Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №127/7084/22 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/7084/22

Провадження № 22-ц/801/1912/2026

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Берегового О.Ю., Міхасішина І.В.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського Миколи Олеговича

на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Патраманського І.І.

у справі № 127/7084/22

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни (відповідачі)

про визнання договорів міни земельними ділянками недійсними,

встановив:

Короткий зміст вимог та історія справи

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в районний суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. про визнання договорів міни земельними ділянками недійсними, в обґрунтування якого посилався на те, що 14.09.2018 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , укладено договір позики на суму 500 000 грн, які вона зобов`язувалась повернути до 14 вересня 2021 року. Умовами вказаного договору було зобов`язання відповідача не відчужувати у будь-який спосіб належні їй дві земельні ділянки, з метою забезпечення договору позики. Проте в подальшому він дізнався, що відповідач 28 листопада 2019 року уклала договори міни земельних ділянок із ОСОБА_3 .

Позивачем подано заяву про зміну підстав позову у якій посилається на те, що 08 серпня 2018 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) укладено договір позики на суму 100 000 грн, які вона зобов`язувалась повернути. Умовами вказаного договору було зобов`язання відповідача не відчужувати у будь-який спосіб належні їй дві земельні ділянки, з метою забезпечення договору позики. Проте, в подальшому він дізнався, що відповідач 28 листопада 2019 року уклала договори міни земельних ділянок із ОСОБА_3 .

Вважає такі договори міни недійсними, оскільки вони укладені в період наявності боргових зобов`язань відповідача ОСОБА_2 за договором позики, умовами якого було зобов`язання відповідача не відчужувати у будь-який спосіб належні їй дві земельні ділянки.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 930/2277/22, яка перебуває в провадженні Немирівського районного суду Вінницької області, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики, трьох процентів річних та штрафу за невиконання умов договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 , через представника адвоката Тиховського М.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що у суду не було підстав для зупинення провадження у справі, оскільки вона жодним чином не взаємопов`язана зі справою про стягнення заборгованості за договором позики, трьох процентів річних та штрафу за невиконання умов договору.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції – частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 06 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі – п. 14 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, її розгляд здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Приймаючи рішення про зупинення провадження у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що встановлення дійсності договору позики від 08.08.2018, який є предметом дослідження у справі № 930/2277/22, яка перебуває в провадженні Немирівського районного суду, має суттєве значення для вирішення цієї цивільної справи, а зібрані докази у ній не дозволяють в повному обсязі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний із встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце лише в тому разі, коли в цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Із огляду на вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі №6-1957цс16.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен ураховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце лише в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі (постанова Верховного Суду України №6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року).

Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №308/5006/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 1522/27468/12.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 (провадження №61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Матеріалами справи, яка переглядається встановлено, що предметом спору в межах даного судового провадження є правомірність укладення договорів міни земельних ділянок, тоді як предметом спору цивільної справи, до набрання законної сили судовим рішенням у ній зупинено провадження, є стягнення заборгованості за договором позики, трьох процентів річних та штрафу.

Колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі Тиврівський районний суд Вінницької області лише формально послався на норму п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не зазначивши, які саме обставини (факти) у цивільній справі він об`єктивно не може встановити та оцінити на підставі наявних в ній доказів.

Зі змісту оскаржуваної ухвали також не вбачається, щоб суд першої інстанції проаналізував та вказав на існування між двома цивільними справами конкретного матеріально-правового зв`язку, який повинен виражатися в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Оскаржене судове рішення не містить мотивування наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом першої інстанції відповідного рішення з оцінкою наявних фактів і обставини справи.

При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що сам по собі факт наявності цивільної справи про стягнення заборгованості за договором позики, трьох процентів річних та штрафу, яке перебуває на стадії судового розгляду іншого суду, не може бути безумовною підставою для зупинення провадження у цій цивільній справі. Адже, як вище зазначалось, між цими справами має бути тісний матеріально-правовий зв`язок, обґрунтувань існування якого оскаржувана ухвала місцевого суду не містить.

Крім того, апеляційний суд враховує й ту обставину, що ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 18.11.2025, в провадженні якого перебуває цивільна справа №930/2277/22, призначено почеркознавчу експертизу, а провадження у ній також зупинено, що впливає на дотримання розумних строків судового розгляду цивільної справи.

Зазначені обставини також були залишені поза увагою суду першої інстанції при вирішенні питання зупинення провадження у справі, а тому хибним є висновок, що зупинення провадження у справі не створить для позивача невиправданого обтяження для реалізації існуючих прав.

Відтак, апеляційний суд вважає, що відсутність судового рішення у цивільній справі № 930/2277/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики, трьох процентів річних та штрафу, не позбавляє можливості суду на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді цієї цивільної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, а відповідач свої заперечення проти позову, надавши зібраним доказам належну оцінку в порядку статті 89 ЦПК України.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо зупинення провадження у справі у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тиховського Миколи Олеговича задовольнити.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 червня 2026 року, скасувати, а справу №127/7084/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни про визнання договорів міни земельними ділянками недійсними, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді О.Ю.Береговий

І.В. Міхасішин