Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №484/6124/25 — Миколаївський апеляційний суд

07.07.26

22-ц/812/1444/26

Провадження № 2/484/1444/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

7 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/6124/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником –

адвокатом Грабовською Марією Василівною,

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 29 квітня 2026 року суддею Коваленко Н.А., у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідачки завдану їй майнову шкоду в розмірі 124 390 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , а відповідачці — розташована поверхом вище квартира АДРЕСА_2 .

13 листопада 2022 року сталося залиття квартири ОСОБА_1 , внаслідок якого пошкоджено чотири приміщення — коридор, спальню, ванну кімнату та туалет, а також відсутнє електропостачання в частині приміщень. Причиною залиття, за твердженням позивачки, стало неналежне утримання ОСОБА_2 власного сантехнічного обладнання (несправність та підтікання бачка унітазу), що підтверджується актом обстеження від 4 листопада 2024 року, складеним ТОВ «Еталонсервіс» та показаннями свідка ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що акт обстеження від 4 листопада 2024 року складений без участі відповідачки чи її представника, за відсутності належного складу комісії, без обстеження квартири відповідачки, не містить технічного обґрунтування джерела витоку та висновку щодо вини конкретної особи, а тому не може вважатися належним і достатнім доказом причинно-наслідкового зв`язку. Суд також узяв до уваги пояснення представника відповідачки про систематичні затоплення квартири АДРЕСА_2 у період з 2000 по 2019 рік з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_3 , а також письмове пояснення ОСОБА_4 .

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою протиправної поведінки відповідачки та причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Грабовська М.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановив лише один з елементів складу цивільного правопорушення, а саме - наявність шкоди, повністю проігнорувавши протиправну поведінку відповідачки та причинний зв`язок, хоча обидва ці елементи підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 як власниця квартири АДРЕСА_2 відповідно до статті 322 ЦК України та статті 151 Житлового кодексу України зобов`язана була утримувати належне їй майно, зокрема сантехнічне обладнання, у справному стані та не допускати заподіяння шкоди іншим особам, чого вона тривалий час не робила — не проживала у квартирі та не цікавилася станом свого майна, а комунікація щодо квартири здійснювалася виключно через її матір ОСОБА_4 та сусідку ОСОБА_3 .

На підтвердження причини залиття ОСОБА_1 посилається на листування ОСОБА_3 з ОСОБА_4 від 14 листопада 2022 року, в якому свідок описала перевантажений бачок унітазу, перекритий кран подачі води, вологі стіни у ванній кімнаті відповідачки та значне намокання суміжної стіни з боку квартири позивачки.

ОСОБА_1 також зазначає, що висновок суду першої інстанції про недостовірність акта обстеження від 4 листопада 2024 року є суперечливим і не відповідає вимогам розумності. Крім того, апелянтка вважає недопустимим доказом письмове пояснення ОСОБА_4 , оскільки остання є матір`ю відповідачки і об`єктивність її свідчень викликає обґрунтовані сумніви. На переконання ОСОБА_1 , посилання відповідачки на систематичні затоплення з квартири АДРЕСА_3 у 2000–2019 роках не підтверджено жодним належним доказом. Окремо апелянтка звертає увагу на те, що судом першої інстанції повністю залишено поза увагою вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Узагальнені доводи інших учасників

Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях, наданих у суді першої інстанції через представника, заперечувала проти позову, посилаючись на те, що не проживала у квартирі АДРЕСА_2 тривалий час, а пошкодження в квартирі позивачки є наслідком систематичних затоплень 2000–2019 років з розташованої поверхом вище квартири АДРЕСА_3 , вину за які позивачка на неї покласти не може. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін адвокатів Гоцуляк Ю.С., Грабовської М.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 .

Відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить квартира

АДРЕСА_5 ОСОБА_2 знаходиться над квартирою ОСОБА_1 .

У квартирі відповідачки з 2020 ніхто не проживав, що стороною позивача не заперечувалось.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 вказала, що 13.11.2022 відбулося затоплення її квартири з квартири поверхом вище, про що 04.11.2024 майстром дільниці ОСОБА_5 було складено акт обстеження який затверджено директором ТОВ «Еталонсервіс».

Подія затоплення була виявлено сусідкою ОСОБА_3 , яка доглядала за квартирою позивачки ОСОБА_1 , оскільки остання була на час залиття квартири за кордоном і повернулася в Україну у 2024 році. Вказане підтвердила і свідок ОСОБА_3 .

З заявою про обстеження квартири з метою встановлення причини залиття до ТОВ «Еталонсервіс Назарова Л.С. звернулась тільки 04.11.2024, оскільки до цього перебувала за кордоном.

