Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №161/14665/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14665/26

Провадження № 1-кп/161/1342/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023140130000394 від 02.11.2023, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Луцьк, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , неодружений, несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 під час проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25.09.2022, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год 00 хв, самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та в період з 25.09.2022 по 14.04.2023 незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13.07.2023, повторно, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08 год 00 хв, самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та в періоди часу з 13.07.2023 по 09.03.2024, з 12.03.2024 по 26.03.2024, з 28.03.2024 до 07.06.2024, з 11.06.2024 до 04.03.2025 незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 10.03.2025, повторно, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09 год 30 хв, самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та в період з 10.03.2025 по 13.05.2026 незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

ОСОБА_3 інкримінується самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю та показав, що будучи військовослужбовцем, в зазначені в обвинувальному акті періоди самовільно залишав військову частину, щиро розкаявся у вчиненому, просив його суворо не карати.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.407 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина встановлена в ході судового розгляду.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою повторно.

Обвинувачений ОСОБА_3 несудимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, дані про негативну характеристику відсутні, перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному відділенні КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради з 09.03.2024 по 11.03.2024, 26.03.2024 по 27.03.2024, 07.06.2024 по 10.06.2024 з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю».

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.

При цьому, відсутні правові підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст.69 КК України) або ж звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК України), адже Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 необхідно залишити попередній – тримання під вартою з метою запобігання ризику, передбаченого ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.72 КК України в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 18.05.2026 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий