Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №274/594/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/594/25 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.

Категорія 23 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Шалоти К.В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №274/594/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про захист прав споживачів, визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Большакової Т.Б. у м.Бердичеві,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Гуменюка О.В. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – АТ «Державний ощадний банк України»). Просила: визнати незаконною діяльність посадових осіб АТ «Державний ощадний банк України» по невідновленню залишку коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , банківська картка «Універсальна» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) до того стану, у якому він був перед виконанням операцій по зняттю з нього коштів 28 травня 2024 року; зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором банківська картка «Універсальна» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), укладеним між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , із вирахуванням сум знятих коштів за 28 травня 2024 року та відповідних нарахувань.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України» та в банку їй видано банківську картку «Універсальна» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ). Невстановлена особа 28 травня 2024 року викрала з її банківського рахунку кредитні кошти трьома трансакціями на суму 61 500 грн (25 000 грн +25 000 грн + 11 500 грн). Дізнавшись про вчинення вказаних протиправних дій, ОСОБА_1 одразу звернулася до фінансової установи та написала заяву до поліції про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Даних картки та коду доступу до мобільного додатку «Ощад24/7» вона не розголошувала та нікому не передавала. Банк відмовив їй у задоволенні її заяв про повернення коштів та не повідомляв її про факт проведення службового розслідування щодо вказаних випадків і вжиття заходів банківського контролю по збереженню коштів клієнта. Вважає такі дії банку протиправними, а фінансове положення споживача фінансових послуг таким, що підлягає поновленню.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року позов задоволений. Визнано незаконною бездіяльність посадових осіб АТ «Державний ощадний банк України» по невідновленню залишку коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 (банківська картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 ) до того стану, у якому він був перед виконанням операцій по зняттю з нього коштів 28 травня 2024 року. Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором (банківська картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 ), укладеним між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , із вирахуванням сум знятих коштів за 28 травня 2024 року та відповідних нарахувань.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що між банком та ОСОБА_1 27 лютого 2023 року укладений договір у вигляді заяви про приєднання №477316511/180719 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (далі – заява про приєднання). Разом із заявою про приєднання, між банком та відповідачем укладено заяву на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту), яка, є блоком №5 заяви на приєднання, тобто її складовою частиною. Суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив із того, що належним доказом того, що ОСОБА_1 не вчиняла спірних операцій є те, що такі операції є нехарактерними для її історії користування даним рахунком та те, що позивач звернулася до правоохоронних органів. Суд залишив поза увагою те, що позовна заява та додатки до неї не містять інформації, що позивач зверталася до мобільного оператора з метою з`ясування можливої заміни/видачі дублікату сім-карти з абонентським номером свого мобільного телефону (фінансовий номер телефону позивача). Не містить також позовна заява відомостей про блокування сім карти до чи після проведення спірних транзакцій. Відповідно до листа Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який наявний в матеріалах судової справи, та знайшов своє відображення в оскаржуваному рішенні, на даний час СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111150000797 від 12 червня 2024 року. На момент підготовки довідки досудове розслідування триває. Отже, станом на даний час, відкритим залишається питання встановлення або відсутність дійсного факту злочину, осіб, причетних до зловмисного діяння тощо. Враховуючи викладене, наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно позивача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення її від обов`язку належного виконання зобов`язання та виконання умов та правил надання банківських послуг у випадку настання певних обставин, передбачених ними. Суд, приймаючи оскаржуване рішення, прийняв до уваги та врахував виключно обставини та доводи, викладені позивачем у позові. Щодо надання оцінки доводам відповідача, суд в оскаржуваному рішенні зазначає, що судом не було встановлено, що списання грошових коштів із рахунку ОСОБА_1 відбулося внаслідок дії чи бездіяльності останньої, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Судом належним чином не досліджено обставину компроментації картки, а також інші обставини, які мають суттєве значення для повного та всебічного розгляду справи та прийняття законного рішення, оскільки справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін. Не приймаючи до уваги твердження банку про компроментацію клієнтом своїх даних, суд не надав жодної оцінки доводам відповідача про те, що 28 травня 2024 року операції з переказу коштів здійснено в системі "Ощад 24/7" у мобільному додатку. Операцію підтверджено біометричними даними (Face ID/Touch ID) або кодом доступу, який встановлюється на етапі авторизації в мобільному додатку. При цьому, для реєстрації і встановлення нового мобільного додатку використовуються реквізити ПК (платіжної картки) та ПІН-код до неї, які відомі лише клієнту, а також одноразові ОТР-паролі, які надаються клієнту в автоматичному режимі на фінансовий номер мобільного телефону. Фінансовий номер не змінювався. Слід зазначити, що системою "Ощад 24/7" позивач користувалася, зокрема, як у день проведення спірних операцій, так після цього. За допомогою мобільного додатку "Ощад 24/7" позивачем 28 травня 2024 року здійснено низку переказів, зокрема, перекази на картку іншого банку. Переказу коштів передувало наступне. З фінансового номеру телефону позивача ( НОМЕР_3 ) 27 травня 2024 року о 23:21 було здійснено вихідний автоматичний IVR-дзвінок для підтвердження реєстрації в системі «Ощад 24/7», який був успішно прийнятий. Під час дзвінка система інформує клієнта, що не потрібно розголошувати отриманий одноразовий пароль в чат-ботах (Messenger, Viber, Telegram), а використовувати тільки для доступу в систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7». Для підтвердження реєстрації та отримання одноразового пароля клієнту необхідно було натиснути цифру 1 на клавіатурі телефона, що клієнт і здійснила. Після підтвердження, клієнту було озвучено одноразовий пароль. Даний дзвінок здійснювався системою автоматично, без з`єднання з оператором. Фінансовий номер 380677402842 не змінювався напередодні та жодних звернень чи скарг щодо непрацездатності СІМ-картки від клієнта не надходило, сповіщення успішно відправлялися та доставлялися на фінансовий номер клієнта. 30 травня 2024 року о 16:25, 07 червня 2024 року о 16:53 - вхідний дзвінок, запит щодо заблокованого входу в додаток «Мобільний Ощад». Запит було опрацьовано голосовим помічником Софія. Голосовий помічник запросила ввести останні 4 цифри номеру ПК. Вказано: 1436. Голосовий помічник повідомила, що: «За інформацією в системі, ваша картка в робочому стані, ви можете проводити операції. Проте у вас заблокована можливість реєстрації та роботи в системі Ощад 24/7. Якщо ви бажаєте відновити доступ до роботи в системі Ощад 24/7 Вам необхідно звернутися до будь-якого відділення банку». Без з`єднання з оператором, 07 червня 2024 року о 17:07 - вхідний дзвінок, запит щодо видалення облікового запису до додатку «Мобільний Ощад». Запит було опрацьовано голосовим помічником Софія. Голосовий помічник запросила ввести останні 4 цифри номеру ПК. Вказано: 1436. Голосовий помічник повідомила, що: «Обліковий запис в Ощад 24/7 видалено». Без з`єднання з оператором, 09 червня 2024 року о 20:20 – вхідний дзвінок, запит щодо переведення коштів з кредитної картки без відома клієнта. Клієнт повідомила, що намагалася оформити Електронний цифровий підпис. Оператор заблокував ПК № НОМЕР_4 (КР №UA403226690000026202001918044) на прохання клієнта та повідомив, що обліковий запис Ощад 24/7 заблоковано і закрито. Оператор рекомендував клієнту в найкоротші терміни звернутися до поліції або до кіберполіції для написання відповідної заяви та з копією заяви з поліції звертатися до відділення банку. 10 червня 2024 року о 17:57 – вхідний дзвінок, запит щодо офіційного чат-боту банку в додатку Telegram. Оператор надав інформацію, що в додатку Telegram є офіційний чат-бот банку, яким можна скористатися при переході з офіційного сайту банку або через додаток «Мобільний Ощад». В оскаржуваному рішенні не наведено жодних доводів відносно висновку про наявність в діях банку порушень вимог чинного законодавства при здійсненні спірних операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гуменюк О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

При цьому покликається на те, що відповідно до положень ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно п.42 частини першої ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» неналежна платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. П.43) неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі. П.64) платіжний моніторинг - обов`язкова діяльність надавачів фінансових платіжних послуг із контролю платіжних операцій з метою виявлення та запобігання неналежним платіжним операціям. За частиною першою ст.51 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій. Відповідно до частини першої ст.66 Закону України «Про платіжні послуги» банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій). Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг. Зазначені правила мають також містити процедури забезпечення безпеки виконання платіжних операцій, вжиття заходів із ідентифікації помилкових та неналежних платіжних операцій (суб`єктів таких платіжних операцій) та заходів із запобігання або припинення таких платіжних операцій, реагування на інциденти безпеки, здійснення моніторингу та ведення бази даних операційних інцидентів, кіберінцидентів та інцидентів безпеки, пов`язаних з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій). За частиною першою ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Згідно з частиною дванадцятою ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Згідно з п.140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою НБУ від 29 липня 2022 року №164, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, із якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник АТ «Державний ощадний банк України» Вовчук М.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.188,191). Від представника позивача адвоката Гуменюка О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Також банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку (ст.1068 ЦК України).

Згідно з ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: банківський платіжний інструмент це засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів. Банківські рахунки це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. Розрахункові банківські операції це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно з ст.51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

При виконанні розрахункової операції банк зобов`язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Відповідно до ст.1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком із рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст.1 Закону України «Про платіжні послуги»:

1) автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг;

2) авторизація діяльності - визначена цим Законом процедура допуску до провадження діяльності з надання платіжних послуг, обмежених платіжних послуг, допоміжних послуг, що здійснюється шляхом видачі ліцензії та/або включення до Реєстру платіжної інфраструктури;

3) безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;

4) вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії;

36) надавач платіжних послуг із обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій;

39) неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;

44) неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);

69) помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;

82) споживач - фізична особа, яка отримує або має намір отримати платіжну послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю;

85) суб`єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг;

87) схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу;

88) технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов`язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок;

90) унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.

Згідно з частиною третьою ст.32 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Відповідно до частини двадцятої ст.38 Закону України «Про платіжні послуги», користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором;

2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом;

3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права;

4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції;

5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до частини двадцятої ст.38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент має право:

1) заблокувати електронний платіжний засіб користувача після надходження повідомлення про втрату чи загрозу втрати електронного платіжного засобу або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства;

2) розблокувати електронний платіжний засіб, якщо втрата електронного платіжного засобу користувачем не підтвердилася або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства;

3) зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов`язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.

Згідно з частиною першою ст.51 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» передбачена відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій і зокрема зазначене наступне. Надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. Надавачі платіжних послуг платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг. Платник, із рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку. Надавач послуг із ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг із обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг із обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції. Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг платника заподіяну шкоду внаслідок незастосування посиленої автентифікації у випадках, якщо її застосування вимагається відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за недотримання встановлених вимог щодо обробки персональних даних користувачів під час надання платіжних послуг. Надавачі платіжних послуг несуть передбачену законодавством відповідальність за порушення прав та інтересів споживачів.

Відповідно до частини п`ятої ст.87 Закону України «Про платіжні послуги», до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до ст. 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.

Окрім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі №759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року в справі №387/746/18, від 07 листопада 2022 року в справі №751/5017/20.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що на підставі заяви про приєднання №477316511/180719 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) 27 лютого 2023 року АТ "Державний ощадний банк України" було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_5 ОСОБА_1 з встановленням кредитного ліміту з максимальним розміром 250 000 грн (а.с.80-86).

Відповідно до висновку-рішення №АА 3238128128/280223 про погодження надання (встановлення) кредиту АТ "Державний ощадний банк України" від 28 лютого 2023 року, ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_5 було встановлено кредитний ліміт 5 000 грн із можливістю збільшення до 100 % заробітної плати, але не більше 15 000 грн (а.с.87). Розмір процентної ставки 46,800 % річних.

Згідно з висновком-авторішенням щодо погодження надання (встановлення/зміну розміру) кредиту АТ "Державний ощадний банк України" №3472774572/290724 від 16 травня 2024 року, ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_5 було встановлено кредитний ліміт до 62 400 грн (а.с.88-89). Розмір процентної ставки 46,800 % річних.

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ "Державний ощадний банк України" № НОМЕР_5 , 28 травня 2024 року з нього було списано грошові кошти в сумі: о 16:45:09 – 25 000 грн, 16:45:42 – 25 000 грн, 16:46:11 – 11 550 грн, на загальну суму 61 550 грн (а.с.92).

ОСОБА_1 11 липня 2024 року звернулася до голови правління АТ "Державний ощадний банк України" із письмовою заявою, у якій повідомила банківську установу, що 28 травня 2024 року о 21:00 вона виявила, що з відкритого на її ім`я банківського рахунку "Універсальний" № НОМЕР_1 невідомими особами переведені трьома трансакціями кошти у сумі 25 000 грн, 25 000 грн та 11 550 грн на рахунок НОМЕР_6 (а.с.13).

19 вересня 2024 року та 28 вересня 2024 року ОСОБА_1 направила голові правління АТ "Державний ощадний банк України" повідомлення та запити на інформацію, де знову повідомила банківську установу, що 28 травня 2024 року о 21:00 вона виявила, що з відкритого на її ім`я банківського рахунку "Універсальний" №4790729913226486 невідомими особами переведені трьома трансакціями кошти у сумі 25 000 грн, 25 000 грн та 11 550 грн на рахунок НОМЕР_6 (а.с.15,17). Розпоряджень банку та дій для переведення вказаних коштів на цей або будь-який інший рахунок нею не здійснювалося.

Згідно з відповіді АТ "Державний ощадний банк України" від 04 жовтня 2024 року за № 11/5-16/8330/2024/с, на звернення ОСОБА_1 від 19 вересня 2024 року, банк розписав умови та порядок здійснення банком комплексного банківського обслуговування (а.с.16).

Відповідно до витягу з ЄРДР, який сформований 17 червня 2024 року Вишгородським РУП ГУНП в Київській області, 11 червня 2024 року до ЧЧ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 08 червня 2024 року близько о 21 годині 00 хвилин, остання виявила, що 28 травня 2024 року з її банківської картки АТ "Державний ощадний банк України" НОМЕР_1 відбулося несанкціоноване зняття грошових коштів трьома транзакціями, а саме: перша транзакція в сумі 11 500 грн, друга транзакція сумою 25 000 грн, третя транзакція 25 000 грн, з призначенням "MOBILE BANKING 57914630010001" (ЄО 8851 від 11 червня 2024 року) (а.с.12).

Відповідно до листа Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 20 травня 2025 року, СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024111150000797 від 12 червня 2024 року, відомості про які внесені до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. До ЧЧ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області 11 червня 2024 року надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що 08 червня 2024 року близько о 21 годині 00 хвилин остання виявила, що 28 травня 2024 року з її банківської картки АТ "Державний ощадний банк України" НОМЕР_1 відбулося несанкціоноване зняття грошових коштів трьома транзакціями, а саме: перша транзакція в сумі 11 500 грн, друга транзакція сумою 25 000 грн, третя транзакція 25 000 грн, із призначенням "MOBILE BANKING 57914630010001" (ЄО8851 від 11 червня 2024 року) (а.с.118-119). На момент підготовки довідки досудове розслідування триває.

Із викладеного вище вбачається, що з банківського рахунку № НОМЕР_5 ОСОБА_1 , відкритого АТ "Державний ощадний банк України" на підставі заяви про приєднання №477316511/180719 від 27 лютого 2023 року, без належної правової підстави 28 травня 2024 року здійснено списання грошових коштів: 25 000 грн, 25 000 грн, 11 550 грн на загальну суму 61 550 грн. ОСОБА_1 після виявлення безпідставного списання коштів невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи про цей факт, внаслідок чого відомості внесені до ЄРДР.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що списання грошових коштів із рахунку ОСОБА_1 відбулося внаслідок дії чи бездіяльності останньої, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Вказаних доказів не надано й в суді апеляційної інстанції.

Безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку позивача в силу положень ст. 1073 ЦК України покладає на відповідача обов`язок негайно після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти та відшкодувати збитки, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про істотне порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком особи, які нею не здійснювалися. Відповідач, у порушення вимог ст.12,81 ЦПК України, не довів вину позивача у вказаних операціях.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 своїми діями, а саме, розголошенням своїх персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, одноразових кодів підтвердження сприяла незаконному використанню інформації, що дало змогу банку ініціювати платіжні операції від імені позивача, а тому банк не повинен нести відповідальність за цю операцію, є лише припущенням відповідача та не підтверджені належними доказами. Банком не доведено вчинення його клієнтом ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а ОСОБА_1 , у свою чергу, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила банк про цей факт.

Решта доводів апеляційної скарги спростовується встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії»).

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 липня 2026 року.

Головуюча Судді: