Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №461/9311/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11751/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

у складі судді Петришин Н. М.

від 20 лютого 2025 року

у цивільній справі № 461/9311/23 Броварського міськрайонного суду Київської області

у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року АТ «Ідея Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 11.02.2020 між банком та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № С-001-081783-20-980. Згідно договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 . Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24 % річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200 000 грн, а ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 50 000 грн.

Вказував, що позивач повністю виконав умови договірних зобов`язань, однак відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки, комісію та інші платежі за кредитним договором. Останній платіж здійснено 29.07.2022. Станом на 21.09.2023 ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 186 232 грн 68 коп., з яких: 84 717 грн 89 коп. - основний борг, 26 726 грн 85 коп. - прострочений борг, 74 787 грн 94 коп. - прострочені проценти.

Посилаючись на викладене, АТ «Ідея Банк» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 186 232 грн 68 коп., а також судовий збір у розмірі 2 793 грн 50 коп.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за Угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № С-001-081783-20-980 від 11.02.2020 у розмірі 186 232 грн 68 коп., а також судовий збір у розмірі 2 793 грн 50 коп.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» відмовити повністю

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки умовам кредитного договору № С-001-081783-20-980 від 11.02.2020 крізь призму справедливості, добросовісності та розумності. Звертає увагу на те, що нараховані проценти у розмірі 74 787,94 грн є явно неспівмірними, оскільки складають 279 відсотків від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту. Зазначає, що прострочений борг становить 26 726,85 грн, тоді як загальний розмір стягнутої суми сягнув 186 232,68 грн, включаючи основний борг у сумі 84 717,89 грн. Стверджує, що такий очевидний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін прямо порушує вимоги пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони встановлення непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань. Посилається на правові висновки Верховного Суду у справах № 664/1261/16-ц, № 754/6091/18, № 132/1006/19, № 623/2936/19 щодо необхідності особливого правового захисту споживача як слабкої сторони договору. Наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 підтвердила право суду зменшувати розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення, керуючись принципом пропорційності. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься ухвала Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2023, якою констатовано відсутність підпису відповідача на публічній пропозиції банку. Зазначає, що публічна пропозиція АТ «Ідея Банк» про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб через відсутність підпису ОСОБА_1 не може вважатися складовою частиною укладеного правочину. Звертає увагу на постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, згідно з якою паспорт споживчого кредиту є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку та не фіксує волевиявлення сторін щодо змісту договору. Зазначає, що відповідач не був належним чином ознайомлений та не погоджувався з істотними умовами щодо орієнтовної загальної вартості кредиту та порядку нарахування процентів. Стверджує, що матеріали справи не містять жодних належних доказів та первинних бухгалтерських документів на підтвердження правильності проведених банком арифметичних розрахунків. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно переклав на відповідача обов`язок доведення змісту кредитного договору, що за законом покладається саме на позивача.

Відзив до Київського апеляційного суду не надходив.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, представників не направили, про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він, посилаючись на неможливість взяти участь у судовому засіданні призначеному на 09.07.2026 через територіальну віддаленість та стан здоров`я, просив розглядати вказану справу за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів та поданих письмових пояснень. Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити, додаткових пояснень, доказів чи клопотань не має.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Ідея Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 11.02.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № С-001-081783-20-980, за умовами якої відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку № НОМЕР_1 .

За змістом п. 3 Угоди максимальний ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 200 000 грн, а ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 50 000 грн.

Відповідно до п. 3.3 Угоди сторони погодили встановлення процентної ставки за користування коштами кредитної лінії у розмірі 24 % річних.

З Виписки по особовому рахунку, наданої позивачем, видно, що АТ «Ідея Банк» належним чином виконало умови вищевказаної Угоди від 11.02.2020, встановило кредитний ліміт у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до наданої АТ «Ідея Банк» Довідки-розрахунку заборгованості, видно, що станом на 21.09.2023 ОСОБА_1 має заборгованість за договором № С-001-081783-20-980 від 11.02.2020 у загальному розмірі 186 232,68 грн, з яких: 84 717,89 грн - основний борг, 26 726,85 грн - прострочений борг, 74 787,94 грн - прострочені проценти.

Задовольняючи позов АТ «Ідея Банк» у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що 11.02.2020 між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування за умовами якої відповідачу було встановлено відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом 200 000 грн та фіксованою процентною ставкою за користування коштами у розмірі 24 відсотків річних, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами обов`язкових до виконання договірних зобов`язань. Встановивши, що станом на 21.09.2023 у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 186 232,68 грн, яка складається з 84 717,89 грн основного боргу, 26 726,85 грн простроченого боргу та 74 787,94 грн прострочених процентів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її повного стягнення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Матеріали справи свідчать, що 11.02.2020 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки та страхування № С-001-081783-20-980. Власним підписом відповідач підтвердив ознайомлення з усіма умовами кредитування, а також безпосередньо у тексті вказаної угоди сторонами було чітко погоджено розмір фіксованої процентної ставки на рівні 24 відсотків річних та початковий ліміт кредитної лінії у сумі 50 000 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги про неузгодженість сторонами розміру відсотків та істотних умов правочину повністю спростовуються підписаними відповідачем документами, які відображають його вільне волевиявлення на укладення кредитного договору у письмовій формі відповідно до вимог статей 207, 1055 ЦК України.

Посилання апелянта на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості стягнення процентів за умов відсутності підпису позичальника на витягах з тарифів чи умов банку є безпідставними (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17). Зазначена правова позиція застосовується у випадках, коли конкретний розмір процентної ставки або неустойки не міститься у підписаній боржником заяві-анкеті, а банк обчислює заборгованість на підставі самостійно розроблених та непідписаних клієнтом додатків. У справі, що переглядається, розмір плати за користування кредитом у вигляді 24 відсотків річних зафіксований безпосередньо у підписаній ОСОБА_1 угоді, що свідчить про наявність прямої письмової домовленості сторін щодо ціни договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та підписання самої угоди підтверджує належне виконання фінансовою установою переддоговірного обов`язку щодо інформування споживача (правовий висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20).

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про порушення судом першої інстанції положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципу пропорційності через великий розмір нарахованих процентів порівняно із сумою простроченого боргу. Нараховані банком проценти у розмірі 74 787,94 грн є платою за фактичне користування наданими кредитними коштами протягом визначеного періоду, а не штрафною санкцією чи компенсацією за порушення зобов`язань. Приписи пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» обмежують виключно розмір пені, штрафу або інших форм цивільно-правової компенсації за невиконання зобов`язань, які не можуть перевищувати п`ятдесят відсотків вартості продукції, та жодним чином не регулюють договірну ціну у вигляді регулярних відсотків за кредитом. Оскільки проценти за статтею 1054 ЦК України є основним договірним зобов`язанням боржника, вони не підлягають судовому зменшенню на підставі засад пропорційності чи неспівмірності (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

З наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки по особовому рахунку за весь спірний період, вбачається, що АТ «Ідея Банк» здійснювало нарахування процентів чітко відповідно до узгоджених умов договору та фактичного руху грошових коштів по рахунку боржника. Виписка за картковим рахунком є належним та допустимим доказом наявності й розміру заборгованості позичальника, оскільки вона повністю фіксує всі здійснені банківські операції (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 278/2177/15-ц). Оскільки ОСОБА_1 не заперечував факт отримання та використання грошових коштів, а також не надав суду власного альтернативного контррозрахунку заборгованості чи клопотань про призначення судово-економічної експертизи, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу свого рішення розрахунок, наданий позивачем (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 липня 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов