Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №274/2184/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 274/2184/26

Головуючий у 1-й інстанції: Корбут В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,

представника позивача: Олянюка В.Л.,

представника відповідача: Ярошенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанту поліції Кобилинського Анатолія Володимировича про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2026 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанту поліції Кобилинського Анатолія Володимировича про скасування постанови серії ЕНА № 6864010 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кобилинським А.В., якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.06.2026 адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову серії ЕНА № 6864010 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кобилинським А.В., про застосування до ОСОБА_1 штрафу в розмірі 8500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрити вказану справу.

У задоволенні позову до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кобилинського Анатолія Володимировича відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою залишити без задоволення адміністративний позов.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови ОСОБА_1 19.03.2026 о 10:54 у м. Бердичеві по вул. Житомирська, 89-А, керуючи транспортним засобом ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював практичну підготовку водія ОСОБА_2 , при цьому навчальний транспортний засіб на мав розпізнавального знаку 30.3 "К" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР) "Учбовий транспортний засіб" (із 04.05.2024 – "Навчальний"), чим порушив пункт 24.8 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цією ж постановою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексу адміністративного судочинства України, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Таким чином поліцейський Кобилинський А.В. є неналежним відповідачем у справі, належним відповідачем у справі є Департаменту патрульної поліції.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського Кобилинського А.В.

Щодо суті спору, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не заперечує, що він 19.03.2026 о 10:54 у м. Бердичеві по вул. Житомирська, 89-А, керуючи транспортним засобом ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював практичну підготовку водія ОСОБА_2 , при цьому навчальний транспортний засіб на мав розпізнавального знаку 30.3 "К" ПДР України "Учбовий транспортний засіб" (із 04.05.2024 – "Навчальний").

Згідно з пунктом 24.8 ПДР України транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 порушив пункт 24.8 ПДР України.

Разом з цим, ОСОБА_1 як такий, що порушив пункт 24.8 ПДР України, може бути визнаний винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але за умови, що він є посадовою особою закладу, його філій чи інших відокремлених підрозділів, або фізичною особою – підприємцем, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Департаментом патрульної поліції не подано будь-яких доказів у розумінні статті 251 КУпАП, які б мав зібрати поліцейський Кобилинський А.В., котрі б вказували на те, що ОСОБА_1 є посадовою особою закладу, його філій чи інших відокремлених підрозділів, або фізичною особою – підприємцем, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 заперечує, що він є посадовою особою закладу, його філій чи інших відокремлених підрозділів, або фізичною особою – підприємцем, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що докази того, що ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення, передбачені статтею 127-3 КУпАП, відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, тобто позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті спору, однак встановила порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, апелянт вказує про відсутність надсилання йому ухвали про відкриття провадження.

Згідно з ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Як передбачено абз.1 ч.1 ст.271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Також, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.6 ст.251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З урахуванням вказаного, колегія суддів зазначає, що справи в межах ст.286 КАС України, призначаються у відкритому судовому засіданні за участі сторін, а повідомлення про відкриття провадження надсилаються учасникам справи з урахуванням ст.268 КАС України та п.2 ч.6 ст.251 КАС України (у разі надсилання через систему "Електронний суд").

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалу про відкриття провадження в межах даної справи було прийнято 27.03.2026. Також, система "Електронний суд" зазначає, що доставка повідомлення до суду про доставку вказаного документу учаснику в його кабінет (ДПП України) зафіксовано 28.03.2026 о 19:53.

Разом з цим, система "Електронний суд" не містить інформацію в графі дата/час повідомлення про доставку документу в кабінет та дата/час відправки повідомлення на email. Також, на веб-порталі судової влади України відображена інформація щодо ходу справи в суді першої інстанції, однак на даній стадії розгляду суд апеляційної інстанції не може встановити чи було здійснено своєчасне відображення інформації щодо відкриття провадження у справі.

Крім того, справа №274/2184/26 згідно з ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.03.2026 відкрита в спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін, що фактично не передбачається КАС України.

На підставі вказаного, колегія суддів зауважує, що згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З урахуванням вказаного, а саме відсутності дати/часу повідомлення про доставку документу в кабінет відповідача та дати/часу відправки повідомлення на email відповідача, порушення судом першої інстанції порядку призначення справи до розгляду (призначено в спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін, а не відкритому провадженні з визначенням дати, часу та місця судового розгляду), колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового на підставі п.3 ч.3 ст.317 КАС України.

А тому доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє часткове підтвердження.

Щодо предмету спору та суті правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 24.8 ПДР України транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки «Навчальний транспортний засіб» відповідно до вимог підпункту «к» пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв.

