Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №127/14447/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14447/26

Провадження 2/127/4124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

адвоката позивача – Чернякової М.А.,

адвоката відповідачки – Коцурак Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позов мотивований тим, що позивач з відповідачкою з 17.03.2017 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2021. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.10.2024 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 з якою вони мають спільну доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17.03.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ у справі № 127/8222/26 про стягнення з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_2 щомісячно аліментів на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначив, що у зв`язку із розглядом справи про стягнення з нього аліментів в наказному провадженні судом не було враховано, а позивач був позбавлений можливості подати докази, які мали б бути враховані при визначенні розміру аліментів. Так, позивач перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі від якого має ще одну дитину. Крім того, у позивача вбачається погіршення майнового стану, оскільки дохід позивача становить близько 36 800, 00 гривень щомісячно, позивач винаймає квартиру та несе витрати на оплату оренди в розмірі 11 000, 00 гривень щомісячно, несе витрати на оплату комунальних послуг щомісячно в середньому 3 000, 00 гривень. Також на утриманні позивача перебуваються дружина, яка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та їх спільна малолітня донька. Крім того позивач також надає матеріальну допомогу батькові, який потребує часткового стороннього догляду.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, встановленого судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2026, з частки від його заробітку (доходу) щомісячно на частку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 01.05.2026 було відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано учасникам справи надати суду відповідні заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом, а також роз`яснено наслідки ненадання заяв у встановлений судом строк без поважних причин.

22.05.2026 на адресу суду від адвоката відповідачки надійшов відзиву на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідачка у повному обсязі заперечує щодо задоволення позову, оскільки позивачем на підтвердження своїх доводів не надано жодних доказів погіршення свого матеріального становища, розміру витрат на доньку ОСОБА_7 та батька. На думку відповідачки, позивач й надалі має реальну змогу сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі.

Також 10.06.2026 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.07.2026 прийнято до розгляду поданий 22.05.2026 адвокатом відповідачки відзив на позовну заяву та залишено без розгляду відповідь на відзив на позовну заяву подану позивачем 10.06.2026.

У судовому засіданні адвокат позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Адвокат відповідачки щодо задоволення позовних вимог заперечувала з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.03.2020 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , актовий запис № 817. (а.с. 7)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2021 по справі № 127/24406/21, яке набрало законної сили 27.11.2021, що підтверджується відомостями з ЄДРСР, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 17.03.2017. (а.с. 8-8зв.)

17.03.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області було винесено судовий наказ у справі № 127/8222/26, який стягнуто з ОСОБА_1 в розпорядження ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується відомостями з ЄДРСР. (а.с. 13-14)

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 26.10.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 2350. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_9 . (а.с. 9)

Також судом встановлено, що у вищевказаному шлюбі у подружжя народилась донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її народження. (а.с. 10)

Згідно договору оренди від 05.11.2025 ОСОБА_1 є орендарем квартири АДРЕСА_1 з 10.11.2025 до 10.11.2026. Орендна плата становить 11 000, 00 гривень на місяць (п. 3.1 договору). (а.с. 11-11зв.)

На підтвердження понесення витрат на оплату комунальних послуг позивачем надано квитанції до платіжних інструкцій. (а.с. 20-22)

Згідно довідок № 130 і № 131, виданих 13.04.2026 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 , майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 05.09.2018 по теперішній час; на його утриманні перебуває сім`я в складі: дружина – ОСОБА_10 , син – ОСОБА_6 , 2020 року народження, та донька - ОСОБА_5 , 2025 року народження. (а.с. 16)

Із довідки № 1025/149/12/245/пс, виданої 09.04.2026 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 і начальником фінансово-економічної служби в/ч, ОСОБА_1 за квітень 2026 року нарахована зарабітна плата в сумі 37 338, 60 гривень, до видачі - 36 778, 52 гривень. (а.с. 15)

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про його народження. (а.с. 17)

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0951397, виданої 28.08.2018 Рівненською міжрайонною МСЕК, ОСОБА_11 з 27.08.2018 встановлено першу-Б групу інвалідності довічно. ОСОБА_11 потребує часткового стороннього догляду, допомоги. (а.с. 18)

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста, виданого 07.04.2026 Медичним центром ТОВ «Еврика Медикал Фаундейнш», ОСОБА_11 встановлено діагноз: ХХН V Д. Гломерулонефрит. Гемодіаліз від 03.05.2018. МКХ-10:N18.00 – Термінальна стадія ураження нирок. (а.с. 19)

Також в матеріалах справи містяться чеки про сплату коштів клініці «Салютем» за надані медичні послуги. (а.с. 23-28)

