Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/43038/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/43038/25

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

29.12.2025р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008р. та з 01.03.2018р. по 07.10.2019р. із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008р. та 01.03.2018р. по 07.10.2019р. у фіксованій величині 3 913,55 грн в місяць, відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.

На обґрунтування позову зазначено, що у період проходження військової служби позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у меншому розмірі.

Військова частина НОМЕР_2 (далі також – відповідач) заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що з 01.01.2016р. загальний розмір грошового забезпечення позивача був збільшений за рахунок підвищення окремих складових, що виключало необхідність застосування індексації у вказаний період Крім того з 01.03.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», відповідно до якої підвищився посадовий оклад позивача. У подальшому індексація нараховувалась у місяці, коли розмір інфляції перевищував 103%.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 р. залучено у часті у справі в якості другого відповідача військову частину НОМЕР_1 та розпочато розгляд справи спочатку.

Військова частина НОМЕР_1 (далі також – відповідач 2) заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка до 01.01.2020 р. була самостійним розпорядником бюджетних коштів.

З 01.01.2020р. військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . Отже, саме на командира військової частини НОМЕР_2 покладено обов`язки щодо подання документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення. Без подання належним чином оформлених розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення у військової частини НОМЕР_1 не виникає обов`язку з виплати грошового забезпечення.

Відповідач 2 навів власні доводи стосовно відсутності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у спірний період, які за суттю та змістом відповідають правовій позиції військової частини НОМЕР_2 .

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.04.2026р. позов задоволено частково.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 р.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 01.03.2018р. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 07.10.2019 р.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019р., виходячи з фіксованої величини 512,75 грн. в загальній сумі 9861,89 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині визначення розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019р., ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 13.05.2026 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, військова частина НОМЕР_1 (далі також – скаржник) звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просила скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ухвалою від 01.06.2026 р.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції також подала військова частина НОМЕР_2 однак П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.06.2026р. апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 повернув скаржнику, оскільки він не надав до суду доказів сплати судового збору.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2026 р. відмовив військовій частині НОМЕР_2 у відкритті апеляційного провадження відмовлено у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 08.02.2015 р.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.10.2019р. №244 позивач з 07.10.2019р. виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: у період з 01.01.2016р. по 07.10.2019р. не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Вважаючи порушеним своє право на отримання індексації у належному розмірі за період з 01.01.2016р. по 07.10.2019р., позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Враховуючи незмінність посадового окладу за посадою, яку займав позивач, станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, позивач відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. із застосуванням січня 2008 року базовим місяцем.

Позивач має право на отримання індексації у фіксованій величині (різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року) за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019р. виходячи з фіксованої величини 512,75 грн у загальній сумі 9 861,89 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Розраховуючи розмір фіксованої величини індексації суд керувався тим, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 р. становило 20 580,80 грн, а у березні 2018 р. - 16630,40 грн, отже, грошовий дохід позивача збільшився на 3 950,40 грн.

Доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на помилковість розрахунків розміру фіксованої величини індексації, які допустив суд першої інстанції. Суд не врахував вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджене наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, яким встановлено, що грошове забезпечення виплачується наступним чином - в поточному місяці виплачуються щомісячні основні та додаткові види за минулий місяць.

Відповідно до наданих довідок військової частини НОМЕР_2 вбачається, що грошове забезпечення у березні (виплачене у квітні) 2018р. складає 12 706,09 грн, у лютому (виплачене в березні) 2018р. – складає 12 130,40 грн. Отже, різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018р. та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 р. складає 12 706,09 – 12 130,40 = 575,69 грн, а не 3 950,40 грн як визначив суд.

З огляду на це розмір індексації у фіксованій величині (різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018р.) становить 3 887,46 грн на місяць, а загалом за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019р. складає 74 768,81 грн.

Військова частина НОМЕР_1 на обґрунтування вимог про скасування рішення суду вказала, що з 01.01.2016р. грошове забезпечення військовослужбовцям значно збільшено за рахунок підвищення розміру щомісячної премії. Водночас згідно з чинним на той момент правовим регулюванням індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки законні підстави для вчинення таких дій у відповідача відсутні.

Також в апеляційній скарзі вказано на підвищення посадового окладу за посадою, яку займав позивач у військовій частині НОМЕР_3 з 01.03.2018р., тому обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації має розраховуватись з урахуванням цієї обставини.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, будучи належно повідомленим про апеляційний розгляд справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 не скористався.

Військова частина НОМЕР_1 , будучи належно повідомленою про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористалась.

Військова частина НОМЕР_2 , будучи належно повідомленою про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача та військової частини НОМЕР_4 не скористалась.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991р. № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Закон №1282-XII наведено у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У статті 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації передбачені в статті 4 Закону №1282-ХІІ. У частині першій статті 4 цього Закону в первинній редакції було визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2016 р., до цієї норми внесено зміни.

Так, індексація грошових доходів населення згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ у чинній редакції відбувається у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотків.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-XII підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ та пункту 6 Порядку №1078 підприємства, установи, організації, включно з тими, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, зобов`язані проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації.

Суд у складі колегії суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.06.2020 р. у справі № 206/4411/16-а, за яким здійснення особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд у складі колегії суддів уважає за необхідне вказати, що до Порядку № 1078 внесено зміни згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Окремо слід вказати, що згідно з пунктом 6 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 р.

Внесені зміни, серед іншого, передбачали заміну терміна «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», а також надали нового значення запровадженому поняттю зі зміною алгоритму визначення такого місяця.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, у попередній редакції у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Натомість згідно зі змінами замість категорії «базовий місяць» запроваджено категорію «місяць підвищення доходу». На відміну від механізму визначення «базового місяця» – яким вважався місяць підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування або зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (у тому числі за рахунок постійних складових зарплати) – «місяць підвищення доходу» настає виключно тоді, коли фактично підвищено тарифну ставку (оклад). Зростання заробітної плати за рахунок інших постійних складових без підвищення тарифної ставки чи окладу на індексацію за цими змінами не впливає та не зменшує розмір індексації.

Для працівників бюджетної сфери поняття «підвищення тарифних ставок (окладів)» у новому механізмі означає підвищення, здійснене відповідно до законодавства в цілому, а не індивідуальну зміну ставки конкретному працівнику (наприклад, у зв`язку з призначенням або переведенням на іншу посаду), як це передбачалося раніше. Тобто місяць підвищення тарифної ставки відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013, не визначається для кожного працівника окремо.

Якщо за попереднім механізмом точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін слугував базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю (100%), а нарахування індексації здійснювалося індивідуально залежно від дати прийняття на роботу та зміни надбавок і доплат працівника, то за змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013, індекс споживчих цін обчислюється не індивідуально, а починаючи з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Отже, починаючи з 01.12.2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення та початку наростаючого обчислення індексу споживчих цін є місяць, у якому востаннє була підвищена тарифна ставка (оклад) за посадою, що її обіймає відповідний працівник.

У зв`язку із запровадженням порядку, покликаного забезпечити єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників Кабінет Міністрів України доручив міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 р. (абзац перший пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013).

Також було визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (абзац другий пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013).

Наведені висновки щодо змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013, узгоджуються із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.04.2023 у справі № 420/15397/21. Ця позиція залишається незмінною у практиці Верховного Суду, що постановами від 30.04.2025 р. у справі № 580/7644/23, від 15.11.2024 р. у справі № 160/3223/22 та іншими.

Згідно з встановленими у цій справі обставинами станом на січень 2016 р. розмір посадових окладів військовослужбовців визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зазначена постанова набрала чинності 01.01.2008 р. та у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, втратила чинність 01.03.2018 р.

З огляду на це суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 р., місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для застосування Порядку № 1078, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013, є січень 2008 р.

З наведених причин повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для застосування Порядку №1078 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013), не є дискреційними. У Порядку №1078 установлено тільки один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень – проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, у встановленому розмірі, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року. Збіжний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22.03.2023 р. у справі № 380/1730/22 та від 27.04.2023 р. у справі № 420/15397/21.

Також відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013, з 01 грудня 2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу є меншим від суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

В абзацах третьому, четвертому, п`ятому пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 р., були визначені обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку №1078 ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 вказує, що нарахування та виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Суд у складі колегії суддів вказує, що станом на січень 2016р. розмір посадових окладів військовослужбовців визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зазначена постанова набрала чинності 01.01.2008 р. та втратила чинність 01.03.2018 р. у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Суд у складі колегії суддів із урахуванням правового висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 23.03.2023 р. у справі № 400/3826/21, у постанові від 29.03.2023 р. у справі № 380/5493/21, зважаючи на те, що 01.01.2018 р. набрала чинності Постанова № 704, та відповідно до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, вказує, що березень 2018 р. став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Отже, враховуючи абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.03.2023р. у справі №400/3826/21, від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі №420/11424/21 та від 11.05.2023р. у справі № 260/6386/21, суд у складі колегії суддів зазначає, що для правильного вирішення цієї справи необхідно перевірити доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу у березні 2018р. (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018р. та сумою грошового забезпечення в лютому 2018р.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018р. (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018р., на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018р., поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018р. (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018р. (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цьому разі відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018р. розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Збіжний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 р. у справі №160/19515/23 та у постанові від 19.02.2025р. у справі №380/13847/22.

Перш ніж оцінити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині проведених розрахунків з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити, що згідно з абзацом другим пункту 1.9. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий (наказ Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони від 07.06.2018р. № 260).

Крім того необхідно врахувати, що до грошового забезпечення для обрахунку індексації – різниці не включаються виплачена за лютий- березень 2018 року премія АТО.

Відповідно до наявної в електронних матеріалах справи картки особового рахунку (подана до суду першої інстанції 10.03.2026р. разом з відзивом військової частини НОМЕР_1 ), грошове забезпечення позивача за лютий 2018 р. – яке нараховано та виплачено у березні 2018р. – з урахуванням постійних його складових складає 12 130,4 грн при посадовому окладі 1 145 грн.

Натомість грошове забезпечення позивача за березень 2018р. – яке нараховано та виплачено у квітні 2018р. – з урахуванням постійних його складових складає 12 706,09 грн при посадовому окладі 5 500 грн.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 суму індексації грошового забезпечення за березень 2018 р. обчислюють так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 березня 2018 р. множать на величину приросту індексу споживчих цін і ділять на 100 відсотків (1762,00 грн *253,30%/100 = 4463,15 грн). Цей підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, серед іншого, у постанові від 22.06.2023 р. у справі №520/6243/22.

Отже, грошовий дохід позивача, з урахуванням постійних його складових за березень 2018 р. збільшився на 575,69 грн. (12706,09 – 12130,40), а його розмір не перевищив суму можливої індексації (4 463,15), тому позивач має права на отримання щомісячної індексації – різниці за спірний період у розрахунку 3 887,46 грн. на місяць (4 463,15 – 575,69).

Період з 01.03.2018 р. по 07.10.2019 р. складає 19 місяців 7 днів, тому загальний розмір невиплаченої індексації становить 74 768,81 грн. (3887,46 *19 + (3887,46 : 30*7)).

Отже, суд першої інстанції помилково не застосував абзацом другим пункту 1.9. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329, і невірно визначив розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018р. З огляду на це суд першої інстанції невірно визначив розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019 р. Водночас доводи військової частини НОМЕР_1 під час апеляційного перегляду справи підтвердження не знайшли.

Стосовно позовних вимог в частині виплати перерахованого грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд у складі колегії суддів зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (надалі - Порядок № 44).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку № 44).

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4 Порядку № 44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Суд у складі колегії суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що аналіз норм Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, позовні вимоги у частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, є правомірними.

Водночас суд у складі суддів вказує, що суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у мотивувальній частині судового рішення безпідставно не вказав на чинне нормативне регулювання цього питання та виклав висновки щодо його застосування у цій справі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р. і доповнити її відповідними відомостями про наявне у позивача право на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб під час виплати йому індексації грошового забезпечення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції помилково не застосував абзацом другим пункту 1.9. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329 і невірно визначив розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018р. З огляду на це суд першої інстанції невірно визначив розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019 р.

Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог щодо компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у мотивувальній частині судового рішення безпідставно не вказав на чинне нормативне регулювання цього питання та виклав висновки щодо його застосування у цій справі.

З огляду на зазначене необхідно змінити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 р., а також змінити п`ятий абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення: помилково зазначений розмір щомісячної індексації та її загальної суми – « 512,75 грн в загальній сумі 9 861,89 грн» змінити на правильний розмір щомісячної індексації та її загальної суми – « 3 887,46 грн. в загальній сумі 74 768,81 грн».

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026р. у справі №420/43038/25 змінити.

Доповнити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026р. у справі №420/43038/25 мотивами та висновками, викладеними у цій постанові, щодо наявного у ОСОБА_1 під час виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 07.10.2019р. права на компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.

Викласти п`ятий абзац резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 07.10.2019р., виходячи з фіксованої величини 3 887,46 грн у загальній сумі 74 768,81 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026р. – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій