Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №523/11818/23 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11818/23

Провадження №2/523/2296/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання – Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, у загальному позовному провадженні, цивільну справу № 523/11818/23 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Доводи позову.

Одеське квартирно-експлуатаційнк управління (перейменовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, якою просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси грошові кошти у розмірі 781 058,69 грн.

Обгрунтовано позов тим, що протоколом засідання житлової комісії Одеського інституту Сухопутних військ №2 від 27.05.1997 ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік безквартирних військовослужбовців Одеського гарнізону, відповідно діючого на тот момент законодавства. В період військової служби ОСОБА_1 було виділено окрему трикімнатну квартиру, житловою площею 43,10 кв.м. в АДРЕСА_1 . 04 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на імя голови житлової комісії Військової академії про надання грошової компенсаці за належне йому житло, та надав згоду на отримання грошової компенсації. Згідно довідок АТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 у приватизації житлового фонду участі не приймали. Рішенням житлової комісії Військової академії (протокол №15 від 21.10.2020), яке погождено наказом начальника Військово академії від 21.10.2021 №921 надано грошову компенсацію у розмірі 1 086 312,50 грн. ОСОБА_1 . Комісією з контролю протоколом від 03.12.2020 №133 було погоджено та Міністром оборони України затверджено прийняте рішення щодо надання грошової компенсації. Розрахунок виплати грошової компенсації був здійснений без урахування площі квартири в смт. Сарата, в сторону зменшення площі. Платіжним дорученням №4 від 24.12.2020 КЕВ м. Одеса перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 086 312,50 грн. Актом розрахункової палати №23-10/02-1 від 06.01.2022 про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів виділених Міністерству оборони Укрїани на будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України, стосовно виплати грошової компенсації за належне житло ОСОБА_1 було зроблено висновок про завищення йому випалти на 781 058,69 грн. Нормативно позивач обгурнтував позовні вимоги наступними нормами матеріального права: ст. 15, ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом, та через представника ОСОБА_3 , подав до суду відзив на позов, яким просив відмовити у задоволенні позову. Обгрунтував відзив на позов тим, що в Акті розрахункової палати №23-10/02-1 від 06.01.2022 міститься очевидна помилка, яка вплинула на розрахунок. Відповідач у 1995 році дійсно був забезпечений окремою квартиро, площею 43,1 кв.м. Отже, позивач мав право заявити вимоги виключно щодо 468200,69 грн. Разом із тим, жоні грошові кошти, навіть безпідставно набуті, не підлягають поверненню, оскільки обставини справи підпадають під вимоги ст. 1215 ЦК України: 1) суб`єкт владних повноважень самостійно розрахував грошову компенсацію та виплатив; 2) відстуній факт наявності розрахункової помилки у розрахунку грошовогї компенсації; 3) відсутній факт недобросовісності відповідача.

Доводи відповіді на відзив.

Позивач скористався свої право на подачу відповіді на відзив. Обгрунтовано відповідь на відзив тим, що відсутня арифметична помилка в розрахунку. В період військової служби ОСОБА_1 було виділено окрему трикімнатну квартиру житловою площею 43,10 кв.м., в АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки від 29.10.2004 №82 Білгород-Дністровської КЕЧ району ОСОБА_1 окрему трикімнатну квартиру житловою площею 43,10 кв.м. в АДРЕСА_1 переоформив на свою доньку ОСОБА_4 , що дозволялосб діючим на тот момент законодавством. Абз. 2 п.4 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728, у разі використагня військовослужбовцем та/або членами його сім`ї права на приватизацію раніше наданого жилого приміщення у неповному обсязі загальна площа жилого приміщення, яка підлягає компенсації, зменшується на площу яка була безоплатно передана з державного житлового фонду у приватну власність військовосмлужбовця та/або членів його сім`ї. таким чином, відповідач помилково при розрахунку взяв за основу не загальну площу квартири, а житлову. Стаття 1215 не застосовується до спірних правовідносин, оскільки йде мова про компенсацію за належне для отримання житлового приміщення, це алтернатива щодо права на отримання житлового приміщення, та не є будь-якою складовою заробітнорї плати і платежів, що прирівнюються до неї.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження, викликано сторони у судове засідання, надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 18 березня 2024 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін та покази свідків.

У судовому засдіанні представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси - Ковальчук Р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, його представник Танівердієв А. у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. У подальшому заявою просив розглянути справу у його відстуність, відмовивши у задоволенні позову.

Судом здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з вимогами ч.1 ст.247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, згідно Витягу з послужного списку особової справи підполковника запасу ОСОБА_1 , шо на військову службу він поступив добровільно 01.09.1970 року.

В період військової служби з 1989 року по 1997 рік у в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , підполковник ОСОБА_1 у 1995 році був забезпечений житлом, на склад сім`ї 4 особи, йому було виділено окрему трикімнатну квартиру житловою площею 43,10 кв.м. в АДРЕСА_1 .

Згідно розпорядження Комітету по приватизації державного житлового фонду народних депутатів Саратської селищної ради від 19.09.1996 року, задоволено прохання ОСОБА_1 , та передано у його приватну власність квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 25 вересня 1996 року, виданого Саратською комісією з приватизації державного житлового фонду Одеської області, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Загальна площа квартири складає 71,9 кв.м.

У 1997 році підполковник ОСОБА_1 прибув для проходження служби в Одеський інститут Сухопутних військ, і 19.05.1997 року був зарахований на квартирний облік зі складом сім`ї 3 особи (він, дружина, донька – 1974 р.н.). Друга донька ОСОБА_4 , 1982 р.н. залишилась проживати в квартирі за попереднім місцем служби в смт. Сарата.

Протоколом засідання житлової комісії Одеського інституту Сухопутних військ №2 від 27.05.1997 ОСОБА_1 було зараховано на квартирний облік безквартирних військовослужбовців Одеського гарнізону, відповідно діючого на той момент законодавства України, а саме Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 №20 «Про порядок забезпечення жилою площею в ЗСУ».

В липні 1999 року підполковник ОСОБА_1 окрему трикімнатну квартиру житловою площею 43,10 кв.м, в АДРЕСА_1 переоформив на свою доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - що дозволялося діючим на той момент законодавством України, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 №20 «Про порядок забезпечення жилою площею в ЗСУ». Це підтверджується довідкою від 29.10.2004 №82 Білгород-Дністровської КЕЧ району.

Друга донька ОСОБА_5 , 1975 р.н., була виключена зі складу сім`ї батька (протокол ж/к №4 від 27.12.2005 р.н.) в списках черговості отримання жилої площі у зв`язку із тим, що вна одружилась і у складі сімї свого чоловіка проживає окремо від батька.

Згідно договору купівлі продажу від 29.11.2005 року ОСОБА_6 продала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_5

23.11.2007 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за скороченням штатів із залишенням на квартирному обліку, згідно наказу заступника Міністра оборони України, командуючого Сухопутними військами №137). Постійне житло за адреосю: АДРЕСА_1 не здав (у 1999 році залишив повнолітній доньці).

Згідно із медичним висновком від 20.12.2010 року за станом здоров`я (відкрита форма туберкульозу) ОСОБА_1 потребував окрему кімнату від інших членів родини, а дружина ОСОБА_2 мала онкозахворювання.

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я голови житлової комісії Військової академії про надання грошової компенсації за належне йому житло та надав згоду на отримання грошової компенсації.

Згідно із довідками від 05 вересня 2020 року №10015/0597-1403 та довідкою №10015/0597-1403, які надані AT «Державним ощадним банком України» ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 у приватизації державного житлового фонду участь не приймали.

Рішенням житлової комісії Військової академії (протокол №15 від 21.10.2020), яке погоджено наказом начальника Військової академії від 21.10.2020 №921 надано грошову компенсацію у розмірі 1 086 312,50 грн. підполковнику у відставці ОСОБА_9 на склад родини 2 особи (він, дружина ОСОБА_2 ).

21 жовтня 2020 року тимчасово виконуючим обов`язки Військової академії (м. Одеса) Ю. Клят затверджено список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне для отримання житлового приміщення у Військовій академії (м. Одеса) Одеського гарнізону. Відповідно до вказаного списку ОСОБА_1 визначений як особа, що має право на отримання компенсації за належне житло військовослужбовця.

21 жовтня 2020 року тимчасово виконуючим обов`язки Військової академії (м. Одеса) Ю. Клят затверджено розрахунок виплати грошової компенсації за належне для отримання житлового приміщення у Військовй академії (м. Одеса) Одеського гарнізону.

Комісією з контролю протоколом від 03.12.2020 №133 було погоджено та Міністром оборони України затверджено, прийняте рішення щодо надання грошової компенсації у розмірі 1 086 312,50 грн. підполковнику у відставці ОСОБА_9 склад родини 2 особи (він, дружина ОСОБА_2 ) без зменшення площі на площу залишену в смт. Сарата в 1999 році.

На підставі отриманих документів від житлової комісії Військової академії КЕВ м. Одеса розробив список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій частині (додаток 24), разом із розрахунком виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення (додаток 25) окремо на ОСОБА_1 враховуючи вимогу законодавства «За наявності у військовослужбовця права на отримання однокімнатної квартири компенсація нараховується за житло загальною площею 40 кв. метрів.»:

Розрахунок зроблено за відповідною формулою К= (40+10)*12415*1,75 = 1 086 312,50 грн.

КЕВ м. Одеса в межах своєї компетенції виконав обов`язки відповідно вимог Наказу Міністра оборони України від 31.07.2018 №380 розробивши додатки на виплату грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення підполковнику у відставці ОСОБА_1 .

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я начальника КЕВ м. Одеса про виплату грошової компенсації за належне житлове приміщення та просив належну йому суму грошової компенсації за житлове приміщення перерахувати на його поточний рахунок.

Платіжним дорученням № 4 від 24 грудня 2020 року КЕВ м. Одеса перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1086312,50 грн. Призначення платежу компенсація за житлове приміщення в/с ОСОБА_1 .

Протоколом №18 житлової комісії Військової академії від 24 грудня 2020 року було вирішено зняти з обліку потребуючих поліпшення житлових умов осіб, які за їх бажанням, у встановленому порядку, одержали від Міністерства оборони України грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення. Зокрема вказаним протоколом знято із обліку підполковника запасу ОСОБА_1 .

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я начальника КЕВ м. Одеса, якою підтвердив отримання грошової компенсації за належне йому жиле приміщення на його поточний рахунок в повному обсязі.

Актом Рахункової палати №23-10/02-1 від 06.01.2022 про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів виділених Міністерству оборони України на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України на стосовно виплати грошової компенсації за належне житло підполковнику у відставці ОСОБА_9 було зроблено висновок про завищення йому виплати на 781058,69 грн.

А саме зроблено наступний висновок: «З урахуванням отриманої раніше площі на 2-х осіб родини підполковника у відставці ОСОБА_1 , розмір компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення мав би складати 305025 грн (40+10-39,95)*21726,25 грн.) В результаті зазначеного розмір компенсації, розрахований житловою комісією Військової академії та затверджений Комісією з контролю, завищено на 781058,69 грн. (1086312- 305253,81). Таким чином, недотримання вимог абз. 2 п. 4 Порядку №728 житловою комісією Військової академії, підполковнику у відставці ОСОБА_1 при розрахунку в грудні 2020 року компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, не враховано, що в 1995 році він був забезпечений окремою 3-х кімнатною квартирою загальною площею 71,9 кв.м. на 4-ох осіб та загальна площа житла, яка підлягає компенсації не зменшена на отриману ним раніше площу, внаслідок чого, розмір компенсації, розрахований житловою комісією Військовою академією та затверджений комісією з контролю завищено на 781,06 тис. грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 2011-ХІІ відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Так, на час взяття позивача на квартирний облік забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями було регламентовано положеннями статті 12 Закону № 2011-ХІІ, згідно із частиною першою якої військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 ЖК.

