Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №560/19957/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19957/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Від представника Заріцького Т.Б. надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року вказану заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи без розгляду заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до ухвалення рішення у справі не було подано доказів понесення відповідних витрат, а також не було зроблено заяви про намір подати такі докази після ухвалення судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як передбачено ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч.1, 3-5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Як передбачено ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З урахуванням вказаного, колегія суддів зазначає, що ст.252 КАС України передбачає застосування щодо судових витрат для тих випадків, коли суд з певних причин не вирішив одного із питань, які передбачені в частині першій цієї статті, хоча мав - до ухвалення постанови за наслідками розгляду справи - для цього підстави.

В свою чергу, ч.7 ст.139 КАС України та вимоги ст.143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Тобто, сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення - заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги залишається без розгляду.

Крім того, якщо до завершення розгляду справи сторона, зокрема не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, й відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд - при прийнятті рішення - не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне позов й ухвалить відповідне рішення.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи позивач не подавав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також не звертався до суду із заявою про намір подати такі докази після ухвалення рішення суду. Відтак необхідні передумови для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі були відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що у справах, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, вимога щодо попереднього повідомлення суду про намір подати докази витрат не підлягає застосуванню, оскільки відсутня стадія судових дебатів.

Так, дійсно, при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судові дебати не проводяться. Разом з тим наведена обставина не звільняє учасника справи від обов`язку до ухвалення рішення суду повідомити суд про намір подати докази понесених судових витрат у майбутньому. В іншому випадку норма частини сьомої статті 139 КАС України втратила б своє процесуальне значення та створювала б можливість заявлення вимог про компенсацію судових витрат незалежно від стадії судового розгляду та без попереднього повідомлення інших учасників справи.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20 колегія суддів оцінює критично, оскільки наведені у ній висновки зроблені з урахуванням конкретних фактичних обставин відповідної справи та не спростовують встановленої у даній справі обставини відсутності будь-якої заяви позивача про намір подати докази судових витрат після ухвалення рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем не дотримано положень ч.7 ст.139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правову допомогу, а тому наявні правові підстави для залишення заяви позивача про стягнення судових витрат без розгляду.

Аналогічні правові висновки щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі 340/2823/21 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20, у постанові від 20 серпня 2024 року у справі № 280/3862/20.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що разом із заявою про розподіл судових витрат представником позивача було заявлено клопотання про поновлення строку на її подання, яке суд першої інстанції не розглянув.

Колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на подання заяви про розподіл судових витрат могло мати правове значення лише за умови дотримання позивачем вимог частини сьомої статті 139 КАС України щодо попереднього повідомлення суду про намір подати відповідні докази після ухвалення рішення. Оскільки така процесуальна умова позивачем не була виконана, саме по собі клопотання про поновлення строку не усувало встановлених законом підстав для залишення заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не спростовують встановлених судом обставин щодо недотримання позивачем вимог частини сьомої статті 139 КАС України.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.