Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №260/8718/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8718/24 пров. № А/857/27361/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (головуючий суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , 16 регіональної військово-лікарської комісії та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач), 27.12.2024, звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач 2), 16 регіональної військово-лікарської комісії (далі по тексту – відповідач 3) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту – відповідач 4), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

зобов`язати 16 регіональну військово-лікарську комісію, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , провести переогляд військовозобов`язаного ОСОБА_1 військово-лікарською комісією у повній відповідності до діючого законодавства;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно мобілізації (призову) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації та спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно мобілізації (призову) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації та спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо мобілізації (призову) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації та наказ про спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

скасувати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації (призову) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військову службу під час мобілізації та наказ про спрямування ОСОБА_1 для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ № 342 від 23.11.2024 командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 щодо зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із списків особового складу військової частини;

стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 листопада 2024 року позивача було затримано та доставлено для проходження військово-лікарської комісії співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що він має ряд захворювань, які вказують на непридатність до військової служби під час мобілізації, однак незважаючи на це його визнано придатним до проходження військової служби. Одночасно зазначає, що під час проведення медогляду не було враховано раніше встановлений діагноз та не прийнято до уваги медичні документи (невірне визначення станів розладу функцій організму тощо), зазначає про відсутність додаткового обстеження в терапевтичному відділенні та стоматологічному відділенні у зв`язку із випадінням зубів, загострення хронічного парадонтозу та щелепно-лицьові аномалії, включаючи аномалії прикусу зі значними порушеннями жувальної та мовної функції. Позивач вказує, що на теперішній час, після його призову на військову службу проходить інтенсивне лікування, що свідчить про встановлення невірного стану здоров`я під час проходження ВЛК. Крім того, копію довідки із висновком Військово-лікарської комісії про визнання придатним до військової служби позивача не отримав. У зв`язку із чим, вважає, дії відповідачів щодо призову позивача та направлення для проходження військової служби під час мобілізації протиправними. А відтак, оскаржувані накази про призов на військову службу за мобілізацією позивача є протиправними, оскільки такий є непридатним до військової служби, з урахуванням його стану здоров`я.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, позивач покликається на аргументи аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначивши, що судом першої інстанції проігноровано та не прийнято до уваги, що порушення порядку призову на військову службу оскаржено саме через не дотримання порядку проходження військово-лікарської комісії, відсутність дослідження стану здоров`я позивача в повному обсязі, що призвело до подальшого незаконного призову на військову службу. Крім того, довідка військово-лікарської комісії від 22 листопада 2024 року № 12/4121 не підписана головою ВЛК, не видано на руки другий примірник довідки з висновками військово-лікарської комісії щодо його придатності до військової служби, а судом візуально проведено огляд документів, без проведення відповідної почеркознавчої експертизи.

Відповідачем 16 регіональною військово-лікарською комісією, 28.07.2025 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_6 , 24.10.2025 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 , 27.10.2025 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 листопада 2024 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд BЛK при ІНФОРМАЦІЯ_8 , за результатами якого він визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 22 листопада 2024 року № 12/4121 (а.с. 102 (на звороті)).

Винесенню вказаної довідки передувало складення направлення та карти обстеження та медичного огляду від 22 листопада 2024 року, у якій вказано про придатність позивача до військової служби (а.с. 101, 102).

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 листопада 2024 року № 1149 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» ОСОБА_1 призвано на військову служби за призовом під час мобілізації, до військової частини НОМЕР_1 з 22 листопада 2024 року (а.с. 103).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 342 від 23 листопада 2024 року солдата ОСОБА_1 , призначено до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 54).

Вважаючи дії щодо неналежного проведення медичного огляду ВЛК та зазначені рішення щодо призову на військову службу протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Відтак, суд не оцінює надану медичну документацію щодо його діагнозу, оскільки це перебуває поза межами компетенції суду. Крім того, суд зазначив, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови. Разом з тим, доказів, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду оскаржуваного висновку, суду надано не було. Враховуючи наведене, суд вважав за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та 16 регіональної військово-лікарської комісії. Оскільки судом не було встановлено протиправної поведінки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 під час призову позивача на військову службу під час мобілізації і як наслідок не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 листопада 2024 року № 1149 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині позивача. У зв`язку з тим, що позивач пов`язує протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 342 від 23 листопада 2024 року в частині призначення та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 із протиправною поведінкою ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 під час призову позивача на військову службу під час мобілізації і як наслідок з протиправністю наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22 листопада 2024 року № 1149 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині позивача, то суд дійшов висновку, що й у задоволенні вимоги позивача до військової частини НОМЕР_2 теж необхідно відмовити.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Так, згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови.

Водночас, постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи, надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення № 402.

Разом з тим, відповідно до п. 2.8.5 глави 2 розділу І Положення № 402 у порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

При цьому п. 3.8. глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п`ятиденний строк з дня повернення.

Отже, з наведеного видно, що на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 направляються тільки постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, а у разі прийняття ВЛК районних, міських ТЦК та СП постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби, такий включається до складу військових команд для комплектування військових частин (установ).

Згідно п. 3.3 графи ІІІ розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Як видно з матеріалів справи, 22.11.2024, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов обстеження та медичний огляд BЛK при ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатами чого визнаний придатним до військової служби та направлений для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду від 22 листопада 2024 року, довідкою військово-лікарської комісії від 22 листопада 2024 року № 12/4121 та наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 листопада 2024 року № 1149.

Апеляційний суд зазначає, що в картці обстеження та медичного огляду від 22 листопада 2024 року та довідці військово-лікарської комісії від 22 листопада 2024 року № 12/4121 міститься особистий підпис ОСОБА_1 , отже зі змістом таких документів він був ознайомлений.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районної (міської) ТЦК та СП ОСОБА_1 до обласної ТЦК та СП не подавав. Також не подавав заяви щодо направлення для проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_13 у разі незгоди з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП.

А дії, які почав вчиняти позивач, через свого адвоката, щодо оскарження дій ВЛК районної (міської) ТЦК та СП та направлення на повторний огляд до обласної ТЦК та СП, уже будучи у статусі військовослужбовця та перебуваючи на військовій службі.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_14 надано позивачу відповідь, що він не володіє повноваженнями звільнювати/направляти на лікування чи ВЛК військовослужбовців інших військових частин та голова обласної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_15 не володіє повноваженнями скасування раніше винесених рішень ВЛК при районному центрі комплектування та соціальної підтримки, та направлення на повторний медичний огляд (медичне обстеження) ВЛК діючого військовослужбовця, згідно розділу І пункту 2 «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі Положення), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) та частина І, розділ 1, статті 12, 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

Отже, з наведеного видно, що позивач, проходячи ВЛК районної (міської) ТЦК та СП та будучи ще у статусі військовозобов`язаного не скористався своїм правом на оскарження дій ВЛК та її результатів до ВЛК при обласному ТЦК та СП, а будучи вже військовослужбовцем він таким правом вже не може скористатися, оскільки діючі військовослужбовці проходять ВЛК в іншому порядку і з інших підстав.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що згідно з пунктів 3.1, 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів».

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Отже, під час дії правового режиму воєнного стану військово-лікарська комісія проводить обов`язковий медичний огляд кожного військовозобов`язаного за участю хірурга, терапевта, невропатолога, психіатра, офтальмолога та оториноларинголога. Водночас огляд стоматологом не є обов`язковим і здійснюється лише за наявності відповідних медичних показань. Таким чином, законодавством визначено вичерпний перелік лікарів, огляд яких є обов`язковим, а залучення стоматолога має факультативний характер і залежить від стану здоров`я особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів і судом не встановлено, що під час проходження позивачем ВЛК були наявні медичні показання для додаткового проходження медичного огляду в стоматолога.

При розгляді цієї справи, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, в якій зазначено, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Апеляційний суд зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що порушення процедури може полягати, зокрема, в недотриманні встановлених строків, проведенні огляду не в повному складі комісії, неналежному оформленні документів або відсутності повноцінного огляду.

Отже, суд може перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак не вправі здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд зазначає, що доказів порушення відповідачем порядку чи процедури медичного огляду позивачем не надано і у матеріалах справи такі відсутні.

Щодо доводів позивача про те, що довідка військово-лікарської комісії від 22 листопада 2024 року № 12/4121 не підписана головою ВЛК Ларисою Семененко, а також про невидачу йому другого примірника довідки з висновком щодо придатності до військової служби, що, на його думку, свідчить про порушення процедури прийняття постанови ВЛК, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Матеріалами справи встановлено, що спірна довідка містить підпис секретаря військово-лікарської комісії Галини Чамати, засвідчена печаткою закладу охорони здоров`я, а також містить підпис позивача про ознайомлення з постановою ВЛК, при цьому будь-яких зауважень щодо її оформлення чи змісту під час ознайомлення ним не висловлено. Крім того, цю довідку видано на підставі картки обстеження та медичного огляду на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , датованої 22.11.2024 про його придатність до військової служби, яка зокрема підписана головою ВЛК Ларисою Семененко. За таких обставин відсутність або нечіткість підпису голови ВЛК безпосередньо на спірній довідці не спростовує правомірності результатів проведеної військово-лікарської експертизи та не свідчить про незаконність прийнятого висновку (а.с. 101 зв - 102 зв).

Також матеріали справи не містять жодних доказів того, що за результатами проведеного медичного огляду позивач визнавався військово-лікарською комісією непридатним до військової служби або що допущені, на його думку, процедурні недоліки будь-яким чином вплинули на зміст прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції виходить із того, що вимоги до процедури прийняття адміністративного акта повинні оцінюватися з урахуванням їхнього призначення та наслідків порушення. Не кожен процедурний недолік зумовлює неправомірність адміністративного акта. Лише істотні порушення процедури, які могли вплинути на зміст прийнятого рішення або призвели до порушення прав особи, можуть бути підставою для визнання такого акта незаконним. Натомість формальні порушення, які не вплинули на правильність вирішення питання по суті, самі собою не можуть бути достатньою підставою для його скасування.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення справедливого балансу між принципом правової визначеності та ефективним захистом прав особи, а також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, відповідно до якої визначальним критерієм оцінки процедурного порушення є встановлення того, чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність або нечіткість підпису голови ВЛК на спірній довідці та невидача позивачу її другого примірника самі по собі не свідчать про порушення процедури прийняття постанови військово-лікарської комісії та не є достатніми підставами для визнання її незаконною, оскільки позивачем не доведено, що такі обставини призвели до істотного порушення процедури, вплинули на зміст висновку ВЛК або могли зумовити прийняття іншого рішення щодо його придатності до військової служби.

Щодо вчинення дій та прийняття рішень щодо подальшої мобілізації та прийняття на військову службу позивача, апеляційний суд зазначає таке.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06 листопада 2024 року № 1149 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» ОСОБА_1 призвано на військову служби за призовом під час мобілізації, до військової частини НОМЕР_1 з 22 листопада 2024 року.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 342 від 23 листопада 2024 року солдата ОСОБА_1 , призначено до військової частини НОМЕР_1 .

Пункт 19 частини 1 статті 4 КАСУкраїни визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначені Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

З наведеного видно, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008. Даними актами законодавства не передбачене звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Щодо питання скасування акта індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності, зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

У контексті встановлених обставин справи, апеляційний суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, в якій суд касаційної інстанції виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, виявлені порушення під час складання висновку ВЛК не впливають на відновлення порушених прав позивача, з урахування призову позивача на військову службу, відміни якої, зокрема, намагається досягти ОСОБА_1 за наслідком вирішення спору, в тому числі, шляхом скасування наказу в частині призову його на військову службу та наказу щодо зарахування до списків особового складу військової частини.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час прийняття спірних наказів позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому відсутні законодавчо визначені підстави для нездійснення призову останнього для проходження військової служби під час мобілізації, а у військової частини для не зарахування його до списків особового складу військової частини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення позовних до ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16 регіональної військово-лікарської комісії, ІНФОРМАЦІЯ_5 , як безпідставно заявлених, оскільки цими суб`єктами владних повноважень не вчинялися дії та не приймалися рішення щодо проходження ВЛК, мобілізації, направлення та прийняття на військову службу позивача.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі № 260/8718/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська