Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №518/888/26 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

13.07.2026 Справа №: 518/888/26 Провадження № 2/518/639/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року селище Ширяєве

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гуржій А.В.,

секретаря судового засідання Майнич В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в селищі Ширяєве Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року до суду із позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в її інтересах представником адвокатом Колосом В.М. до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 25.12.2024 року по 01.04.2026 року в розмірі 36999,03 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що відповідач тривалий час умисно ухиляється від сплати аліментів на дитину, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду з метою стягнення додатково з відповідача пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов`язань.

Ухвалою суду від 11.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом учасників справи.

У судове засідання сторони не з`явилися.

13.07.2026 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відтак, суд уважає за можливе провести судовий розгляд за наявними матеріалами (ч. 1 ст. 223 ЦПК України) без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками вважається, що відповідач отримав, оскільки на адресу суду повернувся конверт з поштовим відправленням з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», кореспонденція направлялася на останню відому адресу місця поживання відповідача.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Суд доходить висновку, що відповідач, у відповідності до ст.128 ЦПК України є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Відзив на позов до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини справи.

Як убачається з матеріалів справи, від спільного проживання сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 05 січня 2007 року Осинівською сільською радою Ширяївського району Одеської області. На час розгляду справи ОСОБА_3 є повнолітньою.

З позовної заяви та долучених документів випливає, що відповідно до рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 17.03.2025 року, позивач отримує з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з навчанням, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень щомісячно починаючи з 25 грудня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку.

Згідно з наданим представником позивача розрахунком, за період з грудня 2024 року по квітень 2026 року розмір неустойки (пені), який підлягає сплаті з позивача на користь відповідача становить 36999,03 грн.

Водночас, згідно з наданим Ширяївським ВДВС у Березівському районі Одеської області, розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача перед позивачем у період з січня 2025 року по квітень 2026 року зі сплати аліментних платежів становить 36999,03 грн.

Мотиви прийнятого рішення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3ст. 181 СК України).

Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Зі змісту викладених приписів випливає, що аліментні платежі є періодичними і повинні сплачуватися платником аліментів кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 1 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у виді неустойки (пені).

При обрахунку неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Оскільки розмір пені, яка може бути стягнута, обмежений 100% розміру заборгованості, а також межами позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню за несплату аліментів у розмірі, яку суд взяв за основу згідно з розрахунком державного виконавця.

Судом встановлено, що розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним старшим державним виконавцем Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області станом на 01 квітня 2026 року, визначено заборгованість відповідача зі сплати аліментів у розмірі 36 999 грн 03 коп. Вказаний розрахунок містить відомості про розмір щомісячних нарахувань, суми та дати часткових платежів, здійснених боржником, а саме: 28 червня 2025 року – 4630 грн, у липні 2025 року – 31500 грн та у березні 2026 року – 3000 грн, а також залишок заборгованості після їх зарахування. Зазначений розрахунок відповідачем не оскаржувався, доказів його неправильності суду не надано, а тому суд бере його за основу при визначенні розміру неустойки (пені).

Здійснюючи розрахунок пені, суд виходив із того, що відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, пеня обчислюється окремо щодо кожного щомісячного платежу за весь час прострочення, з урахуванням фактично здійснених боржником часткових платежів та залишку несплаченої суми за кожний відповідний місяць.

При цьому судом враховано, що часткове погашення заборгованості у червні та липні 2025 року, а також у березні 2026 року зменшило розмір непогашеної заборгованості, на яку підлягає нарахуванню пеня, у зв`язку з чим розрахунок здійснено виходячи із залишку заборгованості після кожного проведеного платежу відповідно до розрахунку державного виконавця.

Сам по собі факт часткового погашення заборгованості не свідчить про відсутність вини відповідача у простроченні виконання аліментного обов`язку, оскільки такі платежі були здійснені вже після виникнення прострочення та не спростовують факту тривалого несвоєчасного виконання рішення суду. Відповідач не довів наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасній сплаті аліментів, а тому суд доходить висновку, що заборгованість виникла саме з його вини, що відповідно до статті 196 СК України є підставою для стягнення неустойки (пені).

При цьому, суд наголошує на тому, що ст. 196 СК України передбачає, що розмір пені, яка може бути стягнута з відповідача не може перевищувати 100 % суми заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 у справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, зокрема, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 визначено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені), визначена у статті 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Аліменти на утримання дитини призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно. Отже, з урахуванням правової природи пені, неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, її завданням є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки та виконання передбаченого статтею 180 СК України обов`язку утримувати дитину.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16-ц, відповідно до якого, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами Сімейного кодексу України.

За результатами здійсненого судом розрахунку розмір пені перевищує суму заборгованості зі сплати аліментів. Однак, оскільки відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України загальний розмір неустойки (пені) не може перевищувати 100 відсотків суми заборгованості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 36999 грн 03 коп.

Розподіл судових витрат.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.

В зв`язку з розглядом даної справи в суді, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Для подання даної позовної заяви позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Колоса В.М.

За надання правової допомоги позивачем сплачена сума в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується копією квитанції №_03-05/26-Од від 03.05.2026 року.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Частинами 1,3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат.

Отже, враховуючи повне задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 196 СК України, ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, за період з 25 грудня 2024 року по 01 квітня 2026 року у розмірі 36999,03 грн (тридцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 03 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Гуржій