Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №562/4368/25 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження 2/557/497/2026

Справа 562/4368/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

справа №562/4368/25

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гоща в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу стягнення аліментів,

за участю представників учасників справи:

представника позивача — ОСОБА_3 ,

представника відповідача — Світличної Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу стягнення аліментів, в обґрунтування якого зазначив, що 13.12.2014 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09.05.2025 року у справі №562/906/25 шлюб розірвано. Від даного шлюбу мають малолітню дочку — ОСОБА_4 , яка проживає з матір`ю.

Позивач зазначає, що він є військовослужбовцем. Перебуває на військовій службі з 09.01.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 . За домовленістю з матір`ю дитини добровільно перераховував на картку відповідача грошові кошти на утримання спільної дитини в розмірі не менше 5000 грн щомісячно, зокрема з червня 2025 року по 06.12.2025 року на картковий рахунок матері було здійснено переказів близько на загальну суму 40 000 грн.

В листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до Здолбунівського районного суду Рівненської області про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів. 08 грудня 2025 року судом було задоволено зояву та видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки.

Враховуючи, що добровільно отримуючи понад 6 500 грн щомісячно на утримання спільної дитини, що становить близько 2 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, ОСОБА_2 звернулася з заявою про видачу судового наказу позивач вважає, що є підстави вбачати в її діях бажання отримати грошові кошти не на утримання дитини, а на інші потреби, що не пов`язані з задоволенням потреб саме дитини.

Крім того, позивач зазначає, що його батько ОСОБА_5 під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини отримав тяжку травму та згідно довідки ВЛК № 2025-1111-1506-2786-0 від 12.11.2025 року потребує тривалого та дороговартісного лікування. Витрати на утримання ОСОБА_5 повною мірою лягає на позивача, що безпосередньо впливає на його матеріальний стан, та є однією з підстав зменшення розміру аліментів.

Позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на стягнення у твердій грошовій сумі — 5000 гривень в місяць.

Представник відповідача ОСОБА_6 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просила відмовити. У поданому відзиві остання зазначила, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області № 562/3943/25 від 08.12.2025 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки дочки: ОСОБА_4 в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Представник відповідача зазначає, що матеріальне становище позивача не погіршилося. Згідно з відомостями ДПСУ, його середньомісячний дохід (з урахуванням утриманих податків) за 4 квартал 2025 року складав 42 018,33 грн, що є цілком достатнім для сплати аліментів у визначеному судом розмірі (1/4 частини заробітку). Крім того, незважаючи на відкрите виконавче провадження та направлення постанов про звернення стягнення до військової частини, за період з 24.11.2025 року по 31.03.2026 року аліменти відповідачці не надходили. Самостійно сплачувати їх позивач також відмовився. Відтак, отримуючи повну заробітну плату без жодних відрахувань, позивач не зазнав погіршення майнового стану.

Представник відповідача звертає увагу, що з доданих до позову медичних документів дійсно вбачається, що в батька позивача ОСОБА_5 дійсно погіршився стан здоров`я, про те ці документи жодним чином не доводять факту утримання позивачем свого батька. З доданих до позову документів видно, що батько відповідача є військовослужбовцем який призваний на військову службу в ЗСУ під час мобілізації на особливий період. Відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він перебуває на повному фінансовому та медичному забезпеченні держави, що виключає необхідність його обов`язкового матеріального утримання позивачем. До того ж, довідка ВЛК батька була видана ще 12.11.2025 року, тобто до ухвалення рішення про стягнення аліментів. Також представник відповідача наголошує, що батько позивача перебуває у шлюбі та має ще двох повнолітніх дітей (брата і сестру позивача), які проживають разом з ним і також здатні надавати матеріальну допомогу. Натомість, надані виписки з банківського рахунку позивача не містять доказів витрат на лікування чи утримання батька, а свідчать про те, що переважним видом витрат позивача є участь в онлайн-казино.

Твердження позивача про нецільове використання отриманих коштів представник відповідача вважає голослівними, оскільки до позову не додано жодних належних та допустимих доказів.

Представник позивача вважає, що оскільки позивачем не доведень ні фактичних ні правових підстав для зменшення розміру аліментів, відтак він не набув права змінювати порядок їх стягнення.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання також не з`явилася. Представник відповідача в судовому засідання зазначила, що відповідач позову не визнає, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів та зміну способу стягнення аліментів з підстав, викладених у відзиві на позов.

Процесуальні дії у справі

16 липня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Інші процесуальні дії у справі не здійснювались.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом установлено, що згідно судового наказу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2025 року, у справі №562/3943/25, присуджено стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 09 травня 2025 року шлюб зареєстрований 13 грудня 2014 року, виконавчим комітетом Бугринської сільської ради Гощанського району Рівненської області, актовий запис № 11 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано.

З відповіді Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 06.04.2026 № 13867 вбачається, що ОСОБА_2 не отримувала аліменти від ОСОБА_1 за період з 24.11.2025 року по 31.03.2026 року, згідно судового наказу № 562/3943/25 виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області від 10.12.2025 року.

Із виданої довідки військовою частиною НОМЕР_1 від 03.09.2025 року №19989 відомо, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 09.01.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно із довідкою виданою 11.09.2025 року за №2287 в/ч № НОМЕР_2 відомо, що солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 01.06.2025 по 07.06.2025.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У силу частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною третьою статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року в справі №759/10277/18, «…колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами касаційної скарги, що апеляційний суд, змінивши спосіб присудження аліментів, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимогу, що не була предметом розгляду у суді першої інстанції. При цьому апеляційним судом порушено положення частини третьої статті 181 СК України, оскільки спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина».

Отже, враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки він, як платник аліментів, має право звертатися з позовом про зміну розміру стягнутих рішенням суду аліментів, але в межах визначеного таким рішенням способу їх стягнення, що передбачено вимогами ст. 192 СК України. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, яким у даному випадку є відповідач ОСОБА_2 , і наведена норма чітко визначена у ч. 3 ст. 181 СК України. Крім цього посилання позивача на зміни матеріального або сімейного стану, які мали б послужити зміні розміру стягнення аліментів, не підкріплені доказами, які б підтверджували обґрунтованість його звернення до суду з наведеним позовом.

Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідачка має намір використовувати стягнуті кошти не на задоволення потреб дитини, а на інші власні цілі, суд зазначає, що такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях. У порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували факт нецільового використання аліментів відповідачкою.

Так само не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і посилання позивача на погіршення його матеріального становища у зв`язку з необхідністю утримання батька, який отримав тяжку травму. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того факту, що батько дійсно перебуває на утриманні позивача та отримує від нього матеріальну допомогу

Беручи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставність та недоведеністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано договір на надання правничої допомоги від 03.04.2026 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг від 06.04.2026 року, згідно якого вартість послуг становить 10000 грн.

Згідно п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові - на позивача покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зміну способу стягнення аліментів, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять) тисяч гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Д.В. Пацко