Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №340/4919/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4919/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в адміністративній справі №340/4919/25 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непроведенні з 08 червня 2024 року перерахунку пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням оновлених документів, оформлених Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №340/5315/24;

зобов`язати відповідача здійснити з 08 червня 2024 року відповідний перерахунок пенсії та виплатити належні суми пенсійного забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №340/5315/24 встановлено обставини, які мають преюдиційне значення для даної справи, зокрема щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за пунктом «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

На виконання зазначеної постанови суду Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області були оформлені та направлені до органу Пенсійного фонду оновлені документи щодо вислуги років та страхового стажу позивача.

Незважаючи на це, відповідач фактично відмовився проводити перерахунок пенсії, повторно зазначивши про відсутність необхідного страхового стажу, чим, на думку позивача, порушив принцип обов`язковості судового рішення та вимоги чинного законодавства.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в адміністративній справі №340/4919/25 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення перерахунку пенсії позивача та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з 08 червня 2024 року відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі документів, оформлених Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області, а також виплатити належні суми пенсії з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до подання про призначення пенсії та розрахунку вислуги років, складених Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області у липні 2024 року, страховий та службовий стаж позивача був визначений у відповідних розмірах.

У подальшому, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №340/5315/24, органом Національної поліції було здійснено новий розрахунок вислуги років, відповідно до якого загальний страховий стаж позивача перевищує мінімальний стаж, необхідний для призначення пенсії за пунктом «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Зазначені документи були направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області для проведення відповідного перерахунку пенсії.

Однак листом від 21 травня 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, посилаючись на недостатність страхового стажу.

Не погодившись із такою позицією органу Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок пенсії позивача після набрання законної сили постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №340/5315/24 та надходження від Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області оновлених документів щодо вислуги років і страхового стажу.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день звільнення досягли сорокап`ятирічного віку, мають страховий стаж двадцять п`ять років і більше, з яких не менше дванадцяти років шести місяців становить військова служба або служба в органах, визначених зазначеною нормою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, саме питання щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу вже було предметом судового розгляду у справі №340/5315/24.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року встановлено, що при визначенні страхового стажу позивача підлягають врахуванню періоди навчання та трудової діяльності, у зв`язку з чим загальний страховий стаж становить понад двадцять п`ять років, тобто відповідає вимогам пункту «б» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

На виконання зазначеної постанови Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області було проведено новий розрахунок вислуги років та оформлено відповідні документи, які направлено до органу Пенсійного фонду України для вирішення питання щодо перерахунку пенсії.

Незважаючи на це, відповідач фактично повторно перевірив уже встановлені судом обставини та дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії суперечать вимогам процесуального закону.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, не доказуються повторно під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, якщо інше не встановлено законом.

Зазначена норма закріплює принцип преюдиційності судового рішення, метою якого є забезпечення правової визначеності, стабільності судових рішень та недопущення повторного вирішення вже встановлених судом фактів.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиційне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, а не їх повторна оцінка іншим органом державної влади.

Отже, після набрання законної сили постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року відповідач був зобов`язаний виходити із встановлених нею обставин та не мав правових підстав повторно визначати страховий стаж позивача у спосіб, який суперечить судовому рішенню.

Більше того, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Аналогічний принцип закріплено статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України.

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їх правонаступників, усіх органів державної влади та підлягає безумовному виконанню.

Таким чином, після отримання від органу Національної поліції оновлених документів, оформлених на виконання постанови суду, відповідач був зобов`язаний вирішити питання щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до встановлених судом обставин, а не повторно ставити під сумнів наявність у позивача права на такий перерахунок.

Доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на переоцінку обставин, які вже були предметом судового розгляду та отримали остаточну правову оцінку судом апеляційної інстанції у справі №340/5315/24.

Разом із тим апеляційний перегляд даної справи не може використовуватися як спосіб повторного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки це суперечило б принципу юридичної визначеності (res judicata), який є складовою принципу верховенства права.

Крім того, відповідачем не наведено жодних нових обставин чи доказів, які виникли після ухвалення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та могли б вплинути на вирішення спору.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Як правильно встановив суд першої інстанції, про порушення свого права позивач дізнався лише після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21 травня 2025 року, яким фактично відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Саме з цього моменту почався перебіг шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, частина третя статті 51 Закону №2262-ХІІ передбачає, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органу Пенсійного фонду України або органу, який видає документи для такого перерахунку, здійснюється з дати виникнення права без обмеження будь-яким строком.

Отже, висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду відповідає як положенням процесуального закону, так і правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування статті 122 КАС України у спорах про пенсійне забезпечення.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в адміністративній справі №340/4919/25- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов