Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №490/10165/25 — Миколаївський апеляційний суд

14.07.26

22-ц/812/1237/26

Справа №490/10165/25

Провадження № 22-ц/812/1237/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шолох Л.М., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої житлової субсидії

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ у Миколаївській області, Головне Управління) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої житлової субсидії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Миколаївській області та отримував житлову субсидію відповідно до Положення № 848 на підставі заяви від 24.11.2023 та декларації про доходи та витрати осіб.

Йому було призначено житлову субсидію з 01 листопада 2023 року по 31 березня 2024 року, що підтверджується рішенням про призначення субсидії від 14 грудня 2023 №1160906790 2023-2.

Згідно Порядку № 136 було проведено перевірку достовірності та повноти інформації домогосподарства про доходи (майновий стан). За результатами верифікації, проведеної Мінфіном 19 липня 2024 року, виявлено що у члена домогосподарства відповідача, станом на 01 листопада 2023 року наявний відкритий депозитний рахунок в “ПриватБанк”, назва відділення/філії: Відділення “Миколаївське №13”, розмір депозиту якого перевищував 100 000 грн.

Звертають увагу суду, що відповідач був ознайомлений з обов`язком повідомити позивача про обставини, які можуть вплинути на виплату субсидії, зокрема, про наявність на депозитному банківському рахунку коштів в сумі, що перевищує 100 000 грн, про що зазначено в заяві про призначення житлової субсидії від 24 листопада 2023 року. Таким чином, відповідачем було порушено обов`язок щодо повідомлення про наявність на депозитному банківському рахунку коштів в сумі, що перевищує 100 000 грн, внаслідок чого Головним управлінням надміру виплачено відповідачу житлову субсидію за період з 01 листопада 2023 по 31березня 2024 року в сумі 10548,10 грн.

Листом від 19 серпня 2024 року № 1400-0308-8/69830 відповідача було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму житлової субсидії в розмірі 10548,10 грн. Проте останній в добровільному порядку суму переплати не повернув.

Враховуючи вищевикладене, просили стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену житлову субсидію за період з 01 листопада 2023 року по 31 березня 2024 року у сумі 10548,10 грн та судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів про надсилання відповідачу та відповідно отримання/не отримання ним листа адресованого на ім`я відповідача, в якому останньому повідомляється про необхідність повернення на рахунок ПФУ переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 10 548, 10 грн, яка утворилась за період з 01 листопада 2023 року по 31 березня 2024 року або вручення йому відповідного повідомлення під особистий підпис.

Судом не встановлено факту відмови відповідача добровільно повернути надміру виплаченої суми житлової субсидії.

Крім того, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність у відповідача на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 000 грн, в матеріалах справи відсутні будь - які виписки з банківської установи. Наявність у матеріалах справи однієї лиш Картки рекомендацій Міністерства фінансів без проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності не є належним та достовірним доказом, що підтверджує недобросовісність з боку особи як набувача субсидії.

В апеляційній скарзі Головне управління, посилаючись та те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи та не дослідженням і не наданням належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, просило про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилався на ті ж самі обставини, що і у позовній заяви та зазначаючи, що відповідачем було порушено обов`язок щодо повідомлення про обставини, які можуть вплинути на виплату субсидії, зокрема, про наявність на депозитному банківському рахунку коштів у сумі, що перевищує 100000 грн, про що він був ознайомлений у заяві про призначення житлової субсидії, в добровільному порядку суму переплати не повернув, а відтак виплачена йому Головним управлінням надмір житлова субсидія за період з 01 листопада 2023 року по 31 березня 2024 року у розмірі 10548,10 грн, підлягають стягненню з останнього.

Відзив на апеляційну скаргу на час перегляду справи апеляційним судом від відповідача не надходив.

Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України (в редакції на час подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримував житлову субсидію на підставі заяви та декларації від 24.11.2023 року( а.с.19-21, 22-25).

Відповідачу призначено житлову субсидію з 01.11.2023 по 31.03.2024, що підтверджується рішеннями №1160906790-2023-2 від 14.12.2023 року ( а.с.27).

Згідно Порядку №136 було проведено перевірку достовірності та повноти інформації домогосподарства про доходи (майновий стан). За результатами верифікації, проведеної Мінфіном 19.07.2024 року, виявлено що у члена домогосподарства відповідача, станом на 01.11.2023 відкритий депозитний рахунок в АТ КБ «Приватбанк», назва відділення/філії: Відділення «Миколаївське №13», розмір депозиту якого перевищував 100 000 грн( а.с.29,30).

Як вбачається з довідки про надлишково виплачену субсидію ОСОБА_1 ЕОС 1160906790, РНОКПП НОМЕР_1 сума надміру виплаченої житлової субсидії становить 10 548,10 грн ( а.с.26).

До позовної заяви позивачем долучено лист позивача адресований на ім`я відповідача, в якому останньому повідомляється про необхідність повернення на рахунок Пенсійного фонду України переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 10 548,10 гривень, яка утворилась за період з 01.11.2023 року по 31.03.2024 рік у зв`язку з неповідомленням про наявність на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн (а.с.28).

Докази отримання відповідачем даного листа у матеріалах справи відсутні.

Звертаючись до суду з цим позовом, ГУ ПФУ у Миколаївській області свої вимоги мотивувало тим, що відповідачу було надміру виплачено суму житлової субсидії у розмірі 10 548 грн 10 коп., оскільки він у порушення п. 90 Положення № 848 протягом 30 календарних днів не проінформував уповноважений орган про виникнення обставин, передбачених підпунктами 2,4,8-10 п. 14 цього Положення, а саме про наявність на депозитному банківському рахунку коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848.

Згідно з пункту 3 Положення № 848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.

Відповідно до пункту 4 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

За змістом пункту 5 Положення № 848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії».

Житлові субсидії на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначаються у разі, коли домогосподарство не отримує комунальну послугу з постачання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання) та не використовує природний газ або електричну енергію для індивідуального опалення (п. 6 Положення № 848).

Пунктом 9 Положення № 848 визначено, що контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.

Відповідно до підпункту 9 пункту 14 Положення № 848 (в редакції на час звернення відповідача за призначенням субсидії) житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100000 гривень, або облігації внутрішньої державної позики на загальну суму, що перевищує 100 000 гривень, про що зазначається в декларації.

Пунктом 56 Положення № 848 передбачено, що уповноважені органи мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням.

Згідно з абзацами 3, 4 пункту 119 Положення № 848 за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли: у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у п.90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, які здійснюють державні виплати, мають право проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, а також приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року в справі № 727/5743/15-ц у пунктах 19-21 виснувала, «…що сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави. А тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що надмірно перерахована (виплачена) субсидія є шкодою. Застосування до спірних правовідносин приписів статей 1166 і 1231 ЦК України є помилковим. Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, пенсії, допомоги, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України). Отже, не може бути повернута сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо позивач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку особи як набувача субсидії. Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов`язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо…».

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Законодавець передбачив два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Добросовісність як презумпція матеріального права має процесуальне значення та впливає на розподіл доказування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» від 05 січня 2000 року, «Oneryildiz v. Turkey» від 18 червня 2002 року, «Megadat. com SRL v. Moldova» від 08 квітня 2008 року, «Moskal v. Poland» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Lelas v. Croatia» від 20 травня 2010 року і «Toscuta and Others v. Romania» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Oneryildiz v. Turkey» від 18 червня 2002 року та «Beyeler v. Italy» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи в позові ГУ ПФУ у Миколаївській області, обґрунтовано виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що подаючи заяву про призначення субсидії відповідач мав на меті навмисно подати недостовірні відомості проте, що будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100000 гривень.

Наявність у матеріалах справи однієї лиш "Картки рекомендацій Міністерства фінансів" без проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності не є належним та достовірним доказом, що підтверджує недобросовісність з боку особи як набувача субсидії.

Зважаючи на те, що позивач всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не довів обставин, на які він посилалася як на підставу своїх вимог та не надав суду будь-яких доказів проте, що відповідач мав на меті навмисно подати недостовірні відомості або приховати відомості проте, що будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100000 гривень, що свідчить про відсутність у його діях недобросовісності, ураховуючи, що субсидія призначена позивачем відповідачу добровільно та на підставі необхідних для цього документів, тому цілком правильним є висновок суду про відсутність підстав згідно зі статті 1215 ЦК України для стягнення з нього призначеної та отриманої суми субсидії.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову в позові ГУ ПФУ у Миколаївській області є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вищевказані висновки судів першої інстанцій не спростовують.

Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, колегія суддів доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи апелянта. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 14 липня 2026 року.