Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №520/23117/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 р. Справа № 520/23117/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.02.26 по справі № 520/23117/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708 є протиправним та таким, що порушує права позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, ухвала про відкриття провадження у справі не відповідає критеріям судового рішення, що визначені приписами ч. 1, 3 ст. 242 КАС України.

Суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі, допустився процесуальних помилок, а саме розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, не навів підстав для висновку про малозначність справи, не розглянув клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Також представник позивача зазначає, що ухвала про відкриття провадження не містить будь-якої форми роз`яснення учасникам справи їх право надати суду відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також доказів.

На переконання представника позивача, відмовляючи у розгляді справи з повідомленням (викликом) сторін, суд першої інстанції діяв надмірно формалістично, чим штучно та немотивовано обмежив права учасників справи, зокрема ті, що передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 44 КАС України (ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду) тощо.

Також, представник позивача зазначає, що не погоджується з ухвалами суду першої інстанції, якими відмовлено у залученні третіх осіб та у виклику до суду свідків, вважає, що висновки даних ухвал не відповідають обставинам справи. Крім того, представник позивача висновує, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та наведені позивачем аргументи на підтвердження своєї позиції.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивач, в якому зазначає, що на його думку, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 є законним та обгрунтованим.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 01.05.2025 № 3839, № 3840, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області та на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 01.05.2025 № 2081-п, відповідачем відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 пункту 41.1 статті 41 пункту 61.1 та пункту 61.2 статті 61. підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62. підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75. підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78. пункту 82.2 статті 82. підпункту 69.35і пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, на підставі наказу від 06.06.2024 №2313-п було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» код ЄДРПОУ 39163688 з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 08.08.2019 №Chorva-07 за період з 01.06.2020 по 30.04.2025, за зовнішньоекономічним контрактом від 23.08.2022 № 23/08/2022 укладеному з LLC «UVT GLOBAL» за період із 23.08.2022 по 30.04.2025.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» відповідачем було складено Акт № 21388/20-40-07-08-05/39163688 від 16.05.2025 року.

Перевіркою дотримання ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по експортним контрактам від 08.08.2019 № Chorva-07, укладеному з СП ООО «CHORVA TECH» (Республіка Узбекистан) за період із 01.06.2020 по 30.04.2025 та від 23.08.2022 № 23/08/2022, укладеному з LLC «UVT GLOBAL» (Республіка Узбекистан) за період із 23.08.2022 по 30.04.2025, встановлено наступне:

ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (Україна) та СП ООО «CHORVA TECH» (Республіка Узбекистан), укладено Контракт від 08.08.2019 № Chorva-07.

Згідно даним бухгалтерського обліку ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» по експортному контракту від 08.08.2019 № Chorva-07, укладеному з СП ООО «CHORVA TECH» (Республіка Узбекистан) лічиться дебіторська заборгованість на загальну суму 18 930,10 дол. США, з граничним строком надходження валютної виручки - 12.08.2020.

У періоді, за який здійснювалася перевірка, ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», на виконання умов експортного контракту від 08.08.2019 № Chorva-07, на адресу нерезидента СП ООО «CHORVA TECH» (Республіка Узбекистан), відвантажено товар (Інструменти, які використовуються у ветеринарії, не для медичних цілей, код УКТЗЕД 9018319000) на загальну суму 450,00 дол. США (еквівалент 16 931,43 грн), згідно МД від 07.02.2024 № 290470.

Грошові кошти за відвантажений товар по контракту від 08.08.2019 № Chorva-07, укладеному з СП ООО «CHORVA TECH» (Республіка Узбекистан), 29.02.2024 надійшли на валютний рахунок ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ПУМБ», МФО 334851, на загальну суму 19 380,10 дол. США (еквівалент – 740 469,05 грн), у тому числі 18 930,10 дол. США - із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями та пункт 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями.