Згідно з пп."к" п.30.3ПДР України «Навчальний транспортний засіб» - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори й каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водіння.

Також, відповідно до п. 16 «Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки», які затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710 (у редакції наказу згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції), постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статті 127-3 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів, особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п`ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як передбачено ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Отже, суб`єктами відповідальності за ст. 127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення "посадова особа", а оперує цим терміном у значенні суб`єкта накладення адміністративного стягнення або застосування адміністративної відповідальності до спеціального суб`єкта - посадової особи. Однак, таке визначення міститься в інших законодавчих актах, наприклад, Законі України "Про державну службу", разом з тим може бути застосоване з метою правового регулювання саме сфери дії цього Закону.

У зв`язку з цим можна зробити загальний висновок, що посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини.

Отже суб`єктом таких правопорушень може бути не будь-яка посадова особа, а саме посадова особа суб`єкта (органу, підприємства), який спеціалізується на транспортній діяльності.

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників визначено завдання та обов`язки інструктора з індивідуального навчання водінню колісних транспортних засобів. Зокрема, розробляє маршрутні карти для відпрацювання вправ з водіння транспортних засобів під наставництвом майстра виробничого навчання. Складає на кожну вправу план заняття, керується графіком черговості навчання транспортних засобів (роботи на техніці) й розкладом занять. Відпрацьовує з учнями (слухачами) вправи з водіння транспортних засобів відповідно до програми навчання на встановлених маршрутах (автодромі, майданчику). Здійснює записи в індивідуальних книжках обліку практичних робіт і водіння, дорожніх листах. Знає закріплених за ним учнів (слухачів), прищеплює їм навички водія, елементи взаємоповаги й етики поведінки на маршрутах руху. Працює у взаємодії з викладачами та майстрами виробничого навчання, бере активну участь у виховній роботі, проводить з учнями (слухачами) індивідуальну навчально-виховну роботу. Утримує закріплений за ним транспортний засіб у постійній готовності до занять, якісно й своєчасно проводить роботи з його технічного обслуговування та ремонтування. Бере участь в обладнанні та вдосконаленні навчального автодрому, підтримує його елементи в робочому стані.

У свою чергу позивач працює інструктором з навчання, отже надає освітні послуги, тому позивач не є суб`єктом правопорушення та не може нести відповідальність за ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про те, що до обов`язків позивача як інструктора з навчання водінню відноситься забезпечення технічного обслуговування закріпленого за ним навчального транспортного засобу, є необґрунтованими, оскільки наявність такого обов`язку не є ознакою спеціального суб`єкта адміністративної відповідальності - посадової особи з усім комплексом властивих управлінських та розпорядчих функцій, а вказує на те, що на інструктора як особу, що навчає та експлуатує транспортний засіб, в силу трудових чи інших договірних зобов`язань, покладено технічне обслуговування такого автомобіля.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що позивач не є суб`єктом відповідальності за ст. 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також те, що обов`язку доказування обґрунтованості прийнятого рішення відповідачем не виконано, правомірність прийнятого рішення не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності та ст.295 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з пп.9 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Крім того, згідно з ч.2-3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6864010 від 19.03.2026, а саме п.7 оскаржуваної постанови, посадовою особою відповідача при складанні постанови не вказано, що до постанови додаються будь-які докази.

В свою чергу, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних доказів, які б чітко вказували на підтвердження того, що позивачем було здійснено порушення вимог ПДР України в частині не пред`явлення посвідчення водія працівникам поліції, тому враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що постанова серії ЕНА № 6864010 від 19.03.2026 підлягає скасуванню.

Разом з тим, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, належним способом захисту порушеного права особи, є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Визначаючись щодо вимог адміністративного позову, заявлених до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанту поліції Кобилинського Анатолія Володимировича, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом п.5 ч.1 ст.213, ст.222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу, розглядаються органами Національної поліції, від імені органів якої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП, яким є ДПП.

Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення”, “розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.ст.222 - 244-20 КУпАП" свідчить про те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектор, як посадова особа діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.

Оскільки ОСОБА_3 під час винесення оскаржуваної постанови діяв від імені Департаменту патрульної поліції як уповноважена посадова особа, він не є належним відповідачем у цьому спорі.

За таких обставин позовні вимоги, заявлені до поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кобилинського Анатолія Володимировича, задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Разом з цим, враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп, що підтверджується квитанцією ID: 1188-0690-8144-2118 від 260.3.2026.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА № 6864010 від 19.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону полку 1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кобилинським А.В., про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрити справу про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ:40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.