Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №520/28294/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 р.Справа № 520/28294/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/28294/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 № 50363/0901.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача надіслав до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з неможливістю особистої участі його у судовому засідання. Неможливість прибуття до суду зумовлена об`єктивними обставинами, пов`язаними з безпековою ситуацією у місті Харкові та його перебуванням в іншій області. На території міста тривають регулярні ракетні та безпілотні атаки, систематично оголошуються повітряні тривоги, що створює реальну загрозу життю та здоров`ю громадян під час пересування. За таких умов прибуття до судового засідання є суттєво ускладненим та пов`язане з невиправданим ризиком для життя і здоров`я.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки представником позивача не наведено аргументованих причин перенесення, а також не зазначено право скористатися про проведення судового засідання в режимі відеоконференції на наступне судове засідання. Тобто, позивач не висловив бажання совсім скористатися правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, у зв`язку з чим, вищезазначене клопотання колегія суддів залишає без розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом юридичної особи 42896941, що вбачається з відповідної виписки (а.с. 8).

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" (ЄДРПОУ 42896941) із метою контролю за дотриманням вимог Податкового кодексу України, Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизної продукції, згідно наказу ГУ ДПС від 29.07.2024 № 3352-п та направлень на перевірку від 30.07.2024 № 6445, 6448, заступником начальника та головним державним інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами Мазуром В.С. та Страховою К.С. відповідно проведено фактичну перевірку ТОВ «ТСК» за місцем провадження діяльності: вул. Єнакіївська, буд. 17, м. Харків.

За результатами фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів від 12.08.2024 № 37531/20-40-09-01-03/42896941, висновками якого встановлено порушення ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" вимог абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817 та п. 4 Порядку №466, яке виразилося у зберіганні належного ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не внесеного до Єдиного реєстру обладнання (а.с. 14-16).

На підставі висновків акту фактичної перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 № 50363/0901, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" нараховано штраф у сумі 177 500,00 грн за платежем - адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (а.с. 13).

Позивач 19.09.2024 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №50363/0901 до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 10.10.2024 продовжено розгляд скарги позивача до 24.11.2024 включно.

Рішенням ДПС України від 20.11.2024 податкове повідомлення-рішення від 06.09.2024 №50363/0901 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України, передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

При цьому, за пунктом 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підстави для проведення фактичної перевірки визначено у п.п.80.2.1 п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України.

Пунктом 80.2.5 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України регулює Закон України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №3817-ІХ ).

Відповідно до частини першої статті 72 Закону №3817-ІХ контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-ІХ Єдиний реєстр обладнання - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що забезпечує збір, накопичення, захист, облік, відображення, обробку реєстрових даних та надання реєстрової інформації про перелік обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817-ІХ відомості про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, крім нікотиновмісних продуктів для орального застосування, яке ввозиться на митну територію України, зберігається та/або використовується на митній території України, підлягають внесенню до Єдиного реєстру обладнання.

Відповідно до ч. 8 ст. 38 Закону № 3817-ІХ заява про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, та копії документів, що подаються разом із заявою, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Заява про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, що подається в паперовій формі, підписується заявником та скріплюється печаткою (за наявності). На заяву, що подається в електронній формі, накладаються кваліфікований електронний підпис та кваліфікована електронна печатка (за наявності) заявника.

Копії документів, подані в паперовій формі разом із заявою про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, завіряються власником/користувачем такого обладнання або його посадовою особою та скріплюються печаткою (за наявності).

Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заявах про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, та документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Вимагати представлення або подання інших документів чи відомостей, ніж передбачені цією статтею, забороняється.

Згідно з ч. 9 ст. 38 Закону № 3817-ІХ форми заяв про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, та порядок їх заповнення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з ч. 10 ст. 38 Закону № 3817-ІХ заява про внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання подається протягом 10 робочих днів з дня набуття права власності на обладнання (для обладнання, що перебуває на митній території України) або з дня завершення митного оформлення обладнання (у разі ввезення обладнання на митну територію України).

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру обладнанні для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів (далі - Єдиний реєстр обладнання), а також механізм внесення відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів (далі - відомості) до Єдиного реєстру обладнання та їх виключення із зазначеного Реєстру врегульовано Порядком ведення Єдиного державного реєстру обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, затвердженого Постановою КМУ від 26 квітня 2024 № 466 (далі за тестом - Порядок №466, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 4 Порядку № 466 відомості включаються до Єдиного реєстру обладнання на підставі заяви та копій документів, що підтверджують ввезення обладнання на митну територію України або право власності на обладнання/користування обладнанням, які подаються власником або імпортером такого обладнання чи уповноваженою ними особою (далі - власник обладнання) або суб`єктом господарювання - резидентом, якому власник передає обладнання у користування (далі - користувач обладнання).

Для реєстрації обладнання у Єдиному реєстрі обладнання або внесення змін до відомостей, або виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, власник обладнання/користувач обладнання подає відповідну заяву за формою, затвердженою Мінфіном.

Заяви про реєстрацію обладнання в Єдиному реєстрі обладнання, про внесення змін до відомостей, про виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, подаються власником обладнання/ користувачем обладнання в порядку та строки, що визначені статтею 2-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.

Власники обладнання/користувачі обладнання, яке на дату початку функціонування Єдиного реєстру обладнання перебуває у їх власності/ користуванні, подають заяву про реєстрацію такого обладнання в Єдиному реєстрі обладнання протягом 10 календарних днів з дня початку його функціонування.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини та промислового виробництва тютюнових виробів, яке ввозиться на митну територію України, перебуває у власності чи користуванні суб`єкта господарювання або використовується ним, підлягає обов`язковому внесенню до Єдиного реєстру обладнання протягом 10 днів із дня набуття права власності на обладнання (для обладнання, що перебуває на митній території України) або з дня завершення митного оформлення обладнання (в разі ввезення обладнання на митну територію України).

Судом встановлено, що у ході проведеної фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» орендує нежитлове приміщення за адресою: вул. Єнакіївська, буд. 17. м. Харків, за договором від 01.09.2023 № 0101-09/23, укладеним з ПАТ «ІНТЕРКОНПИЦЮНЕР» (податковий номер 24472991) з метою організації виробництва тютюнових виробів.

Перевіркою встановлено факти розташування за вказаною адресою обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів: табакорізка в кількості 1 шт. (код УКТЗЕД 8478100000, серійний номер 3656 (згідно паспорту); змішувач харчовий СП-100 в кількості 1 шт. (код УКТЗЕД 8478100000, серійний номер 1353 (згідно паспорту); котел варочний в кількості 1 шт. (код УКТЗЕД 8478100000, серійний номер 1358 (згідно паспорту); міксер FIMAR МХ2523М (серійний номер 230520842); зварювач пакетів IMPULSE SEALER PCS 300 (серійний номер 016669), яке призначене для забезпечення процесу виробництва тютюнових виробів (тютюну для крльяну), а саме: подрібнення тютюнової сировини (листя або пресованого тютюну), її змішування з іншими інгредієнтами, термічної обробки, доведення до відповідної консистенції та пакування готової продукції та відповідає вимогам, встановленим абз. 2 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817.

Вказане обладнання належить TOB «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ», що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про обладнання для виробництва тютюнових виробів від 31.05.2024, та таке обладнання було придбано останнім у період серпня-листопада 2023 року.

Враховуючи те, що ТОВ «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» набуло право власності на обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини та промислового виробництва тютюнових виробів, то в ТОВ «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» (як власника відповідного обладнання), зважаючи на вимоги Закону № 3817-IX та Порядку № 466, виник обов`язок подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заяву про внесення відомостей про відповідне обладнання до Єдиного реєстру обладнання у строк не пізніше 10 робочих днів з дня набуття права власності на нього.

Факт відсутності реєстрації відповідного обладнання в Єдиному реєстрі обладнання на момент проведення контролюючим органом фактичної перевірки не заперечується позивачем, натомість позивач зазначає, що відповідне обладнання було зареєстровано 05.09.2024, тобто після проведення фактичної перевірки, однак до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тому, за доводами позивача, відповідач протиправно та передчасно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відомості щодо реєстрації обладнання позивача 05.09.2024 підтверджуються витягом з Єдиного реєстру обладнання (а.с. 26).

Стосовно доводів позивача щодо передчасності прийняття податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідно до вимог Закону № 3817-IX обов`язок щодо подання заяви про внесення відомостей про обладнання до Єдиного реєстру обладнання виникає у суб`єкта господарювання з моменту набуття права власності на таке обладнання або завершення його митного оформлення та має бути виконаний у визначений законом строк - протягом 10 робочих днів.

Такий обов`язок є чітко визначеним у часі та не ставиться у залежність від проведення чи непроведення контролюючими органами перевірок.

Колегія суддів зазначає, що на момент проведення фактичної перевірки та в межах десятиденного строку відповідне обладнання позивача не було внесене до Єдиного реєстру обладнання, що свідчить про невиконання позивачем покладеного на нього обов`язку у встановлений законом строк. Сам по собі факт подальшого внесення відомостей до реєстру після проведення фактичної перевірки не спростовує факту вчинення порушення, оскільки усунення порушення після його виявлення не є підставою для звільнення від відповідальності за його допущення.

Крім того, законодавством не передбачено можливості виконання такого обов`язку з порушенням встановленого строку без настання відповідних правових наслідків, а також не встановлено, що реєстрація обладнання після проведення перевірки, але до прийняття податкового повідомлення-рішення, виключає факт правопорушення чи звільняє особу від відповідальності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищезазначені доводи позивача щодо реєстрації обладнання 05.09.2024 суд не приймає до уваги як такі, що не спростовують встановленого факту порушення вимог законодавства.

З приводу доводів позивача про те, що протягом 2023-2024 років ним вчинялися дії задля подання відповідної заяви про реєстрацію обладнання, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що матеріали справи містять відомості щодо подання позивачем заяв про реєстрацію обладнання в Єдиному реєстрі обладнання та отримання листів від Державної податкової служби України від 05.10.2023, від 05.01.2024 та від 08.08.2024, якими було відмовлено позивачу в реєстрації відповідного обладнання через недотримання позивачем порядку подання такої заяви (подання документів у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, подання заяви без зазначення відомостей щодо кодів УКТ ЗЕД обладнання або з невірними кодами УКТ ЗЕД обладнання, подання документів без належного їх засвідчення) (а.с. 23-25).

Колегія суддів звертає увагу, що формальне звернення позивача до контролюючого органу з заявами про реєстрацію обладнання саме по собі не може вважатися належним та таким, що свідчить про виконання вимог Закону № 3817-IX та Порядку № 466. Подання заяви у спосіб, що не відповідає встановленому законодавством порядку, а також із недотриманням обов`язкових вимог щодо її змісту та належного документального оформлення, не породжує передбачених законом правових наслідків щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру обладнання.

Судова колегія зазначає, що встановлений законодавством порядок подання заяви та документів є імперативним, а отже підлягає обов`язковому дотриманню всіма суб`єктами господарювання без виключень. Недотримання визначених вимог щодо форми подання, способу подання, змісту заяви або належного засвідчення документів не може розцінюватися як належне виконання обов`язку щодо реєстрації обладнання.

Надсилання контролюючим органом листів про відмову у реєстрації обладнання у зв`язку з порушенням встановленого порядку подання документів свідчить про те, що позивач був обізнаний із виявленими недоліками та мав можливість їх усунути у межах встановленої процедури. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач вжив усіх передбачених законом заходів для приведення поданих документів у відповідність до вимог законодавства та повторного належного звернення у встановленому порядку.

Позивач вказує, що відмови контролюючого органу у реєстрації обладнання є протиправними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, він не був позбавлений права на їх оскарження у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом адміністративного або судового оскарження відповідних дій Державної податкової служби України.

Однак, матеріали справи не містять доказів визнання таких дій протиправними та реєстрації обладнання за зазначеними заявами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на вчинення дій щодо реєстрації обладнання у 2023– 2024 роках не спростовує факту невиконання ним передбаченого законом обов`язку у встановленому порядку та не може бути підставою для висновку про належне виконання вимог Закону № 3817-IX та Порядку № 466.

Стосовно доводів позивача про неотримання ним рішення ДПС від 10.10.2024 про продовження розгляду його скарги та, відповідно, порушення процедури розгляду його скарги на податкове повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.09.2024 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на спірне податкове повідомлення - рішення (вх. ДПС №36758/6 від 26.09.2024).

Рішенням ДПС України від 10.10.2024 продовжено розгляд скарги позивача по 24.11.2024 включно.

Зазначене рішення ДПС було направлено позивачу 10.10.2024 засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача за трек-номером поштового відправлення 0600971402293, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями конверту, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідки про причини повернення відправлення.

У подальшому рішенням ДПС України від 20.11.2024 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.09.2024 №50363/0901 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Зазначене рішення ДПС було направлено позивачу 20.11.2024 засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача за трек-номером поштового відправлення 060098507026, однак зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу відправника у зв`язку з закінченням терміну зберігання поштового відправлення та таке відправлення отримано відправником 17.12.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями конверту, довідки про причини повернення відправлення та роздруківкою з сайту "Укрпошта" за трек-номером 060098507026.

Відповідно до п. 42.2 ст.42 Податкового України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.5 ст.42 Податкового України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що документи, що надсилалися Державною податковою службою України позивачу, а саме рішення про продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення та рішення за результатом розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, вважаються належним чином врученими, оскільки такі документи (рішення) були надіслані в строки, визначені процедурою адміністративного оскарження, а тому доводи позивача щодо неналежного надіслання йому рішення про продовження розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення спростовуються матеріалами справи, тому не приймаються судом до уваги.

Судовим розглядом встановлено, що податковий орган обґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817-ІХ та п. 4 Порядку №466, яке виразилося у зберіганні належного ТОВ "ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ" обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не внесеного до Єдиного реєстру обладнання.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-ІХ до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за використання та/або зберігання на митній території України обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не зареєстрованого у Єдиному реєстрі обладнання, або за адресою чи власником/користувачем, які не внесені до зазначеного реєстру в розмірі 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Враховуючи те, податковим органом було встановлено порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 38 Закону № 3817-ІХ, а саме зберігання належного на праві власності обладнання для підготовки та/або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів, не внесеного до Єдиного реєстру обладнання, податковим органом правомірно застосований до позивача штраф у розмірі 177 500,00 грн (25 розмірів мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2024 становила 7 100,00 грн).

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЮТЮНОВА СЛОБОЖАНСЬКА КОМПАНІЯ» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 520/28294/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 14.07.2026 року