Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №260/2208/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Справа № 260/2208/26 пров. № А/857/24052/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т.М., Сала П.І., розглянув в місті Львові в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 про забезпечення позову у справі №260/2208/26 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» до Державної податкової служби України визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший ферментаційний завод» (далі – ТОВ «ПФЗ» або позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі – ДПС або відповідач), просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ДПС від 02.04.2026 №540-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПФЗ»; 2) зобов`язати ДПС видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення ДПС від 02.04.2026 №540-р/лєр, про припинення дії ліцензії №99017202600001 (початок дії з 01.04.2026 безстроково) на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПФЗ».

Разом з позовною заявою ТОВ «ПФЗ» подало заяву про забезпечення позову, просить суд: - зупинити дію рішення ДПС від 02.04.2026 №540-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПФЗ»; - зобов`язати ДПС виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення ДПС від 02.04.2026 №540-р/лєр про припинення дії ліцензії №99017202600001 (початок дії з 01.04.2026 – безстроково) на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПФЗ». Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано такими аргументами:

- ДПС незаконно відмовило підприємству у видачі ліцензії, і лише на виконання рішення суду у справі №260/1581/25, що набрало законної сили, внаслідок тривалого виконавчого провадження видало рішення від 01.04.2026 №539-р/лєр, на підставі якого видало ліцензію на право ферментації тютюнової сировини №99017202600001, дата початку дії 01.04.2026. Однак, вже наступного дня, 02.04.2026 ТОВ «ПФЗ» отримало рішення ДПС України від 02.04.2026 №540-р/лєр, яким припинено дію цієї ліцензії. Позивач наполягає, що рішення ДПС України від 02.04.2026 №540-р/лєр є абсолютно незаконним, має очевидні ознаки протиправності, а його прийняття спрямоване виключно на протидію ведення законної господарської діяльності ТОВ «ПФЗ»;

- заявник стверджує, що єдиною метою та підставою для винесення спірного розпорядження є намір ДПС України довести ТОВ «ПФЗ» до банкрутства, оскільки можливість здійснення ТОВ «ПФЗ» господарської діяльності за основним видом « 12.00. Виробництво тютюнових виробів» (зареєстровано такий КВЕД, оскільки ферментація тютюнової сировини не виділено в окремий КВЕД) безпосередньо залежить від наявності відповідної ліцензії, припинення якої призводить до неможливості здійснення господарської діяльності підприємства;

- обґрунтування оскарженого рішення ДПС про «відсутній діючий атестат виробництва»: по перше не відповідає підставі, визначеній в пункті 6 частини 2 статті 46 Закону №3817 «отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою про отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами»; по друге виданий ДП «Укрметртестстандарт» атестат виробництва ТОВ «ПФЗ» зареєстрований в реєстрі системи УкСЕПРО за № UA/32.003.06532-2024 з терміном дії від 14.03.2024 до 13.03.2027, атестацію підприємства проведено щодо обробки та ферментації тютюну, код ДКПП 12.00, а чинність цього атестату підтверджується відомостями з Реєстру системи УкСЕПРО; по третє, запровадження в частині восьмій статті 33 Закону № 3817-ІХ атестатів виробництва, що видаються без обмеження строку дії, не означає недійсності раніше виданого (до набрання чинності цією нормою) атестату виробництва, строк дії якого ще не закінчився (до 13.03.2027);

- з вини ДПС ТОВ «ПФЗ» змушене простоювати з початку 2025 року, поки розглядалася справа №260/1581/25, в цей же час органи ДПС ухиляються від надання фахівця, який прийматиме участь в атестації виробництва з метою отримання безстрокового атестату виробництва, покликаючись на зайнятість своїх фахівців. Вважає, що ДПС порушує принцип належного урядування, оскільки не дотримується своїх власних процедур, тому не повинно мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризики помилок державного органу повинні покладатися на державу, а не за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- позивач у збиток собі вже другий рік поспіль вимушений забезпечувати повний цикл виробництва, належний технічний нагляд та ремонт вартісного виробничого обладнання, утримання приміщень та місць зберігання тютюнової сировини, цілодобової системи відеоспостереження та ін., при цьому не маючи можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати від неї прибуток;

- підприємство у випадку забезпечення позову матиме можливість здійснювати господарську діяльність та сплачувати податки до бюджету, що забезпечить фінансування економіки держави та територіальних громад в умовах воєнного стану. Не менш важливим для платника податку в умовах воєнного стану є збереження кадрових питань (трудового колективу) та забезпечення виплати заробітної плати фізичним особам-найманим працівникам. Акцизний податок, як і податок на додану вартість, є бюджетоутворюючими загальнодержавними податками. Звертає увагу суду на існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі і трудовому колективу внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення судом рішення у справі щодо оскарження незаконного рішення ДПС України, а також того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів внаслідок банкрутства підприємства, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

- покликається на норми пункту 19 частини 4 статті 34 Закону №3817, пункту 19 пункту 3 Порядку №374), про типи відомостей, що вносяться до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, в т.ч. щодо судових рішень про зупинення/скасування рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. На дату звернення до суду Електронному кабінеті платника податків значиться статус ліцензії «припинено». Відтак, у разі задоволення цієї заяви про забезпечення позову, ДПС як адміністратор та держатель цього Реєстру, з метою забезпечення реального виконання забезпечення позову у формі зупинення дії оскарженого рішення повинна внести до цього реєстру інформацію (відомості) про зупинення дії оскарженого рішення та відновити статус такої ліцензії як «діючої», виключивши відомості про її припинення;

- покликається на висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 150-154 КАС України, наведені в постановах від 27.01.2026 у справі № 440/9992/25, від 27.02.2025 у справі №300/6142/24, від 02.04.2025 у справі №160/32054/24, 22.02.2024 у справі №420/24340/23, від 29.01.2026 у справі №600/765/25-а, відповідно до яких обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, при цьому жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 заяву ТОВ «ПФЗ» задоволено, вжито такі заходи забезпечення адміністративного позову (з урахуванням ухвали від 06.05.2026 про виправлення описки) в адміністративній справі №260/2208/26 за позовом ТОВ «ПФЗ» до ДПС про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії: - зупинено дію рішення ДПС від 02.04.2026 №540-р/лєр, яким припинено дію ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПФЗ» до набрання законної сили рішенням суду; - зобов`язано ДПС виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення ДПС від 02.04.2026 №540-р/лєр про припинення дії ліцензії №99017202600001 (початок дії з 01.04.2026 – безстроково) на право ферментації тютюнової сировини, виданої ТОВ «ПФЗ» до набрання законної сили рішенням суду. Оскаржена ухвала ґрунтується на таких висновках суду першої інстанції:

- припинення дії ліцензії №99017202600001 від 01.04.2026 року має наслідком неможливість ТОВ «ПФЗ» здійснення основного виду господарської діяльності з виробництва тютюнових виробів. Такі наслідки очевидно негативно відобразяться на діяльності підприємства – як на економічних показниках, так і на здатності зберігати належний рівень заробітної плати працівникам та наявні робочі місця, і, як наслідок, можливості сплачувати податкові платежі до державного та місцевого бюджетів;

- заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету позову;

- вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, водночас їх невжиття може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі добросовісним платникам податків, що може нанести значно більше шкоди, аніж ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни. У разі невжиття заходів забезпечення позову настануть негативні наслідки, для виправлення яких заявнику у випадку задоволення позову буде необхідно докласти значних зусиль. Відтак, вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними та відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову;

- забезпечення позову дозволить заявнику реалізовувати право на здійснення господарської діяльності, що в т.ч. сплачувати податки та обов`язкові платежі до державного бюджету, на противагу цьому невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів заявника від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 07.04.2026, відповідач 21.04.2026 оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ПФЗ» про забезпечення позову. ДПС на обґрунтування доводів апеляційної скарги наводить низку аргументів, що зводяться до такого:

- у цьому випадку пріоритетного значення набуває забезпечення належного контролю за дотриманням позивачем податкової дисципліни, що прямо випливає із публічно-правової природи спірних правовідносин та завдань контролюючого органу. Відповідно до ПК України саме на контролюючі органи покладено обов`язок здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування і сплати податків та зборів, а також запобігання порушенням податкового законодавства. З огляду на це, втручання у реалізацію таких повноважень шляхом застосування заходів забезпечення позову повинно мати виключний, обґрунтований характер та бути підтверджене належними доказами існування реальної загрози порушення прав позивача;

- посилання на ймовірний вплив оскаржуваних обставин на його права та інтереси, а також на інтереси третіх осіб, має виключно припущений характер та не підтверджене належними і допустимими доказами. Фактично позивач обмежується загальними твердженнями про можливі негативні наслідки, не конкретизуючи їх зміст, обсяг та причинно-наслідковий зв`язок із предметом спору. Такий підхід не відповідає вимогам доказування, визначеним КАС України, відповідно до яких саме заявник зобов`язаний довести існування обставин, що обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову;

- навіть гіпотетичний вплив на господарську діяльність позивача або третіх осіб не може автоматично переважати суспільний інтерес у забезпеченні належного функціонування податкової системи та дотримання принципу законності у сфері оподаткування. Податкова дисципліна є елементом публічного порядку, а її забезпечення має пріоритетне значення порівняно з приватними інтересами суб`єкта господарювання, особливо у випадках, коли такі інтереси не доведені належним чином і мають лише ймовірний характер;

- застосовані судом заходи забезпечення позову є непропорційними та неспівмірними, а аргументи ДПС узгоджуються з правовою позицію Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 №800/521/17, постановами Верховного Суду від 17.06.2020 № 380/930/20, від 16.04.2024 у справі № 140/1568/23.

Позивач 30.04.2026 скористався правом подати відзив, просить суд апеляційну скаргу ДПС України залишити без задоволення, а ухвалу від 07.04.2026 у справі №260/2208/26 – без змін. Стверджує, що в ситуації яка склалась, фактично не має місце застосування «превентивних заходів податкового контролю», про які вказує апелянт, а відбувається умисна протидія законній господарській діяльності, яка направлена виключно на припинення господарської діяльності ТОВ «ПФЗ» і обумовлена лише інтересами окремих службових осіб ДПС. Підприємство вже зазнало значної шкоди через неможливість провадження господарської діяльності з 20.02.2025, а тепер ДПС створило нову умову – за якої такий простій буде гарантовано продовжуватись. Повідомляє, що Закарпатською обласною прокуратурою 17.04.2026 було відкрите кримінальне провадження №42026070000000052 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 364 КК України. Звертає увагу на те, що ТОВ «ПФЗ» вже вдруге змушене звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів по результату прийняття незаконного рішення ДПС по одній і тій же самій заяві від 24.01.2025, тому помилковими є аргументи апелянта про можливість позивача надалі звернутися про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ДПС (у разі визнання їх незаконними) як альтернативу забезпеченню позову. Водночас здійснення господарської діяльності у момент зупинення оскарженого рішення ДПС впливатиме лише на те, що позивач забезпечить надходження податків від такої діяльності в бюджет. До моменту втручання в господарську діяльність позивач здійснював придбання імпортної тютюнової сировини, та лише на цьому етапі сплатив податки в значному розмірі, що підтверджується митними деклараціями. В умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують саме існування такої системи, як загалом, шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових та соціальних зобов`язань, зокрема. В будь-якому випадку, після початку ліцензійної діяльності контролюючий орган не позбавлений права на здійснення заходів податкового контролю, в т.ч. шляхом перевірок/звірок, через свого працівника на податковому пості, а також через цілодобову систему відеоспостереження, яка функціонує на підприємстві ще з 2025 року (відповідні схеми надавались і до ДПС, і до ГУ ДПС у Закарпатській обл., а також наявні в матеріалах справи).

Позивач також надіслав суду клопотання про прискорення розгляду справи від 24.06.2026. Наголошує, що з вини ДПС України ТОВ «ПФЗ» було змушене простоювати з початку 2025 року у зв`язку із розглядом справи №260/1581/25. Ураховуючи практику безкарності щодо тривалого невиконання законних судових рішень, ухвала від 07.04.2026 у справі №260/2208/26 також принципово не виконується ДПС України. ТОВ «ПФЗ» звернулось до Офісу бізнес-омбудсмена з метою організації експертних консультацій з ДПС України щодо необхідності виконання ухвали від 07.04.2026 у справі №260/2208/26. За результатом проведення вже двох зустрічей з керівництвом ДПС щодо цього питання, принципова позиція ДПС залишається незмінною – ухвала від 07.04.2026 у справі №260/2208/26 виконуватись не буде допоки не буде переглянута Восьмим апеляційним адміністративним судом. Просить врахувати, що оскільки фактично з січня 2025 року, через описану бездіяльність ДПС, ТОВ «ПФЗ» перебуває у вимушеному простої, Товариство у збиток собі вже другий рік поспіль вимушене забезпечувати повний цикл виробництва, належний технічний нагляд та ремонт вартісного виробничого обладнання, утримання приміщень та місць зберігання тютюнової сировини, цілодобової системи відеоспостереження та ін., при цьому не маючи можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати від неї прибуток.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:

ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судом першої інстанції вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Положеннями частини шостої статті 154 КАС України визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Положеннями Закону України від 19.04.2025 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3817-IX) визначено, що припинення дії ліцензії - це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 46 Закону № 3817-IX підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою про отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

Зі змісту заяв по суті спору та оскарженого рішення зрозуміло, що підставою для прийняття відповідачем рішення про припинення дії ліцензії ТОВ «ПФЗ» зазначена відсутність діючого атестата виробництва. Водночас позивач в позовній заяві доводить, що виданий ДП «Укрметртестстандарт» атестат виробництва ТОВ «ПФЗ» зареєстрований в реєстрі системи УкСЕПРО за № UA/32.003.06532-2024 з терміном дії від до 13.03.2027, атестацію підприємства проведено щодо обробки та ферментації тютюну, код ДКПП 12.00, а чинність цього атестату підтверджується долученими до справи відомостями з Реєстру системи УкСЕПРО.

Основним видом господарської діяльності ТОВ «ПФЗ» за КВЕД є: « 12.00. Виробництво тютюнових виробів». На підтвердження виробничої бази для здійснення основної діяльності заявник надав актуальний витяг з Єдиного реєстру обладнання, який отримано разом із листом ДПС України від 24.12.2025 №36645/6/99-00-09-01-01- 06, за яким у ТОВ «ПФЗ» наявні: 1. Різак для підготовки та обробки тютюну COMAS модель AIM-F серійний №3095/100.010; 2. Лінія для виробництва G.D. у складі 2х частин: лінії для виготовлення тютюнових виробів та лінії пакування; 3. лінія для підготовки та обробки тютюну, тютюнової сировини моделі RONIS (модель RONIS, серійні номери вузлів №0722PMD U-15-09, №0722PMD U-15-13, №1123DIM-HT); - витяг з Єдиного державного реєстру місць зберігання (тютюнової сировини) та схеми встановленої цілодобової системи відеоспостереження.

Починаючи з 01.01.2025, з огляду на положення Закону №3817, здійснення діяльності з ферментації тютюнової сировини потребує отримання відповідної ліцензії. ТОВ «ПФЗ» звернулося із заявою від 24.01.2025 про отримання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, за результатами розгляду якої ДПС прийняло рішення від 20.02.2025 №71-р/лєр про відмову у видачі ліцензії, що ґрунтувалося на висновку про невідповідність наданого позивачем атестату виробництва вимогам Закону №3817 (надано атестат строком дії до 13.03.2027, а закон передбачає видачу сертифікатів без обмеження строку дії).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №260/1581/25, що залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, скасовано рішення від 20.02.2025 №71-р/лєр та зобов`язано ДПС видати ліцензію на право ферментації тютюнової сировини. Суд встановив, що ТОВ «ПФЗ» до заяви про отримання ліцензії на право ферментації тютюнових виробів додав атестат виробництва UA/32.003.06532-2024, виданий ДП «Укрметртестстандарт» та зареєстрований в Реєстрі Системи УкСЕПРО, термін дії з 14.03.2024 по 13.03.2027, чинність якого підтверджується відомостями з Реєстру системи УкСЕПРО; цей атестат був виданий ТОВ «ПФЗ» до набрання чинності положень статті 33 Закону № 3817-ІХ та такий видавався уповноваженим на це органом.

01.04.2026 ДПС прийняло рішення №539-р/лєр про видачу ТОВ «ПФЗ» на виконання судових рішень у справі №260/1581/25 ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №99017202600001, дата початку дії 01.04.2026.

02.04.2026 ДПС прийняло рішення №540-р/лєр, яким припинено дію виданої ТОВ «ПФЗ» ліцензії №99017202600001 на право ферментації тютюнової сировини, обґрунтоване відсутністю діючого атестата виробництва.

На обґрунтування своїх доводів щодо істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявником разом із заявою подано виписку з ЄДР, штатний розпис, витяги з Єдиного реєстру обладнання та Єдиного державного реєстру місць зберігання, повідомлення ДПС та ГУ ДПС про оновлену схему цілодобової системи відеоспостереження ТОВ «ПФЗ», атестат виробництва від 14.03.2024 UA.32.003.06532-2024, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, договори оренди обладнання та акти приймання-передачі обладнання, договори надання платних лабораторних послуг тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:

- за своєю правовою природою оскаржене рішення ДПС фактично блокує господарську діяльність ТОВ «ПФЗ», унеможливлює для підприємства здійснення основного виду господарської діяльності з виробництва тютюнових виробів. Очевидно, що такі наслідки негативно відобразяться на діяльності підприємства – як на економічних показниках, так і на здатності зберігати робочі місця, сплачувати податкові платежі до державного та місцевого бюджетів тощо;

- обрані судом першої інстанції заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету позову, а їх вжиття спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, водночас їх невжиття може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та третіх осіб, що може нанести значно більше шкоди, аніж стверджуване апелянтом ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни. Водночас слушним є аргумент позивача про те, що при здійсненні ним ліцензійної діяльності контролюючий орган має повноваження на здійснення заходів податкового контролю, в т.ч. шляхом перевірок/звірок, через свого працівника на податковому пості, а також через цілодобову систему відеоспостереження, яка функціонує на підприємстві з 2025 року;

- у разі невжиття заходів забезпечення позову настання негативних наслідків для ТОВ «ПФЗ» очевидне, оскільки це підприємство з лютого 2025 року змушене простоювати з огляду на прийняття ДПС незаконного рішення про відмову у видачі ліцензії, тривале (більше пів року) невиконання рішення суду, що набрало законної сили. При цьому підприємство змушене зберігати та обслуговувати орендоване ним для здійснення основної діяльності приміщення та обладнання. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у випадку задоволення позову після тривалого простою буде необхідно докласти значних зусиль для виконання рішення. Відтак, вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними та відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання забезпечення позову, правильно зважив на необхідність збереження в нинішніх складних для країни умовах підприємств, що спрямовані на виробництво, діяльність яких передбачає сплату як загальнодержавних, так і місцевих податків та зборів.

З огляду на перевантаженість судів адміністративної юрисдикції та збільшену тривалість розгляду адміністративних справ суд приймає як обґрунтовані доводи заявника про те, що у разі задоволення позову та набрання рішенням законної сили, виконання рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим (з огляду на тривалість перебування підприємства в простої), що ставить під сумнів ефективність судового захисту без вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову і такі висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Підсумовуючи наведені мотиви, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримав норм процесуального законодавства та вірно встановив обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали від 07.04.2026 немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229,243,294,308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України від 21.04.2026 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 про забезпечення позову у справі №260/2208/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 13.07.26