Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/10659/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10659/26

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 29.05.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 17.10.2024 року, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: з 29.09.2025 року по 02.10.2025 року, з 25.11.2025 року по 09.12.2025 року із розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу лікування;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 17.10.2024р., включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: з 29.09.2025 року по 02.10.2025 року, з 25.11.2025 року по 09.12.2025 року із розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу лікування, з урахуванням проведених виплат за цей період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 2017 року він проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, а у період з 22.09.2024р. по 21.10.2024р. безпосередньо брав участь у бойових діях проти військової агресії Російської Федерації. 17 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу в районі н.п. Толстий луг (Курська область, Російська Федерація) ОСОБА_1 отримав поранення. У період з 29.09.2025р. по 02.10.2025р. позивач проходив стаціонарне лікування наслідків поранення в Головному військово-медичному клінічному центрі ДПС України, а 25.11.2025р. був госпіталізований до КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи», де проходив лікування наслідків поранення до 09.12.2025р. Однак, військова частина НОМЕР_2 не нарахувала та не виплатила ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, що є протиправною бездіяльністю відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 17.10.2024р., включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: з 01.10.2025р. по 02.10.2025р., з 25.11.2025р. по 09.12.2025р. із розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу лікування.

Зобов`язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 17.10.2024р., включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: з 01.10.2025р. по 02.10.2025р., з 25.11.2025р. по 09.12.2025р. із розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу лікування, з урахуванням проведених виплат за цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 29.05.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при задоволенні позовних вимог про виплату додаткової винагороди за період з 01.10.2025р. по 02.10.2025р. судом першої інстанції не було враховано те, що позивач у вересні місяці два дні, а саме з 27 по 28 вересня не перебував на стаціонарному лікуванні, оскільки 26 вересня він повернувся із КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний шпиталь ветеранів війни ім. Ю. Липи» і вищенаведені два дні не перебував на стаціонарному лікуванні (накази про прибуття та вибуття на лікування додано). Лише 29.09.2025р. згідно виписки №3660/282 від 02.10.2025р. позивач повернувся до стаціонару, де провів 4 дні до 02.10.2025р. Проте, 10 мобільним прикордонним виплачено позивачу додаткову винагороду за весь вересень місяць, тому що замість випавших днів 27 та 28 вересня було враховано час перебування на стаціонарному лікуванні 01 та 02 жовтня 2025 року, що підтверджено наказом НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 28.10.2025р. №439-ОС (позивачу виплачено додаткову винагороду за всі 30 днів вересня).

Також, апелянт посилається на відсутність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди із розрахунку 100 000 грн. за період з 25.11.2025р. по 09.12.2025р., оскільки для підготовки наказу про виплату додаткової винагороди військовій частині потрібні відповідні медичні документи, які підтверджують перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні пов`язаному із пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини. Однак, на момент перебування на військовій службі позивача в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні такі документи не отримувались. Листів від Львівського обласного госпіталю ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону не надходило. Виписку із медичної картки стаціонарного хворого 26246 від 09.12.2025р., видану ІНФОРМАЦІЯ_1 війн та репресованих імені ОСОБА_2 , НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін отримав після звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Таким чином, позивач не має права на отримання додаткової винагороди за вищенаведений спірний період, оскільки дана винагорода виплачується діючим військовослужбовцям.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 30.07.2017р. по 23.12.2025р. позивач проходив військову службу, з якої його було звільнено наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 23.12.2025р. №550-ос.

В період з 22.09.2024р. по 21.10.2024р. ОСОБА_1 брав участь у бойових діях проти військової агресії Російської Федерації, що підтверджується довідкою НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 14.01.2026р. №52.

17.10.2024р. під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу в район н.п. Толстий луг (Курська область, Російська Федерація) позивач отримав поранення: вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівого стегна з багато уламковим переломом лівої стегнової кістки, ушкодження нірвано-судинного пучка, напруженою гематомою стегна, неповну травматичну ампутацію лівої гомілки, незворотну ампутацію м`язів правого передпліччя, лівого стегна та гомілки, вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої аксілярної ділянки. Як наслідок, травматична ампутація верхньої та ніжної кінцівок.

Після лікування висновком госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2025 року №1911/920 позивач визнаний непридатний до військової служби з причинним зв`язком: поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

03.10.2025р. наказом №198-вв ОСОБА_1 звільнений від виконання службових обов`язків на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, не більше 30 календарних днів.

У період з 29.09.2025р. по 02.10.2025р. позивач проходив стаціонарне лікування наслідків поранення в Головному військово-медичному клінічному центрі ДПС України, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №3660/282 від 02.10.2025р.

25.11.2025р. ОСОБА_1 був госпіталізований до КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи», де проходив лікування наслідків поранення до 09.12.2025р.

Рішенням експертної комісії повсякденного функціонування особи від 10.12.2025р. №80/25/5427/В позивачу встановлено 1 групу інвалідності, причина інвалідності: поранення, одержане під час захисту Батьківщини.

Наказом начальника НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.12.2025р. №550-ос капітана ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу бойової та спеціальної підготовки штабу, звільнено з військової служби за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).

03.03.2026р. позивач звернувся до військової частини НОМЕР_3 із рапортом про нарахування та виплату на його користь додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022р. №168, збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманим 17.10.2024р. пораненням за весь період лікування з 29.09.2025р. по 02.10.2025р., з 25.11.2025р. по 09.12.2025р.

Листом від 23.03.2026р. за №10/1652-26-вих військова частина НОМЕР_3 відмовила ОСОБА_1 в задоволенні його заяви, зазначивши, що додаткова винагорода виплачується діючим військовослужбовцям. Оскільки позивач звільнений з військової служби, у НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону відсутні відомості для нарахування виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що позивач має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 17.10.2024р., включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: з 01.10.2025р. по 02.10.2025р., з 25.11.2025р. по 09.12.2025р. із розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу лікування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За приписами ст.9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та триває.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 12 Постанови №168).

Також, згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

На виконання вимог Постанови №168 та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 01.09.2023р. №726 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», який застосовується з 01.06.2023р. по теперішній час, та затверджено «Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі -Особливості №726).

Підпунктом 1 пункту 2 Особливостей №726 встановлено, що на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

За приписами пункту 13 Особливостей №726, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Таким чином, як положеннями Постанови №168, так і нормами Особливостей передбачено встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Сторонами у справі не заперечується та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у період з 29.09.2025р. по 02.10.2025р. проходив стаціонарне лікування наслідків поранення в Головному військово-медичному клінічному центрі ДПС України, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №3660/282 від 02.10.2025р., а у період з 25.11.2025р. до 09.12.2025р. в КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи».

При цьому, як вже зазначалося, поранення позивача є тяжким (наслідком чого є травматична ампутація верхньої та ніжної кінцівок) та пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується висновком госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 02 жовтня 2025 року №1911/920.

Наказом НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 28.10.2025р. №439-ОС позивачу за було виплачено додаткову винагороду, передбачену №168, із розрахунку 100 000 гривень на місяць період з 01.09.2025 по 30.09.2025. Підставою для виплати зазначеної грошової винагороди було перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманням поранення, що викладено в окремому стовпці додатку до вищенаведеного наказу із зазначенням медичних документів.

Докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.10.2025р. по 02.10.2025р., з 25.11.2025р. по 09.12.2025р. із розрахунку до 100000 грн. на місяць пропорційно часу лікування, в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що додаткову винагороду за період з 01.10.2025р. по 02.10.2025р. виплачено ОСОБА_1 на підставі наказу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону від 28.10.2025р. №439-ОС, оскільки у Додатку 3 до вказаного наказу зазначено, що додаткову винагороду згідно цього наказу в розмірі 100 000,00 грн. виплачено позивачу за період з 01.09.2025р. по 30.09.2025р., тобто за вересень 2025 року.

Правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за період з 25.11.2025р. по 09.12.2025р. військова частина НОМЕР_2 обґрунтовує тим, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 від медичної установи не надійшли документи, які є підставою для нарахування такої винагороди, відповідні документи війська частина отримала вже після звільнення позивача.

Такі доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення його права на додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за затримку отримання відповідних документів від закладу охорони здоров`я. До того ж, звільнення військовослужбовця з військової служби не позбавляє його права на виплату сум грошового забезпечення, яке останній набув під час проходження військової служби.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень — це триваюча пасивна поведінка органу влади або посадової особи, що полягає у невиконанні дій, які вони зобов`язані були вчинити на підставі закону.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_2 допустила протиправну бездіяльність, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, одержаним 17.10.2024р., включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме: з 01.10.2025р. по 02.10.2025р., з 25.11.2025р. по 09.12.2025р. із розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно часу лікування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 29 травня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук