Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/13855/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13855/25

Головуючий І інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 19.08.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області стосовно ненарахування та невиплати йому додаткової доплати за службу в «особливих» умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) за період з березня 2021р. по 19.07.2022р.;

- зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплатити йому додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) за період з березня 2021р. по 19.07.2022р.;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області стосовно ненарахування та невиплати йому доплати за службу в нічний час за 2632 год.;

- зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та виплати йому доплату за службу в нічний час за 2632 год.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач у період з 07.11.2015р. по 09.08.2024р. проходив службу в ГУ НП в Одеській області, перебував на посаді інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу ВП №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області та отримував грошове забезпечення згідно із Законом України «Про Національну поліцію». Однак, під час проходження служби, ГУ НП в Одеській області протиправно не нараховувало та не виплачувало ОСОБА_1 доплату до грошового забезпечення за період дії карантину з березня 2021р. по 19.07.2022р., а також не здійснював доплату за службу в нічний час за період з березня 2021р. по 19.07.2022р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 09.09.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025р. та прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

18.09.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

25.09.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - майор поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015р. по 09.08.2024р. проходив службу в ГУ НП в Одеській області.

Наказом ГУ НП в Одеській області від 09.08.2024р. №1314 о/с майора поліції ОСОБА_1 , інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу ВП №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 «за станом здоров`я» (через хворобу).

Представником позивача, з метою з`ясування інформації щодо виплати позивачу передбачених діючим законодавством коштів за час проходження служби, а саме за службу в «нічний час» та «під час дії карантину», до ГУ НП в Одеській області були направлені відповідні запити.

Листом ВП №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області №663/2939 від 26.03.2025р. було надано інформацію про облік несення служби ОСОБА_1 в нічний час за період проходження служби в ГУ НП в Одеській області. До нічної служби станом до 19.07.2022р. був залучений 349 разів.

Відповідно до листа ГУ НП в Одеській області №13371-2025 від 02.04.2025р., за період з 2019р. по 2024р., ОСОБА_1 було нараховано та сплачено доплату за службу в нічний час лише за січень 2019р. та липень 2020р. Жодних інших довідок обліку несення служби в нічний час ОСОБА_1 до фінансового підрозділу не надходило. А тому для нарахування та виплати доплати за службу в нічний час за вищевказаний період ОСОБА_1 підстав немає та остання не здійснювалася.

Також, у вказаному листі зазначено, що ОСОБА_1 було нараховано та сплачено додаткову доплату на період дії карантину за період з березня 2020р. по лютий 2021р.

Позивач вважає дії відповідача, які полягають у невиплаті йому доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2), та доплати за службу в нічний час протиправними, що й зумовило його звернутися до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, відсутності правових підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», «Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (затв. наказом МВС України 06.04.2016р. №260), постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020р. №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» .

Згідно з п.1 Постанови КМУ №988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (а саме: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як передбачено у ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.

Як чітко визначено п.1 Постанови КМУ №375, на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» від 11.03.2020р. №211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються із державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50% заробітної плати (грошового забезпечення).

Крім того, п.5 даної Постанови №375 передбачено, що доплати, визначені п.п.2 і 3 вказаної Постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, позивач у спірний період проходив службу в ГУ НП в Одеській області на посаді інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу ВП №1 Подільського РУП ГУ НП в Одеській області.

Таким чином, позивач у спірний період часу належав до категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку із чим мають з населенням безпосередній контакт.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вищевказана доплата виплачувалась ОСОБА_1 за період з липня 2020р. по липень 2021р. у розмірі - 55220,78 грн., докази ж нарахування такої доплати за інші періоди в матеріалах справи відсутні. У подальшому, додаткова доплата за службу в особливих умовах, відповідно до Постанови КМУ №375, позивачу фактично не нараховувалась і не виплачувалась.

Наведені обставини також фактично не заперечуються й відповідачем.

Так, зокрема, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що у липні 2021р. для ГУ НП в Одеській області були виділенні необхідні асигнування, які забезпечили виплату цієї доплати поліцейським за січень та лютий 2021р. Після цього, на рахунки Головного управління не надходили кошти на зазначені вище цілі. Фактично, відповідач розподілив усі виділені кошти за даною бюджетною програмою та сплатив кошти поліцейським у тих межах, які були визначені головним розпорядником бюджетних коштів - МВС України.

Аналізуючи наведені вище доводи, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів на рахунку ГУ НП в Одеській області для нарахування доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період спірний у цій справі період, не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти або ж закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У той же час, реалізація особою права, що пов`язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, взагалі не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач у даний період з 01.03.2021р. до 19.07.2022р. працював за наявності всіх умов, що дають право на встановлення додаткової виплати, передбаченої Постановою КМУ №375, відповідач мав встановити та виплачувати позивачу в цей період додаткову доплату у розмірі до 50% грошового забезпечення пропорційно відпрацьованому часу у відповідних умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» від 10.06.2020р. №485 затверджено «Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я».

Відповідно до п.2 цього Порядку, головним розпорядником бюджетних коштів є МВС.

Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та НПУ.

Згідно з абз.1,2 п.4 Порядку №485, кошти, отримані органами системи МВС у відповідності до п.3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

На виконання п.4 Постанови №375 МВС України видано наказ «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину» від 03.06.2020р. №431, яким було визначено керівникам НПУ забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (п.1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) ПФУ (п.2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) із розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (п.3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у п.1 цього наказу (п.4).

Тобто, підставою для отримання доплати за Постановою №375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вказана доплата дійсно здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров`я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв`язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.

При цьому, у загальному розумінні під громадським порядком розуміють саме врегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров`я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.

Так, як уже зазначалося вище, відповідна доплата на період дії карантину, що був продовжений до 30.06.2023р., виплачувалась позивачу за період з липня 2020р. до липень 2021р. у розмірі - 55220,78 грн. У свою чергу, колегія суддів зауважує на тому, що відповідачем жодним чином не доведено різниці в специфіці роботи позивача за місяці, в яких йому було виплачено додаткову доплату за службу в особливих умовах в порівнянні з місяцями, коли позивачу така доплата не нараховувалась та не виплачувалась.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що суб`єкт владних повноважень фактично і не заперечував право позивача на вказані доплати у спірний період його посилання на відсутність фінансування для здійснення відповідних доплат, є неприйнятним, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати, на період дії карантину, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно, колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції, що ГУ НП в Одеській області не приймаючи відповідні накази про нарахування та виплату доплати, діяв в межах повноважень та на підставі законодавства.

Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.04.2023р. у справі №420/19450/21.

У той же час, позовні вимоги щодо стягнення конкретної суми доплати на період дії карантину за вказаний період задоволенню не підлягають, оскільки, в даному випадку, суд не уповноважений розраховувати та самостійно визначати суб`єкту владних повноважень конкретну суму відповідної доплати, яка повинна бути виплачена особі, однак наділений повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку, якщо він був здійснений.

Що ж стосується виплати доплати за службу у нічний час, то колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно із нормами ч.ч.1,2 ст.94 Закону №580-VIII, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Підпунктом 3 п.5 Постанови КМУ №988 передбачена виплата доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

А п.3 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до приписів п.11 Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 год. до 06.00 год.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

За змістом вимог Постанови №988 та Порядку №260, доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп.3 п.5 вищевказаної Постанови №988.

Так, судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи та встановлено, що ГУ НП в Одеській області не здійснювало розрахунок та виплату доплати за службу в нічний час у період з 03.02.2019р. по 30.06.2022р.

А як вбачається зі змісту листа ГУ НП в Одеській області №13371-2025 від 02.04.2025р., у спірний період ОСОБА_1 було нараховано та сплачено доплату за службу в нічний час лише тільки за січень 2019р. та липень 2020р.

З аналізу наведеного виходить, що відповідач фактично самостійно підтвердив те, що позивач у спірний період таку службу ніс.

Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги, в даній частині, безпідставно поклав тягар доказування на ОСОБА_1 без належного дослідження наявних у справі доказів. Однак, норма ч.2 ст.77 КАС України передбачає обов`язок доказування в адміністративних справах суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У свою чергу, ГУ НП в Одеській області, в порушення ч.2 ст.77 КАС України, не надав належних доказів, що позивач не ніс службу у нічний час за період, визначений ним в його позовних вимогах, а тому, в даному випадку, наявні усі підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення доплати за службу в нічний час за такий період у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час та зобов`язання здійснити розрахунок та виплатити відповідну заборгованість.

Жодного спростування вказаних обставин відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.

Отже, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, дійшла висновку, що суд 1-ї інстанції не надав належної правової оцінки викладеним обставинам справи та не застосував норми Закону і нормативно-правових актів, що врегульовують спірні правовідносини, які виникли між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень.

До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області стосовно нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 03.02.2019 року по 30.06.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 03.02.2019 року по 30.06.2022 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області стосовно нездійснення доплати ОСОБА_1 до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 19.07.2022 року, з урахуванням належних до сплати податків та зборів;

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з березня 2021 року по 19.07.2022 року, з урахуванням належних до сплати податків та зборів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 14.07.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко