Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №274/4780/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4780/26

Провадження № 3/0274/988/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Мороко С.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець, старший солдат військової частини НОМЕР_1 , не одружений, утриманців не має, РНОКПП НОМЕР_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 23.06.2026 о 12 год. 15 хв. по вул. Олімпійська, 89, в м. Бердичеві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA, державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , не заперечуючи обставин справи, зазначив, що наркотичних засобів не вживає, працівники поліції зупинили його вперше, він хвилювався з приводу наслідків можливого залучення військової служби правопорядку. Від проходження огляду відмовився за порадою поліцейського, який відвів його в сторону, сказав, що краще відмовитись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки в будь-якому випадку протокол вони складати будуть. Сказав, що є вибір, або їхати на експертизу, або мати змогу доводити свою позицію в суді.

Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Як регламентовано п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 700691 від 23.06.2026;

- направлення від 23.06.2026 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виявлені ознаки: зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Огляд ОСОБА_1 не проходив;

- відеозаписи з автомобільного відеореєстратора та нагрудної камери поліцейських.

ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався, отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою Бердичівського РВП

З відеозапису вбачається, що після зупинки ОСОБА_1 о 12:10 з метою перевірки документів, працівники поліції обшукали транспортний засіб, здійснили обшук ОСОБА_1 та пасажира, лише після цього, о 12:28 поцікавившись, чи не вживає ОСОБА_1 наркотичних засобів та, отримавши негативну відповідь, провели тест із застосуванням ліхтарика, повідомили, що зіниці ОСОБА_1 не реагують на світло, та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 не заперечував та запитав у свого колеги, чи зможе той забрати автомобіль. Поліцейський пропонує водієві «подумати», чи проходити йому огляд, а о 12:33 пропонує пасажиру автомобіля «пояснити» водієві ситуацію. О 12:32 один з поліцейських відійшов зі ОСОБА_1 та спілкувався з ним поза камерою до 12:36, їх розмову на відеозаписі не чути. Після цього, пройти огляд ОСОБА_1 відмовився, при цьому о 12:36:48 один з поліцейський питає: «проходите огляд чи ні?», другий, перебиваючи розмову, каже: «нє, то ж каже, шо нє».

Таким чином, при зупинці автомобіля під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції тривалий час не вбачали у водія ознак наркотичного сп`яніння. Помітивши такі ознаки, вони запропонували водієві пройти огляд, на що останній не заперечував ні словами, ні діями. І після цього, відбулося спілкування пасажира та водія з одним із працівників поліції, відеозапис із бодікамери якого до матеріалів долучено не було. Після таких «роз`яснень» водій висловив сумнів щодо доцільності проходження огляду, однак чіткої та самостійної відмови не висловив, за нього це сказав один із працівників поліції.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08.04.2020 у справі № 164/104/18, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін. Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Під пасивною поведінкою Європейський суд з прав людини розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу висновку, що суду не надано доказів, якими поза розумним сумнівом було б доведено, що водій ОСОБА_1 вільно, без будь-якого примусу та провокаційних дій щодо нього, самостійно обрав для себе такий спосіб поведінки, яка об`єктивно була діями по ухиленню від проходження огляду на стан сп`яніння.

Зокрема, наявний відеозапис з портативної відеокамери не дає можливості виключити вплив поліцейського на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та зробити беззаперечний висновок про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Верховний Суд в постанові від 09.12.2020 у справі № 323/669/19 вказав, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 274 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що дії працівників поліції містять ознаки підбурювання до вчинення адміністративного правопорушення, зібрані ними докази в справі про адміністративне правопорушення визнаються недопустимими. Отже, відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку не доведена поза розумним сумнівом, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23, 24, 40-1, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.В. Мороко