Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №120/5478/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5478/26

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 17.05.2024 року, щодо ненарахування та невиплати одноразових видів грошового забезпечення за 2016-2024 роки, а також протиправних дій щодо непроведення перерахунку, виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду в частині позовних вимог з 01.07.2023 року по 17.05.2024 року. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання мотивованого клопотання про поновлення строку звернення або надання позовної заяви з уточненими вимогами з урахуванням строку звернення.

На виконання вимог ухвали позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивачем не пропущено строку звернення в частині позовних вимог з 01.01.2016 року по 30.06.2023 року. Щодо позовних вимог з 01.07.2023 року по 17.05.2024 року вказує, що 3 місячний строк звернення підлягає обчисленню з дати отримання позивачем листа військової частини НОМЕР_1 №09/М-194/266 від 24.03.2026 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 повернуто позивачу позовну заяву в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за період з 01.07.2023 року по 17.05.2024 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи позов в частині вимог за період з 01.07.2023 року по 17.05.2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог за період з 01.07.2023 року по 17.05.2024 року не вказують на пропущення строку звернення до суду з поважних причин.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Залишаючи позовну заяву без руху, а в подальшому повертаючи її в зазначеній частині, суд першої інстанції виходив із того, що про можливе порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися не пізніше дня звільнення з військової служби - 17 травня 2024 року, а тому звернення до суду у квітні 2026 року свідчить про пропуск встановленого законом строку звернення до суду.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування правових висновків Верховного Суду.

При вирішенні цього процесуального питання апеляційний суд керується підходами, сформованими у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, а також практикою Верховного Суду, закріпленою, зокрема, у постанові від 14.05.2026 у справі №560/14965/25.

У вказаних постановах Верховний Суд сформував єдиний підхід до застосування змін у законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами (зокрема спорами щодо оплати праці та грошового забезпечення військовослужбовців) до трьох місяців, визначивши обов`язок судів умовно поділяти спірний період на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (до 19 липня 2022 року включно) і після цієї дати.

Так, обмеження строків не мають зворотної дії в часі. Зміни, внесені Законом №2352-IX (що набрали чинності 19.07.2022), не поширюються на події та правовідносини, які мали місце до 19.07.2022. Для стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), яка належить працівнику/службовцю за період до цієї дати, застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у попередній редакції, яка передбачала право звернення до суду з позовом без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є, зокрема, протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 17.05.2024 року, щодо ненарахування та невиплати одноразових видів грошового забезпечення за 2016-2024 роки, а також протиправних дій щодо непроведення перерахунку, виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та непроведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Стосовно позовних вимог, які охоплюють період після 19 липня 2022 року, Верховний Суд у справі №560/14965/25 чітко вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми виплат, або отримання чіткого розрахунку при звільненні.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху Позивач зазначив, що 3 місячний строк звернення підлягає обчисленню з дати отримання позивачем листа військової частини НОМЕР_1 №09/М-194/266 від 24.03.2026 року. До цього моменту документально підтвердженої інформації про структуру виплачених сум компенсацій Позивач не мав.

Вінницький окружний адміністративний суд, роблячи висновок про порушення Позивачем строку звернення до суду, не встановив факту одержання Позивачем належного письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми безпосередньо під час розрахунку чи звільнення. Без дослідження та встановлення цих обставин неможливо визначити день, коли Позивач дійсно дізнався про порушення його прав, а отже, неможливо встановити початок відліку тримісячного строку.

Із позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду вбачається, що підставою для заявлення позовних вимог є, зокрема, неврахування відповідачем при обчисленні одноразових видів грошового забезпечення та інших виплат сум індексації грошового забезпечення, право на які було встановлено за результатами виконання судових рішень у справі №120/8282/24.

При цьому позивач посилався на те, що лише після виконання відповідачем рішення суду у зазначеній справі та отримання листа військової частини №09/М-194/266 від 24.03.2026 разом із переопрацьованими документами щодо грошового забезпечення та довідкою про індексацію грошового забезпечення він отримав відомості, які дали можливість встановити факт неврахування відповідачем сум індексації при визначенні інших належних йому виплат.

Наведені обставини були підтверджені відповідними документами та прямо зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Разом з тим суд першої інстанції фактично обмежився висновком про те, що лист від 24.03.2026 стосується періоду 2015-2018 років, а тому не впливає на початок перебігу строку звернення до суду щодо вимог за період з 01.07.2023 по 17.05.2024.

Однак такий підхід не враховує зміст заявлених позовних вимог та характер спірних правовідносин.

Предметом спору є не лише самостійна вимога про виплату індексації, а й похідні вимоги щодо перерахунку та виплати одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням належної індексації, правова підстава для яких, за твердженням позивача, виникла саме після встановлення факту неправильного нарахування індексації та отримання відповідних документів на виконання судового рішення.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту звільнення, оскільки не встановлено, чи отримував він відповідне письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та без достатніх правових підстав застосував наслідки, передбачені статтями 123 та 169 КАС України.

Відповідно до статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог за період з 01.07.2023 по 17.05.2024 підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року в частині повернення позивачу позовної заяви щодо позовних вимог за період з 01.07.2023 року по 17.05.2024 року скасувати.

Справу в цій частині направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.