Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №280/5248/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5248/25

Головуючий суддя І інстанції - Татаринов Д.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в адміністративній справі № 280/5248/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 , стрільця-снайпера, солдата Військової частини НОМЕР_1 з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі мого рапорту від 02 червня 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 02 червня 2025 року та прийняти рішення про звільнення у запас ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної відповідач зазначив, що висновок ЛКК за формою 080-4/о, наданий позивачем відносно матері ОСОБА_2 є офіційним медичним документом, який підтверджує потребу в догляді за особою на непрофесійній основі, висновок є чинним до 11.10.2025 року, підписаний членами лікарської комісії та завірений печатками.

Крім того, судом встановлено, що позивач проживає разом із своєю матір`ю, ОСОБА_2 , що підтверджується Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12 лютого 2025 року, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким встановлено відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд за ОСОБА_2 на непрофесійній основі, крім позивача.

Вказаний Акт складено відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 402 від 10.07.2017 року, є чинним, не оскаржений відповідачем, тому також є належним та допустимим доказом у справі.

Тобто, висновок ЛКК від 11.10.2024 року встановлює потребу у постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 , та є таким, що відповідає законодавству, та - є критерієм для звільнення військовослужбовця як це визначено в абз. З пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакцій чинній на день розгляду рапорту про звільнення з військової служби.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач 02 червня 2025 року звернувся до відповідача із рапортом про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

До рапорту надано копію паспорта НОМЕР_2 , копія паспорта НОМЕР_3 ОСОБА_2 , довідка МСЕК серія 12АГГ №825429 від 17 липня 2024 року, висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я форми № 080-4/о від 11 жовтня 2024 року, нотаріально завірена заява ОСОБА_2 № 2647 від 24 вересня 2024 року, копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , свідоцтво про смерть батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 від 31 травня 2018 року, витяги з реєстру територіальної громади від 24 вересня 2024 року, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12 лютого 2025 року, медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі ЛКК ТОВ «Онколайф» від 11 жовтня 2024 року.

10 червня 2025 року відповідачем ВЧ НОМЕР_1 складено лист № 642/ВихЗВГ/1484 та повідомлено позивача про розгляд поданого рапорту та відсутність підстав для його задоволення, оскільки надані довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 825429 від 17 липня 2024 року мати ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності, але за висновком про умови та характер праці не потребує постійного догляду, а висновок № 1042 від 11 жовтня 2024 року за формою первинної облікової документації № 080-4/о не є належною підставою для звільнення з військової служби, тому що його призначення - отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби, звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У пункті 20 частини 1 статті 106 Конституції України закріплено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у період дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Отже, зі змісту зазначених правових приписів слідує, що однією з підстав для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану є факт необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як видно з матеріалів справи, позивач 02 червня 2025 року звернувся до відповідача із рапортом про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

До рапорту надано копію паспорта НОМЕР_2 , копія паспорта НОМЕР_3 ОСОБА_2 , довідка МСЕК серія 12АГГ №825429 від 17 липня 2024 року, висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я форми № 080-4/о від 11 жовтня 2024 року, нотаріально завірена заява ОСОБА_2 № 2647 від 24 вересня 2024 року, копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , свідоцтво про смерть батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 від 31 травня 2018 року, витяги з реєстру територіальної громади від 24 вересня 2024 року, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12 лютого 2025 року, медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі ЛКК ТОВ «Онколайф» від 11 жовтня 2024 року.

Наданий до відповідача та матеріалів справи висновок від 11 жовтня 2024 року за формою первинної облікової документації № 080-4/о не містить висновку про необхідність денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, а складений для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Досліджений медичний висновок про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі від 11 жовтня 2024 року виданий ТОВ «Онколайф» містить інформацію щодо діагнозу ОСОБА_2 , порушення толерантності до фізичного навантаження та руху. В графі «Здатність до самообслуговування» вказано про часткову нездатність. В графі «Висновок» наведено про відсутність протипоказань для надання соціальних послуг у територіальному центрі соціального обслуговування, можливість перебування в колективі.

Стосовно часткової нездатності до самообслуговування колегія суддів вказує, що постійний сторонній догляд призначається особам із повною втратою здатності до самообслуговування, коли особа не може самостійно задовольнити свої базові життєві потреби.

Стосовно відсутності протипоказань для надання соціальних послуг у територіальному центрі соціального обслуговування та можливості перебування в колективі слід зазначити, що це формулювання лікарів прямо вказує на те, що ОСОБА_2 є соціально активною, спроможною перебувати в колективі та відвідувати установи, що повністю виключає об`єктивну медичну потребу у постійному догляді.

Довідка ТОВ «Онколайф» від 11 жовтня 2024 року видана ОСОБА_2 містить інформацію про місце мешкання, наявність інвалідності ІІ групи, про знаходження під наглядом сімейного лікаря та діагноз. Визначено лікувальні і трудові рекомендації: нагляд у сімейного лікаря, невролога, ревматолога, кардіолога, гастроентеролога в плановому порядку; дотримання дієти; дотримання режиму; ЛФК; масаж; повторний курс лікування (реабілітації) за потреби через 2-3 місяці; контроль УЗД ОЧП в плановому порядку; контроль МРТ ГМ, ПКВХ, МАГ судин голови та шиї, Ехо-КС 1 раз на рік; курси стаціонарного (відновлювального) лікування 1-2 рази на рік; санаторно-курортне лікування; продовження медикаментозної терапії.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду констатує, що вказаний висновок не відповідає формі та не має всі обов`язкові реквізити, визначені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 року № 407.

Таким чином, з огляду на вказані правові приписи та встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищенаведений висновок від 11.10.2024 року № 080-4/о, в розумінні приписів ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не є висновком в цілях надання військовослужбовцю права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.

В свою чергу, інших документів, які б підтверджували факт необхідність здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, зокрема висновку медико-соціальної експертної комісії, позивачем до відповідача та до суду подано не було.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.09.2025 в адміністративній справі № 280/5248/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко