Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №607/12697/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 Справа №607/12697/25 Провадження №2/607/885/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

позивача та його представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Позивач) звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 , Відповідач) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що вона із 15 травня 2013 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який рішенням Тернопільського суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року розірвано. У шлюбі в сторін народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року із відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Вказаного рішення ОСОБА_3 не виконує, аліментів не сплачує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01 травня 2025 року становить 58 648,50 грн. Позивач зазначає, що діти зареєстровані та проживають з нею. За місцем проживання дітей, матір`ю створені належні, комфортні та безпечні умови, сприятливі для їх гармонійного психічного, фізичного, інтелектуального розвитку. ОСОБА_1 вказує, що самостійно займається вихованням та утриманням дітей. Зазначає, що батько дітей самоусунувся від їх виховання, матеріально їх не підтримує, вчиняє кримінальні правопорушення за які був засуджений та відбував покарання у виправній колонії. Зацікавленості до дітей, їх здоров`я, розвитку, умов проживання, освіти чи їх потреб відповідач не проявляє та ставиться байдуже до цього. Батько дітей самоусунувся від виховання дітей, що є його свідомим вибором. З цих підставі просить позов задовольнити.

2. Стислий зміст відзиву на позовну заяву

Відповідач ОСОБА_3 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України не скористався.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами загального провадження.

20 травня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Фільварочна О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просить суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові. Щодо заочного вирішення справи не заперечили.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, і не повідомив суд про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується документально.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судову засідання не з`явилась, однак просила розгляд справи проводити без участі представника третьої особи, письмових пояснень щодо позову не подавала.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі із 15 травня 2013 року, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 липня 2024 року розірвано.

У шлюбі в сторін народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 липня 2016 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12 грудня 2017 року; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24 травня 2022 року, батьками яких є Позивач та Відповідач.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягувати з дати пред`явлення позову і до досягнення повноліття.

Як слідує з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного головним державним виконавцем Бачинською І., заборгованість ОСОБА_3 з аліментних платежів станом на 01 травня 2025 року становить 58 648,50 грн.

Відповідно до інформації за №2406 від 20 березня 2025 року про осіб зареєстрованих за адресою АДРЕСА_1 станом на 20 березня 2025 року за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_6 .

Згідно інформації за № 04/03/25 від 04 березня 2025 року, ТОВ «Медичний центр святої Терези» повідомляє, що ОСОБА_1 уклала декларації з лікарем-педіатром з метою надання первинної медичної допомоги для своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Декларації укладено 20 лютого 2024 року. Представництво дітей у відносинах із лікарем-педіатром та медичним закладом здійснювала ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №07 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відвідує Тернопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №25 Тернопільської міської ради з вересня 2024 року. Батько ОСОБА_3 участі у вихованні за забезпеченні дітей не приймає. Не приходив у заклад дошкільної освіти ні на святкові ранки ні на батьківськи збори.

Як слідує з довідки за вих. №54 від 21 лютого 2025 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у ТНВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – правовий ліцей №2». За період навчання з 01 вересня 2024 року по даний час, відповідно до спостереження директора закладу, завуча, класного керівника та інших вчителів, котрі навчаються ОСОБА_5 – батько дитини участі у вихованні не бере, а саме: не спілкується з вчителями, не відвідує батьківські збори. Жодного разу протягом навчання дочки – батька в школі не було.

Відповідно до довідки за вих. №57 від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно навчається у ТНВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – правовий ліцей №2». За період навчання з 01 вересня 2022 року по даний час, відповідно до спостереження директора закладу, завуча, класного керівника та інших вчителів, котрі навчають ОСОБА_4 – батько дитини участі у вихованні не бере, не спілкується з вчителями, не відвідує батьківські збори. Жодного разу протягом навчання сина – батька в школі не було.

Як вбачається з довідки №204 від 09 травня 2025 року по особовій справі засудженого ОСОБА_3 , останній раніше судимий: 10.01.2007 року за ст. 121 ч. 1, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік. Знятий з обліку 11.02.2008 року по закінченню іспитового строку; 22.05.2007 року за ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 22.08.2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 20 днів; 25.03.2010 року за ст. 121 ч. 1, 71 КК України до 6 років позбавлення волі. Звільнений 02.10.2015 року по відбутті покарання; 06.09.2019 року за ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік; 30.11.2020 року за ст. 186 ч. 2, 71, 72 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 23.04.2021 року за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі; 14.12.2021 року за ст. 186 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Засуджений 27.05.2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ст. 15 ч. 3, 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Коростенського міськрайсуду Житомирської області від 19.11.2024 року на підставі ст. 74 ч. 2 КК України звільнений від покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.09.2019 року у зв?язку з усуненням караності діяння.Початок строку покарання 26 червня 2020 року, кінець строку покарання 26 грудня 2025 року.

Згідно Висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1785 від 10 грудня 2025 року, орган опіки та піклування беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Будучи допитаними в судовому засіданні, в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 підтвердили ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 тривалий час не цікавиться життям своїх малолітніх дітей, не бере участі у їх вихованні та утриманні, не спілкується із ними у будь-який доступний спосіб. Діти перебувають лише під опікою матері та на її утриманні, яка займається їх вихованням та утриманням, відвідує із ними лікаря та заклади освіти.

2. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як зазначив ВС у своїй постанові від 29.09.2021 року у справі №459/3411/18, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наведені докази, в їх сукупності, доходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських слід задовольнити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_3 у порушення вимог ст. 150 СК України свідомо не виконує покладені на нього обов`язки щодо виховання та розвитку своїх дітей, тривалий час не цікавиться їх життям та здоров`ям, дошкільним та шкільним навчанням, не приймає участі у їх житті.Вихованням та утриманням малолітніх дітей займається лише позивач, що підтверджено наведеними дослідженими у судовому засіданні доказами. Також, суд зауважує, що упродовж усього розгляду справи судом, Відповідач не з`явився у судове засідання, не висловив свого запевнення щодо зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, що свідчить про втрату ним будь-якого інтересу до своїх малолітніх дітей, не бажання брати участь у їх житті та вихованні. Крім цього, при прийнятті рішення, суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, затвердженого рішенням №1785 від 10 грудня 2025 року, відповідно до якого, орган опіки та піклування, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_3 у користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, бульвар Т.Шевченка,1, каб.43.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан