Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №469/197/23 — Миколаївський апеляційний суд

13.07.26

22-ц/812/19/26

Справа №469/197/23 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Провадження №22-ц/812/19/26

Постанова

Іменем України

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Крамаренко Т.В., Лівінського І.В.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Герасимцем Миколою Миколайовичем, на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, вступна та резолютивна частини якого ухвалені 08 липня 2025 року о 16:10 год, повне судове рішення складено 18 липня 2025 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen LT35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілю позивача було завдано механічних пошкоджень, а ОСОБА_2 як власнику на час пригоди спричинено майнові збитки в розмірі 983284,64 грн, які підтверджені висновком експертного дослідження Миколаївського відділення Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз від 24 січня 2023 року № 22-1195.

22 грудня 2022 року постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Страхова компанія відповідача, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодувало позивачу шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 230 000 грн. Таким чином, залишилася невідшкодованою завдана позивачу шкода в розмірі 753 284,61 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 завдану внаслідок ДТП майнову шкоду в розмірі 753284,61 грн та судові витрати.

08 липня 2025 року рішенням Березанського районного суду Миколаївської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 753284,64 грн та 7535 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, тому із ОСОБА_1 як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає 753284,61 грн. Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд врахував висновок експерта від 24 січня 2023 року № 22-1195.

Суд відхилив клопотання ОСОБА_1 про призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення дійсної вартості автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 та розміру матеріального збитку завданого автомобілю позивача. Мотивуючи відмову суд посилався на те, що відповідач не надав свій висновок, який би спростував експертне дослідження від 24 січня 2023 року №22-1195, а твердження ОСОБА_1 про придбання позивачем транспортного засобу на аукціоні після значимої дорожньо-транспортної пригоди, що впливає на його ринкову вартість, є припущенням.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Герасимець М.М., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду скасувати.

В апеляційній скарзі представник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Розмір майнової шкоди, завданої позивачу ґрунтується лише на експертному дослідженні від 24 січня 2023 року №22-1195, який проведений з порушенням норм Закону та Інструкції. Визначаючи ринкову вартість автомобіля «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , експерт не взяв до уваги та не врахував технічний стан транспортного засобу, який був придбаний позивачем на аукціоні у США після значимої дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що за даними внутрішнього ринку, ринкова вартість вказаного автомобіля становить значно менше, а вартість його відновлювального ремонту є завищеною.

Також посилався на те, що звіт оцінювача ОСОБА_3 , складений на замовлення позивача, є недопустимим доказом, оскільки відповідач не був присутній при огляді експертом автомобіля, не мав можливості заявити клопотання, висловити зауваження та свою думку щодо обставин, характеру пошкоджень та розміру збитків.

Тому, суд помилково прийняв до уваги висновок експерта ОСОБА_3 та відмовив у призначенні судової автотоварознавчої експертизи.

11 вересня 2025 року на адресу Миколаївського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання апеляційного суду на 13 липня 2026 року ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника ОСОБА_1 – Герасимця М.М. надійшла заява, в якій він просив суд відкласти розгляд справи через госпіталізацію ОСОБА_1 з підозрою на запалення легенів. Будь – яких доказів на підтвердження поважності причин неприбуття у судове засідання до заяви не надано.

Судова колегія зауважує, що у випадку неможливості прибути в судове засідання відповідача, останній мав право у разі необхідності направити для участі в судовому засіданні уповноважену ним особу, для укладення угоди з якою, за клопотанням ОСОБА_1 у судовому засіданні 15 червня 2026 року було оголошено перерву, чого відповідачем зроблено не було.

Явка сторін до суду апеляційної інстанції не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для апеляційного перегляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із нормами ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа перебувала в провадженні досить тривалий час, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і судом першої інстанції встановлено, що 17 листопада 2022 року на автодорозі М-14 (Одеса – Мелітополь-Новоазовськ) у с. Федорівка Миколаївського району Миколаївської області, сталась ДТП за участю автомобіля марки Volkswagen LT35, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП належному ОСОБА_2 автомобілю завдано механічні ушкодження.

22 грудня 2022 року постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва у справі № 489/3459/22, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, наслідком якої стало пошкодження належного ОСОБА_2 транспортного засобу, та обсяг таких пошкоджень відповідачем не заперечується.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водіїв транспортних засобів була застрахована.

Відповідно до виписки по картковому рахунку АТ КБ «ПриватБанк», 10 січня 2023 року, АТ СК ARKS на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, виплатила ОСОБА_2 230 000 грн.

Згідно з висновком експерта автотоварознавчого дослідження Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ від 24 січня 2023 року № №22-1195, складеного на замовлення ОСОБА_2 , транспортний засіб марки «Audi A4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , має механічні пошкодження ударного характеру найбільш виражені в передній та задній частині кузова для усунення яких потребується проведення відновлювального ремонту. Огляд транспортного засобу проведений експертом з урахуванням можливих обмежень доступу до зони пошкоджень, що в подальшому для повноти огляду може потребувати додаткове розбирання транспортного засобу.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки, станом на момент ДТП (17 листопада 2022 року ) склав 983 284 грн 64 коп.

Дійсна ринкова вартість транспортного засобу становить 983 284 грн 64 коп.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля, при умові виконання вимог, які пред`являються заводом виробником до технології та якості робіт складає 1 410 693 грн 98 коп. З урахуванням ефективного використання, транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач просив стягнути з відповідача різницю між виплаченою АТ СК ARKS страховою сумою та фактично завданими збитками.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до вимог ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Встановивши, що страхової виплати для повного відшкодування завданої позивачу шкоди недостатньо, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України, про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 , як особи, з вини якої сталася ДТП, різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Водночас не можна погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому.

Обґрунтовуючи розмір заподіяної майнової шкоди, позивач надав суду висновок експерта автотоварознавчого дослідження від 24 січня 2023 року №22-1195, складений на замовлення ОСОБА_2 , який відповідно до статей 77, 78 ЦПК України є належним і допустимим доказом.

При цьому відповідач, заперечуючи проти визначеного розміру матеріального збитку під час розгляду справи судом першої інстанції двічі заявляв клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, в задоволенні якого, судом відмовлено через не надання ним доказів на підтвердження своїх заперечень.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою подав клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, для з`ясування вартості відновлювального ремонту автомобіля «Audi A4» із врахуванням зношеності цього транспортного засобу.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.

18 травня 2026 року надійшов висновок експерта транспортно – товарознавчої експертизи Одеського науково – дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №398-34-26 від 06 травня 2026 року.

Згідно вказаного висновку, ринкова вартість автомобіля «Audi A4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, у технічному стані до моменту ДТП складала 842 038 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 842 038 грн, а ринкова вартість цього автомобіля після ДТП на час його огляду експертом, такою, що дорівнює вартості придатних до подальшої експлуатації складових аварійно пошкодженого КТЗ з урахуванням вартості металобрухту, який залишився, могла складати 100 514 грн 97 коп.

Експертиза про ймовірність розміру ринкової вартості належного позивачу транспортного засобу після ДТП не свідчить про те, що автомобіль насправді не був пошкоджений внаслідок винних дій відповідача, не спростовує розмір завданих ОСОБА_2 збитків.

Оскільки тягар доказування і доведення іншого розміру шкоди, відповідно до вимог ст.76-88 ЦПК України, лежить на відповідачеві, а останній відповідних доказів не надав, висновок судової транспортно – товарознавчої експертизи №398-34-26 від 06 травня 2026 року не спростував, зазначений доказ в частині визначення ринкової вартість пошкодженого транспортного засобу після ДТП, є належним та достатнім.

Тому, при визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi A4», колегія суддів приймає до уваги даний висновок експерта у сукупності з висновком автотоварознавчого дослідження транспортного засобу № 22-1195 від 24 січня 2023 року, у якому зафіксовані пошкодження ударного характеру та загальний технічний стан автомобіля.

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Експерт дійшов висновку про те, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Audi A4» є фізично знищений, його відновлювальна вартість є більшою ніж ринкова вартість аналогічного автомобіля.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик або особа, яка відповідає за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Оскільки ремонт транспортного засобу «Audi A4» є економічно необґрунтованим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки, відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, необхідні для відновлення пошкодженої речі.

Відповідач, як заподіювач шкоди, не висловлював свою згоду на передачу позивачем пошкодженого майна, а саме залишків автомобіля розмір яких становить 100 514 грн 97 коп.

За такого, на ОСОБА_1 слід покласти обов`язок по відшкодуванню ОСОБА_2 шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 612 038 грн, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням страхового відшкодування (842 038 – 230 000 ).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 з власної ініціативи звернувся до судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково – дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з метою проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, й оплатив його проведення у розмірі 3 171 грн 34 коп.

Наданий позивачем висновок експертного дослідження суд оцінив у сукупності з іншими доказами та прийняв до уваги, оскільки він містить інформацію щодо технічного стану пошкодженого транспортного засобу, є таким, що підтверджує обставини справи, які за законом мають бути підтверджені лише певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що вказаний висновок є належним доказом в розумінні ч. 1 ст. 77 ЦПК України, входить до переліку судових витрат, визначеного частиною другою статті 133 ЦПК України, отже витрати, понесені позивачем на його складання, підлягають відшкодуванню.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 постановлена ухвала про призначення судової транспортно -товарознавчої експертизи у порядку, передбаченому ст. ст. 102-110 ЦПК України та останнім здійснено оплату проведення такої експертизи, відповідно до вимог ст. 139 ЦПК України у розмірі 24 427 грн 01 коп.

Вказаний висновок є письмовим доказом у справі, містить інформацію щодо предмета доказування, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що є підстави для застосування вимог ст. ст. 139,141 ЦПК України.

До матеріалів справи долучена квитанція, з якої вбачається, що ОСОБА_2 при подачі позову сплатив 7 535 грн судового збору.

ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги сплачено 11 299 грн 27 коп судового збору.

Даним рішенням апеляційного суду позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, в розмірі 612 038 грн, що становить 81,25% від заявлених вимог.

Тому, на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та витрати по оплаті автотоварознавчого дослідження відповідно у розмірі 6 122 грн 19 коп, 2 576 грн 81 коп, а всього - 8 698 грн 90 коп.

Із врахуванням задоволеної частини апеляційної скарги ОСОБА_1 на користь останнього із ОСОБА_2 слід стягнути 2 118 грн 61 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги та 4 580 грн 06 коп. за проведення транспортно -товарознавчої експертизи, а всього – 6 698 грн 67 коп.

Із врахуванням порядку взаємозаліку із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1 999 грн 33 коп. (8 698 грн 90 коп. - 6 698 грн 67 коп.)

Враховуючи наведені обставини та виходячи із положень п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, колегія вважає, що оскаржуване рішення слід змінити.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Герасимцем Миколою Миколайовичем, задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 08 липня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 612 038 грн (шістсот дванадцять тисяч тридцять вісім гривень), та 1 999 грн 33 коп. судового збору, а всього 614 037 грн 33 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 14.07.2026 р.