Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №400/3014/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3014/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (суддя Величко А.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 25.03.2026) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 , Приватно-орендного сількогосподарського підприємства "КУЙБИШЕВСЬКЕ" про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 ГУ ДПС в Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою до ОСОБА_1 , ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ", у якій просило суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 – керівника ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ".

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування поданої скарги апелянтом зазначається, що податковий борг на суму 2410,23 грн в повному обсязі сплачений ПОСП "Куйбишевське" 09.12.2024, тоді як підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень. Таким чином перебігу строку в 240 календарних днів з дня вручення такої вимоги не розпочався, адже позивачем не направлено нової податкової вимоги. Вищезазначена позиція викладена в якості правової позиції Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі №160/12146/19, а саме: "... у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку - шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги".

Також, на думку апелянта, для звернення податкового органу до суду на підставі статті 289-2 КАС або статті 283 КАС єдиною підставою визначено пункт 87.13 статті 87 ПК України, отже, для вирішення одного й того самого предмета визначають різні види судового провадження. При цьому, відповідно до статті 283 КАС України, звернення контролюючого органу відбувається шляхом подання відповідної заяви, а положення статті 289-2 КАС передбачають подання позовної заяви. Звернення в порядку статті 283 КАС України відбувається лише з метою термінового розгляду заяв, тоді як норми статті 289-2 КАС України не встановлюють строків звернення до суду, а тому звернення з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку.

На переконання апелянта, судом першої інстанції помилково не було враховано висновки Миколаївського апеляційного суду (постанова від 11.07.2025 у справі №485/287/25 та постанова від 30.09.2025 у справі №485/583/25), відповідач у справах ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ". Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року (зі змінами), земельні ділянки в межах території Снігурівської ОТГ, Баштанського району, Миколаївської області згідно списку (колишня назва Калинівська сільська рада Снігурівського району Миколаївської області) та Горохівської об`єднаної територіальної громади згідно списку перебували в тимчасовій окупації російською федерацією та вважалися територією, на яких ведуться активні бойові дії з 19.03.2022 року по 11.11.2022 року. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.07.2025 у справі №485/287/25 (за апеляційною скаргою ПОСП "Куйбишевське") суд зазначив: "в той же час, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції частково погодився з цими обставинами та вважав встановленим, що внаслідок окупації у 2022 році території, де розташована земельна ділянка, що належить позивачці та передана в оренду відповідачу, підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 орендної плати за 2022 рік відсутні, так як орендар не міг використовувати предмет оренди за призначенням. Але одночасно не взяв до уваги доводи відповідача про забрудненість ділянки вибухонебезпечними предметами, після її деокупації, за відсутністю рішення сільської військової адміністрації про надання відповідачу пільг зі сплати земельного податку, і тому дійшов висновку про недоведеність підприємством цих обставин за допомогою належних доказів. Проте, з такими висновками повністю погодитися не можна, так як вони не відповідають нормам матеріального права і не узгоджуються з встановленими обставинами справи.".

У зв`язку із цим апелянт звертає увагу на те, що ПОСП "Куйбишевське" не здійснює господарської діяльності з 2022 року, зокрема з підстав неможливості використання землі за призначенням (забруднені вибухонебезпечними предметами) та цілям господарської діяльності, а тому зобов`язання зі сплати єдиного податку з с/г виробників, у яких частка с/г товаровиробників за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% - вважає необґрунтованими та безпідставними.

До того ж, керівник ПОСП "Куйбишевське" ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 03.03.2022 та у військовій частині № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.08.2024 по теперішній час (довідка МВС України Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №429 від 25.03.2026 додається), а отже, ОСОБА_1 не виконує функцій керівника ПОСП "Куйбишевське" з 03.03.2022, тоді як податкову вимогу форми "Ю" №0013828-1306-1429 було винесено та направлено 22.10.2024, а станом на дату виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 у ПОСП "Куйбишевське" був відсутній податковий борг.

Окремо апелянт зауважив, що підприємство позбавлено можливості сплатити податковий борг у зв`язку із накладеними арештами в рамках кримінального провадження №22022150000001076 на всі банківські рахунки та грошові кошти ПОСП "Куйбишевське". Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.02.2023 року (справа №490/4026/22) накладено арешт в рамках кримінального провадження №22022150000001076 на все майно, в тому числі на банківські рахунки та грошові кошти ПОСП "Куйбишевське", у зв`язку з чим всі рахунки ПОСП "Куйбишевське" заблоковані, Відповідач-1 позбавлений можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції з особливостями провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ", як юридична особа зареєстроване 20.03.2001, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань керівником ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" з 20.03.2001 року є ОСОБА_1 , місце проживання згідно з витягом з ЄДР - АДРЕСА_1 .

З Інтегрованої картки платника (далі - ІКП) за ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" рахується податковий борг у сумі 1781863,56 грн.

Зазначений податковий борг утворився в результаті несплати у встановлений ПК України строк податкових зобов`язань, нарахованих на підставі декларації за 2024 рік за №9428911015 від 06.05.2025, сума нарахованого податкового зобов`язання 1547570,81 грн строк сплати 06.05.2025 та за №9428977191 від 13.05.2025 у розмірі 234292,75 грн строк сплати 13.05.2025 року.

Відповідач вчасно не сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання та згідно з розрахунком податкової заборгованості платник має податковий борг у сумі 1781863,56 грн.: єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробників за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% (18050500) (Снігурівська ТГ) у сумі 1547570,81 грн., єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробників за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% (18050500) (Горохівська ТГ) у сумі 234292,75 грн.

На момент звернення контролюючого органу до суду, податковий борг ПОСП КУЙБИШЕВСЬКЕ" не було сплачено у добровільному порядку.

З боку відповідача відсутні будь які дії, що були б спрямовані на погашення податкового боргу, і це підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ПК України, позивачем здійснено ряд заходів, спрямованих на стягнення податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 ПК України виставлено податкову вимогу від 22.10.2024 №0013828-1306-1429 та направлено її рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600975710251 за адресою ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ". Податкову вимогу було вручено 02.11.2024. Станом на час звернення позивача до суду з позовною заявою ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" податковий борг не сплатило.

У зв`язку з тим, що вжиті заходи не дали позитивного результату щодо погашення заборгованості, податковий орган звернувся до суду з цією заявою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог податкового органу та встановлюючи тимчасове обмеження у праві виїзду керівника ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" за межі України, суд першої інстанції виходив з наявності у підприємства податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, і непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення товариству податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Відповідно до статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 87.14 статті 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 №3857-XII.

Відповідно до статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України визначені у статті 289-2 КАС України, частиною першою якої установлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Таким чином, у контролюючого органу виникає право на звернення до адміністративного суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи боржника за межі України після спливу 240 календарних днів з дня вручення такому платнику податків податкової вимоги на суму податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 31.03.2025 у справі №160/5655/22.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується апелянтом, на момент звернення контролюючого органу до суду за ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" обліковувався податковий борг у розмірі 1781863,56 грн.

За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 ПК України).

У зв`язку з несплатою узгоджених сум, відповідачу на підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України підприємству виставлена податкова вимога від 22.10.2024 №0013828-1306-1429, яка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600975710251 за адресою ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно того, що податковий борг на суму 2410,23 грн в повному обсязі сплачений ПОСП "Куйбишевське" 09.12.2024, оскільки з детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги убачається, що податкове зобов`язання на 24910,23 грн виникло у зв`язку із несплатою орендної плати з юридичних осіб (а.с. 47 зв.).

Водночас, податковий борг у сумі 1781863,56 грн рахується за відповідачем з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробників за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% (18050500) (Снігурівська ТГ) (1547570,81 грн) та з єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробників за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% (18050500) (Горохівська ТГ) (234292,75 грн).

З наявних в матеріалах справи ІКП вбачається, що податковий борг з єдиного податку з с/г товаровиробників виник за ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" 31.10.2024 (Нарах. плат. самост. о.п. по строку (декл.термiн спл. пот.рiк) Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи №9143172339 вiд 28.05.2024 терм.спл. 30.10.2024) та рахувався безперервно до часу звернення до суду. Відтак, податкова вимога від 22.10.2024 №0013828-1306-1429 не є відкликаною.

Враховуючи встановлений факт наявності у ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, і непогашення суми такого податкового боргу протягом 240 днів з дня вручення товариству податкової вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування судом тимчасового обмеження у праві виїзду керівника вказаної юридичної особи за межі території України до погашення суми податкового боргу.

Посилання апелянта на нездійснення господарської діяльності, як і невизнання зобов`язання зі сплати єдиного податку з с/г виробників, у яких частка с/г товаровиробників за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75% наведених висновків не спростовують.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не виконує функції керівника ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" не заслуговують на увагу, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником ПОСП "КУЙБИШЕВСЬКЕ" є ОСОБА_1 (29-33).

Частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Колегія суддів зазначає, що обмеження у праві виїзду за межі території України є забезпечувальним заходом, який має тимчасовий характер, і відповідно до пункту 87.14 статті 87 ПК України закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника.

Оскільки обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі території України пов`язано з наявністю певних обставин, суд вважає за необхідне визначити в рішенні суду межі застосування такого заходу, а саме: суд вказує, що застосований забезпечувальний захід у вигляді обмеження у праві виїзду за межі території України зберігає чинність до моменту погашення податкової заборгованості або до настання інших обставин, зазначених в п. 87.14 ст. 87 ПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими чи вагомими та такими, що у сукупності спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу. Апеляційна ж скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували такі висновки і давали підстави вважати інакше. Посилання апелянта на певні порушення судом першої інстанції норм процесуального права не свідчать про те, що ці порушення призвели до ухвалення незаконного рішення, і не породжують сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 272, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов