Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №160/26722/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26722/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду та визнанням причин його пропуску неповажними.

Підставою для прийняття такого рішення суд першої інстанції визначив пропуск позивачем строку звернення до суду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновок про пропуск строку звернення до суду зроблено без належного встановлення моменту, з якого такий строк підлягає обчисленню.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм права, колегія суддів доходить таких висновків.

Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Спір стосується виплати сум, належних особі при звільненні, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 233 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як зазначила Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку звернення до суду у спорах щодо виплат при звільненні пов`язується не із самим фактом звільнення особи, а з моментом отримання нею достовірної та документально підтвердженої інформації про склад і розмір нарахованих та виплачених сум.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений у грудні 2024 року, а тому повинен був звернутися до суду протягом трьох місяців після звільнення.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що сам по собі факт звільнення не свідчить про початок перебігу строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Матеріали справи свідчать, що:

- довідки №252 та №253 від 01.07.2024 містили лише розрахункові показники без належного роз`яснення правової підстави застосування прожиткового мінімуму 2018 року;

Отже, жоден із наданих документів не створював для позивача нового моменту виникнення права на звернення до суду, оскільки порушення права полягає не у самому факті виплати, а у системному та безперервному неправильному розрахунку грошового забезпечення, що має ознаки триваючого правопорушення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду є передчасним та зробленим без належного з`ясування фактичних обставин справи.

Крім того, залишення позову без розгляду є процесуальним наслідком, який істотно обмежує гарантоване статтею 55 Конституції України право особи на судовий захист, а тому застосування такого наслідку можливе лише за умови беззаперечного встановлення факту пропуску строку звернення до суду.

Оскільки суд першої інстанції не встановив дату отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, та не надав належної оцінки відповідним обставинам, підстав для залишення позову без розгляду не було.

Відповідно до статей 312, 315, 320 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року, – скасувати.

Справу №160/26722/25 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328– 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов