Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №466/6237/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6237/26

Провадження № 2-о/466/305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Невойта П.С.

секретаря судового засідання Малаковської І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку сокремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

07.07.2026 року до суду подана в порядку окремого провадження заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 про видачу обмежувального припису, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 500 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та місця роботи постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб, спілкуватися з нею, строком на 6 місяців.

В обґрунтування заяви покликається на те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 31.01.2020, є її колишнім чоловіком та проживає у АДРЕСА_2 .

Близько останніх шести років їхні з колишнім чоловіком стосунки значно погіршились через зловживання ним алкогольних напоїв, після чого останній агресивно себе поводить, б`є її при дітях, виражається нецензурною лайкою, погрожує застосуванням фізичної сили та вчинення розправи над нею, що часто має місце в присутності малолітніх дітей.

Така поведінка колишнього чоловіка негативно впливає на її здоров`я та здоров`я їхніх дітей. Після частих скандалів, сварок, образ та погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_3 вона не може належно функціонувати, виконувати справи по домогосподарству, погіршується стан її здоров`я та психологічний стан їхніх дітей, оскільки ОСОБА_2 не контролює свої дії (вчинки), особливо якщо вчиняє насильство в стані сп`яніння. На даний час вона перебуває під соціальним супроводом, отримує психологічну допомогу, а також з їхніми дітьми в садочку додатково займається психолог.

Заявниця неодноразово зверталась за захистом до правоохоронних органів, починаючи з серпня 2025 року, проте, це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки. Йому виносились офіційні терміново заборонні приписи стосовно кривдника, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.

28.08.2025 року ОСОБА_1 здійснювала виклик на лінію 102 з приводу вчинення колишнім чоловіком домашнього насильства, який у стані сп`яніння дебоширив та агресовно себе поводив. В подальшому за результатами опрацювання її повідомлення працівниками поліції відносно колишнього чоловіка було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - ТЗПсК).

22.11.2025 року ОСОБА_1 знову вимушена була викликати працівників поліції, оскільки колишній чоловік вчинив відносно неї домашнє насильство, що виражалось в фізичному насильстві, а саме: бив її по голові. Очах та копав у живіт, а також погрожував застосуванням зброї. За результатами опрацювання даного повідомлення відомості внесено до ЄРД за ч. 1 ст. 126-1 КК України.

03.03.2026 сестра ОСОБА_1 викликала працівників поліції, оскільки колишній чоловік заявниці у стані алкогольного сп`яніння вчиняв домашнє насильство відносно останньої, а саме агресивно себе поводив, обзивав, нецензурно виражався, що мало місце в присутності наших трьох малолітніх дітей. За результатами опрацювання даного повідомлення відносно ОСОБА_4 уповноважені працівники поліції склали 4 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, які скеровані до суду для розгляду та прийняття рішення, а також винесли 4 ТЗПсК.

23.03.2026 її сестра ОСОБА_5 повторно викликала працівників поліції за місцем мого проживання, оскільки ОСОБА_2 принижував, шарпав, штовхав ОСОБА_1 та погрожував фізичною розправою. За результатами опрацювання даного повідомлення відносно мого колишнього чоловіка уповноважені працівники поліції склали 4 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУпАП, які скеровані до суду для розгляду та прийняття рішення.

21.05.2026 ОСОБА_1 вкотре була змушена викликати поліцію за місцем проживання, оскільки колишній чоловік ОСОБА_3 прийшов до неї та в стані алкогольного сп`яніння дебоширив, погрожував їй фізичною розправою, виривав з рук телефон та шарпав останню. За результатами опрацювання даного повідомлення працівники поліції відносно ОСОБА_6 винесли ТЗПсК та склали протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 КУПАП.

Ухвалою від 07.07.2026 заяву ОСОБА_7 про самовідвід задоволено. Відведено суддю Шевченківського районного суду м.Львова Федорів Ольгу Петрівну від участі у розгляді справи № 466/6237/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису. Вказану справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026 справу №466/6237/26; провадження №2-о/466/305/26 передано для розгляду судді Невойту П.С.

Ухвалою від 08.07.2026 у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Заявниця ОСОБА_1 14.07.2026 на адресу суду 14.07.2026 року скерувала заяву про розгляд справи без її участі. Заяву підтримує повністю, просить задовольнити.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився повторно, причини його неявки суду невідомі.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а тому суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заява про видачу обмежувального припису підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Згідно з ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: зокрема, п. 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Статтею 350-3 ЦПК України визначено, що заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Згідно ст. 350-4 ЦПК України в заяві про видачу обмежувального припису мають бути зазначені, зокрема, п. 3) обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ст.350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено п.3, 6, 7, 8 та 14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Враховуючи викладені вище обставини справи, а також зазначені положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених в КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою.

Приписами частин 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього певних обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України суд, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Судом встановлено, що заявниця неодноразово зверталась за захистом до правоохоронних органів, починаючи з серпня 2025 року, проте, це не дало жодного результату. ОСОБА_2 не змінив своєї поведінки. Йому виносились офіційні терміново заборонні приписи стосовно кривдника, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.

Наведені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до насильницьких дій відносно заявниці та вказують на вірогідності продовження та повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄСПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄСПЛ.

Суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, - не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Підсумовуючи викладене, оцінивши всі докази у сукупності та в їх взаємозв`язку між собою, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і тому підлягає задоволенню у спосіб, який просить заявник, а, отже, є необхідність в ухваленні судового рішення про видачу обмежувального припису шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків, зокрема, встановлених ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до приписів п.10 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.

В силу ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 141, 294, 350-1 350-8 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та покладення на нього обов`язків:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 500 метрів до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та місця роботи постраждалої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 вести телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяців;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб, спілкуватися з нею, строком на 6 місяців.

Про видачу обмежувального припису повідомити працівників ВП №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУНП України у Львівській області для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя П. С. Невойт