Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/13346/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13346/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 29.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 30.11.2023 року на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №6001.1-8368/6017/5 від 12.11.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2023 року, на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №6001.1-8368/6017/5 від 12.11.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 29.07.2025 року.

Від представника позивача надійшла заява про визнання дій протиправними, згідно ст.383 КАС України, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що полягають у не врахуванні індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та у не врахуванні індексації пенсії, встановленою постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 року №168 - при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25;

- постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли невиконанню відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду відповідь про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25.

Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25 відповідачем здійснено перерахунок пенсії, однак рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки при перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано індексацію пенсії за 2022 та 2023 роки, що, відповідно, призвело до зменшення фактичного розміру пенсії. Разом з тим, у розрахунках пенсії позивача до виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25 - враховано Індексацію базового ОСНП 2022 та Індексацію базового ОСНП 2023.

Також представник позивача вказує, що відповідно до правової природи індексації, визначеної законодавством, індексація є складовою частиною раніше призначеної пенсії і не може бути скасована чи не врахована при її перерахунку, в тому числі на виконання судового рішення. Перерахунок пенсії на виконання судового рішення, здійснений на підставі статей 43, 63 Закону України №2262-ХІІ, не є новим призначенням пенсії, а є саме перерахунком раніше призначеної пенсії, що виключає можливість втрати складових її розміру, у тому числі сум індексації. Таким чином, дії відповідача свідчать про ухилення від повного виконання судового рішення, що є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.383 КАС України – відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить вказану ухвалу суду по справі №420/13346/25 – скасувати; ухвалити нове судове рішення, яким: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що полягають у не врахуванні індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та у не врахуванні індексації пенсії, встановленою постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 року №168 - при перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25; постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли невиконанню відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду відповідь про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі №420/13346/25

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч.2 ст.14 КАС України).

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч.1 ст.370 КАС України).

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відтак, відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань.

Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2020 року у справі №640/10843/19, від 28.04.2020 року у справі №611/26/17.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням суду від 26 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме вирішено:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 30.11.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №6001.1-8368/6017/5 від 12.11.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 30.11.2023 року, на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №6001.1-8368/6017/5 від 12.11.2024 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осібя», з урахуванням раніше виплачених сум;

в задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

07.08.2025 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого з 30.11.2023 року розмір пенсії позивача склав 6314,41 грн., з 01.09.2025 року – 7601, 00 грн.

Листом від 15.09.2025 року №1500-0903-8/153800 Головне управління ПФУ в Одеській області повідомлено позивача про те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 року по справі №420/13346/25 ОСОБА_1 07.08.2025 року проведено перерахунок пенсії. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління, заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду від 26.06.2025 року по справі №420/13346/25 відсутня. Також зазначено, що автоматичні перерахунки пенсії станом на 01.12.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року та на 01.08.2025 року не проводились.

Як вбачається зі заяви, представник позивача вказує, що рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки при перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано індексацію пенсії за 2022 та 2023 роки, що, відповідно, призвело до зменшення фактичного розміру пенсії.

В свою чергу, предмет спору в даній справи полягав у зобов`язанні пенсійний орган здійснити перерахунок на підставі довідки, виданої уповноваженим органом з 30.11.2023 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем після здійснення перерахунку пенсії 07.08.2025 року полягають в тому, що відповідачем не враховано індексацію пенсії за 2022 та 2023 роки, що не досліджувалось під час розгляду даної справи та становлять окремий публічно-правовий спір, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Оскільки позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов`язанні суб`єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вирішення порушених питань можливе шляхом пред`явлення окремого позову на захист прав позивача.

Вимогами ч.6 ст.383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для підстав для задоволення заяви представника позивача про визнання протиправними дій.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко