Окрема думка від 12 липня 2026 р. у справі №580/12242/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12242/25

ОКРЕМА ДУМКА

судді Шостого апеляційного адміністративного суду Черпака Ю.К.

у справі № 580/12242/25

13 липня 2026 року м. Київ

ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 25.08.2025 ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 25.08.2025 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (II) та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1196 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 25.08.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 основну пенсію у розмірах не менше, шести мінімальних пенсій за віком, передбачених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 25.08.2025 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року задоволено частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року змінено.

Мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року змінено, зазначивши, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком є доводи, викладені у цій постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.

Третій абзац резолютивної частини рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року викладено у такій редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 25.08.2025 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (II) та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06.06.1196 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.».

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишено без змін.

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Не погоджуюся з висновком більшості суддів у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні зазначеної вимоги, колегія суддів виходила з того, що резолютивна частина судового рішення не повинна містити приписів, які прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язують його вчиняти певні дії в майбутньому. Також ураховано, що у заяві від 17 вересня 2025 року позивачка не просила відповідача виплачувати пенсію після проведення її перерахунку, у зв`язку з чим дійшла висновку про відсутність спору в цій частині та передчасність заявленої вимоги.

Однак, такий висновок не враховує характеру спірних правовідносин, змісту порушеного права позивачки та завдання адміністративного судочинства щодо забезпечення повного й ефективного захисту особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правових спорів саме з метою ефективного захисту прав та інтересів осіб. Частина друга статті 5 цього Кодексу допускає застосування судом такого способу захисту, який не суперечить закону та забезпечує ефективне поновлення порушеного права. Судове рішення, своєю чергою, повинно відповідати завданню адміністративного судочинства.

Пенсійні правовідносини за своєю правовою природою є триваючими, а пенсія є періодичною щомісячною виплатою. Відповідно, право особи на отримання пенсії у визначеному законом розмірі не вичерпується одноразовим проведенням її перерахунку або виплатою заборгованості за минулий період, а реалізується шляхом систематичної виплати належного розміру пенсії протягом усього часу існування відповідних юридичних підстав.

У цій справі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заперечувало не лише обов`язок провести одноразовий перерахунок пенсії позивачки, а саме її право на отримання основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Відповідач послідовно наполягав на застосуванні іншої редакції статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII та оскаржив рішення суду першої інстанції, яким підтверджено право позивачки на відповідний розмір пенсії.

Отже, порушення права ОСОБА_1 не було одноразовим та не припинялося ухваленням рішення про необхідність проведення перерахунку. Воно мало триваючий характер і проявлялося у щомісячному нарахуванні та виплаті пенсії в меншому, ніж установлено законом, розмірі.

За таких обставин вимога про зобов`язання відповідача виплачувати позивачці основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком не спрямована на запобігання ймовірному або гіпотетичному порушенню, яке може виникнути в майбутньому. Вона є безпосереднім продовженням вимоги про перерахунок пенсії та складовою способу припинення вже існуючого триваючого порушення права позивачки.

Проведення перерахунку є лише розрахунковою дією, результат якої повинен бути реалізований шляхом фактичної виплати пенсії у визначеному судом розмірі. Сам лише перерахунок, без покладення на пенсійний орган обов`язку надалі виплачувати пенсію відповідно до його результатів, не забезпечує повного відновлення порушеного права особи.

Більше того, відмова у задоволенні цієї вимоги фактично залишає позивачку в стані правової невизначеності та створює передумови для виникнення нового спору. У разі проведення відповідачем формального перерахунку та подальшого повернення до виплати пенсії у меншому розмірі позивачка буде змушена повторно звертатися з подібними вимогами до органу Пенсійного фонду України.

Такий підхід не відповідає принципу процесуальної економії та не забезпечує ефективного судового захисту, оскільки належний спосіб захисту має не лише констатувати порушення права, а й унеможливлювати необхідність повторного звернення особи до суду з тотожним за своєю правовою природою спором.

При цьому зобов`язання відповідача виплачувати пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком не означає встановлення судом незмінного розміру пенсії на невизначений строк незалежно від можливих змін законодавства або правового статусу позивачки. Такий обов`язок діятиме доти, доки зберігаються правові та фактичні підстави для виплати пенсії у відповідному розмірі. У разі зміни законодавчого регулювання, групи інвалідності чи інших юридично значущих обставин відповідач не позбавлений права діяти відповідно до закону.

Не погоджуюся також із висновком більшості суддів про відсутність спору з тих підстав, що у заяві до органу Пенсійного фонду України позивачка окремо не просила виплачувати пенсію після проведення її перерахунку.

Звернення особи із заявою про перерахунок пенсії у визначеному законом розмірі за своєю суттю охоплює вимогу про подальшу виплату пенсії в перерахованому розмірі. Перерахунок пенсії не має самостійної мети, відірваної від її виплати, а тому відсутність у заяві окремого формулювання про необхідність здійснення наступних щомісячних виплат не свідчить про відсутність спору щодо належного розміру пенсії.

Крім того, аналогічне питання вже було вирішене Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23.

У зазначеній справі позивачка заявила тотожні за змістом позовні вимоги: провести перерахунок основної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виплатити належні суми з урахуванням раніше проведених виплат та виплачувати надалі основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, зокрема окремо зобов`язав орган Пенсійного фонду України виплачувати позивачці основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Важливим є й те, що у справі № 460/20412/23 позивачка у своїй заяві до органу Пенсійного фонду України також просила перерахувати пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, не формулюючи окремо вимогу про її подальшу виплату. Незважаючи на це, Верховний Суд не вважав позовну вимогу про подальшу виплату пенсії передчасною та задовольнив її.

Таким чином, фактичні обставини справи № 460/20412/23 та цієї справи є подібними як за змістом звернення особи до органу Пенсійного фонду України, так і за предметом та підставами заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен ураховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постанова більшості суддів не містить обґрунтування щодо неможливості застосування у цій справі підходу, сформованого Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 460/20412/23, та не встановлює істотних відмінностей між фактичними обставинами цих справ, які могли б виправдати інший результат розгляду тотожної позовної вимоги.

З огляду на викладене вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати їй основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком підлягала задоволенню.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року в цій частині слід було скасувати, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, до зміни законодавства або правового статусу позивачки.

Необхідно також зазначити, що апеляційний суд безпідставно змінив абзац третій резолютивної частини судового рішення, оскільки фактично повторив та саму редакцію зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату основної пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, що було сформульовано судом першої інстанції чітко і зрозуміло та не потребувало уточнень.

Отже, я не погоджуюся з висновками, викладеними у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати їй основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та щодо зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Суддя Шостого апеляційного

адміністративного суду Ю.К. Черпак