Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №420/16902/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16902/22

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Кравченка К. В.

– Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 34889,52 грн. з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року в частині позовних вимог щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 34889,52 грн. з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів скасовано, а справу №420/16902/22 в цій частині направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. У решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року залишено без змін.

26.06.2024 року адміністративна справа №420/16902/22 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та після проведення автоматичного розподілу справу призначено до розгляду судді Андрухіву В.В.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 20.10.2014 по 12.01.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 07.11.2022 року позивачем було надіслано заяву до відповідача з проханням надати інформацію щодо виплаченої індексації грошового забезпечення. Проте, у визначений законодавством термін відповідь військовою частиною надана не була. За наявною інформацією відповідачем було призупинено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям через відсутність бюджетних асигнувань. При виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 12.01.2017 року відповідачем застосовується базовий місяць - грудень 2015 року. Позивачем зазначено, що базовим місяцем в період з 01.12.2015 по 12.01.2017 включно є січень 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населенім”. Відповідачем за період з 01.12.2015 по 12.01.2017 не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення на загальну суму 34889,52 грн. Таким чином, сторони висловили протилежні позиції, що є очевидним свідченням існування спору щодо аспекту визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації. Відтак, ці позовні вимоги неможна вважати передчасними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 34889,52 грн з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В своїй скарзі, апелянт зазначає, що позивач не вимагав визнати протиправною бездіяльність Відповідача чи військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця). Водночас суд першої інстанції задовольнив вимогу Позивача про зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця).

Між тим, похідна вимога не може бути задоволена у період часу до задоволення первісної позовної вимоги. Відтак покладення судом першої інстанції на Відповідача обов`язку із застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), – являється протиправним.

Вказує, що задоволення вимог Позивача про покладення на Відповідача обов`язку із застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), – являється передчасним, оскільки судом не встановлено порушення відповідного обов`язку з боку Відповідача.

З посиланням на висновки Верховного Суду та судів апеляційної інстанції, вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині покладення на Відповідача обов`язку із застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), – являється протиправним внаслідок втручання суду в дискреційні повноваження Відповідача

Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається посилань Позивача на незгоду з наказом командира військової частини НОМЕР_1 про виключення Позивача зі списків особового складу військової частини та/або на оскарження Позивачем такого наказу, а також не вбачається з`ясування чи встановлення судом першої інстанції таких обставин.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_1 з 20.10.2014 по 12.01.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Листом від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив надати інформацію чи виплачувалася йому індексація грошового забезпечення в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року із застосуванням базового місяця "січень 2008 року". У разі невиплати заявник просив провести виплату згаданої індексації.

Листом від 13 грудня 2022 року №67/1-647 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04 січня 2016 року вих. №248/3/9/1/2, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження: Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а отже, за вказаний період, індексація грошового забезпечення не нараховувалась.

Не погоджуючи з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів підвищення у період проходження позивачем служби тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що за вказаний період при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення, місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (“базовим місяцем”) повинен бути саме січень 2008 року, а отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 12.01.2017 року є січень 2008 року.

За таких обставин, дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.

При цьому дослідивши наданий позивачем розрахунок, прийшов до висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити за період з 1 грудня 2015 року до 12 січня 2017 року індексацію грошового забезпечення у сумі: 34889,52 грн. з відрахуванням зборів та інших обов`язкових платежів

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням ст. 308 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні в період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018 року, після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Тож з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким і слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за спірний період з 01.12.2015 по 12 січня 2017 року.

За таких обставин, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/1730/22 від 22 березня 2023 року, № 420/15397/21 від 27 квітня 2023 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим та законним, та згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові по справі № 320/8554/21 від 20.04.2023, в даному випадку суд дослідив питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12 січня 2017 року та правомірно вказав, що таке нарахування та виплата повинна бути здійснена в сумі 34889,52 грн з відрахуванням зборів та інших обов`язкових платежів

При цьому, колегія суддів зазначає, що апелянт не оскаржує рішення суду в частині визначення суми індексації та з цього приводу будь-яких обґрунтувань не наводить.

Натомість апелянтом вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині покладення на Відповідача обов`язку із застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), – являється протиправним внаслідок втручання суду в дискреційні повноваження Відповідача

Так, колегія суддів зазначає, що порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01.01.2016 до 28.02.2018) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Порядку №1078 у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 13.12.2022 у справі № 420/2667/21, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 23.08.2022 у справі № 420/11625/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 27.06.2022 у справі № 420/5976/20, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 28.02.2023 у справі № 200/6705/21 та від 29.11.2023 у справі № 260/2724/21.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 суд оцінює критично, оскільки наведена у них правова позиція стосувалася переважно повноважень військової частини щодо самого розрахунку (обчислення) сум індексації, тоді як подальша та усталена практика Верховного Суду (постанови 2021-2024 років) виходить із того, що визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) є нормативно визначеним і не належить до дискреції відповідача.

Посилання апелянта на висновки викладені в рішеннях апеляційного суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів апелянта, що зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається посилань Позивача на незгоду з наказом командира військової частини НОМЕР_1 про виключення Позивача зі списків особового складу військової частини та/або на оскарження Позивачем такого наказу, а також не вбачається з`ясування чи встановлення судом першої інстанції таких обставин, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки сам по собі наказ про виключення зі списків особового складу є лише розпорядчим документом, який фіксує дату припинення служби, проте він не звільняє військову частину від обов`язку провести повний розрахунок з військовослужбовцем відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Посилання Відповідача на норми Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення норм матеріального права. Так, пункт 242 вказаного Положення регулює виключно процедурні питання виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням. Ця норма жодним чином не визначає порядок, підстави, розмір чи правила нарахування індексації грошового забезпечення. Відносини щодо індексації регулюються виключно спеціальним Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078.

Право на отримання належних сум індексації є абсолютним і не припиняється внаслідок звільнення військовослужбовця

Оскільки право на належне грошове забезпечення (включаючи індексацію) гарантоване Конституцією та законами України, вимога про виплату заборгованості з індексації є самостійним способом захисту порушеного права. Вона жодним чином не залежить від наявності чи відсутності оскарження наказу про виключення зі списків особового складу, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів апелянта, що позивач не вимагав визнати протиправною бездіяльність Відповідача чи військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця). Водночас суд першої інстанції задовольнив вимогу Позивача про зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця).

Між тим, похідна вимога не може бути задоволена у період часу до задоволення первісної позовної вимоги. Відтак покладення судом першої інстанції на Відповідача обов`язку із застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця), – являється протиправним.

Так, з даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

З позову вбачається, що позивач просив зокрема визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно

Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі в його мотивувальній частині дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року.

Водночас, помилково не зазначив про це у резолютивній частині рішення.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по січень 2017 року, базовим місяцем визначено січень 2016 року.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, щодо визнання визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно, а не грудня 2015 як вказує позивач.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має повноваження вийти за межі позовних вимог. Це дозволяє суду ухвалити рішення, яке не лише констатує порушення, а й забезпечує повне відновлення порушених прав позивача, якщо обраного ним способу захисту недостатньо.

Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є справедливий та ефективний захист, суд, застосовуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог задля повного відновлення його порушеного права.

Отже, суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір, встановивши в мотивувальній частині рішення факт протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації із застосуванням базового місяця — січня 2008 року за період з 01.12.2015 по 12.01.2017, водночас помилково не вказав про визнання протиправними дій щодо застосування іншого базового місяця.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що зобов`язання відповідача нарахувати індексацію із чітким зазначенням базового місяця у резолютивній частині є обранням ефективного способу захисту порушеного права Позивача з метою недопущення повторного порушення його прав під час виконання судового рішення. Сама лише відсутність відповідного абзацу в резолютивній частині про "визнання протиправною бездіяльності або визнання протиправними дій" за умови наявності чіткого висновку про це в мотивувальній частині рішення, не є підставою для скасування законного судового акта.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що з метою усунення формальних розбіжностей, забезпечення принципу визначеності та ефективності судового захисту, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в порядку ст. 317 КАС України шляхом доповнення його резолютивної частини пунктом про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 1, ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а тому рішення суду підлягає зміні в резолютивній частині.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року змінити,

Доповнити резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду 03 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 липня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: К. В. Кравченко

Суддя: І.Г. Ступакова