Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №299/1957/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1957/26

Номер провадження 2/299/952/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13.07.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючий - суддя Кашуба А.В.

при секретарі судового засідання – Чернянчук К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

30.04.2026 ОСОБА_1 подала до суду вказану позовну заяву.

Просить суд ухвалити рішення про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі п`яти тисяч гривень щомісячно.

Позов обґрунтовано тим, що сторони в шлюбі, зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_1 , народили дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2022 році відповідач виїхав за кордон на заробітки і з того часу ні разу не приходив додому. Дитина проживає разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_1 .

Суд Ухвалою від 06.05.2026 відкрив провадження у справі. Вирішив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Відзив не подано.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивачка подала до суду письмову заяву, у якій просила розглядати справу без її участі. Позов підтримала.

Відповідач вважається таким, що належно повідомлений про розгляд справи: судова повістка направлена за адресою реєстрації місця проживання відповідача та не вручена через відсутність адресата за вказаною адресою. Причини неявки суду не повідомлені. Клопотань не надходило.

Судовий розгляд справи в силу ст.ст.280-282 ЦПК України проведено на підставі наявних у справі доказів (заочний розгляд).

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народили у зареєстрованому шлюбі доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі слів позивачки, відповідач у 2022 році виїхав за кордон на заробітки та з того часу додому не повертається. Батьки дитини проживають окремо. Дитина залишилася проживати разом із матір`ю, що підтверджено Довідкою від 23.01.2026, виданою Виноградівською міською радою Закарпатської області. Позивачка ініціювала судову процедуру вирішення питання про участь батька у матеріальному утриманні дитини, бо домовленість про це між батьками дитини відсутня.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тому вирішення питання про виконання обов`язку батьків утримувати дітей є пріоритетним та невідкладним.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ст.80, 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

За таких обставин, вимоги про стягнення із відповідача аліментів на утримання дитини - є обґрунтованими.

Згідно ст. 183 ч.1 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.

Позивач обрав спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3--1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3--2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Розмір прожиткового мінімуму у 2026 році для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн на місяць.

Суд констатує, що прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби дитини у матеріальній допомозі. У сучасних умовах утримання дітей шкільного віку вимагає значних матеріальних витрат. У суду нема сумнівів у тому, що позивачка несе матеріальні витрати на утримання дитини і несе значно більші витрати на їх утримання, ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку на місяць. Суду очевидно, що грошове утримання на рівні половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину щомісячно – це сума, яка не може навіть вкупі з рівноцінною матеріальною участю іншого з батьків забезпечити дитині рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Дана обставина є загальновідомою, суд визнає її такою, що не потребує доведення.

Сім`я охороняється державою, однак охорона не має передбачати надмірне регулювання приватної сфери, втручання у сімейні відносини через установлення обмеження розміру аліментів на утримання дітей прожитковим мінімумом, який є базовим соціальним стандартом. Таке обмеження нівелює саму суть цього права та містить ознаки надмірного регулювання державою сімейного життя. До аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у справі № 1-1/2023(72/23).

Виходячи із міркувань Конституційного Суду України у цій справі, можна дійти висновку, що невиправданим є законодавче обмеження розміром прожиткового мінімуму розміру аліментів на утримання дитини, оскільки таке обмеження не може вважатися об`єктивно оціненим, та є надмірним утручанням (регулюванням) держави у право на матеріальне утримання дитини та забезпечення такого утримання у більшому розмірі, оскільки полягає в обмеженні реалізації такого права (звужує його реалізацію в залежності від можливості отримувача аліментів отримати інформацію про доходи платника).

Відповідач є молодим чоловіком. Суд не сумнівається, що відповідач усвідомлює свій обов`язок та розуміє розмір витрат на матеріальне утримання дитини шкільного віку, витрат на піклування про їх здоров`я, фізичний та інтелектуальний розвиток.

Слід також врахувати, що дитина проживає разом із матір`ю, яка самостійно без участі батька організовує її побут, піклується про її здоров`я, забезпечує її навчання, фізичний, інтелектуальний та духовний розвиток. Це потребує значного людського фізичного та психічного ресурсу: особистої залученості та часу. Тому вона суттєво обмежена у можливості своєю власною працею отримувати активний дохід. Високоймовірно, що сторони не рівні у своїх можливостях.

Тому позов слід задоволити.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»). Відтак, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір за звернення до суду у 2026 році із майновим позовом за позовною вимогою про стягнення аліментів на дату подання позову – 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи із 30.04.2026 до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 .

Головуючий Кашуба А. В.