Актом перевірки зафіксовано, що на кінець перевіряємого періоду у бухгалтерському обліку ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» по експортному контракту від 08.08.2019 року № Chorva-07, укладеному з СП ООО «CHORVA TECH» (Республіка Узбекистан), дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Перевіркою дотримання ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контракту від 23.08.2022 №23/08/2022 який укладено з компанією LLC «UVT GLOBAL» (Республіка Узбекистан), контролюючим органом також було встановлено, що у періоді, за який здійснювалася перевірка, ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», на виконання умов експортного контракту від 23.08.2022 № 23/08/2022, на адресу нерезидента LLC «UVT GLOBAL» (Республіка Узбекистан), відвантажено товар (Вакцини ветеринарні, розфасовані для роздрібної торгівлі, код УКТЗЕД 3002300000) на загальну суму 25 161,00 дол. США (еквівалент 920 102,54 грн), згідно МД від 30.08.2022 № UA209170/2022/066282 - граничний строк надходження валютної виручки – 25.02.2023.

Грошові кошти за відвантажений товар по контракту від 23.08.2022 № 23/08/2022, укладеному з LLC «UVT GLOBAL» (Республіка Узбекистан), надійшли на валютний рахунок ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ», МФО 334851, на загальну суму 25 161,00 дол. США (еквівалент – 920 102,54 грн):

- 07.12.2022 на суму 13 500,00 дол. США (еквівалент – 493 676,10 грн) – без порушення законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД;

- 01.03.2023 на суму 11 661,00 дол. США (еквівалент – 426 426,44 грн) – із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункт 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями.

В ході проведення перевірки ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» надано запит від 05.05.2025 № б/н про надання документів, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків за контрактом, а саме: - Документи (у разі наявності) щодо проведення претензійно-позовної роботи (позовні заяви, ухвали та рішення судових органів) по контрактам від 08.08.2019 № Chorva-07, від 23.08.2022 № 23/08/2022; - Висновки Міністерства економіки України (у разі отримання) щодо подовження строків розрахунків по контрактам від 08.08.2019 № Chorva-07, від 23.08.2022 № 23/08/2022; - Належним чином завірену копію сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони контракту або третьої країни відповідно до умов контракту (за наявності); - Інші документи, які підтверджують проведення розрахунків по вищевказаним контрактам у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями, та пунктом 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами та доповненнями.

Запит було отримано позивачем 05.05.2025 року.

Згідно пояснень, наданих ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» листом від 07.05.2025 № 74 (вх. ГУ ДПС області від 07.05.2025 № 38918/6/ЕКП/53) за зовнішньоекономічними контрактами від 08.08.2019 № Chorva-07 за період із 01.06.2020 по 30.04.2025, від 23.08.2022 № 23/08/2022 за період із 23.08.2022 по 30.04.2025:

- претензійно-позовна робота (позовні заяви, ухвали та рішення судових органів) по вищевказаним контрактам за вказаний період перевірки не проводилась;

- висновки Міністерства економіки України щодо подовження строків розрахунків по вищевказаним контрактам не отримувались;

- до уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), яка підтверджує виникнення та закінчення дії форс мажорних обставин, не звертались;

- інші документи, які підтверджують проведення розрахунків по вищевказаним контрактам у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2029 року № 5, із змінами та доповненнями, та пунктом 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами та доповненнями, відсутні.

В ході проведення перевірки пояснення посадовими особами ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з питань встановлених порушень не надавались.

Актом перевірки зафіксовано, що на кінець перевіряємого періоду у бухгалтерському обліку ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» по експортному контракту від 23.08.2022 року № 23/08/2022, укладеному з LEG "UVT GLOBAL" (Республіка Узбекистан) дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

Висновком Акту перевірки № 21388/20-40-07-08-05/39163688 від 16.05.2025 року було встановлено порушення ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», а саме:

- частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями та пункту 21 розділу 11 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 08.08.2019 № Chorva-07, укладеним з СП ООО "CHORVА TECH" (Республіка Узбекистан);

- частини 2 статті 13 Закону України, від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями та пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 23.08.2022 № 23/08/2022, укладеним з LEG "UVT GLOBAL" (Республіка Узбекистан).

На підставі висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки № 21388/20-40-07-08-05/39163688 від 16.05.2025 року було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708 про застосування 526 198,41 грн. пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708 оскаржив його до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 12.08.2025 року № 23304/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об' єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано Законом України "Про валюту та валютні операції".

Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (ч. 8 ст. 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).

За правилами частини 3 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини 5 ст. 13 Закону України "Про валюту та валютні операції", порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з частиною 6 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії фррс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Правління Національного банку України (далі - НБУ) затвердило постановою від 02 січня 2019 року №5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи, Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова НБУ №18).

Пунктом 14-2 Постанови НБУ №18 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту та валютні операції» (далі - Закон № 2473) у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентами строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом):

- якщо позов направлено засобами поштового зв`язку – нарахування пені зупиняється з дня відправлення позову до суду;

- якщо позов подано безпосередньо до суду - нарахування пені зупиняється з дня подання позову до суду;

- якщо відсутні докази направлення/подання позову до суду - нарахування пені зупиняється з дня прийняття процесуального документа суду про прийняття справи до провадження.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» порушено частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 08.08.2019 № Chorva-07, укладеним з СП ООО "CHORVA TECH" (Республіка Узбекистан).

Також слід зазначити, що Законом №2473-7111 визначено виключні підстави для припинення або зупинення нарахування пені, а саме:

- відповідно до частини 4 статті 13 Закону №2473-VllI за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, то забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку;

- відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473-VHI загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару);

- відповідно до частини 6 статті 13 Закону №2473-VIH у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до частини 7 статті 13 Закону №2473-Vlll у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття ю провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Щодо статусу листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин з 24.02.2022 та можливості не нарахування пені ЗЕД, слід зазначити наступне.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється, зокрема, Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-V11I (далі - Закон № 2473).

Порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0.3 відсотка суми неодержаних грошових коштів або вартості недопоставленого товару за договором (п.5. ст.13 Закону № 2473).

Разом з тим, згідно ч.6 ст.13 Закону № 2473, в разі якщо виконання ЗЕД-договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку законодавчо встановленого строку розрахунків та нарахування пені у сфері ЗЕД зупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюються з дня, наступного за днем завершення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов цього договору.

При цьому, Торгово-промислова палата України ( ТПП) видала лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким підтвердила настання форс-мажорних обставин в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації та введення воєнного стану.

Проте, при виникненні форс-мажорних обставин, одна із сторін договору повинна довести, що наявні обставини (введення воєнного стану чи початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов`язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримання резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк, а також з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс- мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою у повноваженої організації (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом ТПП.

Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.

Згідно з абз. 2 ч.6 ст.13 Закону №2473-VllI, підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 розд. IV Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». ТПП та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з пп. 3.3 п. 3 ст. 3 Регламенту ТПП сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ установленої ТИП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з Регламентом ТПП форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору і виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачу сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом.

Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. не являється довідкою або сертифікатом який засвідчує настання форс-мажорних обставин за зовнішньоекономічними контрактами.

Для зупинення граничних термінів розрахунків по конкретному ЗЕД-договору та не нарахування пені, підприємству необхідно було звернутись до ТПП та отримати індивідуальний сертифікат за кожним зовнішньоекономічним контрактом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин.

Провадження у справі про банкрутство боржника-нерезидента і як наслідок процедура банкрутство такого боржника не є підставою для зупинення граничних строків, передбачених статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а також підставою для зупинення нарахування чи не нарахування пені за порушення резидентами строку розрахунків.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. Їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац перший пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 3 Закону №2473-7111 відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютною нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, базовим та спеціальним Законом України, що визначає поняття валюти валютних операцій та валютного регулювання є Закон №2473-VIlI.

Крім того, Закон №2473-VIlI не містить положень, які звільняють осіб від відповідальності за порушення вимог цього закону у період дії карантину на території України.

Отже, вимоги абзацу одинадцятого пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не поширюються на відносини, які регулюються Законом № 2473-7111.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 по справі №240/25642/22.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно протиправності розгляду даної справи у порядку спрощеного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківської області про розгляд адміністративної справи № 520/23117/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Так, ч. 4 ст. 12 КАС України, визначає справи у яких спорах розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, та дана справа до таких не відноситься.

Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення, сума грошового зобов`язання за яким не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а дана категорія справ не належить до переліку спорів, визначених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, у суду першої інстанції був відсутній обов`язок здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Відтак суд першої інстанції правомірно призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, позивач зазначає, що з огляду на складність справи, її значення для позивача та необхідність надати усні пояснення, наявні підстави для розгляду даної справи з викликом сторін у судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №755/12623/19.

Також Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 року у справі №320/2567/19 зробив висновок про те, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі “Axen v. Germany”, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року “Varela Assalino contre le Portuga”, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. У певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Доказів того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес позивачем не надано.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до частини 1 статті 4, частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України за характером спірних правовідносин, предметом доказування та складом учасників тощо, дана адміністративна справа є незначної складності (малозначна справа) та підлягає вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження згідно з частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, судом першої інстанції була надана можливість сторонам повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Також судом повідомлялося позивачу, що кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги щодо неправомірності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є безпідставними та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про форму позовного провадження, належним чином врахував характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, відсутність значного суспільного інтересу та обставини, передбачені статтями 12 і 257 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим обґрунтовано відніс дану справу до категорії справ незначної складності та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Самі лише посилання апелянта на бажання надати усні пояснення, а також на незгоду з процесуальними рішеннями суду щодо відмови у призначенні судового засідання з повідомленням сторін не є достатньою підставою для висновку про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження або про порушення права позивача на справедливий судовий розгляд.

Крім того, апелянтом не наведено належних і достатніх доводів, які б свідчили про те, що розгляд справи в письмовому провадженні призвів до неповного з`ясування обставин справи чи позбавив його можливості реалізувати процесуальні права, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

За таких обставин колегія суддів, відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги як необґрунтовані.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно протиправності ухвал суду першої інстанції, якими відмовлено у залученні третіх осіб та у виклику до суду свідків, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи, колегією суддів встанолено, що представником позивача були подані клопотання про залучення до справи у якості третіх осіб та виклик свідків.

Так, ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 клопотання представника позивача про вступ у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

У задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідка у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

З матеріалів справи вбачається, що доводи заявника про необхідність залучення третіх осіб зводилися ним до того, що СП ООО "Chorva-TECH" та LLC «UVT GLOBAL» може звертатися до уряду Республіки Узбекистан, уповноважених цим урядом установ (органів) для отримання документального підтвердження форс-мажорних обставин на території Республіки Узбекистан у період дії контракту № Chorva-07 від 08.08.2019 року та контракту № 23/08/2022 від 23.08.2022 року. Доведення у суді наявності обставин, наявності непереборних обставин (форс-мажору) під час виконання ними зобов`язань за контрактами № Chorva-07 від 08.08.2019 року та № 23/08/2022 від 23.08.2022 року під час розгляду справи № 520/23117/25 має відношення до законних інтересів, як позивача так і СП ООО "Chorva-TECH" та LLC «UVT GLOBAL», через преюдиціальність висновків суду у цій справі для визначення наявності зобов`язань у цих товариств перед позивачем, які будуть мати безпосередній вплив на майнові права СП ООО "Chorva-TECH" та LLC «UVT GLOBAL»

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявником клопотання не обгрунтовано, яким чином рішення по даній справі може вплинути на права, інтереси чи обов`язки СП ООО "Chorva-TECH" та LLC «UVT GLOBAL», оскільки предметом розгляду даної справи є податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 06 червня 2025 року № 00273250708.

Щодо клопотання позивача про виклик свідків, судом першої інстанції вірно зазначено, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тому така процесуальна дія як допит свідків при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) положеннями КАС України не передбачена.

Крім того, судом першої інстанції повідомлено позивача, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні), що не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи клопотання позивача про залучення третіх осіб та виклик свідків, діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень та з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки заявником не наведено належних та достатніх обґрунтувань того, що рішення у цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси чи обов`язки осіб, яких він просив залучити до участі у справі як третіх осіб, а також не доведено необхідності допиту свідків для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у даній справі.

Колегія суддів також враховує, що предметом судового розгляду є перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення, а не встановлення чи вирішення прав та обов`язків контрагентів позивача за цивільно-правовими (господарськими) договорами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвали суду першої інстанції про відмову у залученні третіх осіб та про відмову у виклику свідків є законними, обґрунтованими та такими, що постановлені з правильним застосуванням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 520/23117/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 520/23117/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов