Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №754/5460/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/10501/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі: представника заявника - адвоката Гуцалової Т. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гуцалової Тетяни Олександрівни, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Зотько Т. А.

від 08 квітня 2026 року

у цивільній справі № 754/5460/26 Деснянського районного суду міста Києва

за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Каланчацька селищна рада Херсонської області

про встановлення факту, що має юридичне значення,

У С Т А Н О В И В:

В квітні 2026 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Каланчацька селищна рада Херсонської області звернувся в суд із заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 , власником якого згідно Типового договору купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними спорудами від 10.05.1993 визначався ОСОБА_1 , станом на теперішній час є житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

В апеляційній скарзі адвокат Гуцалова Т. О., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що 10.05.1993 між ОСОБА_1 як покупцем та Колгоспом «Серп і Молот» як продавцем було укладено типовий договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу з надвірними спорудами, посвідчений виконавчим комітетом Новопавлівської сільської ради народних депутатів за № 95, у якому помилково вказано адресу об`єкта: АДРЕСА_1 . Звертає увагу на те, що після проведеної 07.11.2002 технічної інвентаризації ним було отримано технічний паспорт на житловий будинок за інвентарним номером 153 та реєстраційним номером 167, де зазначено адресу: АДРЕСА_3 . Вказує, що відповідно до будинкової книги від 28.11.2003 місцем реєстрації його та членів його сім`ї значиться саме будинок АДРЕСА_3 . Наголошує, що на підставі рішення Новопавлівської сільської ради від 10.12.2009 № 407 він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 479343 площею 0,1550 га, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Підкреслює, що Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX Каланчацький район було ліквідовано й утворено Скадовський район, а розпорядженням начальника Каланчацької селищної військової адміністрації від 18.10.2024 № 53-од АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2

Скаржник стверджує, що в межах заявлених вимог він просить встановити факт тотожності об`єкта нерухомості, а саме, що житловий будинок АДРЕСА_1 за договором від 10.05.1993 наразі є будинком АДРЕСА_2 . Обґрунтовує доводи тим, що він жодним чином не посягає на майнові права сусідів, право власності яких на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано в законному порядку 20.04.2011, та цей факт ним не оспорюється. Зазначає, що згідно з інформаційною довідкою № 441586281 від 31.08.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на будинок АДРЕСА_2 відсутні, що свідчить про безспірність його вимог. Посилається на неможливість підтвердження актуальної адреси об`єкта нерухомості в позасудовий спосіб через тимчасову окупацію регіону, відсутність доступу до архівних матеріалів та неможливість отримання оригіналу рішення сільської ради № 23 від 16.04.2008 про впорядкування нумерації будинків. Звертає увагу, що рішенням державного реєстратора № 81805016 від 11.11.2025 йому було відмовлено в реєстрації права власності через відсутність доступу до архівів. Акцентує, що встановлення вказаного факту породить його право на внесення інформації до державного реєстру та подання заяви до реєстру репарацій за категорією А3.6 щодо втрати контролю над майном.

Відзив до Київського апеляційного суду не надходив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник заявника - адвокат Гуцалова Т. О., підтримала апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Від Шендрик О. Л. , в інтересах Каланчацької селищної ради Херсонської області, надійшла заява про розгляд справи без представника ради, посилаючись на неможливість забезпечення явки представника у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив із того, що з поданої заяви вбачається спір про право, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 4 та частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного судочинства, в якому розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що не пов`язані з вирішенням спору про право. Посилаючись на частину четверту статті 315 та пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя вказав на обов`язок відмовити у відкритті провадження, якщо із заяви вбачається цивільний спір. Встановивши, що згідно з рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій та інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є інші особи, суд дійшов висновку про наявність спору про право осіб на це нерухоме майно. На підставі цього суд зауважив, що заява не може бути прийнята до розгляду в порядку окремого провадження, оскільки встановлення зазначеного факту безпосередньо стосується прав та інтересів третіх осіб. Водночас суд роз`яснив заявнику його право на вирішення цього спору шляхом звернення до суду з позовною заявою в порядку позовного провадження.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. За змістом частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18).

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі частини четвертої статті 315 та пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції керувався тим, що наявність реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 за іншими особами автоматично свідчить про наявність спору про право осіб на житловий будинок. Проте такий висновок суду є передчасним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом заяви ОСОБА_1 є не оскарження чи визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить третім особам (сусідам), а виключно встановлення факту тотожності та правильної актуальної адреси об`єкта нерухомості, який фактично є будинком АДРЕСА_3 . Тобто матеріальна невідповідність адреси у первинному договорі купівлі-продажу від 10.05.1993 виникла внаслідок технічної помилки чи зміни нумерації в органах місцевого самоврядування, що підтверджується іншими наявними у заявника документами, зокрема державним актом на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_2 , технічним паспортом та правомірною реєстрацією місця проживання членів родини у будинку АДРЕСА_2 .

Верховний Суд вказував, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, суди мають чітко встановити, між ким саме існує спір про право, а також зазначити, хто саме оспорює право заявника. Саме по собі зазначення у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, як підстави для звернення до суду в порядку окремого провадження про те, що заява подається з метою подальшої реалізації майнових прав, не підтверджує наявність спору про право. За невстановлення кола осіб, які оспорюють право заявника - відмова у відкритті провадження у справі на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України є передчасною.

З матеріалів справи вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на житловий будинок за актуальною адресою: АДРЕСА_2 , взагалі відсутні, що повністю виключає наявність будь-якого матеріального конфлікту інтересів чи оспорювання цього об`єкта з боку третіх осіб. Заінтересована особа - Каланчацька селищна рада Херсонської області - також не заявляла жодних претензій чи заперечень, оскільки відзив на апеляційну скаргу не надходив. Більше того, заперечення чи відмова державних органів (зокрема реєстратора) у вчиненні адміністративних дій самі по собі не свідчать про наявність спору про право цивільне, а лише підтверджують відсутність у заявника іншого позасудового шляху для відновлення або підтвердження своїх прав (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 336/1098/24).

Колегія суддів також звертає увагу на необхідність врахування специфіки умов воєнного стану та тимчасової окупації території Скадовського району Херсонської області Російською Федерацією. Заявник позбавлений можливості отримати архівні рішення Новопавлівської сільської ради про впорядкування нумерації будинків у позасудовому порядку через відсутність доступу до офіційних джерел та документів, що підтверджується рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій № 81805016 від 11.11.2025. Судовий захист в порядку окремого провадження у цьому випадку є єдиним легітимним інструментом для підтвердження юридичного факту актуальної адреси, що дозволить особі в майбутньому внести відомості до реєстру речових прав та скористатися державними програмами компенсацій і репарацій за втрату контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях.

Таким чином, суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, помилково ототожнив технічне розходження в нумерації адрес із наявністю матеріального спору про право та обмежив заявника у доступі до правосуддя, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з підстав визначених ст. 379 ЦПК України із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гуцалової Тетяни Олександрівни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 липня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов