіб тримання в руках відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» підтвердилися в ході розгляду справи.

Таким чином, відповідачем доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому у задоволенні позовних вимог – слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовлено, судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Савеленко

15.07.26