Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №120/13878/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13878/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

13 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність у частині обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 17.09.2025 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. На думку позивача, це призвело до виплати основного грошового забезпечення та додаткових складових у заниженому розмірі.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач у період з 29.01.2020 по 03.11.2021 та з 19.05.2022 по 17.09.2025 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_3 ; з 03.11.2021 по 19.05.2022 у Військовій частині НОМЕР_2 .

2.2 Під час проходження позивачем служби з 29.01.2020 по 17.09.2025 грошове забезпечення виплачувалось йому виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, який становив 1762,00 гривні.

2.3 У зв`язку з прийняттям Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 та скасуванням пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким вносились зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, позивач вважає, що в спірний період з 29.01.2020 по 17.09.2025 його грошове забезпечення мало бути обчислене виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, а тому він звернувся з цим позовом до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

3.2 Суд першої інстанції послався на те, що дії відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу в періоди з 29.01.2020 по 03.11.2021, 03.11.2021 по 19.05.2022 та з 19.05.2022 по 19.05.2023 щомісячного грошового забезпечення, а також одноразових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, є протиправними.

Порушені права підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату вказаних сум, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум втрати частини доходів у зв`язку з порушенням виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати таких коштів.

У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4.1 Відповідачі просять скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4.2 Як на підстави для апеляційного оскарження рішення суду відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення та на помилковість висновку про відновлення раніше встановленого порядку, визначеного у Постанові КМУ № 704.

4.3 Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

1.3 Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

1.4 Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

1.5 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), яка набрала чинності 01 січня 2018 року.

1.6 Пунктом 4 Постанови № 704 (у редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

1.7 Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, що обмежувала розрахунок показником прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.

1.8 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, отже, він втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції до внесення скасованих судом змін.

1.9 Надалі Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (набрала чинності 20.05.2023) внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704 та встановлено фіксовану базову величину для розрахунку окладів у розмірі 1762 гривні.

1.10 Апеляційний суд вважає, що з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

1.11 Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в межах позовних вимог щодо нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу за періоди з 29.01.2020 по 03.11.2021 та з 19.05.2022 по 19.05.2023, оскільки ці періоди повністю охоплюються часом дії пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині.

1.12 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідачів провести перерахунок та виплату позивачу за періоди з 29.01.2020 по 03.11.2021, з 03.11.2021 по 19.05.2022 та з 19.05.2022 по 19.05.2023 розмірів грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

1.13 Щодо позовної вимоги, яка стосується нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зауважує наступне. Особливості вказаних виплат врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядком № 159, які передбачають компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів, що не мають разового характеру, зокрема грошового забезпечення, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців, незалежно від наявності вини уповноваженого органу. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків) і приросту індексу споживчих цін, поділений на 100.

1.14 Зміст і правова природа цих норм, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду (зокрема, постановами від 30.09.2020 у справі № 2-а-1/11 та від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а), вказують на те, що право на компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були суми їй попередньо нараховані. Оскільки відповідачі вчасно не здійснили належні позивачу виплати грошового забезпечення у повному обсязі, вони зобов`язані нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму належного грошового забезпечення по день фактичної виплати таких коштів. Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення цієї вимоги є законним та обґрунтованим.

1.15 Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

1.16 Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують вимог позовної заяви та висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 У контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа належить до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скаргі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.