Згідно даного акту обстеження від 04.11.2024 встановлено, що зі слів сусідки квартири - затоплення відбулося 13.11.2022 року. На той час власниця у квартирі не проживала, за квартирою наглядала сусідка, яка повідомила власника про затоплення. Затоплення відбулося з верхнього поверху з квартири АДРЕСА_2 . Постраждало чотири кімнати: коридор, спальня, ванна і туалет. В цих приміщеннях відсутнє електричне живлення. В спальній кімнаті висохлі жовті плями на стіні і стелі біля дверей S затікання стелі 2 м.кв.; S затікання двох стін – 4 м.кв; двері спальні вигнулися від вологи, на них коробці відшарувалося покриття, перестали зачинятися. В коридорі вся стіна зліва, де двері в туалет і ванну має сліди затікання «Грибок». Відшарування шпаклівки на S= 2.7 м.кв. Ванна кімната: грибок і пліснява на стелі S= 2.5; кахельна кладка вздулася, місцями повідпадали окремі клитки; шви між плиткою обсипалися. Туалет: на стелі висохлі жовті сліди на S= 2.3 м.кв., грибок на стелі і стінах. Плитка вздулася, шви обсипалися, двері розшарувалися, не зачиняються. На момент огляду квартири АДРЕСА_1 нових затікань не виявлено, стеля і стіни сухі.

До акту не додані фото та відеофіксація саме моменту самої події. Отже, майстром фактичний стан квартири відповідачки не оглядався, а проміжок часу між затопленням квартири - 13.11.2022 року та фактом фіксування відповідної події - 04.11.2024 року, становить 2 роки.

Зі змісту акту вбачається, що про обставини залиття квартири повідомила мешканка квартири АДРЕСА_1 , але яка саме не зазначено; констатовано, що залиття відбулось з квартири із верхнього поверху, однак, майстром дільниці не встановлено внаслідок чого сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , крім того, майстер дільниці не оглядав квартиру АДРЕСА_2 , а лише вказав, що двері не відчинили. Акт складений за відсутності відповідачки, або її представника, за відсутності свідків. Акт складався за відсутності членів комісії, та не є зрозумілим чи складався за присутності ОСОБА_1 , оскільки нею не підписаний.

Відповідно до опитування ОСОБА_4 адвокатом Гоцуляк Ю.С., у відповідності до п.7 ч.1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що долучені до матеріалів справи ОСОБА_4 повідомила, що під час складання акту майстром ТОВ «Еталонсервіс» ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (у якої був ключ) представнику ТОВ «Еталонсервіс» не відчинили двері квартири АДРЕСА_2 і не допустили майстра до огляду. У квартирі ОСОБА_2 теж наявні плями, пліснява на стінах від заливів, відшарування фарби від частих затоплень. Вказує, що постійно була на зв`язку з ОСОБА_3 , яка повідомляла їй про заміну стояку (зливної труби) в будинку, а також про заміну труби подачі холодної води через її іржавий стан в квартирі АДРЕСА_3 . Вважає, що вина її доньки ОСОБА_2 не доведена, причина події не встановлена, у позові багато недостовірної інформації, Акт залиття відсутній.

Позиція апеляційного суду

Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Проте, незважаючи на встановлення презумпції вини заподіювача шкоди, останні наділені правом здійснювати захист своїх прав та інтересів шляхом подання заперечень, апеляційних скарг тощо, тобто вживати заходи, спрямовані на спростування такої презумпції.

Згідно пункту 4 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, обчислюється, виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі на момент розгляду справи.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що спричинення майнових збитків, їх обсяг та вартість, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний стан квартири зафіксовано актом тільки у листопаді 2024 року. Безпосередньо після залиття стан квартири не обстежувався. Проміжок часу між залиттям – 13.11.2022 року та обстеженням складає два роки.

Також зі змісту акту вбачається, що обставини залиття квартири у ньому викладені зі слів мешканки квартири АДРЕСА_1 , проте не зазначено якої саме. При цьому констатовано, що залиття відбулось з квартири верхнього поверху.

Отже самим майстром дільниці не встановлено внаслідок чого сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . Квартиру АДРЕСА_2 майстер не оглядав, а лише вказав, що двері йому не відчинили.

Таким чином, практично не можливо встановити чи відповідає стан квартири АДРЕСА_1 , який був встановлений майстром дільниці при складанні акту 04.11.2024 року, стану квартири у якому вона опинилась внаслідок залиття 13.11.2022 року. Також суд враховує, що протягом двох років після залиття стан квартири могли погіршити й інші чинники (опалення, провітрювання тощо).

Також неможливо встановити чи відбулося залиття з квартири АДРЕСА_2 , чи з іншої квартири, оскільки безпосередньо після залиття стан цих квартир, та можливо причетних інших квартир, не обстежувався.

Крім того, не може вважатись належним доказом акт обстеження, який був складений майстром одноособово, без участі інших членів комісії, самої відповідачки чи її представника та за відсутності свідків. Також не можливо встановити чи була присутньою при складанні акту ОСОБА_1 , оскільки нею акт не підписаний.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги пояснення та переписку свідка ОСОБА_3 в суді першої інстанції щодо неодноразових затоплень квартири відповідачки № 62 з п`ятого поверху у 2023 році, а саме – затоплення відбувалося безперервно протягом трьох тижнів, стіни в туалеті сильно заливались. Також вода текла на кухні та натекла в кімнату. Обсяг і наслідки цих затоплень встановлені не були.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження спричинених збитків саме з вини відповідачки ОСОБА_2 , тому у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, то у задоволенні цієї частини позовних вимог також слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Грабовської М.В.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, понесені апелянтом судові витрати залишаються за її рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Грабовською Марією Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2026 року