Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №240/18122/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18122/26

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить, зокрема, визнати протиправними дії Військової частини щодо утримання із грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/9372/24, компенсації податку на доходи фізичних осіб.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованої за час служби за період з 29.08.2016 по 01.06.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 за справою № 240/9372/24 та зобов`язання Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із індексації грошового забезпечення нарахованого за період з 29.08.2016 по 01.06.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 за справою № 240/9372/24.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.

Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №240/9372/24 було вирішено спір щодо права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за визначені періоди служби та покладено на відповідача обов`язок здійснити відповідні нарахування і виплати.

Водночас предметом спору у даній справі є правомірність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із сум індексації, виплаченої на виконання зазначеного судового рішення, а також вимога про зобов`язання відповідача здійснити таку виплату.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не спрямовані на спонукання відповідача до виконання рішення у справі №240/9372/24, не стосуються способу чи порядку його виконання та не пов`язані з перевіркою повноти виконання судового рішення у межах судового контролю.

Приписами пункту 168.5 статті 168 ПК України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, в разі виникнення спору з приводу утримання податку до доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, зокрема й на виконання рішення суду, такий спір вирішується шляхом подання нового позову, а не заяви в порядку ст. 383 КАС України.

Натомість між сторонами виникли нові правовідносини після виконання рішення суду, пов`язані із застосуванням положень законодавства щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення військовослужбовців. Вказані правовідносини є самостійними та відмінними від тих, які були предметом розгляду у справі №240/9372/24.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі №240/9372/24 не вирішувалося питання щодо права позивача на отримання компенсації податку на доходи фізичних осіб, утриманого із сум індексації, не досліджувалися обставини нарахування чи ненарахування такої компенсації, а тому відсутні підстави вважати, що заявлені у даній справі вимоги охоплюються предметом виконання зазначеного судового рішення.

Більше того, право на звернення з вимогами щодо компенсації утриманого податку виникло лише після фактичного нарахування та виплати індексації на виконання рішення суду у справі №240/9372/24. На момент розгляду цієї справи відповідні правовідносини ще не існували, а відтак не могли бути предметом судового розгляду та вирішення.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір підлягає вирішенню виключно в порядку статті 383 КАС України.

При цьому положення статті 383 КАС України підлягають застосуванню у випадках, коли особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, вчиненими саме на виконання судового рішення, порушено права, підтверджені таким судовим рішенням. Натомість у цій справі позивач заявляє самостійні матеріально-правові вимоги, які випливають із нових правовідносин та не були предметом судового вирішення у справі №240/9372/24.

Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. (ч. 1 та 2 ст. 171 КАС України).

Тобто, як видно зі змісту ст. 171 КАС України при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надавати оцінку належності способу обраного позивачем судового захисту.

Колегія суддів також зазначає, що в силу приписів ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:

1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказаний перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпним і цей перелік не містить такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі як обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права не може свідчити про те, що такий позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно в такому разі підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі – відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у частині позовних вимог щодо нарахування та виплати компенсації податку на доходи фізичних осіб є публічно-правовим спором, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в позовному провадженні, а тому підстави для відмови у відкритті провадження, передбачені пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, були відсутні.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду зазначених вимог у порядку адміністративного судочинства, оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в частині відмови у відкритті провадження за позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату - скасувати.

Справу в цій частині направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.