Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №420/2460/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2460/26

Категорія: 113080000 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:06.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його статус як військовозобов`язаного;

- зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку з 06 грудня 2011 року;

- заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо його повторного взяття на військовий облік без особистої заяви та без прямої норми закону.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що зазначене рішення та дії відповідача протиправні та порушують його права та законні інтереси.

Позивач зазначає, що відповідач у своїй відповіді ототожнив правові поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку", що є помилковим.

Позивач звертав увагу, що він не був знятий з військового обліку за віком, а був виключений з військового обліку, що означає остаточне припинення статусу військовозобов`язаного. Військовий квиток позивача є чинним, не скасованим та не визнаним недійсним, а тому саме відомості цього документа підлягають відображенню в Реєстрі.

Крім того, позивач зазначає про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. З наведених підстав, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми, не врахував практику Верховного Суду, проігнорував сталу судову практику, не встановив фактичні обставини.

Також, апелянт зазначив, що зміна граничного віку перебування у запасі не створює правових підстав для автоматичного відновлення військового обліку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_1 від 02 вересня 1990 року, п.33, позивач виключений з військового обліку – 06 грудня 2011 року за досягненням граничного віку стану у запасі.

Позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 вимогу від 05 січня 2026 року про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних з 06 грудня 2011 року.

Листом від 09 січня 2026 року №3/38 відповідач на вимогу позивача повідомив, що згідно з ст. 28 закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" граничний вік перебування у запасі та у військовому резерві під час особливого періоду (мобілізація, воєнний стан) становить 60 років для військовозобов`язаних рядового, сержантського, старшинського, молодшого та старшого офіцерського складу. Тому після змін у законі України всі зняті з обліку за граничним віком перебування у запасі, під час особливого періоду, були поновлені на обліку, як військовозобов`язані.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що за колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Виходячи із наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Постанові Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, що затвердила "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ст. 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ст. 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають, зокрема, громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Запас військовозобов`язаних згідно з ч.1 ст. 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних.

Відповідно до ч.2 ст. 28 Закону №2232-XII військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч.4 ст. 28 Закону №2232-XII).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" від 27 березня 2014 року №1169-VII внесені зміни до ст. 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України "Про внесення змін до ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 22 липня 2014 року №1604-VII до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В даному випадку спірні правовідносини щодо виключення позивача із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів виникли у 2026 році, а тому застосуванню для врегулювання спірних правовідносин підлягають норми закону, чинні станом на вказаний час. Відтак, є безпідставними доводи скаржника, що на спірні правовідносини не поширюються приписи Закону №2232-XII зі змінами, які внесені Законом №1604-VII.

Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону №2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов`язаним, не зважаючи на те, що його виключено з військового обліку на підставі норм закону, які діяли на момент такого виключення.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульованого у постанові від 09 квітня 2026 у справі №280/6524/24.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.