Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №463/5007/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/5007/26

Провадження № 2/463/2098/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся в суд із позовною заявою до відповідача, просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 25 882 грн. 57 коп. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 жовтня 2024 року рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 йому було відмовлено у перетині державного кордону України у пункті пропуску «Рава-Руська» у зв`язку з нібито відсутністю документів для виїзду за кордон в умовах воєнного стану. Позивач вважав таке рішення протиправним, оскільки на момент перетину кордону мав статус особи з інвалідністю III групи та відповідні документи, які надавали йому право на виїзд за межі України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/22865/24 позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 жовтня 2024 року про відмову йому у перетині державного кордону. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року вказане рішення залишено без змін та воно набрало законної сили.

Позивач зазначає, що внаслідок протиправної відмови у перетині кордону йому було завдано матеріальної шкоди, оскільки він заздалегідь придбав для себе та дружини квитки на автобус за маршрутом Івано-Франківськ — Варшава, а також авіаквитки за маршрутом Варшава — Кутаїсі — Варшава, оскільки мав намір разом із дружиною відвідати дітей, які проживають за межами України. У зв`язку з відмовою у перетині кордону позивач та його дружина не змогли продовжити заплановану подорож і скористатися придбаними квитками, унаслідок чого, на думку позивача, йому завдано матеріальних збитків на загальну суму 25 882 грн. 57 коп.

Крім того, позивач посилається на завдання йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, сильному хвилюванні, погіршенні психоемоційного стану та самопочуття, оскільки через протиправне рішення він був позбавлений можливості виїхати за межі України та побачитися з дочкою і сином. Позивач зазначає, що є особою з інвалідністю III групи, має наслідки інфаркту мозку та інші захворювання, а ситуація з відмовою у перетині кордону негативно вплинула на його стан здоров`я, викликала підвищення артеріального тиску, головний біль, тривожність, пригнічений стан та відчуття несправедливості.

На думку позивача, факт протиправності рішення відповідача встановлений судовим рішенням в адміністративній справі, яке набрало законної сили, а тому повторного доказування не потребує. Позивач вважає, що між протиправною відмовою у перетині кордону та завданою йому матеріальною і моральною шкодою існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 25 882 грн. 57 коп., моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., а також сплачений судовий збір.

Ухвалою від 01.06.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визначити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Роз`яснити відповідачу право протягом зазначеного строку надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України одночасно з надісланням відзиву до суду копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи, документи, на підтвердження чого додаються до відзиву. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідач вправі пред`явити зустрічний позов у строк визначений для подання відзиву. Визначити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня його отримання для подання заперечення, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи, документи, на підтвердження чого додаються до відповіді на відзив та заперечення відповідно. Роз`яснити учасникам справи, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Цивільного процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали згідно з п.3 ч.6 ст.272 ЦПК України вручена відповідачу 16.06.2026.

15.06.2026 від представника відповідача Можчіля Я.О. надійшов відзив, в якому він проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні повністю.

Відповідач зазначає, що сам по собі факт визнання протиправним та скасування рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України не є безумовною підставою для стягнення матеріальної чи моральної шкоди. На думку відповідача, для покладення відповідальності необхідно встановити не лише протиправність рішення, а й наявність шкоди та безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між таким рішенням і заявленими позивачем негативними наслідками. Відповідач не заперечує, що 07 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у перетинанні державного кордону України, а також те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/22865/24 таке рішення було визнано протиправним і скасовано, а постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 залишено без змін. Водночас відповідач вважає, що зазначені обставини не доводять автоматично факту заподіяння позивачу шкоди.

Щодо моральної шкоди відповідач вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань, їх характер, глибину, тривалість, наслідки для здоров`я чи звичного способу життя, а також не довів розмір заявленої до стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 грн. На думку відповідача, негативні емоції, пов`язані з порушенням права, самі по собі не завжди досягають рівня моральної шкоди, яка підлягає грошовому відшкодуванню.

Щодо матеріальної шкоди відповідач зазначає, що позивачем не доведено неможливості подальшого використання, повернення чи обміну придбаних квитків, а також не доведено, що саме рішення про відмову у перетинанні кордону стало безпосередньою причиною втрати їх вартості. Крім того, відповідач звертає увагу, що рішення про відмову у перетинанні державного кордону має разовий характер і не створює юридичної заборони для перетину кордону в майбутньому.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між рішенням про відмову у перетинанні державного кордону, яке мало місце у 2024 році, та заявленими у 2026 році негативними наслідками, а також не доведено самого існування таких наслідків. З огляду на це просить у задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

18.06.2026 від представника позивач ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій сторона позивача не погоджується з доводами відповідача та вважає їх безпідставними.

Позивач зазначає, що у позовній заяві належним чином обґрунтовано наявність як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої протиправним рішенням відповідача про відмову у перетинанні державного кордону України. На думку позивача, протиправність такого рішення вже встановлена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 у справі №380/22865/24, яке набрало законної сили, а тому повторного доказування не потребує.

Щодо моральної шкоди позивач вказує, що незаконне позбавлення його права на виїзд за межі України мало для нього тривалий негативний психологічний вплив, спричинило підвищену тривожність, пригнічений стан, апатію, емоційну нестабільність, головні болі та серцево-судинні симптоми. При цьому позивач наголошує, що є особою з інвалідністю III групи, має наслідки інфаркту мозку та супутні захворювання, у зв`язку з чим пережита ситуація особливо негативно вплинула на його психоемоційний та фізичний стан. Позивач також зазначає, що через протиправну відмову у перетині кордону він був позбавлений можливості побачитися з дочкою та сином, які перебувають за межами України, що спричинило йому душевні страждання, розчарування та відчуття несправедливості. На думку позивача, такі обставини свідчать про наявність моральної шкоди та її причинний зв`язок із протиправними діями відповідача. Крім того, сторона позивача вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок між протиправним рішенням відповідача та завданою матеріальною шкодою, оскільки саме внаслідок відмови у перетинанні кордону позивач не зміг скористатися заздалегідь придбаними квитками.

З огляду на наведене позивач вважає доводи відзиву необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим просить позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 25 882 грн 57 коп., моральну шкоду у розмірі 100 000 грн та сплачений судовий збір.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно зі ст. 77, 78, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими та достатніми для встановлення обставин, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2024 року рішенням уповноваженої службової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у перетинанні державного кордону України у пункті пропуску «Рава-Руська». Підставою відмови зазначено відсутність документів для виїзду за кордон у період дії на території України воєнного стану.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №380/22865/24 вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 жовтня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України визнано протиправним та скасовано. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року рішення суду першої інстанції залишено без змін та воно набрало законної сили.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що позивач станом на 07 жовтня 2024 року був особою з інвалідністю III групи, мав відповідні документи, які підтверджували його статус, та надав їх під час здійснення прикордонного контролю. Адміністративний суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи для перетину державного кордону України відповідно до вимог Правил перетинання державного кордону громадянами України, а тому рішення про відмову у перетинанні державного кордону було безпідставним та незаконним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак факт протиправності рішення відповідача про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України повторного доказування у цій справі не потребує.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Отже, для вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу державної влади або його посадової особи, підлягають встановленню такі обставини: протиправність рішення, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправним рішенням і завданою шкодою. Вина органу державної влади або його посадової особи у такій категорії спорів не є обов`язковою умовою відповідальності.

Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заздалегідь заплановано поїздку за маршрутом Івано-Франківськ — Варшава — Кутаїсі. На підтвердження понесених витрат позивачем надано електронні квитки на автобус для себе та дружини за маршрутом Івано-Франківськ — Варшава вартістю по 1200 грн. кожен, тобто на загальну суму 2400 грн.

Крім того, позивачем надано інвойс Kiwi.com щодо придбання авіаквитків для двох пасажирів за маршрутом Варшава — Кутаїсі та Кутаїсі — Варшава, а також багажу, на загальну суму 568,35 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют на дату придбання становить 23 482 грн 57 коп. Також матеріали справи містять авіаквитки на ім`я позивача та його дружини за маршрутом Варшава — Кутаїсі на 07 жовтня 2024 року.

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем витрат, пов`язаних із придбанням квитків, становить 25 882 грн. 57 коп., з яких 2400 грн. — вартість автобусних квитків, 23 482 грн. 57 коп. — вартість авіаквитків та пов`язаних із ними послуг.

Суд враховує, що саме внаслідок протиправної відмови у перетинанні державного кордону України позивач був позбавлений можливості продовжити запланований маршрут до м. Варшава та скористатися придбаними авіаквитками до м. Кутаїсі. Така відмова була визнана судом незаконною, а тому витрати, понесені позивачем на придбання квитків, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з протиправним рішенням відповідача.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено неможливості повернення або обміну квитків, суд оцінює критично, оскільки матеріалами справи підтверджено факт придбання квитків, їх дату, час, маршрут, а також те, що поїздка не відбулася саме через відмову позивачу у перетинанні державного кордону. За таких обставин покладення негативних майнових наслідків протиправного рішення органу державної влади на позивача суперечило б змісту ст. 56 Конституції України та статей 22, 1173, 1174 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 25 882 грн. 57 коп. є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у порушенні нормальних життєвих зв`язків та інших негативних наслідках немайнового характеру.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню. У випадках, передбачених законом, така шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Суд враховує роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. При визначенні розміру відшкодування суд має враховувати характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Суд бере до уваги, що протиправна відмова у перетинанні державного кордону України об`єктивно спричинила позивачу душевні страждання, хвилювання, розчарування та відчуття несправедливості, оскільки позивач мав правомірні очікування на перетин кордону як особа з інвалідністю, заздалегідь спланував поїздку та придбав квитки.

Також суд враховує, що незаконне рішення відповідача позбавило позивача можливості реалізувати заплановану сімейну поїздку, призвело до необхідності звернення до суду для відновлення порушеного права, а судове оскарження тривало значний проміжок часу, оскільки рішення суду першої інстанції було переглянуте в апеляційному порядку та набрало законної сили лише після ухвалення постанови апеляційного суду.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн. суд вважає завищеним та таким, що не повною мірою відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження саме такого розміру моральної шкоди, зокрема доказів тривалого істотного погіршення стану здоров`я позивача, необхідності лікування у зв`язку з цією подією чи інших тяжких незворотних наслідків.

При цьому суд враховує, що рішення про відмову у перетинанні державного кордону мало разовий характер та не створювало для позивача постійної юридичної заборони на перетин державного кордону в майбутньому. Водночас сам факт незаконного позбавлення позивача можливості реалізувати право на виїзд за межі України у конкретний день, з урахуванням мети поїздки та сімейних обставин, свідчить про наявність моральних страждань, які підлягають грошовій компенсації.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру порушеного права, обставин справи, стану здоров`я позивача, його статусу особи з інвалідністю, мети поїздки, тривалості судового захисту порушеного права, а також засад розумності, справедливості та співмірності.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що належним та достатнім розміром компенсації моральної шкоди є 10 000 грн. Такий розмір, на переконання суду, відповідає встановленим обставинам справи, є співмірним із характером порушення, не є надмірним та не призводить до безпідставного збагачення позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: у частині стягнення матеріальної шкоди — у повному обсязі, у розмірі 25 882 грн. 57 коп., у частині стягнення моральної шкоди — частково, у розмірі 10 000 грн.

Задовольняючи частково позов, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1331 грн. 20 коп. та за вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3328 грн. Враховуючи, що вимогу про стягнення матеріальної шкоди задоволено повністю, а вимогу про стягнення моральної шкоди — частково, у розмірі 10 000 грн із заявлених 100 000 грн., з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1664 грн., з яких: 1331 грн. 20 коп. — за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди та 332 грн. 80 коп. — за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 25 882 грн. 57 коп. (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1 664 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят чотири гривні нуль копійок) судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 14.07.2026.

Суддя Р.Я.Головатий