Згідно довідки № 164, виданої Головою квартального комітету (комітету мікрорайону) «Набережний-1» 10.03.2026, ОСОБА_2 проживає та зареєстрована із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на її утримані. (а.с. 53)

На підтвердження несення витрат на оплату комунальних послуг відповідачкою надано квитанції до платіжних інструкцій. (а.с. 54-56)

Позивач звернувся до суду в порядку ст. 192 СК України, зазначивши обставини, які на його думку, є підставою для зміни розміру аліментів встановленого судовим рішенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 – ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 01.05.2026 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.03.2017, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.10.2021 у справі № 127/24406/21, було розірвано. Позивач із відповідачкою мають малолітнього сина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого за судовим наказом, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області від 17.03.2026 по справі № 127/8222/26, з позивача на користь відповідачки з 13.03.2026 стягуються аліменти у розмірі частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, як на підставу свого звернення послався на зміну його матеріального та сімейного стану.

Аналіз вищевказаної норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального стану, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни матеріального стану, і зміни сімейного стану. Однак, і зміна матеріального стану є самостійною, не залежною від зміни сімейного стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Судом встановлено, що позивач з 26.10.2024 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 , з якою вони мають спільну малолітню доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом прийнято до уваги, що стягнення аліментів на утримання спільного із відповідачкою малолітнього сина здійснюється на підставі судового наказу, виданого за заявою відповідачки в порядку наказного провадження, яке не передбачає розгляд обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті, про що зазначається безпосередньо у судовому наказі (п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України). Крім того, як встановлено в ході розгляду справи, відповідачка не повідомляла суд про перебування на утриманні позивача ще однієї малолітньої дитини, оскільки, як зазначила адвокат відповідачки, про ці обставини їй не було відомо на час звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Поряд з цим, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

В цьому контексті зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.

Отже, сам по собі факт зміни сімейного стану, народження дитини в другому шлюбі не свідчить про погіршення майнового стану платника аліментів.

Надані стороною позивача разом із позовом фіскальні чеки про сплату коштів ТОВ «МЦ «Салютем» за медичні послуги – вакцинацію та УЗД (а.с. 23-28), як повідомлено адвокатом позивача в засіданні на підтвердження несення витрат на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 її батьком, суд вважає неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України, погоджуючись із позицією адвоката відповідачки. Із вказаних чеків неможливо встановити особу платника коштів, а також особу, в інтересах якої (пацієнта) було здійснено такі платіжні операції.

Судом прийнято до уваги, що батько має рівний юридичний та моральний обов`язок щодо утримання обох своїх дітей - як сина ОСОБА_3 , так і доньки ОСОБА_7 та з урахуванням принципу рівності прав дітей, жодна дитина не може мати привілеїв чи обмежень у правовому статусі, в тому числі й у праві на належне матеріальне забезпечення від батьків.

Водночас, поява на утриманні позивача ще однієї малолітньої дитини об`єктивно збільшує його загальні матеріальні витрати.

Крім того, дружина позивача, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років у відповідності до ч. 2 і ч. 4 ст. 84 СК України. При цьому право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, наразі на утриманні позивача, крім малолітнього сина ОСОБА_3 , перебуває малолітня донька ОСОБА_7 та його дружина.

Щодо доводів позивача про перебування на його утриманні батька, то суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що батько позивача – ОСОБА_11 є особою з інвалідністю 1-Б групи з 27.08.2018 та потребує частково стороннього догляду та допомоги, а також відповідного лікування.

Так, відповідно до ст. 202 СК України повнолітні діти зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Водночас, стороною позивача не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_11 потребує матеріальної допомоги і перебуває саме на утриманні позивача.

Щодо доводів позивача про несення ним витрат на оренду житла, то судом вказана обставина приймається до уваги. Водночас, суд погоджується із твердженнями адвоката відповідачки щодо наявності у позивача пільг, а саме виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) житла передбачених Постановою КМ України від 26.06.2013 № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень».

Так, користування вищевказаними пільгами є правом, а не обов`язком позивача. Однак, це свідчить про можливість значного зменшення витрат на оренду житла і, відповідно, збереження доходу.

Щодо доводів позивача про несення ним витрат на оплату комунальних послуг, то суд зауважує, що й відповідачка, яка проживає разом із малолітньою дитиною, зобов`язана їх сплачувати за своїм місцем проживання, а тому також несе відповідні витрати.

В ході розгляду справи суд прийшов до переконання в наявності обставин, які впливають на змогу позивача сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області 17.03.2026 по справі № 127/8222/26, розмірі, що є підставою для його зміни.

Визначаючись із розміром аліментів та матеріальними можливостями позивача, суд прийшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, платник аліментів є працездатною і здоровою людиною, на його утриманні перебуває, крім малолітнього сина ОСОБА_3 , й малолітня донька ОСОБА_7 , а також його дружина до досягнення дитиною трьох років.

Судом прийнято до уваги, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків незалежно від матеріального становища і неможливість його виконання не звільняє від такого обов`язку.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч. 2 ст. 182 СК України.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України, суд не вправі визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом також прийнято до уваги, що на матеріальний стан позивача можуть вказувати не лише його офіційні доходи, але й його спосіб життя, яким майном він володіє і користується тощо, адже все це разом демонструє його фінансову спроможність.

Разом з тим, на час ухвалення судового рішення суду не повідомлено ні позивачем, ні відповідачкою відомостей щодо: наявності на праві власності, володінні та/або користуванні у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого і нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачкою не надано доказів здійснення витрат платником аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Як встановлено судом із відповідей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи позивача та відповідачки за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року, дохід відповідачки за вказаний період становить 391 263, 20 гривень, відповідача – 307 160, 04 гривень. (а.с. 63-64)

Також судом прийнято до уваги, що законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум на дитину з 6 до 18 років в розмірі 3 512, 00 гривень.

Прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Тобто обсяг прожиткового мінімуму містить два елементи - фізіологічний та соціальний. Фізіологічний мінімум - це вартісне вираження матеріальних цінностей, конче необхідних для існування людини та соціальну частину - певний набір духовних цінностей мінімально прийнятого рівня життя.

Закон України «Про прожитковий мінімум» відповідно до ст. 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Отже, законодавець визначив вартісну величину, яка є мінімально достатньою, в даному випадку, для дитини з урахуванням її віку.

Звісно, суд не визначає мінімального розміру аліментів, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Однак стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

Судом прийнято до уваги, що аліменти на утримання дитини необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для її життя. Розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі частки від доходу платника аліментів, а на двох – 1/3 частки.

Враховуючи вищевикладене, достатніх підстав для зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина до частки заробітку (доходу) позивача щомісячно, судом не встановлено.

Отже, суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові пояснення викладені в заявах по суті справи та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Суд дійшов до переконання в наявності підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються за судовим наказом, виданим 17.03.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/8222/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на частку заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначений даним судовим рішення розмір аліментів підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки з часу набрання даним рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, враховуючи їх необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.

Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дитини, є гарантією її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання батька окремо від дитини не повинно впливати на обсяг його прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.

Згідно із ст. 179 СК України аліменти є власністю дитини, а не того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Суд звертає уваги сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем при звернені до суду було сплачено судовий збір в сумі 1 332, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.04.2026. (а.с. 4)

Однак, судом встановлено переплату судового збору позивачем, виходячи з наступного.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір ставок судового збору. Так, за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331, 20 гривень).

Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, судовий збір в розмірі 0, 80 гривень може бути повернутий позивачу за його клопотанням за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні даного позову точно визначити неможливо, оскільки даний позов носить вимоги немайнового характеру, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. На що також звернув увагу ВССУ в п. 36 Постанови Пленуму № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 (із змінами від 25.09.2015).

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 665, 60 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решту судового збору в сумі 665, 60 гривень слід залишити за позивачем.

До ухвалення рішення у справі ні стороною позивача, ні стороною відповідачки не повідомлено суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Учасниками справи не було зроблено заяву про надання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених інших судових витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Оскільки у новому розмірі аліменти мають сплачуватись з часу набрання даним рішенням законної сили та враховуючи наявність на виконанні виконавчого документа, виданого за судовим рішення про стягнення аліментів в розмірі, встановленому до ухвалення цього рішення, керуючись ст. 267 ЦПК України, суд вважає за необхідне визначити, що стягнення за судовим наказом, виданим 17.03.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/8222/26, припинити станом на день набрання законної сили даним судовим рішенням та повернути виконавчий документ до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 155, ст. 179, ч. 1 ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст.ст. 182, 183, 192 СК України, ст. 12, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом, виданим 17.03.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/8222/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на частку заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнення за судовим наказом, виданим 17.03.2026 Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/8222/26, припинити станом на день набрання законної сили даним судовим рішенням та повернути виконавчий документ до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665, 60 гривень.

Судовий збір в сумі 0, 80 гривень може бути повернутий ОСОБА_1 за його клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_4 .

Рішення суду складено 14.07.2026.

Суддя