Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №531/198/25 — Карлівський районний суд Полтавської області

14.07.2026

єдиний унікальний номер справи 531/198/25

номер провадження 1-кп/531/13/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карлівка Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, військовозобов`язаного, не депутата, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 12 січня 2025 року, близько 01 години 30 хвилин, перебуваючи в нічному клубі «Апельсин», що знаходиться за адресою: вул. Спартака, 7, м. Карлівка Полтавського району Полтавської області, а саме в приміщенні туалету, разом із раніше не знайомим ОСОБА_8 , під час словесної сварки, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс один удар лобною частиною своєї голови в лобну частину голови останнього. В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_6 , відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №8 від 30 січня 2024 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку; забою носа з садном та синцями на нижніх повіках обох очей, які, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», і тільки в сукупності, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю, та пояснив, що 12 січня 2025 року він прийшов до нічного клубу «Апельсин» зі своєю дівчиною. В стані алкогольного сп`яніння не перебував. Там він побачив ОСОБА_9 , з яким привітався. Пізніше пішов у туалет, де виникла словесна перепалка з ОСОБА_10 та його знайомим. Останні ображали обвинуваченого і це його зачепило. ОСОБА_10 пригрозив побити, промовивши фразу: «зараз я тобі наб`ю лице». Коли останній зі своїм знайомим почали наближатися з двох боків, то вдарив потерпілого на випередження, бо він був більшої статури. Спочатку відстань між обвинуваченим та потерпілим була 1,5—2 метри, а коли він наблизився – близько 40 сантиметрів. Вдарив лобом у переносицю. Потерпілий впав, але свідомість не втрачав. ОСОБА_10 кинувся до обвинуваченого і вони разом впали на підлогу. Потім їх розтягли охоронець разом із ще одним чоловіком. Після цього бачив ще якихось дівчат у туалеті, одна з яких була дружиною ОСОБА_10 . Фізично обвинувачений міг покинути приміщення туалету, щоб уникнути бійки, але коли ОСОБА_10 з потерпілим наближалися, то стояв у дальньому куті, а вихід, який був один, знаходився за потерпілим. Під час конфлікту на допомогу нікого не кликав. До подій потерпілого не знав. ОСОБА_10 знав, але не особисто. Під час подій в туалеті була ще ОСОБА_11 . Після того, як потерпілого та обвинуваченого розтягли, охоронець вигнав останнього з клубу. Вибачення у потерпілого не просив. На вулиці хвилин 20 чекав потерпілого, щоб залагодити конфлікт, але коли він із ОСОБА_10 вийшли, то одразу сіли у авто та поїхали геть. У скоєному щиро розкаюється. Цивільний позов визнає частково та згоден відшкодувати підтверджені витрати на лікування та 2000 грн. моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні також підтвердив обставини спричинення йому тілесних ушкоджень та пояснив, що до нічного клубу приїхав зі своєю дружиною. Там був ОСОБА_10 з дружиною та іще один товариш також із дружиною. У приміщенні туалету зліва був умивальник, а далі дві кабінки. З обвинуваченим спілкувалися про футбол. Чи був останній в стані сп`яніння – не пам`ятає. Агресії у його бік ніхто не проявляв, у його бік ніхто не рухався та наміру спричиняти тілесні ушкодження обвинуваченому ніхто не мав. Потерпілий мив руки. Коли повернувся, не встигши витерти руки, отримав удар. Удар був один. ОСОБА_10 у момент удару був праворуч від потерпілого, а його дружина була в кабінці. Після удару потерпілий впав та втратив свідомість. З слів ОСОБА_10 , обвинувачений заліз на потерпілого і вже ОСОБА_10 його стягнув. Отямився вже в залі клубу. Коли вийшли з клубу, то сіли у авто та поїхали додому. На наступний день звернувся до лікарні. Лікар виписав якісь пігулки від нудоти, мазь та знеболююче, а на наступний день робили протизапальні уколи. У поліцію звернувся на наступний день після лікарні. Коли вдруге відкривав лікарняний – був гайморит. Це було через два тижні після подій. ОСОБА_12 з обличчя спав приблизно за десять днів. Коли був у лікарні в м. Полтаві, телефонували працівники поліції та запрошували для давання показів. На роботу не виходив близько двох тижнів, бо були набряки на обличчі. Один раз за цей час був у офісі, якого числа не пам`ятає, і реакція колег на зовнішній вигляд не сподобалась. На питання захисника щодо консультації психіатра повідомив, що до лікаря особисто не їздив, спілкувався з ним он-лайн. Ініціював це дослідження особисто. Коли перебував на лікарняному – частково заробіток було відшкодовано Фондом, але яку саме частину, не вказав. У окремо поданій заяві потерпілий просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання та повністю підтримав поданий цивільний позов.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною потерпілого. 12 січня 2025 року вони відпочивали у нічному клубі «Апельсин» у компанії друзів з 4-5 чоловік. Зал нічного клубу був заповнений. Потерпілий був у адекватному стані. Коли останній відійшов у туалет, через деякий час побачила, що смикається дверна ручка, та вирішила перевірити що відбувається. Коли зайшла до туалету, то побачила ОСОБА_14 , який лежав на підлозі без свідомості, а обвинувачений сидів на ньому зверху та намагався добити його. В приміщенні туалету також був чоловік ОСОБА_15 . Свідок з ОСОБА_16 намагались розтягти потерпілого і обвинуваченого. Забіг ще один хлопець та допоміг розтягти їх. Потім обвинуваченого вивели з приміщення на вулицю. Чи був він в стані алкогольного сп`яніння, свідок сказати не може. Потерпілий прийшов до свідомості, коли його підіймали. Одразу говорив, що у нього болить голова, також у нього текла кров. Скільки ударів було нанесено потерпілому, свідок сказати не може. З обвинуваченим на вулиці свідок не спілкувалась. Після подій у потерпілого змінився психологічний стан. Він звертався за психологічною допомогою. З психологом спілкувався один раз по відеозв`язку, після чого йому прислали висновок. Потім він звернувся до сімейного лікаря. Дитина також переживала за батька. Потерпілому довелося звільнитися з роботи через те, що він не зміг провести близько десяти зустрічей. До теперішнього часу він відмовляється відвідувати такі місця. Обвинувачений до теперішнього часу не вибачився.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що в той вечір відпочивали у компанії. У нічний клуб «Апельсин» прибули близько 22-23 години. За їхнім столом перебувало 7-8 чоловік. Потерпілий ні з ким не конфліктував. Через якийсь час свідок пішла в туалет. Коли була в кабінці, до туалету зайшли її чоловік, потерпілий та обвинувачений. Розмова між ними йшла про футбол. Коли свідок вийшла з кабінки, обвинувачений став агресивним та вдарив ОСОБА_14 рукою чи головою і той впав. Перед цим чоловік свідка стояв спиною до кабінок, ОСОБА_14 стояв спиною до дверей. Після удару, обвинувачений сів на потерпілого зверху та наносив удари. Скільки було ударів, свідок не пам`ятає. ОСОБА_14 був без свідомості. Обвинуваченого намагалися відтягнути від нього. Чи був обвинувачений у стані алкогольного сп`яніння, свідок не знає. Свідок підходила до обвинуваченого та пропонувала вибачитися, але він відмовився. Допомоги потерпілому він не надавав. У ОСОБА_14 була кров, а на ранок опух ніс та були синці під обома очима. Від тих подій всі були в шокованому стані. Для ОСОБА_14 неприємно говорити на цю тему і досі. Його дружина говорила, що він працює з психологом.

Вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, державне обвинувачення підтверджує дослідженими в судовому засіданні:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025175450000011 від 14 січня 2025 року;

-рапортом старшого інспектора-чергового ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_18 від 12 січня 2025 року;

-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення у ОСОБА_6 від 14 січня 2025 року;

-протоколом огляду місця події від 15 січня 2025 року;

-висновком експерта судово-медичної експертизи №8 від 30 січня 2025 року ОСОБА_6 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30 січня 2025 року з фототаблицею до нього за участю потерпілого ОСОБА_6 ;

-висновком експерта додаткової судово-медичної експертизи №20 від 30 січня 2025 року по слідчому експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30 січня 2025 року з фототаблицею до нього за участю підозрюваного ОСОБА_4 ;

-висновком експерта додаткової судово-медичної експертизи №21 від 31 січня 2025 року по слідчому експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставину, що пом`якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжує покарання, згідно 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік; стан здоров`я; соціальне становище; відсутність даних про перебування його на обліку у лікарів нарколога та психіатра; раніше не судимий; посередню характеристику за місцем проживання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В зв`язку з тим, що на досудовому слідстві відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.

Адвокатом ОСОБА_7 в інтересах потерпілого заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого: матеріальної шкоди в розмірі 9029,10 грн.; моральної шкоди в розмірі 80000,00 грн.; втраченого розміру заробітку через тимчасову непрацездатність в розмірі 20869,56 грн.; витрати на надання правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн.

Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.

Щодо цивільного позову представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 в інтересах останнього про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у зв`язку з чим він переніс моральні та душевні страждання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого у відшкодування моральної шкоди 10000,00 гривень.

Щодо цивільного позову представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 в інтересах останнього про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 9029,10 грн. та втраченого заробітку через тимчасову непрацездатність у розмірі 20969,56 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з викладеного, на думку суду доведеним є розмір матеріальної шкоди у виді витрат на лікування в розмірі 449,22 грн. В іншій частині витрати на лікування не підтверджені медичною документацією. Витрати на пальне також підлягають відшкодування частково у сумі 1089,80 грн., оскільки інші заявлені вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

У задоволенні позову в частині стягнення втраченого розміру заробітку через тимчасову непрацездатність, на думку суду, також слід відмовити, оскільки під час тимчасової непрацездатності потерпілий був офіційно працевлаштований і мав отримувати виплати за рахунок роботодавця та Пенсійного фонду України. Крім того, згідно доданої до позову довідки Пенсійного фону України, ПРАТ «СК «УНІКА» у січні 2025 року сплатила ОСОБА_6 43534,67 грн. за 31 робочий день, що є майже удвічі більше ніж за попередній місяць, а отже втрати заробітку у січні 2025 року у останнього не було.

Понесені потерпілим витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2100,00 грн.

Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок.

В зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_4 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування: матеріальної шкоди 1539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 02 копійки; моральної шкоди 10000 (десять тисячі) гривень 00 копійок; витрат на правову допомогу 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок, а всього стягнути 13639 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 02 копійки.

У задоволенні іншої частини цивільного позову відмовити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом 30 днів з моменту його проголошення або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Карлівський районний суд.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя