Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №140/341/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/341/26 пров. № А/857/24659/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року (судді Костюкевича С.Ф., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 50 хв. в м. Луцьк повний текст рішення складено 27.03.2026) у справі №140/341/26 за позовом Обслуговуючого Кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Краєвиди Волині» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОК «ЖБК «Краєвиди Волині», (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2025 №0286970706.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує серед іншого, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують членство фізичних осіб у ЖБК як посвідчення про членство цих осіб та список усіх членів кооперативу, затверджений загальними зборами, тощо.

Позивач направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача в режимі відеоконференції Дмитрук Я.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Фостяк О.Я. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 06.05.2025 №1563-п ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” за період діяльності з 01.01.2022 по 09.05.2025 з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з 19.10.2019 по 09.05.2025 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з 19.10.2019 по 09.05.2025 правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, із врахуванням вимог п. 102.1, п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого переліку питань, наведеного у додатку 1 до акту, є його невід`ємною частиною та залишається в податковому органі.

22.05.2025 за результатами вказаної перевірки складено акт №14350/07-06/43298231 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” (ЄДРПОУ 43298231)”

06.06.2025 ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” у зв`язку з незгодою з висновками вищевказаного акта подано заперечення на даний акт.

07.07.2025 листом ГУ ДПС у Волинській області №13851/6/03-20-07-06-06 повідомлено позивача, що з метою отримання додаткових даних та забезпечення якісного проведення перевірки, комісією з розгляду заперечень прийнято рішення щодо проведення повторної перевірки з 01.09.2025 на підставі п.п. 78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу.

На підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.06.2025 №2203-п ГУ ДПС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” за період діяльності з 01.01.2022 по 09.05.2025 з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

11.09.2025 за результатами повторної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт №25376/07-06/43298231 від 11.09.2025 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” за період діяльності з 01.01.2022 по 09.05.2025” (надіслано засобами поштового зв`язку та вручено позивачу 17.09.2025), яким встановлено порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996 (зі змінами та доповненнями); п.п.1.1 п. 1, п.п.1.2 п.1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Доходи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.3, п.6 розділу III Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Загальні вимоги до фінансової звітності”, п.п.14.1.36 п.14 ст.14, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, в редакції здійснення правопорушення чинній на момент проведення перевірки та збільшено податок на прибуток в розмірі 2 301 516 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 230 151,6 грн.

29.09.2025 ГУ ДПС у Волинській області на підставі висновків акту перевірки сформоване податкове повідомлення-рішення №0286970706 на суму 2 531 667,60 грн (з яких: 2 301 516,00 грн за податковим зобов`язанням та 230 151,60 грн. штрафної санкції).

Підприємство не погодившись із рішенням звернулось із скаргою до Державної податкової служби України, однак рішенням №35006/6/99-00-06-01-01-06 від 05.12.2025 про результати розгляду скарги відмовлено у задоволенні даної скарги та залишено без змін ППР ГУ ДПС у Волинській області від 29.09.2025 №0286970706.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Статтею 5 Посадкового кодексу України (далі - ПК України) унормовано, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пп.14.1.39, 14.1.265 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №821/1235/17.

Відповідно до норм статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Слід також зазначити, що відповідно до пунктів 112.1, 112.2 та 112.7 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” була проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 23.06.2025 №2203-п за період діяльності з 01.01.2022 по 09.05.2025 з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено з акту перевірки, перевіркою ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” встановлено порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996 (зі змінами та доповненнями); п.п.1.1 п. 1, п.п.1.2 п.1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Доходи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.3, п.6 розділу III Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку “Загальні вимоги до фінансової звітності”, п.п.14.1.36 п.14 ст.14, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, в редакції здійснення правопорушення чинній на момент проведення перевірки та збільшено податок на прибуток в розмірі 2 301 516 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 230 151,6 грн.

В ході перевірки встановлено, що в бухгалтерському обліку ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” відсутній бухгалтерський запис ДТ рахунку 15, 20 - Кт 718 “Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів” на суму безоплатно отриманих ТМЦ у розмірі 13 076 369,64 грн. в тому числі за 2022 рік в сумі 4 849 859,00 грн., за 2023 рік в сумі 8 226 510,64 грн., в результаті чого при визначенні суми доходів в рядку “Інші операційні доходи” фінансового звіту ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” дана сума не врахована.

Вважають, що ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” по вищезазначених операціях, на суму 13 076 369,64 грн. в тому числі за 2022 рік в сумі 4 849 859,00 грн., за 2023 рік в сумі 8 226 510,64 грн. відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи, ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки було надано документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій, а саме: передачі майна в рахунок сплати пайових внесків від ОСОБА_1 (договір про сплату пайових внесків №39/1 від 03.07.2023) на загальну суму 1 388 832,02 грн. (акт №1 від 31.08.2023 передачі приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_2 (договір про сплату пайових внесків №13/1 від 21.04.2023) на загальну суму 969 900,00 грн. (акт б/н від 21.04.2023 передачі - приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал” та Дт 151 “Капітальне будівництво” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_3 (договір про сплату пайових внесків №59/2 від 25.10.2022) на загальну суму 1 237 000,00 грн. (акт б/н від 27.10.2022 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_4 (договір про сплату пайових внесків №57/2 від 20.12.2022) на загальну суму 1 236 000,00 грн. (акт б/н від 20.12.2022 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_5 (договір про сплату пайових внесків №89/2 від 02.11.2022) на загальну суму 1 371 335,00 грн., де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_6 (договір про сплату пайових внесків №94/2 від 27.04.2023) на загальну суму 1 467 800,00 грн. (акт б/н від 02.05.2023 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_7 (договір про сплату пайових внесків №52/2 від 14.01.2022) на загальну суму 868 020,00 грн. (акт б/н від 14.01.2022 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_8 (договір про сплату пайових внесків №63/2 від 05.05.2023) на загальну суму 1 421 400,00 грн. (акт №б/н від 08.05.2022 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал” та Дт 151 “Капітальне будівництво” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_9 (договір про сплату пайових внесків №9/1 від 18.01.2023) на загальну суму 1 446 700,00 грн. (акт №б/н від 18.01.2023 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал” та Дт 151 “Капітальне будівництво” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_10 (договір про сплату пайових внесків №15/1 від 15.12.2023) на загальну суму 775 652,12 грн. (акти №2 від 13.07.2022, №3 від 14.07.2022, №4 від 27.01.2023, №5 від 10.07.2023 передачі-приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”; від ОСОБА_11 (договір про сплату пайових внесків №21/1 від 08.10.2020) на загальну суму 494 729,20 грн. (акт №4 від 17.07.2023 передачі приймання матеріалів), де підприємством зроблені бухгалтерські проведення Дт 205 “Будівельні матеріали” Кт 402 “Пайовий капітал”, а також звіти про витрати основних матеріалів у будівництві, які підтверджують списання матеріальних цінностей на об`єкті будівництва, акти приймання виконаних робіт КБ-2в про використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності ОК “ЖБК “Краєвиди Волині”, картки обліку по рахунках 3771, 26, 206, 205, 701 за період з 01.01.2022 по 09.05.2025 роки по розрахунках з відповідними фізичними особами.

Крім цього звіти про витрати основних матеріалів у будівництві, які підтверджують списання матеріальних цінностей на об`єкті будівництва, акти приймання виконаних робіт КБ-2в про використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності ОК “ЖБК “Краєвиди Волині”, картки обліку по рахунках 3771, 26, 206, 205, 701 за період з 01.01.2022 по 09.05.2025 по розрахунках з відповідними фізичними особами. Факт використання в господарській діяльності позивача таких будівельних матеріалів не заперечується відповідачем. Всього ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” від асоційованих членів кооперативу отримано ТМЦ на загальну суму 13 076 369,64 грн.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином внесені членами та асоційованими членами кооперативу паї не збільшують базу оподаткування податком на прибуток підприємств. Така позиція викладена в листі ДФС від 26.07.2019 № 3500/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Відтак, позивачем дотримано вимоги пп. 44.1 та 44.2 ст. 44 ПК України та надано під час перевірки усі первинні документи щодо отримання та фактичного використання матеріальних цінностей отриманих від фізичних осіб що перераховуються в Акті перевірки, а саме: акти приймання-передачі майна, акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в (Форми КБ-2в), в яких зазначено будівельні матеріали використані для спорудження житлово-будівельного комплексу Кооперативом (в т.ч. матеріальні цінності, отримані від відповідних фізичних осіб ) за 2022-2025 роки, що підтверджує використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності ОК “ЖБК “Краєвиди Волині”, акт приймання-передачі житлової нерухомості, квартир відповідним фізичним особам.

Щодо посилання відповідача на пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, то колегія суддів враховує наступне.

Як зазначено в акті перевірки, прибуткування матеріальних цінностей відображено в обліку позивача за Дт 205 Кт 402 на суму 13 076 369,64 грн., отже в обліку зросли активи (запаси) на суму 13 076 369,64 грн. Враховуючи те, що зміна вартості активу відбулась з джерела невідомого походження такі операції повинні бути відображені платником із фактичного змісту операцій відповідно до норм (п.5П(С)БО 15 “Дохід”), яким визначено, що дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Суд погоджується з доводами позивача, що оскільки в позивача відбулося одночасно зростання активів та зобов`язань, то дана обставина не зумовлює зростання власного капіталу, отже, щодо зазначеної операції у позивача не виникають доходи.

Заборгованість перед відповідними фізичним особами була погашена ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” шляхом передання йому нерухомого майна, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, та витягами з ДРРП, що ще раз підтверджує факт отримання матеріальних цінностей від відповідних осіб не безкоштовно.

Крім того, суд враховує, як вбачається із досліджених судом вищевказаних договорів про сплату пайових внесків, укладених із позивачем, за такими договорами ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” зобов`язувалось організувати будівництво житлового будинку за адресою: 45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. В Стуса (кадастровий номер земельної ділянки 0710700000:02:020:0030, цільове призначення: 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури) (далі за текстом об`єкт будівництва) за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об`єкті будівництва, обумовлену цим договором (далі за текстом об`єкт нерухомості) та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним договором та додатками до нього, та має право отримати об`єкт нерухомості лише за умови повної сплати остаточної (повної) вартості об`єкту нерухомості, встановленого даним договором для учасника.

Такий договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ЖБК. Після зарахування вступного та цільового внеску на рахунок ЖБК даний договір вважається рішенням голови ЖБК про прийняття учасника до асоційованих членів ЖБК.

Згідно пункту 2.19 договору у випадку коли учасник передає майно в рахунок паю, його вартість встановлюється за домовленістю сторін (не може бути нижчою від середньоринкової по регіону здійснення будівництва), про що складається додаткова угода до даного Договору.

Передача майна підтверджується актом прийому-передачі підписаного сторонами Договору на момент передачі відповідно до умов договору, кооператив зобов`язаний передати асоційованому члену по акту приймання-передачі нерухоме майно – житлову квартиру, в рахунок сплаченого паю, а асоційований член зобов`язаний сплатити пайовий внесок в розмірі передбаченому договором.

Зазначені дії були виконані сторонами відповідно до наявних первинних документів, отже отримання ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” матеріальних цінностей від відповідних фізичних осіб у вигляді пайового внеску не є безоплатною передачею та відповідно не може визнаватися у складі доходів позивача.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про кооперацію”, членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про кооперацію”, основними обов`язками члена кооперативу є виконання своїх зобов`язань перед кооперативом, сплата визначених статутом кооперативу внесків. Відповідно до ст. 21 Закону України “Про кооперацію”, пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі.

При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю.

Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

Враховуючи вищенаведені норми та положення статуту правильним є висновок про те, що вищеперелічені фізичні особи, як асоційовані члени кооперативу, мають право участі в управлінні даним кооперативом (з правом дорадчого голосу) та право на отримання частини майна кооперативу, що відповідає ознакам корпоративних прав у розумінні підпункту 14.1.90 статті 14 ПК України, а частка даних фізичних осіб у ОК “ЖБК “Краєвиди Волині” для цілей оподаткування є інвестиційним активом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 520/2969/19 (провадження № К/9901/424/20), від 24.12.2024 у справі № 260/1692/20.

Отже, при виході пайовиків зі складу кооперативу ними було отримано свою частку паю в натурі у вигляді нежитлового приміщення відповідно до актів приймання-передачі нежитлового приміщення №1 від 31.08.2023, акт б/н від 21.04.2023, акт б/н від 27.10.2022, акт б/н від 20.12.2022, б/н від 02.05.2023, б/н від 14.01.2022, №б/н від 08.05.2022, №б/н від 18.01.2023, №2 від 13.07.2022, №3 від 14.07.2022, №4 від 27.01.2023, №5 від 10.07.2023, №4 від 17.07.2023 в сумі 13 076 369,64 грн, що повністю відповідає вимогам Закону України «Про кооперацію». В обліку позивача зазначена операція відображена за Дт 205 Кт 402, і саме ця господарська операція призвела до зменшення кредиторської заборгованості, яка виникла в Кооперативі перед пайовиками під час отримання матеріальних цінностей від нього. Операції відображені в бухгалтерському обліку кооперативу щодо розрахунків з пайовиками свідчать про оплатність та реальність господарської операції щодо оприбуткування ТМЦ та передачі нерухомого майна в рахунок заборгованості за ці ТМЦ та вкотре підтверджує, що зазначена господарська операція не є безоплатною.

Саме операція з поставки приміщення пайовиками є операцією, що зменшує зобов`язання та зумовлює зростання власного капіталу та відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід” визнається доходом, що і було зроблено позивачем. Крім того, роблячи висновки про нереальність господарських операцій позивача з придбання ТМЦ та відкидаючи у зв`язку з цим відповідні первинні документи, якими такі операції оформлені в документообігу позивача, на переконання суду відповідач не мав права використовувати дані таких первинних документів, зокрема тих, якими визначено вартість ТМЦ, що таким контрагентом постачаються.

Згідно з п. 21 П(с)БО 15 “Дохід”, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Як правило, справедлива вартість це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на визначену дату. Визначення справедливої вартості окремих видів запасів наведено в додатку до П(с)БО 19, де справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Так, якщо підприємство отримає товар і планує надалі пустити його на продаж, то справедливою вартістю визнається ціна його реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки. Якщо ж для підприємства безоплатно отриманий актив згодиться як витратний матеріал, то його справедлива вартість визначається на рівні купівельної вартості на аналогічні товари.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В той же час, акт перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не містить належних відомостей з покликанням на відповідні докази, розрахунки та нормативні акти, з урахуванням яких відповідачем визначено вартість таких безоплатно отриманих активів. Натомість відповідачем справедливу вартість безоплатно отриманих позивачем активів визначено на тому ж рівні, що дорівнює тій вартості, за якою позивач їх отримав у пайовиків на платній, а не на безоплатній основі.

Щодо посилання в акті перевірки, які також зазначені в апеляційній скарзі про те, що фізичні особи, асоційовані члени не мали належного доходу для придбання будівельних матеріалів, які в подальшому передавали для ОК “ЖБК “Краєвиди Волині”, то як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.02.2025 по справі №520/5646/2020, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування даних податкового обліку у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру своїх доходів та витрат. Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів шляхом їх подальшої реалізації, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товарів у господарській діяльності та неправомірність формування товариством податкового даних податкового обліку за наведеними вище господарськими операціями

Аналізуючи також доводи апелянта щодо наявної податкової інформації про доходи фізичних осіб – асоційованих членів в базах даних податкового органу, то такі колегія суддів відхиляє, а враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2022 у справі № 320/5878/19 (підтримана в постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №580/9295/23), про те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Крім того, посилання щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначала, що відсутності у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів)

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортної накладної такі є безпідставними, адже згідно висновків та позиції Верхового Суду, викладеної в постанові від 15.02.2023 у справі №1740/2380/18, товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Також у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №826/13058/15 суд зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає до задоволення, адже відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 29.09.2025 №0286970706 є протиправним та скасовано судом першої інстанції правильно, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та його рішення, яке є законним та обґрунтованим. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 24.12.2024 у справі № 260/1692/20, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках касаційних судів, оскільки правовідносини в цих справах та оскаржуваному рішенні суду не є однаковими.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі №140/341/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.О. Кушнір

Повний текст постанови складено і підписано 14.07.2026.