До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям, зазначеним у цьому пункті, надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов`язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 24.06.2004 р. № 1865-ІV «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що набрав чинності 01.01.2005 року, стаття 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції. Зокрема, введена наступна норма: «Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.»

До 01.01.2015 року допускалось повторне надання житла військовослужбовцям при переміщенні по службі, пов`язаному з переїздом.

Так, пунктом 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.02.1995 р. № 20, яке було чинним до 06.10.2006 р. передбачалось, що військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при переміщенні по службі, пов`язаному з переїздом, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом із членами сімей.

Згідно з пунктом 24 Положення № 20 - надання житла військовослужбовцям проводиться після здачі житлової площі, яку вони займали за попереднім місцем служби, крім випадків, коли там залишаються проживати повнолітні члени сім`ї.

Таким чином, обмеження щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей житлових приміщень для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби вперше встановлено законом з 01.01.2005 року.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1865-ІV визначено: «2. Військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.».

З огляду на викладене, суд вважає що ОСОБА_1 на законних підставах Протоколом засідання житлової комісії Одеського інституту Сухопутних військ №2 від 27.05.1997 було зараховано на квартирний облік безквартирних військовослужбовців Одеського гарнізону, у зв`язку із переміщенням по службі.

Вперше право на отримання грошової компенсації за належне військовослужбовцям для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК та іншими нормативно-правовими актами було запроваджено у зв`язку із набранням чинності 01.01.2010 Законом № 1510-VI, яким, зокрема, було внесено зміни до ЖК та статті 12 Закону № 2011-ХІІ.

Так, згідно із абзацами першим, четвертим, п`ятим, сьомим та дев`ятим та пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ в редакції Закону № 1865-IV держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім`ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 48-1 ЖК і статті 12 Закону № 2011-ХІІ, в редакції Закону № 1510-VI, Кабінет Міністрів України постановою від 08.10.2012 № 1036 "Про затвердження Порядку визначення розміру та надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення" затвердив Порядок визначення розміру та надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - Порядок № 1036), який діяв до 20.03.2014 та встановлював механізм визначення розміру та надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, абзацом другим пункту 4 якого було визначено, що у разі отримання військовослужбовцем з державного житлового фонду жилого приміщення, яке не приватизовано ним та/або членами його сім`ї, і його подальшого перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та/або включені до списку осіб, що мають право на позачергове одержання жилих приміщень, загальна площа житла, яка підлягає компенсації, зменшується на загальну площу житла, що перебуває у користуванні військовослужбовця та членів його сім`ї.

Згідно із статями 48, 49 ЖК жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Відповідно статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі - постанова № 1081) затвердив Порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

За змістом пунктів 22, 25 та 29 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п`яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

У свою чергу, порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (статті 48-1 ЖК).

Так, на момент подання позивачем заяви (04.09.2020) про згоду на отримання грошової компенсації за належне до отримання жиле приміщення механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах (далі - військові частини), а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - компенсація) установлювався Порядком визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 "Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян" (далі - Порядок № 728).

Згідно із пунктами 3 - 5 Порядку № 728 військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі використання військовослужбовцем та/або членами його сім`ї права на приватизацію раніше наданого жилого приміщення у неповному обсязі загальна площа жилого приміщення, яка підлягає компенсації, зменшується на площу, яка була безоплатно передана з державного житлового фонду у приватну власність військовослужбовця та/або членів його сім`ї.

У разі отримання військовослужбовцем з державного житлового фонду жилого приміщення для постійного проживання, яке не приватизовано ним та/або членами його сім`ї, і його подальшого перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та/або включені до списку осіб, що мають право на позачергове отримання жилих приміщень, загальна площа житла, яка підлягає компенсації, зменшується на загальну площу житла, що перебуває у користуванні військовослужбовця та членів його сім`ї.

Черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на позачергове отримання жилих приміщень.

Підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списку громадян, що мають право на позачергове отримання жилих приміщень. (пункт 6 Порядку № 728).

Відповідно до пунктів 7 та 8 Порядку №728 розмір компенсації визначається: за нормою 13,65 кв. метра жилої площі на військовослужбовця і кожного члена його сім`ї, який перебуває з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Понад норму жилої площі для окремих категорій військовослужбовців та членів їх сімей, визначених законодавством, враховується додаткова жила площа у розмірі 10 кв. метрів; з урахуванням вимог до загальної площі житла відповідно до державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; з урахуванням граничної вартості будівництва 1 кв. метра загальної площі житла в регіоні, в якому військовослужбовець перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Розмір грошової компенсації (K) розраховується за формулою: К = (13,65 ґ N + 17 + Д пл) ґ В 0, де 13,65 - визначена законодавством норма жилої площі на одну особу, кв. метрів; N - кількість осіб, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; 17 - загальна нежила площа житла на сім`ю з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", кв. метрів; Д пл - додаткова жила площа, що надається окремим категоріям військовослужбовців та членам їх сімей, визначеним законодавством, у розмірі 10 кв. метрів; В 0 - гранична вартість 1 кв. метра загальної площі житла для населених пунктів, що визначається згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 р. № 193: для м. Києва та Київської області - гранична вартість збільшується у 2 рази; для мм. Львова та Одеси - гранична вартість збільшується у 1,75 раза; для інших обласних центрів та міст - гранична вартість збільшується у 1,5 раза.

За наявності у військовослужбовця права на отримання однокімнатної квартири, компенсація нараховується за житло загальною площею 40 кв. метрів.

Так, згідно із пунктами 10 - 12 Порядку № 728 житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання жилих приміщень у поточному році, про їх право на отримання компенсації та про її орієнтовний розмір.

Для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку) та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення; довідка про склад сім`ї та реєстрацію місця проживання (перебування); копії паспорта військовослужбовця і повнолітніх членів сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; копія свідоцтва про шлюб (за наявності); копія свідоцтва про народження дитини (за наявності); копія облікової картки фізичної особи - платника податків (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); копія свідоцтва про право власності на житло за його наявності (військовослужбовця та членів його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов); довідка про отримання (неотримання) житла військовослужбовцем з колишнього місця перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї, які перебувають з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нерухоме майно; дозвіл органу опіки і піклування на отримання неповнолітнім членом сім`ї компенсації у випадках, визначених законодавством.

Житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в пункті 11 цього Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні.

Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрацією Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, Службою зовнішньої розвідки, Національною гвардією, Управлінням державної охорони, ДКА, Адміністрацією Держспецзв`язку, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони, Міністрові внутрішніх справ, Міністрові інфраструктури, Голові Держприкордонслужби, Голові ДСНС, Голові СБУ, Голові Служби зовнішньої розвідки, начальнику Управління державної охорони, командувачу Національної гвардії, Голові ДКА, Голові Держспецзв`язку.

Так, згідно із пунктом 4.10 розділу IV "Забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання" Інструкції №737 (чинної на час прийняття оскаржуваного рішення від 21.09.2018 №14) військовослужбовці (особи, звільнені з військової служби, та члени сімей військовослужбовців), які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, за їх бажанням мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі отримання військовослужбовцем (особою, звільненою з військової служби, та членами сім`ї військовослужбовця) з державного житлового фонду жилого приміщення для постійного проживання, яке ним(и) не приватизоване, і його (їх) подальшого перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та/або включені до списку осіб, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, загальна площа житла, яка підлягає компенсації, зменшується на загальну площу житла, що перебуває у користуванні військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім`ї військовослужбовця).

16.10.2018 набрала чинності Інструкція №380, яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей), пунктом 2 Розділу VIII "Виплата грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення", якої визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які перебувають на обліку, мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення (далі - грошова компенсація). Визначення і надання розміру грошової компенсації здійснюються відповідно до Порядку № 728.

Пунктом 4 Інструкції 380 визначено, що житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) інформують листом з повідомленням військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання житлових приміщень, про їх право на отримання грошової компенсації, її орієнтовний розмір та перелік документів, необхідних для її отримання, або надають таке повідомлення особисто під підпис.

Військовослужбовці та члени їх сімей за бажанням можуть особисто звернутися до житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про отримання грошової компенсації та отримати інформацію про орієнтовний розмір компенсації і перелік документів, необхідних для її отримання.

Для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру військовослужбовці та члени їх сімей подають до житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) документи, визначені в Порядку визначення розміру і надання грошової компенсації.

Житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) розглядають надані документи протягом десяти робочих днів та приймають відповідне рішення про надання грошової компенсації.

Про прийняте рішення житлова комісія у п`ятиденний строк письмово інформує військовослужбовців та членів їх сімей.

Протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) затверджується наказом командира військової частини та з обліковою справою направляється до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району (пункт 5 Інструкції № 380).

Пунктами 6-9 Інструкції № 380 визначено, що на підставі отриманих документів у КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району розробляється список осіб, які мають право та надали згоду на отримання грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення у військовій частині (далі - Список виплати грошової компенсації) (додаток 24), разом із розрахунком виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення (далі - Розрахунок) (додаток 25) окремо на кожного військовослужбовця. Список виплати грошової компенсації, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

За результатами розгляду Списків виплати грошової компенсації Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження виплати грошової компенсації; відмову в погодженні виплати грошової компенсації із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Списки виплати грошової компенсації в Збройних Силах України та після затвердження Міністром оборони України направляє їх до військових частин, військових комісаріатів та КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району для оформлення документів на перерахування коштів військовослужбовцям на їх особистий рахунок у банківській установі.

При цьому, згідно із пунктом 11 розділу ІІ. "Організація роботи житлових комісій військових частин" Інструкції № 380 у разі непогодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.

Відповідно до пункту 6 Порядку №728 підставою для відмови у наданні військовослужбовцю та членам його сім`ї компенсації є їх зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або виключення із списків громадян, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

У справі, яка розглядається, спірним є питання наявності правових підстав для стягнення із відповідача розміру компенсації за належне для отримання житлове приміщення, виплачене без урахування трьохкімнатної квартири, загальною площею 71, 9 кв. м, житловою площею 42,9 кв.м, виділеної позивачу жовтні 1995 року, у складі сім`ї з 4 осіб, та приватизованою відповідачем разом із членами сім`ї у 1996 році.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем ОСОБА_1 та членами його сім`ї було приватизовано квартиру АДРЕСА_5 .

Суд констатує, що при визначення розміру компенсаціїза належне для отримання житлове приміщення, позивачем Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси, всупереч абз. 1 п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728, не зменшено загальну площу житла, яка підлягає компенсації, на отриману ним раніше площу.

Тому, загальна площа житла, яка підлягає компенсації, повинна бути зменшена на отриману раніше площу у розмірі 35,95 кв.м. (71,9/4х2).

Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №750/3665/20, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням отриманої раніше площі житла, та складу сім`ї для отримання компенсації - на 2-х осіб родини підполковника ОСОБА_1 , розмір компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення мав би складати 305,25 тис грн. (40+10-35,95) х 21 726,25 грн.

В результаті зазначеного, розмір компенсації, розрахований житловою комісією Військової академії, та затверджений Комісією завищено на 781,058, 69 грн. (1086312,50 – 305 253,81).

При цьому, суд критично відноситься до доводів представника відповідача щодо закладення стороною позивача в основу розрахунку невірної площі отриманого відповідачем житла, оскільки матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_3 мала житлову площу 42,9 кв.м., загальну площу 71,9 кв.м. Це підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на квартиру від 25.09.1996 року, виданим Саратською комісією по приватизації державного житлового фонда.

У даному випадку, довідка Білгород – Дністровської квартирно – експлуатаційної частини району Південного оперативного командування від 09.10.2004 року, на яку посилається представник відповідача, не може братися за основу, оскільки суперечить змісту Свідоцтва про право особистої власності на квартиру від 25.09.1996 року, виданого Саратською комісією по приватизації державного житлового фонда, яке є єдиним належним доказом, в підтвердження площі приватизованої відповідачем квартири.

Також, суд відхиляє доводи сторони відповідача з приводу того, що в основу розрахунку, при визначенні компенсації, повинна братися лише приватизована житлова площа, а не загальна, оскільки такі доводи суперечать пунктам 3 - 5 Порядку № 728.

Таким чином, сума грошових коштів, безпідставно отриманих відповідачем ОСОБА_1 , складає 781,058, 69 грн.

У той же час, надаючи правову оцінку наявності правових підстав для витребування у відповідача ОСОБА_1 безпідставно набутих грошових коштів, суд виходить із наступного.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 29 березня 2022 року у справі № 296/3518/19 Верховний Суд вказував, що за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 755/7716/20 (провадження N 61-11034св23).

Разом з цим, положення частини першої статті 1215 ЦК України містить правило, за яким не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою грошова компенсація військовослужбовцю за належне йому для отримання жиле приміщення є грошовою сумою, яка надана фізичній особі як засіб до існування, оскільки вона надається з метою забезпечення військовослужбовця житлом, яке є необхідним особі для існуваня, а тому положення частини першої статті 1215 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 344/20888/21 (провадження N 61-9511св23).

Велика Палата Верховного Суду за результатами вирішення спору про повернення банку суми безпідставно набутих коштів у виді вихідної допомоги, виплаченої фізичній особі при звільненні, ухвалила постанову від 16 січня 2019 року у цивільній справі №753/15556/15-ц, якою залишила без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову банку.

В зазначеній постанові сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статей 1212, 1215 ЦК України:

«Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування положень статті 1215 ЦК України викладено в постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 174/406/16-ц, від 07 березня 2018 року у справі № 517/186/17, від 28 березня 2018 року у справі № 173/166/17, від 03 травня 2018 року у справі № 473/2859/17, від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15, від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц, що свідчить про формування усталеної судової практики вирішення цивільних спорів зазначеної категорії.

За обставинами справи встановлено, що ОСОБА_1 надав житловій комісії всі необхідні документи, в тому числі щодо отримання житла в смт. Сарата Одеської області, що підтверджується змістом Витягу з протоколу №15 засідання житлової комісії Військової академії від 21.10.2020 року. Отже, він діяв добросовісно.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав недостовірні дані під час нарахування та виплати йому компенсації взамін житла у розмірі 781,058, 69 грн. Також в матеріалах справи відсутні докази про набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 781,058, 69 грн., в результаті рахункової помилки позивача.

Суд виходить із того, що рахункова (лічильна) помилка - це виключно механічна помилка під час проведення арифметичних підрахунків (наприклад, неправильне додавання, віднімання, множення або ділення), яка призвела до зайвої виплати коштів.

У даному випадку, Квартирно експлуатаційний відділ м. Одеси вважав, що при проведенні розрахунку не потрібно зменшувати площу, із якої розраховується компенсація, на площу квартири в смт. Сарата, вважав що діє відповідно до вимог чинного законодавства України, та фактично причиною подачі позову є результат Акту Рахункової палати №23-10/02-1 від 06.01.2022, що виключає рахункову помилку.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі, необхідно враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18, провадження № 61-434св20, від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21, провадження № 61-1022св22, від 31 січня 2024 року у справі № 640/17086/18.

Суду на надано жодних доказів на підтвердження того, що надмірна виплата відповідачу коштів відбулась з його вини, або що він надав якісь неправдиві відомості, які впливали на виплату коштів.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем ОСОБА_1 коштів у розмірі 781,058, 69 грн., як і не встановлено наявності рахункової помилки, зазначена сума поверненню не підлягає, а тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 328, 1166-1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-79, 81, 82, 83, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 781058,69 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 14.07.2026р.

Суддя К.О. Далеко