Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №581/163/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №581/163/26

Номер провадження 22-ц/816/2365/26

Категорія - 42

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Черних О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 29 квітня 2026 року в складі судді Кузьмінського О.В., ухвалене в с-щі Липова Долина, Сумської області (повний текст виготовлено 29 квітня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

20.03.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 29.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідачем було укладено договір кредитної лінії №8378746, на підставі якого останній отримав у кредит 9000 грн. 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/2025, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у тому числі й до ОСОБА_1 . Вказувало, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду в нього утворилася заборгованість у розмірі 15000 грн 89 коп., з яких: 9000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3783 грн – заборгованість за нарахованими відсотками, 1725 грн 50 коп. – неустойка, 492 грн 39 коп. – комісія за надання кредиту.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 29.04.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального справа, не з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивач не звертався до суду з позовною заявою для дострокового стягнення кредитних коштів за кредитним договором, а просив лише стягнути заборгованість, яка сформувалась на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №8378746 від первісного кредитора в загальній сумі 15000 грн 89 коп.

Вказує, що відповідач, отримавши кредитні кошти, не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується матеріалами справи, а тому наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, неустойкою, комісією та відсотках, строк погашення яких настав.

Зазначає, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 у справі №6-14194св14 зазначено, що суду потрібно звернути увагу на те, що позичальник не виконує умови кредитного договору ні первинному, ні новому кредитору. Відповідач надалі ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, порушуючи при цьому умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства України в цілому.

Вважає, що позивачем доведено факт укладання відповідачем договору в електронній формі на погоджених сторонами умовах, факт підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кошти надано позичальнику в безготівковій формі на банківську картку НОМЕР_1 вказану власноруч відповідачем при заповнення форм заявки при укладанні договору.

Вказує, що позивачем було надано суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісними кредиторами ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у рамках укладених договорів факторингу.

Крім того, перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно в безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення в банківській виписці не є можливим.

Зазначає, що Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не володіє та не може володіти доказами належності карток позичальнику та первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують факт перерахування коштів зі сторони первісного кредитора відповідачу за укладеним договором відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Доступ до даних документів мають право отримати безпосередньо власник рахунку або суд. Даний факт унеможливлює отримання від банківської установи інформації, яка містить банківську таємницю стосовно відповідача.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи міститься відповідь від 14.04.2026 №БТ-4786, надана АБ «Укргазбанк», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 , 29.05.2025 на карту № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти в сумі 9000 грн. Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, що відповідає правовому висновку, який викладено в постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

Крім того, у розрахунку заборгованості за договором позики №8378746 міститься інформація щодо проведення відповідачем оплат за 30.05.2025, 02.06.2025, 18.06.2025, 20.06.2025, 16.08.2025, які зараховано відповідно до умов договору. Вищевказані оплати є підтвердженням визнання відповідачем заборгованості за договором позики та отримання коштів за договором (такі висновки зроблено в постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13).

Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, при підписанні даного кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору.

Зазначає, що згідно з кредитним договором, підписаним відповідачем, прямо зазначено, що останній підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору, у тому числі й на умовах, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримав від кредитодавця до укладення цього договору всю необхідну інформацію.

Крім того, право вимоги за договором №8378746 відступлено позивачу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 24.09.2025 на виконання договору факторингу від 27.03.2025 №27/03/25 та додаткової угоди №9 до цього договору, що були чинними на час підписання реєстру боржників, перехід прав вимоги відбувся відповідно до вимог чинного законодавства України.

Звертає увагу, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Зокрема в договорі факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору. Зазначає, що дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер.

Вказує, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.05.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8378746, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в розмірі 9000 грн на 365 днів. Розмір першого обов`язкового платежу становить 1980 грн, дата сплати першого обов`язкового платежу - 02.06.2025. (а. с. 7 - 14).

Згідно з п. 2.1.1 договору мета отримання кредиту - придбання товарів для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.2.8 договору комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі становить 1552 грн 50 коп., процентна ставка фіксована 0,95% у день, дата надання кредиту - 29.05.2025, дата повернення кредиту - 28.05.2026.

Згідно з п. 6.13, 6.13.1 договору в разі прострочення позичальником сплати першого обов`язкового платежу / мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день, кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо строк його виплати не настав. У такому випадку позичальник зобов`язаний здійснити дострокове повне погашення заборгованості.

Вимога надсилається у вигляді повідомлення на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі та/або шляхом направлення вимоги в особистий кабінет позичальника. Повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Після отримання вимоги позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за договором протягом 30 календарних днів з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом 30 календарних днів позичальник усуне порушення умов договору та здійснить погашення простроченої заборгованості, вимога кредитора втрачає чинність. У разі невиконання умов, зазначених у вимозі або нездійснення погашення простроченої заборгованості – вимога залишається чинною, а позичальник зобов`язаний повернути заборгованість у повному обсязі. У такому разі після спливу строку вимоги кредитодавець має право відступити право вимоги за договором новому кредитору.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 115362 (а. с. 14).

З довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 22.01.2026 №КД-00013970 вбачається, що вказане товариство як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків, 29.05.2025 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 9000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , отримувачем вказаний ОСОБА_1 (а. с. 15).

Відповідно до листа АБ «Укргазбанк» від 14.04.2026 №БТ-4786 на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 29.05.2025 зараховано 9000 грн (а. с. 77 - 79).

З розрахунку заборгованості по кредитному договору від 29.05.2025 №8378746 вбачається, що відповідач має 15000 грн 89 коп. заборгованості за кредитом, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3783 грн - заборгованість за відсотками, 1725 грн 50 коп. – неустойка, 492 грн 39 коп. - комісія (а. с. 16 - 17).

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у тому числі й до ОСОБА_1 по кредитному договору №8378746 на суму 15000 грн 89 коп., з яких: 9000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3783 грн - заборгованість по процентам, 1725 грн - неустойка, 492 грн 39 коп. - комісія (а. с. 27 - 35).

24.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №9 до договору факторингу від 27.03.2025№27/03/25, відповідно до якої внесено зміни до реєстру боржників (а. с. 32).

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем чи первісним кредитором обов`язку, передбаченого ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктами 6.13, 6.13.1 договору щодо направлення на адресу відповідача вимоги про повне погашення кредиту, строк виконання якого не настав, а тому у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення суми грошових коштів за договором кредитної лінії (Надійний) від 29.05.2025 №8378746.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Судом встановлено, що кредитний договір від 29.05.2025 №8378746 є споживчим, що підтверджено в пункті 2.1.1 договору (а. с. 8).

Доказів того, що позивач або первинний кредитор направляли відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, матеріали справи не містять. Не заперечує цього і позивач в апеляційній скарзі.

У постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати в суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

У постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що, визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

З аналізу частини 3 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами даного конкретного кредитного договору передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, але відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу не направлялося.

Тобто в даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення кредиту за договором від 29.05.2025 №8378746, строк виконання якого не настав.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.10.2025 у справі №539/402/24, відповідно до якої право кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту виникає за умови затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, якщо таке право прямо передбачене договором про споживчий кредит. Правила кредитування, які не підписані позичальником, не є складовою кредитного договору та не можуть встановлювати додаткові права кредитора. За відсутності в договорі права на дострокове повернення кредиту, кредитор може вимагати стягнення лише простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, але з позичальника на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення товариства до суду з цим позовом, на що суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №159/2146/15-ц зазначено наступне: «колегія суддів уважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови в задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої в суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Відповідно до умов кредитного договору від 29.05.2025 №8378746 ОСОБА_1 надано 9000 грн кредиту на 365 днів з 29.05.2025 по 02.06.2026.

Згідно з п. 2.2.4 договору період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 5 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 5 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 5 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 72.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до суду 20.03.2026, станом на вказану дату ОСОБА_1 повинен був сплатити 59 платежів. Кожний платіж дорівнює 125 грн (9000 грн : 72 платежі).

Таким чином станом на 20.03.2026 відповідач повинен був сплатити 7375 грн заборгованості за кредитом (125 грн х 59 платежів) та 3783 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 29.05.2025 по 02.08.2025.

Що стосується позовної вимоги про стягнення неустойки, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості в регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється: (1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (постанова Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22).

Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Зокрема, дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23, від 12.02.2025 у справі №758/5318/23).

Враховуючи викладене, оскільки кредитний договір було укладено 29.05.2025, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця пені за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення 1725 грн неустойки необхідно відмовити.

Що стосується позовної вимоги про стягнення комісії, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 2.2.8 договору кредитної лінії від 29.05.2025 №8378746 комісія за надання кредиту становить 17,25% від суми наданого кредиту, що в грошовому виразі складає 1552 грн 50 коп. (а. с. 8).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08.06.20217 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №755/11636/21, від 08.02.2023 у справі №168/349/20, від 16.11.2022 у справі №755/9486/21.

З огляду на викладене, кредитор не мав законних підстав для нарахування зазначеної комісії, а тому в задоволенні цієї вимоги також необхідно відмовити.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що за період з 29.05.2025 по 16.08.2025 відповідачем було сплачено 2774 грн 50 коп. неустойки та 1060 грн 12 коп. комісії, а всього 3834 грн 62 коп.

Таким чином зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» необхідно стягнути 7323 грн 38 коп. заборгованості за тілом кредиту, яка утворилася станом на день звернення з позовом до суду (7375 грн заборгованості за тілом кредиту + 3783 грн заборгованості за відсотками – 3834 грн 62 коп.).

Зазначене узгоджується з правовою позиціє Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.10.2019 у справі №640/2755/16-ц, відповідно до якої в разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки районний суд не врахував, що позивач мав законні підстави вимагати повернення заборгованості за кредитом, яка утворилася станом на день звернення з позовом до суду та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, тому рішення районного суду необхідно скасувати та постановити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 13 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (49%) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 1304 грн 58 коп. (2662 грн 42 коп. х 49%) судового збору, сплаченого в суді першої інстанції та 1956 грн 86 коп. (3993 грн 60 коп. х 49%) судового збору, обраховано від суми, яку потрібно було сплатити за подачу апеляційної скарги, а всього 3261 грн 44 коп. (а. с. 1, 107).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 29 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 7323 грн 38 коп. заборгованості за договором кредитної лінії (Надійний) від 29 травня 2025 року №8378746, 3261 грн 44 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: Я.Л. Петен

О.М. Черних