Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №559/1376/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1376/26

Провадження № 2/559/1391/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., з участі секретаря судового засідання Джигирей В.В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вставлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про вставлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. До складу якої увійшов житловий будинок за вказаною адресою а також земельні ділянки, що розташовані на території Шепетинської сільської ради Дубенського району Рівненської області. На час відкриття спадщини зі спадкодавцем у одному будинку проживала та була зареєстрована позивачка. Також, за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований син спадкодавця та позивачки ОСОБА_2 . Однак, у 2021 році він виїхав за кордон, в Іспанію і з того часу додому не приїжджав, фактично з ними не проживав, на похороні батька присутній не був. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено та повідомлено, що оскільки в матеріалах спадкової справи міститься інформація про ще одного спадкоємця, сина покійного, останній вважається таким, що прийняв спадщину, так як був зареєстрований із спадкодавцем на час його смерті. Зазначає, що сам факт реєстрації місця проживання із спадкодавцем не свідчить про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідач як спадкоємець не прийняла спадщину та відповідно не набув права на спадкове майно.

Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21.04.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засіданні. Крім того, вказаною ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Меткої І.А. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка просить розгляд справи проводити без її участі, про що зазначила у своїй позовній заяві.

Відповідач згідно поданої заяви позовні вимоги визнає у повному обсязі. Зазначив, що дійсно з 2021 року фактично офіційно проживає в Іспанії зі своєю сім`єю, де працевлаштований і він, і дружина, діти навчаються. Йому відомо про наявність даного позову, викладені в позовній заяві аргументи відповідають дійсності. Наміру повертися в Україну він не має, приймати спадщину після смерті батька не буде, тому не заперечує про ти того, щоб спадкові права оформила на себе мама ОСОБА_1 . Справу просить розглянути без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Керуючись ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

.Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 26 травня 1984 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.7).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 його батьком вказаний ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Згідно витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить частина житлового будинку з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування від 17.08.2005, а також земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, кадастровий номер 5621689500:11:001:0076 (а.с.11,12, 13)

Згідно довідки Смизької селищної ради №2478/02-19 від 21.10.2025, останнім місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день його смерті є АДРЕСА_1 . На день смерті з ним постійно проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 – дружина, ОСОБА_2 – син, ОСОБА_6 – невістка, ОСОБА_7 – внук та ОСОБА_8 – внук (а.с.14).

Зі слів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , за вказаною адресою фактично не проживає з 2021 року. Дані обставини викладені у Акті про відсутність за місцем реєстрації від 14.04.2026 (а.с.9).

Факт не проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 з 2021 року також підтверджується довідкою Смизької селищної ради №894/02-19 від 14.04.2026 (а.с.10).

З наданої приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Меткою І.А. інформації встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , була заведена 27 жовтня 2025 року на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 . Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися (а.с.30-37).

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №464/566/19 Верховний Суд зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно роз`яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тож, дослідивши надані сторонами докази, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Досліджені судом докази достовірно вказують на те, що позивачка та відповідач є спадкоємцями майна ОСОБА_3 за законом, інших спадкоємців не має. На час відкриття спадщини, відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем проживання спадкодавця у АДРЕСА_1 . Водночас фактичне місце його проживання було відмінним, з 2021 року він не проживав батьком за цією адресою. Наведені обставини підтвердив сам відповідач у поданій до суду письмовій заяві, вказавши, що з 2021 року він зі своєю сім`єю проживає у Іспанії, де працевлаштований, в України повертатися наміру не має, будь-яких активних дій по прийняттю спадщини після смерті батька вчиняти не буде та не заперечує, щоб спадкові права оформила на себе його мати – дружина спадкодавця ОСОБА_1 .

Отже, оскільки ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 був зареєстрований на час відкриття спадщини, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідач як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже, не набув права на спадкове майно.

Враховуючи викладене, обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд вважає, що позовні вимоги повністю знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись: ст. 346, 328, 1217, 1223, 1297 ЦК України ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити: визнати факт не проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Визнати ОСОБА_2 таким, який не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: О.Ю. Жуковська