Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/4468/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4468/26

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду 12 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 4671-989/З-02/8-1500/26 від 02.02.2026 року, у поновленні права ОСОБА_1 на отримання з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО88580 від 07.02.2025 року, пенсійної виплати без обмеження максимальним розміром та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити, шляхом проведення перерахунків пенсії, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, моє, ОСОБА_1 , порушене право на отримання основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО88580 від 07.02.2025 року, пенсійної виплати без обмеження максимальним розміром, та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану”;

- відшкодувати ОСОБА_1 понесені судові витрати, стягнувши їх з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позов обґрунтований тим, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Позивач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" позивачу з 01.03.2024 р. нараховано індексацію пенсії. Також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” позивачу з 01.03.2025 р. нараховано індексацію пенсії. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду провело перерахунок пенсії позивача та обмежило розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії. Також відповідачем на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03 січня 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії. Крім того, при проведенні перерахунку пенсії Позивача на виконання рішення суду, Відповідач протиправно знизив основний розмір його пенсії з 89% на 70% грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану” від 03.01.2025 року № 1, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказує, що пенсія за вислугу років ОСОБА_1 була призначена відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення. З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку.

Також апелянт зазначає про пропуск позивачем строку звернення з позовом.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Листом № 40764-40160/З-02/8-1500/25 від 23.12.2025 року ГУ ПФУ повідомило позивача про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14698/25 та надало копії перерахунків пенсії станом на 01 лютого 2023 року, на 01 березня 2023 року, на 01 березня 2024 року, на 01 березня 2025 року та станом на 01 січня 2026 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14698/25, ГУ ПФУ зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО88580 від 07.02.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік та з урахуванням виплачених сум.

З копії перерахунку пенсії станом на 01 лютого 2023 року, вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат складає 32757,20 грн., але до виплати призначено пенсію у розмірі 22758,41 грн., посилаючись на те, що пенсія у розмірі 22758,41 грн., є виплатою з урахуванням максимального розміру.

З копії перерахунку пенсії станом на 01 березня 2023 року, вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат складає 32757,20 грн., але до виплати призначено пенсію у розмірі 24258,41 грн., посилаючись на те, що пенсія у розмірі 24258,41 грн., є виплатою з урахуванням максимального розміру.

З копії перерахунку пенсії на 01 березня 2024 року, вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат, складає 34257,20 грн., але до виплати призначено пенсію у розмірі 25758,41 грн., посилаючись на те, що пенсія у розмірі 25758,41 грн., є виплатою з урахуванням максимального розміру.

З копії перерахунку пенсії станом на 01 березня 2025 року та на 01 січня 2026 року вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат складає 35757,41 грн., але зазначено, що з урахуванням максимального розміру – пенсія складає 25758,41 грн., та, до виплати, з посиланням на Постанову КМУ №1 від 03.01.2025 року, призначено пенсію у розмірі 24684,21 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/12997/21 відновлено право позивача на отримання основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення.

Але, проводячи перерахунок пенсії, на виконання судового рішення по справі № 420/14698/25, ГУ ПФУ зменшило основний розмір пенсії з 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, до 70% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці.

Крім того, визначаючи розмір належної мені пенсійної виплати з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, ГУ ПФУ, як вбачається з копій перерахунків пенсії застосувало обмеження розміру пенсійної виплати, а з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, до розміру пенсії позивача застосовано обмежувальні коефіцієнти, встановлені пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану”.

Виплата позивачу основної пенсії, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, у розмірі 70% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, з застосуванням обмеження розміру пенсійної виплати та з застосуванням, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ №1, на думку позивача є порушенням статей 19, 58 Конституції України, статей 13, 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в редакції до 01 травня 2014 року, а тому перерахунок пенсії позивача, на виконання рішення суду по справі № 420/14698/25, мав бути проведений з урахуванням його права на отримання пенсійної виплати у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, без застосування обмеження її розміру та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1.

Позивач в січні 2026 року звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив відновити, шляхом проведення перерахунків пенсії, його право на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, пенсійної виплати без обмеження її максимальним розміром та без застосування, з 01 березня 2025 року і з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1.

Відповідач, листом № 4671-989/З-02/8-1500/26 від 02.02.2026 року відмовив позивачу у задоволені заяви з посиланням на те, що “У зв`язку з тим, що 19.09.2025 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі № 420/14698/25, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/19913/24 у розмірі 89% грошового забезпечення згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсії станом на 01.04.2019, то розрахунок Вашої пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, з урахуванням довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2025 № ЮО88580. … Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2026 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 становить 25956,00 грн, максимальний розмір пенсії становить 25950,00 грн. Розмір Вашої пенсії на 01.01.2026 становить 25950,00 грн, тобто не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.”.

Позивач вважає дії Відповідача з відмови у поновленні його права на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 жовтня 2025 року, основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, пенсійної виплати без обмеження її розміру та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1, протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року.

При цьому суд вказав, що застосування відповідачем з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", є протиправним.

Також суд вказав, що з огляду на те, що відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір пенсії позивача при проведенні перерахунку пенсії, право позивача має бути відновлено з дати виникнення такого права та без обмеження строком.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Щодо застосування коефіцієнтів зменшення пенсії згідно з пунктом 1 Постанови № 1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.

Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.

Закон №4059-ІХ та постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.

Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ.

У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ та постанови № 1.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 року за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Згідно з постановою від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, на думку колегії суддів застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, Постанови № 1 є протиправними діями, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо дій відповідача під час обмеження пенсії максимальним розміром позивача (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

У Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.

Згідно з п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

При цьому, після прийняття Конституційним Судом України описаного вище рішення від 20.12.2016 року зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились. Це означає, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Починаючи з 2017 року та до моменту ухвалення даного рішення суду, інших змін до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII не вносилося.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18 (№К/9901/66965/18) та від 24.09.2021 у справі №370/2610/17 (№К/9901/52961/18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, після прийняття Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправним як таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 28.11.2022 у справі № 340/5306/21, від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону України № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо застосування з 01.01.2025, 01,01,2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1 та обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.02.2023 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року та з 01.01.2026 року.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Так, як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 89% грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу II ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 року та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 року, до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

Під час перерахунку основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення.

Так, частиною 3 ст.291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 240/5401/18, викладеним у постанові від 16 жовтня 2019 року, при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення та відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення» та Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».

Враховуючи ті обставини, що пенсія виплачувалась позивачу у розмірі 89% грошового забезпечення, а також враховуючи висновки Верховного Суду по справі №240/5401/18, оскільки у цій частині справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для зменшення основного розміру пенсії з 89% на 70% від грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у цій частині.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про пропуск строку звернення до суду, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повідомлено позивача про обмеження йому пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року.

При цьому, відповідь на звернення позивача про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та з урахуванням щомісячної доплати датовано 02.02.2026 року, а з позовом позивач звернувся до суду 16.02.2026 року, тобто без пропуску строку звернення до суду.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині пропуску строку звернення до суду є безпідставними.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 14 липня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова