Вирок від 12 липня 2026 р. у справі №465/1511/22 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Вимагання

Дата: 12 липня 2026 р.

Справа: №465/1511/22

Суддя: Головатий В. Я.

Справа № 465/1511/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/537/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12021140000000869 за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.12.2025, стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червонограда Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Червонограда Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Львова, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої, обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_12 ,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_13 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 ,

законного представника ОСОБА_14 ,

захисника ОСОБА_15 ,

неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_11 ,

законного представника ОСОБА_16 ,

захисника ОСОБА_17

встановила:

вироком Франківського районного суду м. Львова від 12.12.2025 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.189 КК України, та призначено покарання: за ч.2 ст.146 України у виді 4 років позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахується з часу його фактичного затримання, зарахувавши у строк відбуття покарання за даним вироком, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_9 з 15.10.2021 по дату набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 - залишено без змін.

ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.189 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст.146 України у виді 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України у виді 4 років 4 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 4 місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахується з часу його фактичного затримання, зарахувавши у строк відбуття покарання за даним вироком, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_10 з 15.10.2021 по дату набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_10 - залишено без змін.

ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.189 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст.146 України у виді 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_11 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на неї обов`язків згідно ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби – залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2021 у справі №461/8544/21, провадження №1-кс/461/5848/21 – скасовано.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2021 у справі №461/8544/21, провадження №1-кс/461/5847/21 – скасовано.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2021 у справі №461/8544/21, провадження №1-кс/461/5846/21 – скасовано.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2021 у справі №461/8544/21, провадження №1-кс/461/5845/21 – скасовано.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.10.2021 у справі №461/8544/21, провадження №1-кс/461/5844/21 -скасовано.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 09.11.2021 у справі №461/8544/21, провадження №1-кс/461/6284/21 – скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в рівних частинах витрати на залучення експерта у розмірі 2 402 гривні 68 копійок в дохід держави.

Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 , неповнолітніми ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинили незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_6 за наступних обставин.

Так, неповнолітня ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , та неповнолітнім ОСОБА_10 , 14.10.2021 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14:01 год., за допомогою мобільного зв`язку, зв`язалась з потерпілою ОСОБА_6 , та під приводом замовлення послуги з фотозйомки запропонувала їй зустрітись, на що потерпіла погодилась.

14.10.2021 приблизно о 14:01 год. потерпіла ОСОБА_6 , зустрілась з ОСОБА_11 в обумовленому місці – біля входу до ринку «Привокзальний» по вулиці Городоцькій у м. Львові.

В подальшому, ОСОБА_11 під вищевказаним приводом провела ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_4 та після заходу потерпілої в середину квартири закрила за нею вхідні двері.

В цей час у вказаній квартирі перебували ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_10 , які відповідно до попередньої домовленості, за для конспірації своєї особистості та здійснення психологічного тиску на потерпілу, мали одягнуті маски типу «балаклави» на своїх обличчях.

В свою чергу ОСОБА_10 , з метою застосування психологічного тиску на потерпілу ОСОБА_6 та залякування останньої, дістав предмет схожий на зброю, спрямувши її ствол у сторону потерпілої. ОСОБА_6 , сприйнявши предмет схожий на зброю за реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, була змушена виконувати всі вказівки вказаних осіб та перебувати в приміщенні даної квартири, де вона не бажала перебувати.

Незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_6 із подальшим її триманням з істотним обмеженням вільного руху та пересування, утримання її в місці, де вона не бажала перебувати, із погрозою заподіянням їй фізичних та психологічних страждань, тривало приблизно з 14:01 год. по 23:39 год. 14.10.2021, і не було зупинене жодним з учасників, а припинилось лише після викриття злочинної діяльності групи осіб правохорооними органами.

Крім цього, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 , неповнолітніми ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел на незаконне збагачення, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , який є батьком потерпілої ОСОБА_6 , яку приблизно о 14:01 год. 14.10.2021, останні незаконного позбавили волі. Зокрема, із погрозами застосування відносно потерпілої ОСОБА_6 фізичного та психологічного насильства, шляхом демонстрації предмету зовні схожого на зброю, незаконно утримували в приміщенні квартири АДРЕСА_4 проти волі останньої та вимагали в потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в якості «викупу» в сумі 2 000 000 Євро, за не спричинення фізичних та психологічних страждань потерпілій ОСОБА_6 та її повернення, що мало місце за наступних обставин.

В свою чергу ОСОБА_10 , з метою застосування психологічного тиску на потерпілу ОСОБА_6 , та залякування останньої, дістав предмет схожий на зброю, спрямувши її ствол у сторону потерпілої. ОСОБА_6 , сприйнявши предмет схожий на зброю за реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, була змушена виконувати всі вказівки вказаних осіб та перебувати в приміщенні даної квартири, де вона не бажала перебувати.

В цей же час ОСОБА_18 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , неповнолітніми ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, вимагали в потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в якості «викупу» в сумі 2 000 000 Євро, за неспричинення фізичних та психологічних страждань його доньці ОСОБА_6 , шляхом відправлення смс-повідомлення та відеозвернення останньої, з проханням про необхідність виконання їхніх протиправних вимог.

В свою чергу, ОСОБА_11 , з метою невикриття своєї особистості та з метою уникнення притягнення її до кримінальної відповідальності, покинула приміщення вказаної квартири у невідомому напрямку.

В подальшому, в квартирі АДРЕСА_4 , протиправна діяльність ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 була припинена, останні були затримані працівниками поліції.

Таким чином ОСОБА_9 обвинувачується у незаконному позбавленні волі, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та у вчиненні вимагання, тобто у вимозі передачі чужого майна, вчиненого з погрозою насильства над потерпілим, його близьким родичем, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Неповнолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинили незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_6 за наступних обставин.

В цей час у вказаній квартирі перебували ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_10 , які відповідно до попередньої домовленості, задля конспірації своєї особистості та здійснення психологічного тиску на потерпілу, мали одягнуті маски типу «балаклави» на своїх обличчях.

Крім цього, неповнолітній ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , та неповнолітньою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел на незаконне збагачення, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , який є батьком потерпілої ОСОБА_6 , яку приблизно о 14:01 год. 14.10.2021, останні незаконного позбавили волі. Зокрема, із погрозами застосування відносно потерпілої ОСОБА_6 фізичного та психологічного насильства, шляхом демонстрації предмету зовні схожого на зброю, незаконно утримували в приміщенні квартири АДРЕСА_4 проти волі останньої та вимагали в потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в якості «викупу» в сумі 2 000 000 Євро, за не спричинення фізичних та психологічних страждань потерпілій ОСОБА_6 та її повернення, що мало місце за наступних обставин.

В цей час у вказаній квартирі перебували ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_10 , які відповідно до попередньої домовленості, задля конспірації своєї особистості та здійснення психологічного тиску на потерпілу, мали одягнуті маски типу «балаклави» на своїх обличчях.

В цей же час ОСОБА_18 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , неповнолітніми ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, вимагали в потерілого ОСОБА_7 грошові кошти в якості «викупу» в сумі 2 000 000 Євро, за неспричинення фізичних та психологічних страждань його доньці ОСОБА_6 , шляхом відправлення смс-повідомлення та відеозвернення останньої, з проханням про необхідність виконання їхніх протиправних вимог.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_10 обвинувачується у незаконному позбавленні волі, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та у вчиненні вимагання, тобто у вимозі передачі чужого майна, вчиненого з погрозою насильства над потерпілим, його близьким родичем, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Неповнолітня ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинили незаконне позбавлення волі потерпілої ОСОБА_6 за наступних обставин.

Крім цього, неповнолітня ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на незаконне збагачення, спрямований на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , який є батьком потерпілої ОСОБА_6 , яку приблизно о 14:01 год. 14.10.2021, останні незаконного позбавили волі. Зокрема, із погрозами застосування відносно потерпілої ОСОБА_6 фізичного та психологічного насильства, шляхом демонстрації предмету зовні схожого на зброю, незаконно утримували в приміщенні квартири АДРЕСА_4 проти волі останньої та вимагали в потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти в якості «викупу» в сумі 2 000 000 Євро, за не спричинення фізичних та психологічних страждань потерпілій ОСОБА_6 та її повернення, що мало місце за наступних обставин.

В цей же час ОСОБА_18 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , неповнолітніми ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , реалізовуючи свій злочинний умисел на незаконне збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, вимагали в потерілого ОСОБА_7 грошові кошти в якості «викупу» в сумі 2 000 000 Євро, за неспричинення фізичних та психологічних страждань його доньці ОСОБА_6 , шляхом відправлення смс-повідомлення та відеозвернення останньої, з проханням про необхідність виконання їхніх протиправних вимог.

В свою чергу, ОСОБА_11 , з метою не викриття своєї особистості та з метою уникнення притягнення її до кримінальної відповідальності, покинула приміщення вказаної квартири у невідомому напрямку.

Таким чином, неповнолітня ОСОБА_11 обвинувачується у незаконному позбавленні волі, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та у вчиненні вимагання, тобто у вимозі передачі чужого майна, вчиненого з погрозою насильства над потерпілим, його близьким родичем, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Вирок суду першої інстанції оскаржила представник потерпілих – адвокат ОСОБА_8 , яка просить вирок стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 визнати винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст.189 КК України, та призначити таким покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.

Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинувачених, апелянт вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 покарання ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Апелянт покликається на те, що під час розгляду справи, було встановлено, що усі обвинувачені ретельно підготувались та зухвало вчинили злочин. Потерпіла не просто стала жертвою незаконної поведінки усіх чотирьох. Дії обвинувачених - ретельно сплановані ними, чітко розроблений план, визначення ролей, та свідома підготовка на вчинення злочину.

Щодо ОСОБА_18 , то саме він обрав ОСОБА_19 об`єктом злочину. Тобто мав аналізувати її походження, та встановлював майновий стан її батька. Оскільки просити за викуп мільйони, треба розуміти, що потерпілі можуть мати можливість сплатити такі кошти. Щоб підбиратись до ОСОБА_20 , він створив фейковий акаунт в інстаграмі, з назвою ОСОБА_21 . Для цього знову ж таки обрав не чоловіче ім`я, а жіноче, щоб створити видимість безпеки у спілкуванні. Залучив до свого плану ще трьох осіб, ОСОБА_22 , Баліцького, Пиріг. Розприділив їм ролі. Пиріг мала спілкуватись з ОСОБА_20 , організовувати надумані фотосесії, та входити до ОСОБА_20 в довіру. Остання запросила її на вигадані хрестини, та привела потерпілу до заздалегідь орендованої квартири. Зайшовши в квартиру, саме ОСОБА_11 не дала потерпілій вийти, оскільки стояла у проході, затуляючи ОСОБА_20 вихід. Так, після цього, ОСОБА_11 залишила квартиру, та спокійно поїхала собі додому але не повідомила про інцидент поліцію, та не вчинила жодних дій для виправлення ситуації. Почала розкаюватись лише, коли до неї прийшли працівники поліції. Що знову ж такі підтверджує, свідоме бажання такої до настання негативних наслідків.

Щодо обвинуваченої ОСОБА_11 , то при наявності ключової позиції, що саме остання увійшла в довіру до потерпілої, та саме така провела її до квартири, в якій потерпіла утримувалась без її згоди, обізнаність у злочинних намірах інших обвинувачених, говорить лише про свідомий вибір ОСОБА_11 та вчинення нею злочину. За таких обставин, апелянт вважаю, що призначене покарання ОСОБА_11 є зам`яким і її безпідставно звільнено від відбування покарання.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , то на її переконання суд першої інстанції не мотивував чому саме покарання у вигляді 4 роки 6 місяців позбавлення волі для ОСОБА_9 є справедливим та достатнім, хоча обставини, які б пом`якшували покарання під час розгляду справи встановлено не було. Враховуючи наведене, обставини вчинення ОСОБА_9 злочину, його поведінка під час досудового розслідування та судового розгляду апелянт переконана, що до останнього необхідно застосовувати покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , то при призначені йому покарання за вчинене суд також не взяв до уваги, що саме у ОСОБА_10 був пістолет, і що саме останній погрожував ним потерпілій. Відтак, останній свідомо вчиняв злочин. Враховуючи наведене, обставини вчинення ОСОБА_10 злочину, його поведінка під час досудового розслідування та судового розгляду апелянт переконана, що до останнього необхідно застосовувати покарання у вигляді 7 років позбавлення волі.

Апелянт наполягає, що справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого. Вищенаведеним обставинам у їх поєднанні суд першої інстанції не дав відповідної оцінки, передусім з точки зору суспільної небезпечності винної особи.

Адвокат ОСОБА_17 в інтересах неповнолітньої (на момент вчинення злочину) обвинуваченої ОСОБА_11 подав заперечення, в яких просить відмовити в задоволені апеляційної скарги представника потерпілих щодо ОСОБА_11 та залишити вирок суду стосовно неї без змін, як такий що винесений у відповідності до чинного законодавства з врахуванням фактичних обставин справи та даних, які характеризують неповнолітню обвинувачену ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідача, доводи представника потерпілих, яка просила задоволити апеляційну скаргу, пояснення обвинувачених, їх законних представників та захисників, думку прокурора, які просили відмовити у задоволенні апеляційних вимог представника потерпілих, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України, вчинених за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам, які ніким не оскаржуються, а тому висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, та, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжкого та нетяжкого злочинів; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря – нарколога та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, згідно виробничої характеристики працював слюсарем – ремонтником дільниці технологічного комплексу та за період роботи на шахті показав себе дисциплінованим та добросовісним працівником; обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання встановлено не було, у зв`язку з чим суд вважав необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, у межах санкції статей.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які передбачені ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, та, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжкого та нетяжкого злочинів; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря – нарколога та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, за пропуски без поважних причин відрахований з Червоноградського гірничо – будівельного ліцею; на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах не перебуває; вчинення злочину у неповнолітньому віці; обставиною, яка пом`якшує обвинуваченому ОСОБА_10 покарання є вчинення злочину у неповнолітньому віці, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_11 суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених нею злочинів, які передбачено ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, та, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжкого та нетяжкого злочинів; особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку лікаря – нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах не перебуває; є студенткою Національного університету «Львівська політехніка» Інститут геодезії, згідно навчальної характеристики бере активну участь у житті університету, представляла інститут у спортивних змаганнях, виконувала обов`язки старости групи, у спілкуванні ввічлива, стримана, підтримує позитивні взаємини з викладачами та студентами; враховано вчинення злочину у неповнолітньому віці, у зв`язку з чим суд вважав необхідним і достатнім призначити їй покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, у межах санкції статей.

Обставиною, яка пом`якшує обвинуваченій ОСОБА_11 покарання є вчинення злочину у неповнолітньому віці, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Встановлені судом обставини в сукупності та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_11 істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення її від призначеного покарання із випробуванням.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що мета покарання, зазначена в ст. 50 КК України, може бути досягнута в умовах відбування ОСОБА_11 покарання з випробуванням, з встановленням їй достатнього випробувального строку відповідно до вимог ст.ст. 75, 104 КК України та покладенням на неї передбачених ст.76 КК України обов`язків.

Поряд з цим, на думку колегії суддів, враховуючи обставини справи, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про можливість призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в межах ближче до мінімальних строків санкцій, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України.

Так, при відсутності у обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 визнання вини у вчиненому, щирого каяття чи сприяння розслідуванню кримінальних правопорушень, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок суду першої інстанції щодо призначеної межі покарання є необґрунтованим за своїм розміром та явно несправедливим.

Натомість покарання, призначене обвинуваченій ОСОБА_11 , з врахуванням обставин справи, її визнання вчиненого, щирого каяття та сприянню слідству, яке призначене в межах санкцій статей обвинувачення, є обґрунтованим та справедливим, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції підставно застосовано до обвинуваченої ОСОБА_11 покарання з можливістю звільнення її від відбування покарання з іспитовим строком згідно вимог ст. 74, 104, 76 КК України.

Відтак, покликання представника потерпілих на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 покарання хоча і в межах санкцій статей обвинувачення, однак таке покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, особам обвинувачених та їх ставленню до вчиненого, а також наслідкам, які настали через вчинення кримінальних правопорушень, частково знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції, з врахуванням всіх обставин справи у їх поєднані з даними про особи обвинувачених, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не було надано відповідної оцінки, передусім з точки зору суспільної небезпечності винних осіб, при призначенні міри покарання, яка б була достатньою та справедливою по відношенню до потерпілої сторони.

Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Водночас, положеннями ст. 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Частиною 2 ст. 146 КК України передбачено покарання за незаконне позбавленні волі, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, у виді обмеження волі строком на 5 років, або позбавлення волі на той же строк.

Частиною 2 ст. 189 КК України передбачено покарання за вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна, вчиненого з погрозою насильства над потерпілим, його близьким родичем, за попередньою змовою групою осіб, у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожному окремо, остаточне покарання, з врахуванням вимог ч.1 ст. 70 КК України, у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі врахував докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, та дані, які характеризують особи обвинувачених.

Судом встановлено, що вчинені обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінальні правопорушення були ретельно спланованими, а кожен з учасників мав конкретну роль, яка взаємодоповнювала одна одну та була спрямована на досягнення єдиної мети, а саме незаконне позбавлення волі потерпілої та вимагання. Вина обвинувачених ОСОБА_9 , неповнолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146 та ч.2 ст. 189 КК України, доведена «поза розумним сумнівом».

Незважаючи на те, що судом першої інстанції детально проаналізовано суб`єктивну та об`єктивну сторони частин 2 статей 146, 189 КК України, в яких обвинувачено ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , однак неналежно враховано обставини та наслідки вчинених злочинів для потерпілої сторони.

Суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону при призначенні основного покарання, а апеляційні вимоги представника потерпілих частково знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначення основного покарання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 слід скасувати у зв`язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених, що, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції в цій частині.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та обставини їх вчинення, особу винного, який є повнолітньою особою, раніше не судимий, на обліку в лікаря – нарколога та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, працював слюсарем – ремонтником дільниці технологічного комплексу та згідно з виробничою характеристикою за період роботи на шахті показав себе дисциплінованим та добросовісним працівником, вину у вчиненому не визнає, не розкаюється.

Крім того, суд враховує роль ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, те, що умисел останнього був спрямований на незаконне позбавленні волі особи та вимагання передачі чужого майна, зокрема значного розміру в сумі 2 000 000 євро як викупу, які були вчинені за попередньою змовою групою осіб та з погрозою насильства над потерпілою та її родичами, яке було сприйняте реально останніми у зв`язку із залякуванням за допомогою предмету, схожого на зброю, а також тим, що обвинувачені для конспірації своєї особистості та здійснення психологічного тиску на потерпілу мали одягнуті маски типу «балаклави» на своїх обличчях, що значно підвищує суспільну небезпечність вчинених злочинів.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих статей, зокрема, за ч.2 ст.146 України у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.189 КК України у виді шести років шести місяців позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді шести років шести місяців позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та обставини їх вчинення, особу винного, який був неповнолітньою особою на момент вчинення злочинів, раніше не судимий, на обліку в лікаря – нарколога та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», а також на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, не перебуває, за пропуски без поважних причин був відрахований з Червоноградського гірничо – будівельного ліцею, вину у вчиненому не визнає, не розкаюється.

Крім того, суд враховує роль ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, те, що умисел останнього був спрямований на незаконне позбавленні волі особи та вимагання передачі чужого майна, зокрема значного розміру в сумі 2 000 000 євро як викупу, які були вчинені за попередньою змовою групою осіб та з погрозою насильства над потерпілою та її родичами, яке було сприйняте реально у зв`язку із залякуванням ОСОБА_10 останніх за допомогою предмету, схожого на зброю, а також тим, що обвинувачені для конспірації своєї особистості та здійснення психологічного тиску на потерпілу мали одягнуті маски типу «балаклави» на своїх обличчях, що значно підвищує суспільну небезпечність вчинених злочинів.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає вчинення злочину у неповнолітньому віці. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих статей, зокрема, за ч.2 ст.146 України у виді трьох років шести місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.189 КК України у виді шести років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі.

Що стосується апеляційних вимог представника потерпілих про призначення неповнолітній (на момент вчинення злочинів було 16 років) обвинуваченій ОСОБА_11 то, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції підставно та повно обґрунтував можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_11 остаточного покарання у виді позбавлення волі в мінімальних розмірах, передбачених санкціями статей обвинувачення, з можливістю відбування покарання без ізоляції від суспільства з призначенням іспитового строку з покладенням на неї відповідних обов`язків.

Дане покарання є співмірне до дій та ставлення до вчиненого обвинуваченою ОСОБА_11 , яка була неповнолітньою особою на момент вчинення злочинів, раніше не судима, на обліку лікаря – нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, на обліку дітей, які опинились у складних життєвих обставинах не перебуває, є студенткою Національного університету «Львівська політехніка» Інститут геодезії, згідно навчальної характеристики бере активну участь у житті університету, представляла інститут у спортивних змаганнях та виконувала обов`язки старости групи.

Крім того, суд враховує, що обвинувачена з перших днів активно сприяла органам досудового розслідування у даній справі в розкритті злочинів, надавала послідовні покази, які підтвердились в суді першої інстанції під час допитів учасників процесу та дослідженні письмових доказів, не перешкоджала встановленню істини, висловила щире каяття з приводу вчиненого, вибачалася перед потерпілими, усвідомила протиправність своїх дій та негативних наслідків, до яких вони призвели.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обвинувачена ОСОБА_11 самостійно покинула квартиру, чим дала можливість правоохоронним органам припинити протиправну діяльність обвинувачених та здійснити затримання.

Таким чином, з врахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченій ОСОБА_11 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України у межах, встановлених у санкціях статей, та є необхідним й достатнім для досягнення мети покарання щодо виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відтак, вирок суду першої інстанції в частині призначення основного покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів,

ухвалила :

апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.12.2025, яким засуджено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітніх ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст. 189 КК України, - в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України, та призначити покарання: за ч.2 ст.146 України у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України у виді шести років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді шести років шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_9 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 15.10.2021 по дату набрання цим вироком законної сили.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 189 КК України, та призначити покарання: за ч.2 ст.146 України у виді трьох років шести місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_10 остаточне покарання у виді шести років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_10 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 15.10.2021 по дату набрання цим вироком законної сили.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженими, які утримуються під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua