Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №160/10252/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10252/25

Головуючий суддя І інстанції – Ніколайчук С.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 в адміністративній справі №160/10252/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2025 № 000/127/32-00-07-13 та № 000/128/32-00-07-13.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометиз» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2025 року № 000/127/32-00-07-13.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2025 року № 000/128/32-00-07-13.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на виявлені порушенням позивачем вимог податкового законодавства, спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято у відповідності з приписами законодавства.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 07.01.2025 по 24.01.2025 службовими особами Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС", з метою законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ), яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2024 року.

За результатами цієї перевірки було складено акт від 28.01.2025 № 46/32-00-07- 13/05393145.

У висновку акта перевірки зазначено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення ТОВ «Дніпрометиз ТАС» абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за листопад 2024 року на суму 242 888 гривень.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Дніпрометиз ТАС» порушено: п. 200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в листопаді 2024 року в розмірі 242 888 гривень.

Крім того ТОВ «Дніпрометиз ТАС» порушено п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), а саме несвоєчасне подання ТОВ «Дніпрометиз ТАС» повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма № 20-ОГІ).

В подальшому на підставі вказаного Акту перевірки у відношенні позивача відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення від 12.03.2025:

- № 000/127/32-00-07-13 (форми «В4»);

- № 000/128/32-00-07-13 (форми «ПС»).

Податковим повідомленням-рішенням № 000/127/32-00-07-13 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за податковою декларацією Позивача за листопад 2024 року на 242888 грн. Підставою заявлено виявлені Актом перевірки порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України ( надалі - ПК України).

Податковим повідомленням-рішенням № 000/128/32-00-07-13 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 13260 грн. Підставою заявлено виявлені Актом перевірки порушення позивачем пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 85 ПК України.

Вважаючи протиправними вищевказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, відповідачем не визнано суму податкового кредиту відповідача, сформовану на підставі здійснених господарських операцій з ТОВ «Дефасе» та ТОВ «Цитрус Енерджи».

З матеріалів справи видно, що господарські відносини позивача з ТОВ «ЦИТРУС ЕНЕРДЖІ» ґрунтувались на підставі договору купівлі-продажу № 131/23 від 26.01.2023, відповідно до п. 1 якого, Продавець зобов`язаний передати у власність покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити матеріали за договірними цінами на умовах цього договору.

На підтвердження виконання наведених умов договору, позивачем було надано копії специфікацій № 20 від 06.11.2024; № 21 від 06.11.2024; № 22 від 11.11.2024; № 23 від 15.11.2024; видаткової накладної № 283 від 07.11.2024; товарно-транспортної накладної № 283 від 07.11.2024; прибуткового ордеру № 1134 від 07.11.2024; видаткової накладної № 286 від 07.11.2024; товарно-транспортної накладної № 286 від 07.11.2024; прибуткового ордеру № 1135 від 07.11.2024; видаткової накладної № 291 від 13.11.2024; товарно-транспортної накладної № 291 від 13.11.2024; прибуткового ордеру № 1170 від 13.11.2024; видаткової накладної № 292 від 15.11.2024; товарно-транспортної накладної № 292 від 15.11.2024; прибуткового ордеру № 1171 від 15.11.2024, податкових накладних № 7 від 07.11.2024; № 8 від 07.11.2024; № 12 від 13.11.2024; № 16 від 15.11.2024.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.

Також, 26.07.2023 між позивачем (як замовником) та ТОВ «ДЕФАСЕ» (як підрядником) було укладено договір підряду № 1345/23, за умовами якого підрядник зобов`язаний на свій ризик виконати роботи з використанням своїх матеріалів і конструкцій та/або матеріалів та конструкцій замовника чи придбаних за вказівкою останнього, а замовник зобов`язаний прийняти і оплатити виконані роботи.

На реалізацію зазначених договірних зобов`язань сторонами за Договором №1345/23 було підписано наступні специфікації до цього договору на виконання на підприємстві Позивача за його місцезнаходженням наступних відповідних підрядних робіт:

- № 19/1 від 11.07.2024 - ремонт покрівлі СДК на ділянках лінії оцинкування, виробництва ЗД панелей, складу № 7, складу № 8, складу № 2, складу № 3, відділення відпалу та волочильного відділення,

- № 20 від 11.07.2024 - ремонт покрівлі механічного цеху,

- № 23 від 01.08.2024 - ремонт санвузлів в цвяховому відділенні СДК.

Також 18.09.2024 від підрядника надійшов лист № 18-09/24 з проханням до Позивача здійснити авансовий платіж у сумі 120000,00 грн. для придбання необхідних матеріалів для виконання робіт з ремонту покрівлі.

На підставі цього листа та рахунку на оплату № 24 від 18.09.2024 позивач 20.09.2024 платіжною інструкцією № 7950 перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «ДЕФАСЕ» кошти у сумі 120000,00 грн.

Внаслідок отримання передоплати в сумі 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 20000,00 грн., ТОВ «ДЕФАСЕ» за правилом «першої події» було складено податкову накладну № 1 від 20.09.2024 та зареєстровано її в ЄРПН.

В подальшому необхідність у роботах, для виконання яких позивач здійснив зазначену передоплату, відпала, тож сторонами не було укладено специфікацію на такі роботи, а сума цієї передоплати була врахована підрядником в рахунок оплати позивачем робіт, виконаних за Специфікацією № 19/1, з урахуванням чого 31.03.2025 позивач склав відповідний розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1 до податкової накладної № 1.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з купівлі-продажу та виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, складських приміщень та іншого в тому числі орендованого майна, недостатньої кількості трудових ресурсів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, не знаходження останніх за місцем реєстрації та, як наслідок, відсутності ділової мети на здійснення господарської операції, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань відповідача на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності операції, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.05.2025 року по справі № 380/8753/21, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином з огляду на вказані обставини справи та приписи законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2025 року № 000/127/32-00-07-13 та необхідності його скасування.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.03.2025 року № 000/128/32-00-07-13, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення були висновки відповідача про те, що позивачем було несвоєчасно подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (Форма 20-ОПП), а саме: комплекс, склад, квартира, офіс, майстерня, офіс, земля (комплекс), земля (гуртожиток 1), земля (гуртожиток 2), земельна ділянка Комісара Крилова, земельна ділянка Слобожанський 91, земельна ділянка Новоселівська, земельна ділянка Новоселівська 4 (а.с. 33).

На переконання податкового органу, позивачем було порушено приписи п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а тому останній підлягає відповідальності на підставі приписів п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п. 63.1 – 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, у тому числі нерезидентів, зазначених у пункті 64.5 статті 64 цього Кодексу, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах був розроблений Порядок №1588.

Абзацом другим пункту 1.4 розділу І Порядку №1588 передбачено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Згідно з пунктом 8.1 розділу VIII Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (пункт 8.2 розділу VIII Порядку №1588).

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку. (пункт 8.3 розділу VIII Порядку №1588).

Абзацом першим пункту 8.4 розділу VIII Порядку №1588 передбачено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Застосовуючи наведені норми права, Верховний Суд у постановах від 21.07.2020 (справа №826/14197/17), від 11.04.2023 (справа №260/2584/21) дійшов висновку, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Як свідчать встановлені обставини справи, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (Форма 20-ОПП) щодо об`єктів комплекс, склад, квартира, офіс, майстерня, офіс, земля (комплекс), земля (гуртожиток 1), земля (гуртожиток 2), земельна ділянка Комісара Крилова, земельна ділянка Слобожанський 91, земельна ділянка Новоселівська, земельна ділянка Новоселівська 4 було подано позивачем до відповідача 09.01.2025 року.

Відповідно до пояснень позивача, відображених в адміністративному позові, ТОВ «ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» створено в результаті припинення ПрАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» шляхом його перетворення у товариство з обмежено відповідальністю (зі зміною назви) та є правонаступником всього майна, прав та обов`язків ПрАТ «Дніпрометиз».

Інформація про всі наявні у позивача об`єкти оподаткування подавалася контролюючому органу своєчасно (ще підприємствами-правопопередниками Позивача) шляхом подачі відповідних повідомлень за формою № 20-ОПП; такі об`єкти були взяті та перебували на обліку у контролюючому органі.

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що платник податків зобов`язаний подавати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

З матеріалів справи видно, що вищенаведені об`єкти дійсно були зареєстровані ПрАТ «Дніпрометиз».

В свою чергу, ТОВ «Дніпрометиз», який був створений 04.12.2023 року, хоча і є правонаступником ПрАТ «Дніпрометиз», між тим є новою юридичною особою та відповідно платником податків, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому останнє протягом 10 робочих днів зобов`язано було подати повідомлення за формою № 20-ОПП, що останнім було здійснено лише 09.01.2025 року, тобто поза межами строку, визначеного ст. 65 Податкового кодексу України.

Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2025 року № 000/128/32-00-07-13 було прийнято у відповідності з приписами податкового законодавства.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2025 року № 000/128/32-00-07-13 з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 в адміністративній справі №160/10252/25 – скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.03.2025 року № 000/128/32-00-07-13 з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 в адміністративній справі №160/10252/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва