Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №160/21039/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21039/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року (головуючий суддя Єфанова О.В.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся 21.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ юридичної особи Державної податкової служби України, просив суд:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» № 0372502408 від 01.07.2025 р.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» № 0372512408 від 01.07.2025 р.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0372542408 від 01.07.2025р.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0372522408 від 01.07.2025р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» № 0372502408 від 01.07.2025 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» № 0372512408 від 01.07.2025 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0372542408 від 01.07.2025р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» № 0372522408 від 01.07.2025р.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних відшкодувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витати в розмірі 12 112грн.

Позивачем ОСОБА_1 подано 16.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, в якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100000грн на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, заявник зазначає що керуючись приписами, встановленими положеннями ч. 7 ст. 139 КАС України, ОСОБА_1 в позовній заяві та на стадії дебатів було здійснено заяву та повідомлено суд, що відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт будуть подані додатково протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення – задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в розмірі 100000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року та винести нове судове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення без змін.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 12.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору №02-05/01 від 02.05.2023 року про надання правової (правничої) допомоги адвокатським об`єднанням «Біднягін і партнери» надається правова допомога ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) (Договір № 02-05/01).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 02-05/01 захист інтересів Клієнта на всіх стадіях виконання цього договору буде здійснюватися працівниками Адвокатського об`єднання (адвокатами та юристами).

За умовами п. 3.1 Договору № 02-05/01, у відповідності до умов цього договору Адвокатське об`єднання надає юридичну допомогу на всій території України, де можливо виконати його доручення.

Права обов`язки сторін встановлені розділом 4 Договору 02-05/01.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 01 від 15.07.2025 року до Договору № 02-05/01 сторони узгодили, що відповідно до умов Договору та цієї додаткової угоди №01, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту визначену Договором правничу допомогу, захист законних прав та інтересів Клієнта, представництво Клієнта в судах всіх інстанцій та юрисдикцій, включаючи подальший юридичний супровід в апеляційній та касаційній інстанціях при оскарженні складених ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки № 2437/04-36-24-08/2651205916 від 28.05.2025р.:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.07.2025 року № 0372502408;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.07.2025 року №0372512408;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.07.2025 року №0372542408;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 01.07.2025 року №0372522408, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору згідно актів наданих послуг.

Пунктом два, вказаної Додаткової угоди, сторони узгодили розмір гонорару у розмірі 100 000грн. за правничу допомогу, захист законних прав та інтересів Клієнта, представництво, супровід в суді першої інстанції.

Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню визначений розмір гонорару (винагороду) та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору та цієї Додаткової угоди №01 до договору згідно актів наданих послуг та на підставі виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку на оплату.

З урахуванням вимог ст. 134, ст. 139 КАС України, з боку позивача заявлено про розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 грн.

Додатковим рішенням від 27.01.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення – задоволено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 100000 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що при ухваленні рішення по суті спору стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 112грн.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, сторони в договорі визначили, що сума гонорару у розмірі 100000грн. буде включена на витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції при наданні правової допомоги із захисту законних прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020р. у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 р. у справі № 357/11023/18).

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Lavents v. Latvia” (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частина перша 1 статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав належним чином засвідчену копію Акту виконаних робіт №1 від 15.01.2026 року до Договору № 02 05/01 від 02.05.2023 року та додаткової угоди № 01 від 15.07.2025 року, а також детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом необхідних для надання правової допомоги по судовій справі № 160/21039/25 від 15.01.2026, платіжну інструкцію від 05.11.2025 року № 1.386991891.1 на суму 50000 грн., рахунок №01 від 05.11.2025 року на оплату 100000 грн.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що при ухваленні рішення по суті спору стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 112грн.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правничу допомогу за правилами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України стягуються лише за наявності детального опису робіт, підтвердження реальності оплати та дотримання принципу співмірності (складність справи, витрачений час, обсяг послуг та ціна позову).

Принцип співмірності витрат на правничу допомогу спирається на ч. 5 ст. 134 КАС України та включає такі ключові критерії оцінки:

- Складність справи та кваліфікація: враховується обсяг та складність правової роботи, необхідність додаткових знань, а також досвід адвоката.

- Витрачений час: співвідношення фактично витраченого часу на підготовку документів, збір доказів та представництво до заявленої суми гонорару.

- Значення справи для сторін: важливість вирішення спору, ціна позову (для майнових спорів) або значення справи для позивача.

- Співмірність з предметом спору: вартість послуг не повинна бути явно завищеною або непропорційною до суми спору, як це часто зазначається у практиці Верховного Суду (наприклад, стягнення надмірних коштів за процесуальні документи, що не потребували складного аналізу).

Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134).

За наведеним у акті виконаних робіт №1 від 15.01.2026 послуг (направлення запитів, складання позову, складання відповіді на відзив та судовий супровід справи не відповідає витратам на надання правової допомоги в розмірі 100000грн.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі витрати на правничу допомогу (в розмірі 100 000грн) не є співмірними (є завищеними).

Встановивши, що вартість послуг на правничу допомогу не повинна бути явно завищеною або непропорційною до суми спору, повинна відповідати обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, витраченого часу, складності справи, а також, що судовий збір у даній справі сплачено в розмірі 12 112грн, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що співмірними витратами на правничу допомогу є витрати в розмірі 12000грн.

Таким чином, витрати на правничу допомогу в розмірі 100000 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).

Як наслідок, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення - зміні.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 100000 грн.

Вищезазначене є мотивом для врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують правове обґрунтування, покладене в основу Додаткового рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. 139, 241-245, 250, 286, 311, 316, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року – змінити, визначивши суму витрат на правнику допомогу в розмірі 12000грн (дванадцять тисяч гривень).

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу в розмірі 12000грн (дванадцять тисяч гривень).

В задоволенні іншої частини заяви представника позивача – відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова