Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №753/15487/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15487/25

провадження № 2/753/3575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,

представника позивача - адвоката Демакової Я.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Шпакович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Узагальнені доводи позивачки

21.07.2025 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить суд в порядку поділу спільного майна, набутого за час шлюбу, відступити від рівності часток подружжя та: 1) визнати за нею право власності на 3/4 частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,9 кв.м., житловою площею 52,0 кв.м.; 2) визнати за відповідачем ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,9 кв.м., житловою площею 52,0 кв.м.

В обґрунтування позову зазначає, що з 26.04.1996 року по 16.01.2024 року вона з відповідачем ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу у них з відповідачем народилось п`ятеро дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв`язку з цим сім`ї було надано статус багатодітної.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09.07.2024 року з відповідача ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а потім у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2024 року.

Крім того, вищевказаним рішенням суду з відповідача ОСОБА_1 на її користь стягнуто аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 20 % від його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання дочки в закладі фахової передвищої освіти «Київський фаховий медичний коледж № 3», починаючи з 04.04.2024 року й до закінчення навчання - 28.06.2025 року включно.

Позивачка зазначає, що, незважаючи на наявність судового рішення, відповідач добровільно аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 334 657,84 грн., а всі витрати на утримання дітей фактично несе вона самостійно.

Під час перебування у шлюбі сторони придбали за спільні кошти квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 кв.м, житловою площею 52,0 кв.м, яка зареєстрована на праві власності за відповідачем.

На сьогоднішній день сторони не дійши згоди щодо поділу квартири.

Посилаючись на положення статті 70 Сімейного кодексу України, позивачка просить здійснити поділ майна між нею та колишнім чоловіком шляхом відступлення від принципу рівності часток подружжя та визнати за нею право власності на 3/4 частки спірної квартири, оскільки відповідач ухиляється від виконання обов`язку щодо належного утримання дітей, а на її утриманні перебувають троє неповнолітніх різностатевих дітей, які потребують належних житлових умов, зокрема можливості проживання в окремих кімнатах.

Узагальнені доводи відповідача

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, проте в судовому засіданні позов визнав частково, просив здійснити поділ майна у рівних частинах.

Заперечуючи проти вимоги позивачки про відступлення від принципу рівності часток подружжя, відповідач зазначив, що спірна квартира була придбана переважно за його особисті кошти, за рахунок яких також було проведено ремонт квартири.

Крім того, відповідач підтвердив наявність заборгованості зі сплати аліментів, однак заперечував доводи позивачки про його ухилення від утримання дітей. Зазначив, що фактично надавав кошти на їх утримання, а також сім`я користувалася послугами няні, витрати на оплату яких також здійснювалися за його рахунок. Водночас сума заборгованості за його твердженням є значно меншою, оскільки він частково сплатив заборгованість та має намір звернутися до виконавця за перерахунком.

Також відповідач вважав безпідставними доводи позивачки про те, що діти проживають разом із нею, оскільки їх виїзд до Федеративної Республіки Німеччина сам по собі не свідчить про визначення місця проживання дітей з матір`ю. Зазначив, що ні він, ні позивачка до суду з позовами про визначення місця проживання дітей не звертались.

Рух справи

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 91).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі (а.с. 123).

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Демакова Я.О. підтримала позов з підстав викладених у ньому та просила задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шпакович О.В. визнали позов частково, а саме в частині поділу майна між подружжям порівну.

Встановлені судом обставини

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.04.1996 року по 16.02.2024 року, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16.01.2024 року у справі № 753/20784/23, яке набрало законної сили 16.02.2024 року (а.с. 14-15).

Сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 24-26).

Сторони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 92,9 кв. м, житловою площею 52,0 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, яке видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 01.06.2000 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 573-С/КІ від 05.05.2000 року (а.с. 33).

Право власності на придбану квартиру зареєстровано за відповідачем.

Отже, судом встановлено та визнається сторонами, що спірне нерухоме майно придбане в період зареєстрованого шлюбу.

Окрім того, заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09.07.2024 року у справі № 753/6932/24 (провадження № 2/753/5412/24) з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 було стягнуто: аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/2 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потім у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , потім - у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 квітня 2024 року; аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 20% від його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання дочки в закладі фахової передвищої освіти «Київський фаховий медичний коледж № 3», починаючи з 04 квітня 2024 року, й до закінчення навчання - 28.06.2025 року включно (а.с. 16-21).

Вищевказане заочне рішення суду було звернуто до примусового виконання.

31.01.2025 року на підставі заяви позивачки ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 та виконавче провадження № № НОМЕР_2 з примусового стягнення з відповідача ОСОБА_1 аліментів, на підставі виконавчих листів, виданих 03.09.2024 року Дарницьким районним судом міста Києва (а.с. 77-78, 79-80).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментам від 16.07.2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, станом на 01.07.2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачкою ОСОБА_2 зі сплати аліментів на трьох неповнолітніх дітей склала 290 549,70 грн. (а.с. 81).

Як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментам від 16.07.2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, станом на 01.07.2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачкою ОСОБА_2 зі сплати аліментів на навчання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала 44 108,14 грн. (а.с. 82).

Застосовані судом норми права

У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Ця презумпція може бути спростована одним із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11. 2018 року у справі № 372/504/17).

Стаття 70 СК України щодо розміру часток дружини та чоловіка при поділі майна, передбачає, крім рівності часток у спільному сумісному майні подружжя (ч. 1 ст. 70 СК України), також випадки, коли про поділі майна частка може бути збільшена або зменшена судом, а саме:

відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї;

відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Оцінка суду

Між сторонами виник спір з приводу поділу квартири, яка придбана у період зареєстрованого шлюбу за оплатним договором.

Позивачка вважає, що у даному випадку існують передбачені законом підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя у спільному майні, посилаючись на тривале ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дітей та наявність значної заборгованості зі сплати аліментів. Відповідач заперечує проти таких вимог, вважаючи, що майно підлягає поділу в рівних частках.

Відповідно до положень сімейного законодавства майно, набуте подружжям під час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності. При цьому законом встановлено презумпцію спільності такого майна, яка може бути спростована лише належними та допустимими доказами.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування зазначеної презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19, провадження № 14-94цс21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20 (провадження № 61-3341св23) зазначено, що існування у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, з огляду на встановлені обставини та положення статті 70 СК України, саме по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 24 лютого 2025 року (справа № 206/4992/21, провадження № 61-12735сво23) зазначила, що СК України встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя у праві на майно. Суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки іншого з подружжя.

У разі відступлення від засади рівності часток подружжя суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя.

Правові підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя умовно поділяються на дві групи.

До негативних обставин, визначених частиною другою статті 70 СК України, належать випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив або пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, без згоди другого з подружжя відчужував спільне майно, приховував його або вчиняв інші дії, які завдали шкоди майновим інтересам сім`ї.

До позитивних обставин, передбачених частиною третьою статті 70 СК України, належить проживання разом з одним із подружжя дітей до досягнення ними повноліття або повнолітніх непрацездатних дітей за умови, що розмір аліментів, які вони отримують, є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку, лікування та інших необхідних потреб. При цьому суд повинен встановити, які саме додаткові потреби мають такі діти, чи є вони обґрунтованими та чи покриваються фактично сплачуваними аліментами.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач має значну заборгованість зі сплати аліментів, яка становить 290 549,70 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та 44 108,14 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 81-82).

Разом із тим суд зазначає, що сама по собі наявність такої заборгованості не може бути безумовною підставою для відступлення від принципу рівності часток подружжя, оскільки відповідно до наведених правових висновків Верховного Суду вона підлягає оцінці лише у сукупності з іншими обставинами, передбаченими статтею 70 СК України.

У ході судового розгляду не встановлено інших негативних чи позитивних обставин, які відповідно до частин другої та третьої статті 70 СК України могли б бути підставою для збільшення або зменшення частки одного з подружжя у праві спільної сумісної власності.

Зокрема, позивачкою не наведено доводів та не подано належних і допустимих доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від матеріального забезпечення сім`ї, вчинення ним інших дій на шкоду інтересам сім`ї, або про недостатність сплачуваних аліментів для забезпечення потреб дітей у розумінні частини третьої статті 70 СК України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя при поділі спільного майна у цій справі не встановлено, а тому спільне майно сторін підлягає поділу між ними у рівних частинах.

Щодо судових витрат

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 15 140,00 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 10 093,83 грн. (15 140,00 грн. х 66,67 %).

Крім того, позивачка просила суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження понесення таких витрат, позивачем надано: договір про надання захисту, правової допомоги, захисту та представництва інтересів № 26/03/2024 від 26.03.2024 року; додаток № 2 від 01.07.2025 року до договору про надання захисту, правової допомоги, захисту та представництва інтересів № 26/03/2024 від 26.03.2024 року; акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 21.11.2025 року за договором про надання захисту, правової допомоги, захисту та представництва інтересів № 26/03/2024 від 26.03.2024 року на суму 15 000,00 грн.; квитанція АТ КБ «Приватбанк» № 2.41258843.1 від 21.11.2025 року на суму 15 000,00 грн.

Відтак, стороною позивача підтверджені належними та допустимими доказами лише витрати у розмірі 15 000,00 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Доказів того, які саме послуги адвоката входять у залишок суми, що також становить 15 000,00 грн. суду не надано, що позбавляє суд оцінити необхідність та співмірність таких витрат.

Крім того у договорі сторонами не передбачено оплату гонорару успіху.

Відповідач та його представник не скористались правом на подання заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, передбаченим ч. 4 ст. 137 ЦПК України, у зв`язку з чим підстав для їх зменшення суд не вбачає.

В зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,50 грн. (15 000,00 грн. х 66,67 %), відповідно до ст. 141 ЦПК України також покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 81, 137, 141, 263, 265, 355 ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,9 кв.м., житловою площею 52,0 кв.м.

В порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,9 кв.м., житловою площею 52,0 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10 093,83 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,50 грн., а всього у розмірі 20 094 (двадцять тисяч дев`яносто чотири) гривні 33 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП відсутній, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л.М. Осіпенко