Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №126/2738/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 126/2738/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Губко В.І.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить скасувати постанову № 1465 від 20.11.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн та провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.11.2025 згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , визнано винним військовозобов`язаного ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штраф в розмірі 17000,00 грн. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він 07.11.2025 о 10:00 не з`явився за викликом по повістці №3700 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначені у повістці, чим порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.1 ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст.17 Закону України "Про оборону України".

Позивач вважає, вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. 26.07.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач отримав сповіщення про зникнення безвісти 06.06.2024 брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом особистого подання документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем перебування на військовому обліку. Після отримання відстрочки працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. Тобто, право на відстрочку може бути надане максимум на 3 місяці, адже воєнний стан встановлюється та продовжує кожні 3 місяці. Для продовження відстрочки необхідно знову особисто подати документи до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим йому було вручено повістку №3700 з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.11.2025 для особистого подання документів для продовження відстрочки.

Разом з тим, з 01.11.2025 в Україні почали діяти нові правила оформлення та продовження відстрочки онлайн у Резерв+ або офлайн у ЦНАП, у зв`язку з чим 05.11.2025 позивачу було автоматично продовжено відстрочку згідно п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" та у його електронному військово-обліковому документі відобразився термін надання відстрочки до 02.02.2026. Незважаючи на зміни законодавства України, щодо порядку оформлення відстрочок, наголосі Міністерства оборони України, що після 1 листопада ТЦК більше не прийматиме документів на відстрочку й необхідності оформлення її через Резерв+ або звернення до найближчого ЦНАП, працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол за нібито скоєне позивачем адміністративне правопорушення, а начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 винесена постанова №1465 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно п.27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (далі Порядку), Під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки. Оскільки законодавець змінив порядок подання документів для надання відстрочки від призову за мобілізацією, а у випадку позивача відстрочка була оформлена раніше, і підлягає автоматичному продовженню, більше ніякої необхідності в оновленні його облікових даних немає, усі облікові дані уточнені й з часу останнього оновлення є незмінними, отже і необхідності прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 , немає.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене рішення, прийняти нове - про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного судового рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.

13.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11.06.2026 року у справі №126/2738/25 - без змін.

Також подав заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Відповідно до ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 , що визнається сторонами.

13.11.2025 водій ІНФОРМАЦІЯ_2 - солдат ОСОБА_4 , уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №1169 від 25.12.2024 року, керуючись статтями 235, 254, 256 КУпАП склав протокол №1465 про те, ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 та ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст.17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 11.08.2025 року отримав повістку №3700 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.00 год. 07.11.2025 року для уточнення своїх облікових даних та визначення призначення на особливий період, проте, проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх. №14233/26 від 07.11.2025 р. крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. №14437/4 від 10.11.2025 р. чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.

У протоколі №1465 про адміністративне правопорушення від 13.11.2025 зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення.

У протоколі повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 20.11.2025 р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення.

Позивач отримав другий примірник протоколу та підписав протокол №1465 про адміністративне правопорушення від 13.11.2025. В графі пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу власноручно зазначено: «не згоден, вини не визнаю».

20.11.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 полковник ОСОБА_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову №1465 про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, установив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: « ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1 та ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст.17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 11.08.2025 року отримав повістку №3700 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.00 год. 07.11.2025 року для уточнення своїх облікових даних та визначення призначення на особливий період, проте, проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх. №14233/26 від 07.11.2025 р. крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. №14437/4 від 10.11.2025 р. чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП. Права та обов`язки громадянину роз`яснено в повному обсязі. Свою провину не визнав». Постановою №1465 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1КУпАП від 20.11.2025 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

За змістом ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 ст.38 Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Згідно з ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Положеннями ч.2 ст.210-1 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Так, ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період у виді накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач ОСОБА_1 11.08.2025 року отримав повістку №3700 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10.00 год. 07.11.2025 року для уточнення своїх облікових даних та визначення призначення на особливий період, проте не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх. №14233/26 від 07.11.2025 р. крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3- тю добу за вх. №14437/4 від 10.11.2025. Даними діями порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується такими елементами.

Позивач як громадянин України, військовозобов`язаний є суб`єктом цього правопорушення.

Об`єктом правопорушення є встановлені правила військового обліку в особливий період.

Об`єктивна сторона правопорушення: позивач ОСОБА_1 не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за що відповідальність передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Суб`єктивна сторона правопорушення: позивач не передбачав можливості настання шкідливих наслідків за те, що не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, хоч повинен був і міг їх передбачити, що підтверджує наявність вини у формі необережності.

На підставі наведених фактів, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є доведеним.

Твердження апелянта про те, що повістка №3700 була вручена з метою особистого подання документів до ІНФОРМАЦІЯ_2 для поновлення відстрочки, та у зв`язку із зміною порядку подання документів для надання відстрочки та автоматичного продовження йому відстрочки необхідність його прибуття до ТЦК та СП відпала, суд оцінює критично.

Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Отже, чинним законодавством визначено перелік поважних причин неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, однак, наявність права на відстрочку не вважається поважною причиною неприбуття за викликом та не звільняє військовозобов`язаного від обов`язку прибувати за викликом, а навпаки є обов`язковим до виконання для всіх військовозобов`язаних.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, в діях позивача є порушення вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відтак, постанова №1465 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20.11.2025 стосовно ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_2 на підставі, у межах своїх повноважень з дотриманням вимог ст.280, ст.283 КУпАП, а тому постанову необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 липня 2026 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.